Постанова

від 04.06.2024 по справі 925/1414/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 925/1414/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Пономаренко В.С.

від відповідача - не з`явились

від третьої особи - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 р. (повний текст складено 05.03.2024 р.)

у справі № 925/1414/23 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом Фонду державного майна України

до Іваньківської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод"

про припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Іваньківської сільської ради про:

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев-Агро" на комплекс, нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, загальною площею 1032 кв. м, матеріали стін: цегла, загальна вартість нерухомого майна 650675,00 грн, реєстраційний номер майна 153826, номер запису 97 в книзі 1, та комплекс, який розташований за адресою Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, матеріали стін: цегла, загальна вартість нерухомого майна: 211781,00 грн, реєстраційний номер майна 1200613, номер запису 97 в книзі 1;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев-Агро" на комплекс, нежитлові будівлі, які розташовані за адресою Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Щербини Ігоря, 70, загальною площею 1291,4 кв. м, матеріали стін: металеві стовпи, загальна вартість нерухомого майна 61784,00 грн, реєстраційний номер майна: 1171672, номер запису 233 в книзі 1.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод" стало правонаступником, до якого з моменту його створення перейшло право власності на єдиний майновий комплекс цукрового заводу, однак зазначені зміни власника майна до реєстрів прав власності на нерухоме майно внесені не були. Для реєстрації права власності на окремі об`єкти нерухомого майна єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" на підставі п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України необхідно припинити зареєстроване право власності ліквідованої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" для можливості подальшої реєстрації права власності на вказане майно за державою в особі Фонду державного майна України, який є органом управління та виконує повноваження власника єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.12.2023 р. залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 р. у справі № 925/1414/23 відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову Фонду державного майна України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що на даний час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про зареєстровані права власності ліквідованої юридичної особи ТОВ «Сев Агро» на окремі об`єкти нерухомого майна, що входять до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод». В той же час, в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності вказане майно обліковується на балансі Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод». Тобто наявність запису про зареєстровані права власності ліквідаційної юридичної особи ТОВ «Сев Агро» на окремі об`єкти нерухомого майна, що входять до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», створює перешкоду для державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 925/1414/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1414/23 та призначено до розгляду на 21.05.2024 р.

До суду 24.04.2024 р. надійшли матеріали справи № 925/1414/23.

У судовому засіданні 21.05.2024 р. представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги, відповідач та третя особа представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2024 р.

У судовому засіданні 04.06.2024 р. представник позивача надав додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача та третьої особи у судове засідання вдруге не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 15.04.2024 р. про відкриття апеляційного провадження доставлено учасникам справи до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 15.04.2024 р. у справі № 925/1414/23 оприлюднена у реєстрі 17.04.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі № 15 від 29.09.2000 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванківський цукровий завод" є власником комплексу будівель та приміщень за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1.

06.03.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванківський цукровий завод" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" (далі - покупець) було укладено договір № 06/03-01 (а.с.27), за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, перелік яких зазначений в додатку до цього договору.

Перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" на вказане майно підтверджене витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 83219 від 25.02.2003 р.

Серед майна, що передавалось у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" були: автогараж площею 888,6 кв. м, автогараж площею 44,4 кв. м, вагова № 1 площею 40,2 кв. м, вагова № 2 площею 58,2 кв. м. Загальна площа всіх будівель 1032,00 кв. м. Адреса об`єкта: вул. Заводська, 1 с. Іваньки, Маньківський район, Черкаської області. Загальна площа 1032 кв. м, вартість нерухомого майна 650675,00 грн.

26.02.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством "Іванківський цукровий комбінат" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає покупцю комплекс нежитлових будівель. Об`єктом купівлі-продажу за цим договором, серед іншого, є: нежитлові будівлі та споруди: склад цукру № 3 площею 990 кв. м, гараж "К" площею 21,8 кв. м, водокачка питної води "Л" площею 31,8 кв. м, вагова "Н" площею 11,1 кв. м, буфет "X" площею 40,6 кв. м, підвал "Ш" площею 27,4 кв. м, вартова будка "Я" площею 11,8 кв. м, жомова яма, огорожа, свердловина питної води та майно, що знаходиться у селі Іваньки, вул. Заводська 1, та нежитлова будівля піднавісу гаража, площею 1291 кв. м, що знаходиться в селі Іваньки, вул. Леніна 70.

14.06.2002 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Смілянський цукровий завод" було укладено договір № Юр-2/188поз-2002, за умовами якого Державний комітет України з державного матеріального резерву відпускає 10000,00 тонн цукру з державного резерву (червень 2002 року - 4000,00 тонни, липень 2002 року - 6000,00 тонн), а Відкрите акціонерне товариство "Смілянський цукровий завод" зобов`язується повернути 10000,00 тонн цукру до державного резерву до 01.01.2003 р.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору вартість продукції, що передається із державного резерву, складає 23901000,00 грн.

27.06.2002 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іваньківський цукровий завод" (далі - заставодавець) на забезпечення виконання умов договору поруки від 26.06.2002 р., який в свою чергу забезпечує виконання умов договору № Юр-2/188поз-2002 від 14.06.2002 р., було укладено договір застави майна.

За умовами договору застави заставодавець передає заставодержателю в заставу цілісний майновий комплекс згідно з додатком, який є невід`ємною частиною цього договору, що знаходяться у селі Іваньки, Маньківського району, Черкаської області, вул. Заводська, 1, і розташований на земельній ділянці згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧР №000071 від 20.03.2001 р., експертною вартістю 22250000,00 грн.

07.10.2003 р. відбулася реєстрація Дочірнього підприємства "Іваньки-цукор".

Відповідно до акту прийому-передачі № 1 від 08.10.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВ-Агро" передало своєму Дочірньому підприємству "Іваньки-цукор", як внесок у статутний фонд, майно загальною вартістю 19151170,00 грн згідно з переліком, який визначений у цьому акті приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2003 р. у справі № 05/2032 позов Державного комітету України задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Смілянський цукровий завод" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 10000,00 тонн цукру.

29.10.2003 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - кредитор), Державним підприємством "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" (далі - новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Смілянський цукровий комбінат" (далі - боржник) було укладено договір про уступку вимоги № юр-127/2003.

За умовами вказаного договору Державний комітет України з державного матеріального резерву уступає, а Державне підприємство "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" приймає на себе право вимоги до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Смілянський цукровий комбінат" за зобов`язанням, що виникло за договором про тимчасове позичання матеріальних цінностей № Юр-2/188поз-2002 від 14.06.2002 р., який укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Смілянський цукровий комбінат", згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2003 р. та умов мирової угоди від 29.10.2003 р. у справі № 05/2032. За цим договором до Державного підприємства "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" переходить право вимоги від Відкритого акціонерного товариства "Смілянський цукровий комбінат" 10000,00 тонн цукру на суму 23901000,00 грн.

29.10.2003 р між Державним підприємством "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" (далі - другий кредитор), Дочірнім підприємством "Іваньки-цукор" (далі - новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Смілянський цукровий комбінат" (далі - боржник) було укладено договір про уступку вимоги.

За умовами договору про уступку вимоги Державне підприємство "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" передає, а Дочірнє підприємство "Іваньки-цукор" приймає на себе вимогу Державного комітету України з державного матеріального резерву (первісний кредитор) за договором № Юр-2/188-2002 від 14.06.2002 р. (основний договір), який укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Смілянський цукровий комбінат".

За цим договором Дочірнє підприємство "Іваньки-цукор" одержує право вимагати від Відкритого акціонерного товариства "Смілянський цукровий комбінат" виконання зобов`язання щодо повернення 10000,00 тонн цукру.

За передане право вимоги Дочірнє підприємство "Іваньки-цукор" зобов`язується передати у власність Державного підприємства "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" нерухоме та інше майно, що належить Дочірньому підприємству "Іваньки-цукор" на праві власності, перелік та вартість якого вказані в актах прийому-передачі № 1 та № 2, які є невід`ємною частиною даного договору. Передача майна відбувається шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі майна. Право власності на майно переходить до Державного підприємства "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" в момент затвердження господарським судом мирової угоди.

Згідно з актом прийому-передачі об`єктів нерухомого майна № 1 на виконання договору про уступку вимоги від 29.10.2003 р., Дочірнє підприємство "Іваньки-цукор" передає, а Державне підприємство "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" приймає у власність майно, згідно з переліком, визначеним в акті приймання-передачі, загальною вартістю 19151170,00 грн. Перелік майна, яке міститься у акті № 1 до договору про уступку вимоги від 29.10.2003 р., відповідає переліку майна, яке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" передало Дочірньому підприємству "Іваньки-цукор", як внесок у статутний фонд, майно загальною вартістю 19151170,00 грн.

Наказом Державного підприємства "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" № 68 від 03.12.2003 р. було вирішено створити Дочірнє підприємство "Іваньківський цукровий завод"; затверджено статутний фонд Дочірнього підприємства "Іваньківський цукровий завод" у розмірі 23901000,00 грн. До статутного фонду новоствореного підприємства було передано рухоме та нерухоме майно (будівлі і споруду, робочі та силові машини, контрольно-вимірювальні прилади, обчислювану техніку, інвентар, передавальні пристрої, транспортні засоби) загальною вартістю 23901000,00 грн.

Вказане майно було передано згідно з актами прийому-передачі № 1 та № 2 від 03.12.2003 р. Перелік нерухомого майна (акт №1) відповідає переліку майна, яке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сев-Агро" передало своєму Дочірньому підприємству "Іваньки-цукор", як внесок у статутний фонд, а пізніше було передано Державному підприємству "Золотоніський комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву № 302/1 від 25.12.2003 р. "Про реорганізацію ДП "Золотоніський КХП"" Державне підприємство "Золотоніський комбінат хлібопродуктів" реорганізовано у Державне підприємство "Златодар" шляхом перетворення, у зв`язку з чим внесені відповідні зміни до статуту Дочірнього підприємства "Іваньківський цукровий завод".

Згідно з наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву № 140 від 23.04.2007 . "Про перетворення дочірнього підприємства "Іваньківський цукровий завод" припинено Дочірнє підприємство "Іваньківський цукровий завод"" Державного підприємства "Златодар" шляхом його перетворення у Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод". Вирішено зарахувати на баланс Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" майнові активи та зобов`язання Дочірнього підприємства "Іваньківський цукровий завод" Державного підприємства "Златодар" відповідно до передавального балансу.

Встановлено, що Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод" є правонаступником Дочірнього підприємства "Іваньківський цукровий завод" Державного підприємства "Златодар".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 р. у справі № 01/1370 затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Посталенка В.О. та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" станом на 17.05.2012 р.; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" як юридичну особу у зв`язку із банкрутством.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" припинена 13.06.2012 р. у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 р. у справі № 01/1370.

18.01.2021 р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 р. № 1010р складено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу, відповідно до якого єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" передано зі сфери управління Державного агентства резерву України до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно з наказом Фонду державного майна України № 469 від 23.03.2021 р. "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2021 р. "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році", єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", що розташований за адресою: вул. Заводська, 1, с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область внесений до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду. Департаменту приватизації доручено забезпечити передачу відповідним структурним підрозділам Фонду державного майна України переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, змінених цим наказом.

Згідно з інформаційною довідкою № 338872913 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.07.2023 р., право власності на закінчений будівництвом об`єкт, а саме нежитлове приміщення загальною площею 251,5 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Заводська, 3, с. Іваньки Уманського району Черкаської області, зареєстровано за Фондом державного майна України (дата державної реєстрації 24.05.2023 р.).

Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, площею 1291,4 кв. м, яка розташована за адресою: вул. Леніна, 70, с. Іваньки Уманського району Черкаської області (на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2003 р., дата прийняття рішення про державну реєстрацію 25.02.2003 р., реєстраційний номер майна 1171672), на нежитлові будівлі, площею 1032 кв. м та на комплекс, які розташовані за адресою: вул. Заводська, 1, с. Іваньки Уманського району Черкаської області (на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.20201 р. та договору купівлі-продажу від 26.02.2003 р. дата прийняття рішення про державну реєстрацію 25.02.2003 р. та 26.02.2003 р., реєстраційні номери майна 158826 та 1200613 відповідно). Форма власності колективна, частка власності 1/1. 31.05.2007 р. зареєстроване обтяження (заборона) на нерухоме майно на підставі договорів застави від 23.07.2003 р. та від 03.04.2003 р., що підтверджується інформаційними довідками № 338873138 та № 338872785 від 12.07.2023 р.

22.03.2023 р. позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення реєстраційних дій (реєстраційний номер 54592747).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гриценко М.О. № 67501882 від 08.05.2023 р. позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 22.03.2023 р. у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме відповідно до сформованих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено розбіжності між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні два записи про зареєстроване право власності на комплекс нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Іваньки, вул. Заводська, будинок 1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" на підставі договору купівлі-продажу. Також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження, заборони вищезазначеного майна. В наданий заявнику строк не усунено підстав зупинення розгляду заяви. Вказані обставини унеможливлюють провести державну реєстрацію.

15.05.2023 р. позивач повторно звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення реєстраційних дій (реєстраційний номер 55323083).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Великої О.В. № 67648008 від 18.05.2023 р. позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 15.05.2023 р. у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме в поданому наказі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 21.04.2021 р. про прийняття рішення про приватизацію та у наказі Фонду державного майна України про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.02021 р. № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році" об`єкт, що підлягає приватизації, розташований за адресою: вул. Заводська, 1, с. Іваньки, Манківський район, Черкаська область, а у заяві та у відомостях про технічну інвентаризацію зазначена адреса місце розташування об`єкта: вул. Щербина Ігор, 1, с. Іваньки, Манківський район, Черкаська область. Крім цього, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно вже зареєстрований об`єкт нерухомості за вказаною у заяві адресою за іншою юридичною особою.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що для реєстрації права власності спірного майна, на думку позивача, за Державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» на підставі п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України необхідно припинити зареєстроване право власності ліквідованої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сев Агро».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капітал.

Як передбачено п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

За ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1 та 2 статті 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

У відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За п. 11 ч. 1 ч. 346 ЦК України право власності припиняється зокрема у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації; у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

При цьому, ліквідація, на відміну від реорганізації, є формою припинення юридичної особи, яка не допускає правонаступництва. Тому ліквідації юридичної особи передує відчуження всього майна, яке їй належить.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 р. у справі № 01/1370 було ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" як юридичну особу у зв`язку із банкрутством, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено інформацію про припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" з 13.06.2012 р.

Тобто, у зв`язку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро", як юридичної особи, право власності на спірне майно припинилось.

При цьому, припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" не свідчить про набуття позивачем права власності на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Різновидом майнового права є право вимоги, у тому числі право вимоги до боржника у зобов`язанні щодо відшкодування шкоди.

Встановлено, що станом на момент звернення Фонду державного майна України з даним позовом до суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ліквідованим Товариством з обмеженою відповідальністю "Сев Агро" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, площею 1291,4 кв. м, яка розташована за адресою: вул. Леніна, 70, с. Іваньки Уманського району Черкаської області, та на нежитлові будівлі, площею 1032 кв. м та комплекс, які розташовані за адресою вул. Заводська, 1, с. Іваньки Уманського району Черкаської області.

Відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позові, яке її право (охоронюваний законом інтерес) порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право (охоронюваний інтерес) та спосіб його захисту та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу, а суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. у справі № 3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2023 р. у справі № 398/1796/20.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Фонд державного майна України просить суд припинити право власності на нерухоме майно за ліквідованою юридичною особою, що на його думку, призведе до можливості провести державну реєстрацію спірного майна за позивачем.

Водночас, державним реєстратором було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо права власності на спірне майно за позивачем з підстав відсутності належних документів, які б свідчили або дали можливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав на це нерухоме майно.

Отже у цій справі є необхідність доведення позивачем своїх прав на спірне майно, а тому рішення суду про припинення права власності за ліквідованою юридичною особою жодним чином не дасть можливості позивачу підтвердити виникнення права власності на це майно за Фондом державного майна України, і не дасть останньому правових підстав для проведення державної реєстрація права власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили щодо визнання права власності на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17).

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сев-Агро" на спірне нерухоме майно є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 р. у справі № 925/1414/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фонду державного майна України не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 р. у справі № 925/1414/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фонд державного майна України.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.06.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко