Ухвала

від 05.03.2024 по справі 600/973/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

05 березня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/973/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (позивач) до Міністерства юстиції України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Міністерства юстиції України №302/5 від 05.02.2024 "Про задоволення скарги", яким тимчасово блоковано приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці;

Разом із позовною заявою, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

зупинення дії пункту 4 (чотири) наказу Міністерства юстиції України № 302/5 від 05.02.2024 "Про задоволення скарги", яким тимчасово блоковано приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці;

зобов`язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через його розблокування до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування вказаної заяви представник заявника посилався на те, що оскаржуваний акт індивідуальної дії містить очевидні ознаки протиправності, грубо порушує встановлені Конституцією України та іншими нормативно - правовими актами права позивача, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду, а тому існує необхідність в забезпеченні позову шляхом зупинення дії спірного наказу.

Представник позивача вказував, що відповідач не перевіривши матеріали реєстраційної справи, прийняв рішення про безпідставне обмеження приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступу до ЄДР строком на три місяці.

На думку, представника позивача, у випадку невжиття заходів забезпечення позову та подальшого скасування п. 4 оскаржуваного наказу, відновити порушене право приватного нотаріуса ОСОБА_1 буде неможливо.

Посилався на те, що позивач фактично буде змушений понести протиправне обмеження прав та свобод протягом 3 місяців, після чого наказ про застосування заходів відповідальності буде скасований, проте право останнього на працю протягом 3 місяців не зможе бути поновлене.

В той же час, у випадку зупинення дії оскаржуваного наказу шляхом забезпечення позову - питання щодо відповідальності позивача буде вирішене виключно після розгляду судом справи по суті, та у випадку виявлення судом будь - яких порушень з боку приватного нотаріуса, дія оскаржуваного наказу буде відновлена на строк, що залишився.

На думку представника позивача в даному випадку, наслідки невжиття заходів забезпечення позову несуть значно більшу шкоду, адже у такому випадку, після задоволення позову, суд не зможе відновити право позивачки на працю протягом 3 місяців, які вже пройшли.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч.ч.1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено вище законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Окрім цього, суд зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом адміністративного позову є визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу Міністерства юстиції України №302/5 від 05.02.2024 "Про задоволення скарги", яким тимчасово блоковано приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці.

Пунктом 7 оскаржуваного наказу №302/5 від 05.02.2024 визначено, що виконання пункту 4 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Суд зауважує, що вищевказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому встановлення обставин законності пункту 4 оскаржуваного наказу №302/5 від 05.02.2024, його оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснення інших учасників справи, при розгляді справи по суті.

Щодо посилань позивача на очевидність протиправності пункту 4 оскаржуваного наказу №302/5 від 05.02.2024, суд зазначає, що у цій справі ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Суд наголошує на тому, що факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 10.06.2021 в справі №640/21960/20.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує заявлену заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких позивачу необхідно буде докласти значних зусиль

Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози або імовірності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Також суд зазначає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, оскільки таке може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених представником позивача на її обґрунтування, суд приходить до висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає доводи представника позивача в заяві про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі не є переконливими для цілей забезпечення позову, необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, а тому такі суд не бере д уваги.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог представника заявника щодо забезпечення позову, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Посилання представника позивача щодо порушення його права на працю, гарантованого Конституцією України, у зв`язку із тимчасовим блокуванням доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також неможливістю здійснювати практично всіх нотаріальних дії пов`язаних з перевіркою відомостей в ЄДР, суд не бере до уваги, оскільки дії, пов`язані з ЄДР не є єдиним видом нотаріальної діяльності, відповідно, позивач має право вчиняти нотаріальні дії із використанням відомостей інших єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них, в порядку передбаченому статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат".

Суд зазначає, що позивач, як нотаріус, під час вчинення нотаріальних дій може використовувати відомості Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Згідно статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш