Постанова

від 29.02.2024 по справі 596/291/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/291/21Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/160/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Сович Н.А.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Башуцького І.Я., Повражек П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Башуцького Ігоря Ярославовича на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Митражик Е.М. у цивільній справі №596/291/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, збільшивши позовні вимоги у липні 2021 року.

В обгрунтування позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог зазначила, що з 06.08.1978 року перебувала з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Гусятинського районного суду від 06.10.2015 року.

За час шлюбу сторонами набуто ряд нерухомого майна, зокрема:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , площею 828.3 кв.м.;

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 411,8 кв.м.;

74/100 частини будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , загальною площею 1861,50 кв.м.;

38/100 цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_3 , а саме адміністративно-виробниче приміщення «А» загальною площею 2005.30 кв.м., водогрійка , 1;

нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 , площею 150.5 кв.м.;

нежитлове приміщення будинку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_4 , загальною площею 151,50 кв.м.;

83/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 , загальною площею 1111,2 кв.м.;

нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 , загальною площею 1346,3 кв.м.;

нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_7 , загальною площею 437,2 кв.м.

приміщення столової алюмінієвої (Літера «Е»), по АДРЕСА_5 , загальною площею 328,3 кв.м.;

приміщення цеху приготування їжі (Літера «Е1»), по АДРЕСА_5 , загальною площею 54,8 кв.м.

Право власності на зазначені обєкти оформлено за відповідачем.

Також сторонами за час шлюбу набуло у власність автомобіль МАН 8150, номерний знак НОМЕР_1 , який відчужений відповідачем без її згоди.

Крім цього, як позивач, так і відповідач займались підприємницькою діяльністю. На час розірвання шлюбу 06.10.2015 року спільний оборотний капітал, що виражався в залишках товару у спільних магазинах, становив 7 055 124, 73 грн. Товари сторони не ділили. Вартість половини товару за мінусом 20% торгових витрат складає 2 822 050 грн.

Також, після розірвання шлюбу відповідач здавав в оренду приміщення, які є спільною сумісною власністю подружжя, та отримував орендну плату. Загальна сума отриманої ним орендної плати за період з 01.04.2018 року по 31.12.2020 року складає суму 5 692 500 грн., половина з яких 2 846 250 грн. належить позивачці.

З врахуванням наведеного в порядку поділу спільного майна подружжя просила визнати за нею право власності на 1/ 2 частину вказаних обєктів нерухомого майна, а також стягнути з відповідача в її користь 5 668 300 грн., з яких 2 822 050 грн. - вартість 1/2 частини спільного оборотного капіталу в результаті здійснення підприємницької діяльності, та 2 846 250 грн. - 1/2 частина від отриманої відповідачем орендної плати за здачу в оренду спільного нерухомого майна подружжя, а також 1/2 вартості автомобіля МАН 8150, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 130 000 грн. та половину вартості зрізаного відповідачем головного корпусу з господарськими приміщеннями, що знаходилося по АДРЕСА_5 та проданого ним за 253 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 предявив зустрічний позов про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю майна, набутого за час окремого проживання у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

В обгрунтування вимог зустрічного позову зазначив, що його особистою власністю є таке нерухоме майно:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;

55/100 частини будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , загальною площею 1023 кв.м.;

38/100 цілісного майнового комплексу загальною площею 1408, 6 кв.м. по АДРЕСА_3 ,

нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 .

Оскільки зазначене майно придбано ним за час окремого проживання з ОСОБА_2 у період з січня 2009 року по 26 жовтня 2015 року, за його особисті кошти, тому воно не є спільною сумісною власністю і не підлягає поділу між сторонами.

Крім цього, за ОСОБА_2 оформлено право власності на наступні обєкти нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя:

адмінбудинок цегляний, позначений літ «А» загальна площа - 545,5 кв.м., консервний цех №1 «Б» цегляний загальна площа 2546,5 кв.м., консервний цех №2 «Б» площею 2284,6 кв.м., пекарня «В» цегляна загальна площею 621,1 кв.м., котельня - майстерня «Г» цегляна загальна площа - 738,1 кв.м., товарно-матеріальний склад «Д» цегляний загальна площа 1404,1 кв.м., вага «Ж» цегляна площею 260,0 кв.м., майстерня «З» цегляна площею 148,2 кв.м., свинарник «К» цегляний площею 318,2 кв.м., мішкотріпалка «Л» цегляна площею 44,0 кв.м., гараж «М» цегляний площею 210,2 кв.м., прохідна «О» цегляна площею 23,7 кв.м, склад «Н» цегляний площею 498,0 кв.м, скважина «П» бетонна площею 10,5 кв.м., скважина «П» бетонна площею 20,0 кв.м., службове «Р» цегляне площею 25,6 кв.м., градирня «Ф» цегляна площею 57,1 кв.м. туалет «Т» цегляний площею 6,2 кв.м., склад «У» металевий площею 697,8 кв.м., підстанція «Ф» цегляна площею 72,3 кв.м., мазутна «X» цегляна площею 45,5 кв.м., заправочна «Ц» цегляна площею 19,2 кв.м., склад «Ш» цегляно-металевий площею 80.0 кв.м., водонасосна «Щ» цегляна площею 12,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , загальною площею 56,7 кв.м.

Тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаних обєктів нерухомого майна.

Рішенням Гусятинського районного суду від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , площею 828.3 кв.м.;

- 74/100 частини будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , загальною площею 1861,50 кв.м.;

- 38/100 цілісного майнового комплексу, адміністративно-виробниче приміщення, «А» по АДРЕСА_10 , загальною площею 2005,30 кв.м., водогрійка, 1;

- магазину по АДРЕСА_10 , площею 150, 5 кв.м.;

- житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 411,8 кв.м.;

- будинку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_4 , загальною площею 151,50 кв.м.;

- нежитлового приміщення по АДРЕСА_6 , загальною площею 1 346,3 кв.м.;

- нежитлового приміщення- магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_7 , загальною площею 437,2 кв.м.;

- приміщення столової алюмінієвої (Літера «Е»), по АДРЕСА_5 , загальною площею 328,3 кв.м.;

- приміщення цеху приготування їжі (Літера «Е1»), по АДРЕСА_5 , загальною площею 54,8 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину:

- будівель та споруд, а саме: адмінбудинку цегляний, позначений літ «А» загальна площа - 545,5 кв.м., консервний цех №1 «Б» цегляний загальна площа 2546,5 кв.м., консервний цех №2 «Б» площею 2284,6 кв.м., пекарня «В» цегляна загальна площею 621,1 кв.м., котельня - майстерня «Г» цегляна загальна площа - 738,1 кв.м., товарно-матеріальний склад «Д» цегляний загальна площа 1404,1 кв.м., вага «Ж» цегляна площею 260,0 кв.м., майстерня «З» цегляна площею 148,2 кв.м., свинарник «К» цегляний площею 318,2 кв.м., мішкотріпалка «Л» цегляна площею 44,0 кв.м., гараж «М» цегляний площею 210,2 кв.м., прохідна «О» цегляна площею 23,7 кв.м, склад «Н» цегляний площею 498,0 кв.м, скважина «П» бетонна площею 10,5 кв.м., скважина «П» бетонна площею 20,0 кв.м., службове «Р» цегляне площею 25,6 кв.м., градирня «Ф» цегляна площею 57,1 кв.м. туалет «Т» цегляний площею 6,2 кв.м., склад «У» металевий площею 697,8 кв.м., підстанція «Ф» цегляна площею 72,3 кв.м., мазутна «X» цегляна площею 45,5 кв.м., заправочна «Ц» цегляна площею 19,2 кв.м., склад «Ш» цегляно-металевий площею 80.0 кв.м., водо насосна «Щ» цегляна площею 12,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

- житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , загальною площею 56,7 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Башуцький І.Я. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, в тому числі у звязку із спливом позовної давності; позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення суду в оскаржуваній частині вважає незаконним, необгрунтованим та зазначає, що з початку 2009 року у звязку із фактичним припиненням шлюбних відносин сторони проживають окремо, спільного домашнього господарства та спільного бюджету не ведуть. З 13.08.2009 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за іншою адресою. У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовною заявою про розірвання шлюбу, у якій зазначила, що у 2009 році відносини між сторонами погіршились, оскільки спільне життя не склалось, вона переїхала проживати в окремий будинок, фактичні шлюбні відносини припинені. Судове рішення про розірвання шлюбу обгрунтоване доводами, які навела ОСОБА_2 у позовній заяві. Таким чином, шлюбні відносини існували в період з 6 серпня 1978 року до початку 2009 року. В період з початку 2009 року до 26 жовтня 2015 року сторони проживали окремо у звязку фактичним припиненням шлюбних відносин. З початку 2009 року ОСОБА_2 не приймала жодної участі у придбанні нерухомого майна, не оплачувала його вартості. Оплату за все нерухоме майно, набуте з початку 2009 року, здійснював власними особистими коштами ОСОБА_1 .

Крім цього, зазначена судом площа обєктів нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , площею 828.3 кв.м. та 74/100 частини будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , загальною площею 1861,50 кв.м.; 38/100 цілісного майнового комплексу, адміністративно-виробниче приміщення, «А» по АДРЕСА_10 , загальною площею 2005,30 кв.м., магазину по АДРЕСА_10 , площею 150, 5 кв.м.; - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , загальною площею 411,8 кв.м., не підтверджена належними та достовірними доказами.

Також вказує, що жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , є його особистою власністю, про що вказано у Свідоцтві про право приватної особистої власності від 23.08.1995 року.

Також не підтверджена належними доказами площа 1 346,3 кв.м. нежитлового приміщення по АДРЕСА_6 , і право власності на вказане майно за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Висновок субєкта оціночної діяльності щодо вартості обєктів нерухомості не є належним доказом площі обєктів нерухомого майна.

Також вказує, що ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності. Під час розгляду справи вона заявила, що ОСОБА_1 з 06.10.2015 року без її згоди здає в оренду нежитлові приміщення та отримує орендну плату, чим з вказаної дати порушує її права як співвласника нежитлових приміщень. Отже, саме з цієї дати слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржувала, тому колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Башуцького І.Я, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 , яка заперечила проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

З 6 червня 1978 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Гусятинського районного суду від 6 жовтня 2015 року.

За час перебування у шлюбі сторонами набуто ряд майна, а саме:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване за ОСОБА_1 15.03.2010 року на підставі рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18.02.2010 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року);

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 ( право власності ОСОБА_1 підтверджується Свідоцтвом про право приватної власності на жилий будинок, виданим на підставі рішення виконкому Копичинецької міської ради народних депутатів №131 від 23.08.1995 року);

74/100 частини будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , загальною площею 1861,50 кв.м. (право власності на 74/100 зареєстроване за ОСОБА_1 12.04.2010 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року);

38/100 цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_3 (загальною площею 3543, 6 кв.м.), а саме адміністративно-виробниче приміщення «А» загальною площею 2005.30 кв.м., водогрійка , 1 ( право власності зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданим 29.10.2012 року виконавчим комітетом Копичинецької міської ради на підставі рішення виконкому Копичинецької міської ради від 29.09.2012 року №152; а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року, згідно якої загальна площа цілісного майнового комплексу складає 3543, 6 кв.м., площа адміністративно-виробничого приміщення А складає 2005, 3 кв.м., площа водогрійки 1 не визначена);

нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване за ОСОБА_1 17.03.2010 року на підставі рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18.02.2010 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року);

нежитлове приміщення будинку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_4 , загальною площею 151,50 кв.м. (право власності зареєстроване за ОСОБА_1 22.03.2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2001 року, укладеного на Товарній Біржі Тернопільська біржа нерухомості, зареєстрованого за №50, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року);

нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 , загальною площею 1346,3 кв.м. (що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 17.03.2001 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Пивовар В.А. в реєстрі за №2033);

нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_7 , загальною площею 437,2 кв.м. (придбаного згідно договору №394 купівлі-продажу від16.11.2001 року, зареєстрованого на товарній біржі Тернопільська Нова Біржа; право власності згідно реєстраційного посвідчення зареєстровано за ОСОБА_1 Зборівським районним БТІ 16.11.2002 року, записано в реєстрову книгу №1, за реєстровим №136);

приміщення столової алюмінієвої (Літера «Е») по АДРЕСА_5 , загальною площею 328,3 кв.м. (право власності зареєстровано за ОСОБА_1 згідно реєстраційного посвідчення Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації 15 березня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на аукціоні, проведеному Тернопільською промисловою біржею 3.03.2003 року);

приміщення цеху приготування їжі (Літера «Е1»), по АДРЕСА_5 , загальною площею 54,8 кв.м. (право власності зареєстровано за ОСОБА_1 згідно реєстраційного посвідчення Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації 15 березня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на аукціоні, проведеному Тернопільською промисловою біржею 3.03.2003 року);

адмінбудинок цегляний, позначений літ «А» загальна площа - 545,5 кв.м., консервний цех №1 «Б» цегляний загальна площа 2546,5 кв.м., консервний цех №2 «Б» площею 2284,6 кв.м., пекарня «В» цегляна загальна площею 621,1 кв.м., котельня - майстерня «Г» цегляна загальна площа - 738,1 кв.м., товарно-матеріальний склад «Д» цегляний загальна площа 1404,1 кв.м., вага «Ж» цегляна площею 260,0 кв.м., майстерня «З» цегляна площею 148,2 кв.м., свинарник «К» цегляний площею 318,2 кв.м., мішкотріпалка «Л» цегляна площею 44,0 кв.м., гараж «М» цегляний площею 210,2 кв.м., прохідна «О» цегляна площею 23,7 кв.м, склад «Н» цегляний площею 498,0 кв.м, скважина «П» бетонна площею 10,5 кв.м., скважина «П» бетонна площею 20,0 кв.м., службове «Р» цегляне площею 25,6 кв.м., градирня «Ф» цегляна площею 57,1 кв.м. туалет «Т» цегляний площею 6,2 кв.м., склад «У» металевий площею 697,8 кв.м., підстанція «Ф» цегляна площею 72,3 кв.м., мазутна «X» цегляна площею 45,5 кв.м., заправочна «Ц» цегляна площею 19,2 кв.м., склад «Ш» цегляно-металевий площею 80.0 кв.м., водонасосна «Щ» цегляна площею 12,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (право власності зареєстровано Гусятинським районним комунальним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ВВВ №907912 від 17.05.2004 року);

житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , загальною площею 56,7 кв.м. (право власності зареєстровано Чортківським МБТІ за ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу від 29.08.1995 року).

Застосовані судом норми права та мотиви, яких виходить апеляційний суд.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Задовольняючи частково позовні вимоги як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільної сумісної власності подружжя на спірне майно, а також відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Нерухоме майно, яке суд визнав обєктами спільної сумісної власності подружжя, набуто за період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_1 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на це майно.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволення заяви представника ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог ОСОБА_2 , так як такий строк нею не пропущено.

При цьому суд вірно врахував, що початок перебігу 3-річного строку позовної давності у даній категорії справ розпочинається не з моменту розірвання шлюбу, а з часу, коли особа дізналася про порушення свого майнового права. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя.

ОСОБА_2 вказує про порушення ОСОБА_1 її прав щодо спільного майна подружжя з 01.04.2018 року.

ОСОБА_1 не подав жодних доказів, які б свідчили про заперечення ним права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину набутого у шлюбі майна до 01.04.2018 року.

За таких обставин, звернувшись в суд з даним позовом 03.03.2021 року, ОСОБА_2 не пропустила строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що з початку 2009 року у звязку із фактичним припиненням шлюбних відносин сторони проживали окремо, спільного домашнього господарства та спільного бюджету не вели, ОСОБА_2 не приймала жодної участі у придбанні нерухомого майна після фактичного припинення шлюбних відносин, а тому все набуте після початку 2009 року та зареєстроване за ОСОБА_1 майно є його особистою власністю, є аналогічними доводам, які заявлялися у суді першої інстанції та яким суд надав детальне спростування.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду в цій частині та не вбачає підстав повторно надавати оцінку тим же самим доводам.

ОСОБА_1 не спростував презумпцію спільної сумісної власності подружжя на спірне майно, не довів як факту окремого проживання з початку 2009 року у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин з ОСОБА_2 , так і факту набуття ним після початку 2009 року майна за особисті кошти, та відповідно, не довів підстав для застосування ч.6 ст. 57 СК України.

Рішенням Гусятинського районного суду від 6 жовтня 2015 року у справі №596/1625/15-ц про розірвання шлюбу між сторонами не встановлювався факт окремого проживання сторін з початку 2009 року у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сама вказівка у позовній заяві ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на те, що з 2009 року відносини між сторонами погіршились і вона переїхала проживати окремо, не підтверджує припинення шлюбних відносин з цього часу та набуття ОСОБА_1 нерухомого майна за власні кошти.

Крім цього, колегія суддів також враховує, що незважаючи на те, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на ряд спірного нерухомого майна хоча й була проведена у період, починаючи з 2009 року і далі, однак із змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що частина такого майна була придбана задовго до моменту реєстрації права власності на нього, під час спільного проживання сторін у період до 2009 року.

Зокрема:

- житловий будинок по АДРЕСА_1 - право власності зареєстровано 15.03.2010 року, однак придбано це майно за договором купівлі-продажу від 22 вересня 2000 року (що вбачається із змісту рішення Гусятинського районного суду від 18 лютого 2010 року у справі №2-131/2010 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 );

- приміщення магазину по АДРЕСА_10 право власності зареєстровано 17.03.2010 року, однак із змісту рішення Гусятинського районного суду від 18 лютого 2010 року у справі №2-206/2010 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинського РК БТІ про визнання права власності на нерухоме майно вбачається, що 1/4 незавершеного будівництвом обєкту нерухомості по АДРЕСА_11 придбано за договором купівлі-продажу від 4 серпня 1998 року, а в подальшому було завершено будівництво. ОСОБА_1 не подав жодних доказів про те, що завершення будівництва вказаного обєкта проведено ним особисто за власні кошти у період після початку 2009 року;

- право власності на 74/100 частин будинку торгівлі по АДРЕСА_3 зареєстровано 12.04.2010 року, однак придбано наступним чином: із змісту рішення Гусятинського районного суду від 28 жовтня 2009 року у справі №2-926/2009 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинського БТІ про визнання права власності вбачається, що 25 лютого 2009 року згідно протоколу №16 про проведення аукціону ОСОБА_1 придбав 55/100 частин будинку торгівлі по АДРЕСА_3 , площею 1023, 7 кв.м. Право власності на 55/100 частин будинку торгівлі по АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 Гусятинським районним БТІ 25.01.2010 року. 12.04.2010 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 74/100 частин будинку торгівлі по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 2153760, загальна площа 1861, 5 кв.м.). Підстава виникнення права власності на 74/100 частин у Реєстрі не зазначена. ОСОБА_1 не подав жодних доказів, які б спростовували презумпцію спільної сумісної власності щодо даного майна, зокрема, що станом на 25 лютого 2009 року він придбав на аукціоні 55/100 частин вказаного майна за особисті кошти, а в подальшому частка збільшилась з 55/100 до 74/100 за рахунок його власних коштів;

- 38/100 частин цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_3 свідоцтво про право власності НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 виконавчим комітетом Копичинецької міської ради 29.10.2012 року. У Свідоцтві зазначений опис обєкта: адміністративно-виробниче приміщення А, загальна площа 1408, 6 кв.м., водогрійка, 1. Державна реєстрація права власності проведена Гусятинським районним комунальним БТІ 07.11.2012 року на підставі зазначеного свідоцтва про право власності та рішення виконкому Копичинецької міської ради від 29.09.2012 року №152. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_1 , номер інформаційної довідки 290137758 від 14.12.2021 року, вбачається, що станом на 06.07.2016 року загальна площа цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_10 складає 3543, 6 кв.м., площа адміністративно-виробничого приміщення А складає 2005, 3 кв.м., площа водогрійки 1 не визначена).

ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що станом на час набуття ним у власність 38/100 частин цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_10 , а також на час збільшення загальної площі адміністративно-виробничого приміщення А із 1408, 6 кв.м. до 2005, 3 кв.м., сторони проживали окремо у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин та вказане майно набуто ним та збільшено його площу за власні кошти.

Враховуючи презумпцію спільної сумісної власності подружжя, набутого за час шлюбу, суд першої інстанції вірно відніс вказане майно до спільного майна подружжя та поділив його.

Право власності на все інше майно, яке суд визнав спільною сумісною власністю сторін, набуто та зареєстровано до 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив перелік нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , є особистою власністю ОСОБА_1 , про що вказано у Свідоцтві про право приватної особистої власності від 23.08.1995 року, колегія суддів оцінює критично, так як на бланку Свідоцтва зазначено про право приватної власності (особистої в назві свідоцтва та його тексті заштриховано, а поверх слова особистої надруковано приватної). Крім цього, зазначене Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Копичинецької міської ради народних депутатів №131 від 23 серпня 1995 року. Вказаного рішення, зміст якого б давав підстави для висновку про особисту власність ОСОБА_1 на вказане майно, останній суду не надав.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що зазначена судом першої інстанції у рішенні площа деяких обєктів нерухомого майна, зокрема, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 - 828.3 кв.м.; магазину по АДРЕСА_10 - 150, 5 кв.м.; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 - 411,8 кв.м., не підтверджена належними та достовірними доказами. Зокрема, дані про площу цих обєктів відсутні у судових рішеннях, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Також суду не надані технічні паспорти на вказані обєкти.

Висновок субєкта оціночної діяльності щодо вартості обєктів нерухомості не є належним доказом площі обєктів нерухомого майна.

З врахуванням наведеного, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року слід змінити, виключивши з резолютивної частини вказівку про площі наступних обєктів нерухомого майна:

житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;

приміщення магазину по АДРЕСА_10 ;

житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Вказівка про площі всіх інших обєктів нерухомості підтверджена належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що не підтверджена належними доказами площа 1 346,3 кв.м. нежитлового приміщення по АДРЕСА_6 , і право власності на вказане майно за ОСОБА_1 не зареєстровано, колегія суддів також оцінює критично та зазначає, що саме така площа зазначена у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 17.03.2001 року. Вказаний договір зареєстрований приватним нотаріусом Пивовар В.А., а тому є належним доказом як набуття ОСОБА_1 права власності на вказаний обєкт, так і його площі. Зокрема, право власності продавця підтверджувалось свідоцтвом про право власності, зареєстрованим в Чортківському МБТІ (пункти 1, 2 договору купівлі-продажу), а тому нотаріус відобразив у змісті договору відомості, які були зазначені у правовстановлюючих документах продавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності, так як під час розгляду справи заявила, що ОСОБА_1 з 06.10.2015 року без її згоди здає в оренду нежитлові приміщення та отримує орендну плату, чим з вказаної дати порушує її права як співвласника нежитлових приміщень, отже, саме з цієї дати слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності до заявлених нею позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, колегія суддів також оцінює критично, оскільки наведені обставини не свідчать про заперечення ОСОБА_1 права власності ОСОБА_2 на набуте за час шлюбу майно, право власності на яке зареєстровано за ним, отже відсутні підстави для визначення початку перебігу строку позовної давності з 06.10 2015 року.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Башуцького Ігоря Ярославовича задовольнити частково.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року змінити, виключивши з резолютивної частини вказівку про площі наступних обєктів нерухомого майна:

житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;

приміщення магазину по АДРЕСА_10 ;

житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 березня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.