Ухвала

від 07.03.2024 по справі 2-218/10

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 2-218/10

Номер провадження 6/341/10/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич подання головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворох В. П. щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в :

02.02.2024 головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворох В. П. звернулась до суду з вище зазначеним поданням щодо встановлення обмеження боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання боржником своїх зобов`язань.

Як підставу подання зазначено, що на виконанні у Галицькому відділі ДВС знаходиться виконавче провадження № 30944623 з виконання виконавчого листа № 2-218, виданого 17.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь філії Галицького відділення Ощадного банку 17951,97 гривень боргу.

31.08.2010, 18.11.2020, 17.05.2023, 12.09.2023 державним виконавцем ухвалено постанови про арешт коштів боржника, а 18.11.2020 постанову про арешт майна боржника.

За змістом відповідей Державної фіксальної служби, податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, за боржником відсутні дані про джерела отримання доходів, дані про зареєстровані транспортні засоби за боржником, а також про наявні відкритті рахунки особи.

09.12.2021 Івано-Франківською філією Ощадбанку повідомлено, що боржником за виконавчим листом сплачено 2672,94 гривень, залишок боргу становить 15279,03 гривні.

12.09.2023 на адресу боржника направлялись виклики для надання пояснень щодо причин не виконання рішення суду, однак боржник на виклики не з`явився, про причину неявки не повідомив.

12.10.2023 під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований боржник, двері в квартирі були зачинені, перевірити майновий стан боржника не вдалось, про що було складено акт виконавця.

20.11.2023 з депозитного рахунку відділу на користь стягувача були перераховані кошти в сумі 2000,0 гривень, а 01.02.2024 на рахунок виконавчої служби від боржника поступили кошти в сумі 1000,0 гривень, які відповідно до розпорядження виконавця необхідно перерахувати на користь стягувача. Розпорядження передано спеціалісту відділу перерахування коштів на користь банку.

За відповіддю Пенсійного фонду України боржник пенсії не отримує, також відсутні дані про місце його праці.

На запит виконавця Державною прикордонною службою з 01.01.2020 до 30.01.2024 ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 31.01.2024 відсутні дані про наявність за боржником нерухомого майна, а 18.11.2020 накладено арешт на все нерухоме, невизначене майно. Залишок боргу за виконавчим листом від 17.03.2010 становить 12279,03 гривень, однак боржник ухиляється від його виконання з часу відкриття виконавчого провадження, не вживає заходів щодо виконання рішення, так як неодноразово перетинав державний кордон України.

Державний виконавець зазначає, що боржником рішення суду до теперішнього часу не виконано, та вважає що підставою для виконання боржником покладених зобов`язань може бути лише встановлене обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

В судове засідання державний виконавець не з`явилась, надавши заяву, в якій зазначила, що заявлені вимоги в поданні підтримує, просить їх задовольнити.

У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явився, поштові повідомлення повернулись із відміткою, що адресат відсутній за указаною адресою.

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22, провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Суд, дослідивши надані до подання матеріали, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно дост. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

Натомість, в поданні державним виконавцем не обґрунтовано, в чому саме, є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 "Свобода пересування" Протоколу N 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме погашенню боржником існуючого боргу.

Подання державного виконавця повинно відповідати вимогам, що визначенілистом Міністерства юстиції України від 06 червня 2008 року № 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконанні зобов`язання, покладених на них рішеннями судів», а саме: ухилення боржника від виконання своїх обов`язків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Отже, державний виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Судом встановлено, що матеріали подання не містять належних доказів про обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та доказів про те, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

При повідомленні боржника про відкриття виконавчого провадження державний виконавець насамперед повинен керуватисяЗаконом України «Про виконавче провадження»в статті 28 якого зазначено вичерпний перелік надсилання документів виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Сам закон прямо вказує на належне одержання адресатами документів виконавчого провадження, долучена до подання квитанція про надіслання поштової кореспонденції такого не містить.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Матеріалами справи, а саме поданням державного виконавця підтверджено, що боржник ОСОБА_1 за виконавчим листом від 17.03.2010 сплачував суму заборгованості, зокрема ним сплачено 20.11.2023 кошти у сумі 2000,0 гривень та 01.02.2024 у сумі 1000,0 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією № 8895 від 20.11.2023 та розпорядженням № 30944623 від 02.02.2024 (а. с. 20, 60). При цьому, Івано-Франківська філія Ощадбанку повідомила державного виконавця, що боржником за виконавчим листом сплачено кошти у сумі 2672,94 гривень, залишок боргу становить 15279,03 гривень.

Водночас, державним виконавцем в поданні зазначено, що борг ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-218/2010 від 17.03.2010 становить 12279,03 гривень. Тобто, чітко зазначено, що боржник ніяким чином не ухиляється від виконання вказаного виконавчого листа, а частинами сплачує вказану заборгованість.

Отже, державним виконавцем не зазначено і не надано доказів на підтвердження того факту, що саме обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Крім того, підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.11Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно дост. 441 ЦПК Українидоказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно дост. 32 Закону України «Про виконавче провадження»тощо.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Однак, як вбачається зі змісту подання, обґрунтованість та вмотивованість звернення до суду із такими вимогами державний виконавець обумовлює лише наявністю невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості.

Крім того, матеріали справи не містять доказів навмисного чи іншого свідомого ухилення від виконання боржником рішення щодо сплати боргу за виконавчим листом, виданим 17.03.2010 Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь філії Галицького відділення Ощадбанку заборгованості у розмірі 17951,97 гривень.

Статтею 441 ЦПК Українипередбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Окрім того, згідно інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_1 28.05.2020 перетнув кордон та на даний час не знаходиться на території України.

Наведені у поданні обставини і додані до нього документи не дають достатніх підстав вважати боржника таким, що умисно ухиляється від виконання судового рішення, а отже в силу положень ст. 441ЦПК Українисуд вважає недоцільним встановлювати щодо ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.

Керуючись ст.33,129-1 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права,ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»,ст. 313 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 247ч.2,260,354,441 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ворох В. П. щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА