Постанова

від 08.03.2024 по справі 334/9050/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.03.2024 Справа № 334/9050/15-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/9050/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Нікітенко Н.П.Пр. № 22-ц/807/325/24Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄРА», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-3), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2005577111 від 04.09.2013 р. у сумі 40024,77 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом 29023,36 грн, заборгованості по відсоткам з користування кредитом 4935,11 грн, комісії за РО 6066,30 грн., від сплати якої відповідач на користь позивач а у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1218,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нікітенко Н.П. (а.с. 37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 39) провадження у цій справі відкрито з викликом сторін.

Заочним рішеннямЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від15червня 2016року (суддя Нікітенко Н.П. а.с. 41) позов позивача у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором від 04.09.2013 р. за № 2005577111 в сумі 40024,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 36789421) суму судового збору 1218,00 грн.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від10грудня 2020року (суддя Добрєв М.В. а.с. 61, 86-87) задоволено заяву ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄРА» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено сторонустягувача увиконавчому документі№ 334/9050/15-ц з ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» на йогоправонаступника ТОВ«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ«ПРЕМ`ЄРА» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2005577111 від 04.09.2013 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року (Телегуз С.М. а.с. 107, 118) заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2016 року у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційнійскарзі (а.с.121-128)просила змінити вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором від 04.09.2013 р. за № 2005577111, стягнувши фактично отримані кошти в розмірі 25000,00 грн, в іншій частині позову відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 130).

Ухвалою апеляційногосуду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 16 січня 2024 року (а.с. 138), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 139), з урахуванням ухвали про виправлення описок, у тому числі у цих ухвалах в частині дати оскаржуваного рішення (а.с. 150).

Оскільки,за змістомст.369ч.1ЦПК України«Особливості розглядув апеляційномупорядку окремихкатегорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є: 1 справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб тобто, станом на 2023 рік 268400,00 грн.; 5 справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 671000,00 грн. Зокрема, КСУ зазначив, що установлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначнихмає бути ґрунтовано на принципові домірності, що зобов`язує державу визначити в Кодексі такий розмір ціни позову, який не буде надмірним для обраної мети та не спотворить розуміння справи як малозначної для особи. Разом з тим, визначені розміри ціни позову як критерії віднесення справи до категорії малозначних у сумах 268400,00 грн. та 671000,00 грн. є не лише значними, а й перевищують установлені в законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати. Зокрема, визначений у пункті 1 ч. 6 статті 19 ЦПК розмір ціни позову перевищує 40 мінімальних заробітних плат та дорівнює 8 рокам одержання особою виплат у разі, якщо ці виплати дорівнюватимуть розміру прожиткового мінімуму. За пунктом 5 ціна позову перевищує 100 мінімальних заробітних плат та дорівнює 20 рокам одержання особою виплат у розмірі прожиткового мінімуму. Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення, тобто, у травні 2024 року. До того часу Верховній Раді треба привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ.

Сторона позивача (а.с. 144-146) не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

За змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесятиднів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка а.с. 148).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 10, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Проте із таким висновком суду першої інстанції погодитись можна лише частково з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає лише частково.

Так, має місце у цій справі порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачене ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України, яке є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленогоналежним чиномпро дату,час імісце засіданнясуду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно із отриманою судом першої інстанції на виконання вимог чинного на той час ЦПК України в редакції до 14.12.2017 року, інформації від органу державної реєстрації судом першої інстанції при відкриття провадження у цій справі (а.с. 38), відповідач ОСОБА_1 станом на час подачі позивачем вищезазначеного позову до суду була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу чинного на той час ЦПК України в редакції до 14.12.2017 року, надіслання судової повістки за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання відповідача мало здійснюватись судом першої інстанції, якщо відповідач неповідомив суду першої інстанції своєї іншої адреси.

Проте, як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції взагалі не надсилав будь-якої поштової кореспонденції відповідачу у цій справі за її вищезазначеним зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання на час подачі позову,а лише заадресою,зазначеною позивачему позові: АДРЕСА_2 (а.с. 2), та конверти із копією ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі, копією позовної заяви позивача та судовими повістками для відповідача на судові засідання 11.05.2016 року та 15.06.2016 року у цій справі, що надсилались судом першої інстанції на ім`я відповідача ОСОБА_1 , повернувся до суду першої інстанції без вручення із відмітками поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 41, 46).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі ЄУН 752/11896/17-ц, приписи ЦПК України…не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 обґрунтовувала свою вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у томучислі такоюпідставою (а.с. 124).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Разом із тим, в іншій частині апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції у цій справі, вважає заочне рішення суду першої інстанції у цій справі по суті правильним, а тому вважає за необхідне повторити останнє.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно умов кредитного договору від 04.09.2013 р. за № 2005577111, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (копія а.с. 4-6), відповідач отримала у Банку кредит 29750,00 грн., з яких 25000,00 грн. - на споживчі цілі, 4500,00 грн., на придбання послуг у продавця 1 ПАТ « Страхова компанія «Ренесанс Житті», 250,00 грн. на придбання послуг у продавця 2 СК Альфа Страхування (а.с.9-12), строком на 60 місяців з 04 вересня 2013 по 04 вересня 2018 року, розмір процентної ставки складає 15% річних.

Факт передання коштів відповідачу Банком за вищевказаним кредитним договором підтверджується заявою на видачу готівки від 04.09.2013р. (а.с.13).

Згідно із договором факторингу від 22.12.2014р за №22-12-14/1-5, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із додатковою угодою до нього від 24.12.2014 року на загльну суму кредитного портфелю 46069419,96 грн. (а.с. 26-30) Банк передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги саме на суму вищезазначеної заборгованості 40024,77 грн. до боржника ОСОБА_1 у тому числі, що у тому числі підтверджується відповідним реєстром кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, де зазначенапо цьомуборжнику самеця сумазаборгованості (а.с.26-29),та розмір якої станом на 18.08.2015 року не змінився (розрахунок позивача у позові а.с. 3), оскільки відповідач ухиляється від її сплати на користь кредитора у добровільному порядку (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).

Хоча, відповідно п. 1.5.4 кредитного договору від 06.05.2014. за № 2008696004 в разі порушення позичальником строків або суми оплати будь якого з щомісячних платежів, Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с.4, зворот).

05.01.2015р. на адресу боржника ОСОБА_1 було направлено повідомлення про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, яке залишилося без задоволення (а.с.16).

Станом на 18.08.2015р. вищезазначена заборгованість за вказаним кредитним договором від 04.09.2013 р. за № 2005577111, що свого часу ще до її передачі за вищезазначеним договором факторингу станом була нарахована саме Банком, становить 40024,77 грн., що складається з: залишок заборгованості за кредитом 29023,36 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 4935,11 грн., комісії за РО 6066,30 грн. (а.с.17), від сплати якої відповідач на користь кредитора у добровільному порядку ухиляється.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору, а відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Тому, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив з:

- презумпції правомірності правочину (ст.204ЦК України) вищезазначеного підписаного у встановленому законом порядку письмового договору про надання споживчого кредиту № 2005577111 від 04.09.2013 року, та якийу томучислі міститьумови нарахуванняБанком відповідачупроцентів такомісії, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного кредитного договору сторін недійним та стороною відповідача апеляційному суду не надано),

- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений кредитний договір сторін є обов`язковим для виконання його сторонами, у тому числі у подальшому відповідачем перед правонаступником Банку, як первісного кредитора.

Доводи апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 в іншійчастині є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію сторони відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Суд першої інстанції розглянув дану справу по суті позовних вимог позивача з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції при розгляді заяви відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі будь-яких належних, допустимих доказів в спростування позову позивача у цій справі по суті позовних вимог взагалі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази передбачені ст. ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2016 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), позов позивача у цій справі задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», правонаступником якогоє ТОВ«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ«ПРЕМ`ЄРА», заборгованістьза кредитнимдоговором від04.09.2013р.за №2005577111у розмірі40024,77грн.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1,13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача лише частково при вищевикладених обставинах: - відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, - позивач (правонаступник позивача) має право на компенсацію за рахунок відповідача судового збору за подачу позову у цій справи у суді першої інстанції 1218,00 грн. (платіжне доручення а.с.1).

Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371 372, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішенняЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від15червня 2016року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

Позов позивача у цій справі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», правонаступником якогоє ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВАКОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄРА» (ЄДРПОУ 36756239), заборгованість за кредитним договором від 04.09.2013 р. за № 2005577111 у розмірі 40024,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», правонаступником якогоє ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВАКОМПАНІЯ «ПРЕМ`ЄРА» (ЄДРПОУ 36756239), суму судового збору 1218,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.03.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.