Ухвала

від 11.03.2024 по справі 489/149/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

11.03.2024

Справа № 489/149/19

Номер провадження 1-кп/489/129/24

У Х В А Л А

11 березня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого ОСОБА_1 , із секретарем судових засідань ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 289 ч.1, 289 ч.2 КК України,

встановив.

Ухвалою слідчого судді від 20.08.2020 р. до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на60днів, у зв`язку із доведеністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, не зменшилися, не можливістю застосування до нього менш суворого запобіжного заходу та неможливістю завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений просив зменшити заставу.

Вирішуючи вказане питання, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, суд вважає, що існуючі ризики, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовженні вказаного запобіжного заходу судом, не зменшилися.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом встановлено, що надані учасниками кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Суд бере до уваги тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, однак, наявність обвинувачень у вчиненні інших кримінальних правопорушень проти власності, кількість правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_5 у дійсному кримінальному провадженні, відсутність постійного місця роботи на момент обрання запобіжного заходу, як постійного та стабільного джерела доходу, вказує на можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відсутність уобвинуваченого міцнихсоціальних зв`язків,постійного місцяроботи іутриманців,неодноразові неявкиу судовізасідання навиклики судуу дійсномукримінальному провадженнюта уінших кримінальнихпровадженнях,доводять наявністьризику можливостіпереховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.При цьомуслід зазначити,що неявки ОСОБА_5 були систематичними, що стало підставою для звернення прокурора з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задоволення вказаного клопотання судом.

На переконання суду, наведені обставини дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та свідчать про наявність та не зменшення ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Інформації про те, що ОСОБА_5 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.

Прийнявши до уваги доводи клопотання захисника про застосування менш суворого запобіжного заходу, з врахуванням вищенаведених обставин, суд не вважає ці доводи більш вагомими ніж наявність ризиків, яким необхідно запобігати.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, суд незалежно від наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу, за наслідками розгляду якого скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи, що прокурором доведені обставини існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обставини не можливості забезпечення запобігання існуючим ризикам іншим більш м`яким запобіжним заходом, неможливості здійснення розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на 60 днів.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.182 КПК України, у випадках, передбачених ч.3,4 ст.183 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому суд не вбачає підстав для її зменшення.

Керуючись ст.331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 09 травня 2024 включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1