Постанова

від 13.03.2024 по справі 0840/3101/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 0840/3101/18

адміністративне провадження № К/990/32442/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 0840/3101/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № ЗП 892/314/АВ/П/ТД-ФС від 05 липня 2018 року ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

01 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (далі також позивач або товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, правонаступником якого на час розгляду справи є Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ЗП 892/314/АВ/П/ТД-ФС від 05 липня 2018 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

21 листопада 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 17 листопада 2022 року, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача відзиву не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в діях товариства, направлених на укладення та виконання договорів підряду із фізичними особами, відсутні ознаки порушень, встановлені абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України). Вважає спірну постанову протиправною.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Вважає прийняте рішення законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 травня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 715 «Про проведення інспекційного відвідування», у зв`язку з рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29 березня 2018 року № 6203/04 щодо застрахованих осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами.

23 травня 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення № 296 на проведення з 24 травня 2018 року по 07 червня 2018 року інспекційного відвідування ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування».

За результатами проведеного інспекційного відвідування позивача, відповідачем 07 червня 2018 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП 892/314/АВ, за змістом якого головним державним інспектором встановлено такі порушення:

частини першої статті 21, частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, а саме: «документальною перевіркою наданих ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» документів: (цивільно-правових договорів, актів прийому виконаних робіт, інших бухгалтерських документів) встановлено, що трудові договори були укладені не з усіма працівниками. …у діях керівництва ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» вбачаються порушення вимог статті 21 та статті 24 КЗпП України: предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Водночас робота носить постійний характер; праця за вищезазначеними договорами не є юридично самостійною; обов`язок ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» забезпечити фізичну особу матеріально-технічною базою; оплата за вищевказаними договорами здійснюється систематично у фіксованому розмірі. Виходячи із вищевикладеного, відносини, які виникають між Виконавцями та Замовником мають ознаки трудових відносин;

статті 142 КЗпП України, оскільки правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені генеральним директором ПАТ 05 листопада 2014 року, а не трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)».

У зв`язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 07 червня 2018 року № ЗП 892/314/АВ, керуючись пунктами 2 та 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі також Порядок № 509), 15 червня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача.

05 липня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області, на підставі акта про виявлення під час інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу № ЗП 892/314/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 781 830,00 гривень.

Правомірність притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу є предметом цього позову.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що правопорушення, які були встановлені та зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 07 червня 2018 року № ЗП 892/314/АВ, є доведеними.

Водночас суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі заходи для повідомлення позивача про розгляд справи та надання можливості для захисту своїх прав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції встановив, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 26 червня 2018 року № 08/03.4-06/4957, за змістом якого розгляд справи було призначено на 05 липня 2018 року о 15 год.45 хв., направлено на юридичну адресу позивача 26 червня 2018 року, проте чи отримано повідомлення представником за довіреністю або іншою особою не відомо.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що направляючи поштове повідомлення в надто скорочені терміни (з 26 червня 2018 року (вівторок) на 05 липня 2018 року- четвер), відповідач вже на етапі направлення поштового повідомлення поставив під сумнів можливість позивача бути повідомленим про розгляд справи про накладення штрафу не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду та підготуватись до розгляду.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів своєчасність поінформування позивача про час розгляду справи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В касаційній скарзі відповідач наголошує, що судом першої інстанції були встановлені всі обставини та суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вжиття ГУ Держпраці всіх заходів для належного та своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи та надання можливості для захисту своїх прав.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

В межах цієї справи Верховним Судом переглядається рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову з підстав неналежного повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

За приписами пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18 викладена така правова позиція:

" 32. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

33. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

34. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

35. Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

36. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

37. Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

38. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

39. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

40. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

41. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

42. Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

43. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною".

Тотожна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 640/8301/19, від 06 липня 2022 року у справі № 1340/5680/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 200/3060/19-а.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 07 червня 2018 року № ЗП 892/314/АВ, керуючись пунктами 2 та 3 Постанови № 509 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області 15 червня 2018 року прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача.

На підставі прийнятого рішення, листом № 08/03.4-06/4737 від 18 червня 2018 року позивача повідомлено про розгляд справи 26 червня 2018 року о 15 годині 00 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано позивачу 19 червня 2018 року рекомендованим листом, що підтверджується інформацією з фіскального чеку.

За змістом листа від 22 червня 2018 року № 01-26/30 позивач зазначив про отримання повідомлення відповідача від 18 червня 2018 року про розгляд справи на 26 червня 2018 року та просив про перенесення розгляд справи у зв`язку з перебуванням генерального директора ПАТ «ВІТ» у черговій тарифній відпустці, яке ГУ Держпраці отримано 22 червня 2018 року.

Отже, позивач був належний чином поінформований про первісне призначення розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 26 червня 2018 року рекомендованим листом на адресу позивача направлено повідомлення від 26 червня 2018 року №08/03.4-06/4957 про продовження строків розгляду справи та призначення розгляду справи на 05 липня 2018 року о 15 годині 45 хвилин.

Повідомлення про продовження строків розгляду надіслано 26 червня 2018 року рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком (додається). Щодо отримання зазначеного повідомлення позивач не заперечував.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі заходи для повідомлення позивача про розгляд справи та надання можливості для захисту своїх прав.

Проте суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, акцентував увагу на відсутності доказів отримання позивачем листа, в якому повідомлялося про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на 05 липня 2018 року.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що направляючи поштове повідомлення в надто скорочені терміни (з 26 червня 2018 року (вівторок) на 05 липня 2018 року- четвер), відповідач вже на етапі направлення поштового повідомлення поставив під сумнів можливість позивача бути повідомленим про розгляд справи про накладення штрафу не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду та підготуватись до розгляду.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи на 26 червня 2018 року та у зв`язку з його клопотанням розгляд справи було продовжено (05 липня 2018 року), про що позивачу 26 червня 2018 року рекомендованим листом направлено повідомлення.

Згідно пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Беручи до уваги, що Порядком № 509 чітко визначені строки, в межах яких може бути продовжено розгляд справи про накладення штрафу, колегії суддів не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що поштове повідомлення направлено позивачу в надто скорочені терміни (з 26 червня 2018 року (вівторок) на 05 липня 2018 року- четвер).

Відповідач, задовольняючи клопотання позивача та продовжуючи розгляд справи в межах 10 денного строку, діяв відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством та був обмежений визначеним законом терміном для продовження.

Водночас позивач, який надсилав клопотання про відкладення розгляду справи також повинен був керуватися нормами Порядку № 509, якими регламентовано, що строк може бути продовжено не більше як на 10 днів, та цікавитись про результати розгляду клопотання.

Судом першої інстанції було зауважено, що позивач не заперечує отримання повідомлення про продовження строку розгляду справи та призначення на 05 липня 2018 року.

Також відсутні доводи позивача щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за змістом апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на встановлені судом обставини та вищезазначене правове регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про протиправність постанови про накладення штрафу з підстав неналежного повідомлення позивача щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Водночас суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам сторін щодо порушень законодавства про працю, які були зафіксовані відповідачем в акті інспекційного відвідування та стали підставою для накладення штрафу.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції не надавалася оцінка доводам сторін та обставинам справи щодо порушень законодавства про працю, які були зафіксовані відповідачем в акті інспекційного відвідування та стали підставою для накладення на позивача штрафу, зазначену справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі № 0840/3101/18 скасувати.

Справу № 0840/3101/18 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа