Постанова

від 05.03.2024 по справі 642/7413/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/7413/21 Номер провадження 22-ц/814/1282/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Неонети А.В.,

представників відповідача Арестової І.В., ОСОБА_2

представника третьої особи Лайкова С.М.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження зповідомленням учасниківсправи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Неонети А.В., та апеляційну скаргу представника третьої особи, Відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області, начальника Лайкова С.М.,

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2023 року

усправі запозовом ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва», третя особа відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

04.11.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про визнання протиправним та скасування наказу обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» (скорочено - ОКЗ ХТДЮ) від 01.10.2021 про звільнення її з посади «заступника директора з організації глядача»; поновити її на посаді «заступника директора з організації глядача» з 04.10.2021, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вказувала, що 02.08.2021 вона була у передбачений законом строк попереджена про скорочення посади «заступника директора з організації глядача».

Відповідно до наказу від 01.10.2021 її звільнено із займаної посади з 04.10.2021 на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України.

Даний наказ вважає незаконним. Роботодавець не дотримався вимог ст. ст. 49-2 та 49-4 КЗпП України, не запропонував їй наявні вакантні посади на підприємстві, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, освіти та досвіду; вчасно не повідомив профспілковий орган про скорочення посади (не витримавши тримісячний строк); не врахував рішення профспілкової організації, викладене у вигляді неоднозначно прийнятого рішення щодо згоди на її звільнення. Не можна було проводити оптимізацію штату за рахунок посади «Заступник директора з організації глядача», оскільки не допустимо змінювати штатний розпис. Обов`язки на посаді «Заступник директора з організації глядача» дублюються з трудовими обов`язками на посаді «Головний адміністратор», у зв`язку із цим порушено право на переважне право на залишення на роботі.

Також, позивач зазначала, що на даний час ведеться колективний трудовий спір на підставі Розпорядження Національної служби примирення і посередництва від 21.01.2021 № 035-р, де вона є представником найманих працівників, тому Національна служба примирення і посередництва залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва», третя особа відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено в повному обсязі.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Неонета А.В., прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вказували на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначали, що місцевий суд розглянув справу з порушенням процесуальних строків, в матеріалах справи відсутня вступна та резолютивна частини судового рішення та повний текст судового рішення виготовлявся з порушенням процесуальних строків.

При вирішенні спору суд не вирішив її клопотання про витребування доказів та про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Вказували, що місцевий суд не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_1 брала участь у вирішенні колективного трудового спору, який виник між найманими працівниками та відповідачем, а тому як член примірної комісії не могла бути звільнена з роботи за ініціативою адміністрації підприємства протягом року після закінчення строку роботи примірної комісії.

Також, в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 є членом комітету ОКЗ ХТДЮ, та що профспілковий комітет рішення про надання згоди на її звільнення не прийняв.

Вважає, що роботодавцем було порушено її переважне право на залишення на роботі.

В апеляційній скарзі представник Відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вказували на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 14 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», зазначивши, що 21.01.2021 був зареєстрований колективний трудовий спір між найманими працівниками маркетингового підрозділу обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» та адміністрацією обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва». Позивачка у справі, ОСОБА_1 , була представником найманих працівників при вирішенні вказаного колективного трудового спору та не могла бути звільнена з роботи за ініціативою роботодавця.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін, вказуючи на дотримання судом норм матеріального та процесуального права та вірний висновок про дотримання адміністрацією при звільненні ОСОБА_1 норм трудового законодавства.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що відповідно до наказу директора обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» від 30.07.2021 «Про попередження працівника про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням посади» прийнято рішення попередити ОСОБА_1 про майбутнє звільнення.

08.09.2021 направлено подання профспілковому комітету ОКЗ ХТДЮ.

02.08.2021 ОСОБА_1 отримала повідомлення про наступне вивільнення з 04.10.2021 року.

Відповідно до наказу від 01.10.2021 року директора обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з організації глядача з 04.10.2021 року на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України. З позивачем проведено повний розрахунок, виплачено вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 5 календарних днів.

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог, місцевий суд виходив з того, що відповідачем було дотримано норми законодавства, що регулює вивільнення працівника, про що свідчить відповідний наказ від 29.07.2021, погоджений Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації 29.09.2021.

Також враховано, що з огляду на здобуту освітню кваліфікацію позивачу було запропоновано наявні вакансії, але вона відмовилась.

Крім того, судом встановлено, що позивач не має переважного права на залишенні на роботі.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось у відповідності до чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зістаттею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку зперепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено устатті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з частиною другоюстатті 65 ГК Українивласник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Судувід 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17),від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від30 вересня 2021 року усправі №462/1930/19 (провадження № 61-1981св20),суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників.Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з частиною 2статті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно достатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України,необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті492КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі№ 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпПУкраїни роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі№ 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті40, частин першої та третьої статті49-2 КЗпПУкраїни вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпПУкраїни роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Щодо дотримання роботодавцем гарантій заборони звільнення

Законом України «Пропорядок вирішенняколективних трудовихспорів (конфліктів)» визначено,що примирна комісія це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний, на галузевому чи територіальному рівні - у п`ятиденний, на національному рівні - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.

Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Національної служби посередництва і примирення № 035-р від 21січня 2021року було зареєстровано колективний трудовий спір між найманими працівниками маркетингового підрозділу обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» міста Харкова та адміністрацією обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва».

Членом примірної комісії по вирішенню колективного трудового спору від найманих працівників обрана ОСОБА_1 (а.с. 152-160 т. 1)

Статтею14Закону України«Про порядоквирішення колективнихтрудових спорів(конфліктів)» передбачено, що незалежним посередникам, членам примирнихкомісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах, утворених відповідно до цього Закону, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбаченіКодексом законів про працю Українидля виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

Частиною 4 статті 252 КЗпП України визначено, що звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв`язку із станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби).

Таким чином, на ОСОБА_1 поширювались гарантії заборони звільнення з ініціативи роботодавця, як члена примірної комісії, і вона не могла бути звільнена з роботи протягом одного року з часу врегулювання вищевказаного колективного трудового спору.

Враховуючи, що на час звільнення з роботи, 04.10.2021, зазначений вище річний термін заборони звільнення не минув, звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності чи штату - є незаконним.

При вирішенні спору місцевий суд зазначені обставини не врахував.

Доводи апеляційних скарг в цій частині знайшли своє підтвердження.

З врахуванням даної обставини, в апеляційного суду відсутні підстави для дачі оцінки іншим доводам апеляційних скарг.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина першастатті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).

Враховуючи порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, наказ обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» № 211-01/2 від 01.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади «заступника директора з організації глядача» підлягає скасуванню з поновленням ОСОБА_1 на посаді з 04.10.2021, з якоїїї булонезаконно звільнено- «заступника директора з організації глядача».

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі - Порядок № 100 в редакції, чинній на момент ухвалення рішення апеляційним судом).

Зі змісту пункту 2 Порядку № 100 вбачається, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 4 пункту 8)Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

У даній справі позивач у своїх додаткових поясненнях (а.с. 1-8 т. 2) зазначала, що з часу звільнення з роботи ніде не працює, тому по день поновлення на роботі має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки відповідачем не надано доказів щодо розміру посадового окладу, у тому числі, на ухвалу суду про витребування доказів у справі від 22.11.2021, виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передували її звільненню (серпень-вересень) визначені на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування за Формою ОК-5 (а.с. 12-18). Так, з заробітна плата у серпні 2021 року становила 10665,49 грн, у вересні 10665,49 грн. У серпні відпрацьовано 21 робочий день, у вересні 22 робочих дня. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить: 496,34 грн, із розрахунку:

10665,49/21=507,88 грн;

10665,49/22 = 484,80 грн;

507,88 + 484,80 = 992,68 / 2 = 496,34 грн

Довідкою ОКЗ ХТДЮ від 15.08.2023 № 4 про заробітну плату ОСОБА_1 підтверджуються відомості про нараховану заробітну плату останньої у розмірі 10665,49 грн у серпні та вересні 2021 року. (а.с. 39 т. 2)

Відповідачем наведеного розрахунку середньоденної заробітної плати не було спростовано.

з 04.10.2021 по 24.02.2022 = 100 робочих днів

з 25.02.2024 по 05.03.2024 = 528 робочих днів (з урахуванням того, що у період дії воєнного стану в Україні не застосовуються норми трудового законодавства щодо святкових і неробочих днів).

Стягнення вказаної суми середнього заробітку на час ухвалення рішення апеляційним судом (яким поновлено позивачку на роботі) не є виходом за межі позовних вимог.

Всього період з 04.10.2021 по 05.03.2024 включає 628 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 311701,52 грн, з якої підлягають утриманню обов`язкові податки та збори (із розрахунку: 628 х 496,34).

висновок за результатом розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладені висновки, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати: на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з3ст.141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

розподіл судового збору

Позивачкою ОСОБА_1 за подачу позову до суду був сплачений судовий збір у сумі 908 грн (а.с. 1 т. 1), а також за апеляційне оскарження судового рішення - 1 362 грн (а.с. 135, 137 т. 2), що у сумі становить: 2270 грн. Вказану суму судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у повному обсязі враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Іншу частину судового збору (враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») слід стягнути з відповідача на користь держави у загальній сумі 7792,53грн (із розрахунку: 3117,01 + 4675,52 = 7792,53 грн, з якої: 3117,01 грн судовий збір за подачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (1% від 311701,52 грн ціни позову); 4675,52 грн - судовий збір за подачу апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (150 % від 3117,01 грн).

Скаржником (третьою особою у справі - Відділенням Національної служби посередництва і примирення в Харківській області) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачувався, оскількив силу п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Враховуючи задоволення апеляційної скарги Відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір, який підлягав сплаті за подачу апеляційної скарги, а саме: 6037,52грн (ізрозрахунку:(908+3117,01) х 150%).

Таким чином, всього з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 13830,05грн (із розрахунку: 7792,53 грн + 6037,52 грн).

розподіл витрат на правничу допомогу

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи представництво ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Неонета А.В. на підставі ордеру (№ 1074326 від 03.11.2021 (а.с. 89 т. 1), № 1158413 від 18.11.2023 (а.с. 133 т. 2); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 90 т. 1) та Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 б/н (а.с. 91 т. 1).

За умовами Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 б/н (пункт 2 розділу 2) сторони домовились, що за послуги за цим договором клієнт сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається Додатковою угодою.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції адвокатом Неонетою А.В. подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу із доказами їх понесення, відповідно до як4ої остання прохала стягнути з відповідача суму понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку із подачею позову до суду на загальну суму 5 600 грн. На підтвердження витрат надано: належним чином завірену копію додаткової угоди № 1 від 22.10.2021; Акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 1 від 02.11.2021. Також, до заяви долучено докази її надіслання разом із доданими документами іншим учасникам справи, у тому числі, на адресу відповідача (а.с. 1-26 т. 2).

Клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку із їх неспівмірністю у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України до суду від відповідача не надходило.

Згідно з Додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2021 (п. 2) сторони погодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правничої (правової) допомоги у спорі про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У пункті 2 вказаної Додаткової угоди № 1 сторони визначили вартість наступних послуг адвоката: підготовка адвокатського запиту 1 000 грн; підготовка позовної заяви по трудовому спору та подача до суду 3000 грн; представництво інтересів у суді першої інстанції (за одне судове засідання) 1500 грн; поштові витрати 100 грн.

Підпунктом 5.1 вказаної Додаткової угоди № 1 сторони узгодили, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами або надсилається на електронну адресу Клієнта.

Вразі підписання та відсутності письмових заперечень, Клієнт оплачує протягом 2-х днів (після підписання акту) відповідний рахунок на оплату.

Згідно з підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 02.11.2021 (без жодних претензій) Виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги загальною вартістю 5600 грн.

Таким чином, витрати позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають розподілу у сумі 5600 грн, є реально понесеними, адвокатом Неонетою А.В. дійсно складена та підписана позовна заява в інтересах ОСОБА_1 , до якої долучено адвокатський запит директору ОКЗ ХТДЮ від 24.10.2021 № 01/61 (а.с. 85 т. 1); адвокат Неонета А.В. приймала участь у судових засіданнях 23.12.2021, 24.01.2022 (а.с. 171, 222 т. 1). З урахуванням фактично наданих адвокатом правничих послуг у справі та угодженої вартості послуг, сума витрат у загальному розмірі 5600 грн є обґрунтованою, відповідає критеріям розумності та пропорційності, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Неонети А.В., та апеляційну скаргу представника третьої особи, Відділення Національної служби посередництва і примирення в Харківській області, начальника С. Лайкова - задовольнити.

Рішення Київськогорайонного судум.Полтави від10листопада 2023року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати наказ Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» від 01.10.2021 року № 221- 01/2 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з організації глядача.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з організації глядача в Обласному комунальному закладі «Харківський театр для дітей та юнацтва» з 04.10.2021 року.

Стягнути з Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2021 по 05.03.2024 у сумі 311701,52 грн, вирахувавши із вказаної суми обов`язкові податки та збори.

Стягнути з Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 грн та 5600 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі, а всього 7870 грн.

Стягнути з Обласного комунального закладу «Харківський театр для дітей та юнацтва» на користь держави судовий збір у загальній сумі 13830,05 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль