Ухвала

від 14.03.2024 по справі 160/16682/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2024 року

м. Київ

справа №160/16682/22

адміністративне провадження № К/990/3890/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №160/16682/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Фонду державного майна України, в якому просила:

- стягнути на її користь з відповідача РВ Фонду держмайна України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 у розмірі 847872,61 грн та надбавку за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 27071,43 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду держмайна України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково:

- стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 надбавку за ранг державного службовця за період з 01.05.2016 по 19.10.2020 у розмірі 26571,96 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.10.2020 року по 19.10.2022 у розмірі 26 570,00 грн, на загальну суму 53 141,96 грн;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року та від 19 жовтня 2023 року касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України повернуті скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без руху із наданням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви;

- документу про сплату судового збору в розмірі 1816 грн.29 лютого 2024 року від скаржника до Верховного Суду надійшла касаційна скарга у новій редакції разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Перевіривши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Судом встановлено, що скаржник із посиланням на практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду, вказує про можливість поновлення строку на касаційне оскарження зважаючи на введення в Україні воєнного стану. При цьому, також посилається на відсутність бюджетних асигнувань щодо сплати судового збору, та вважає поважною причиною пропуску строку подання касаційної скарги після закінчення строків на касаційне оскарження зважаючи на неможливість вчасної сплати судового збору.

Разом з тим, з матеріалів касаційної скарги установлено, що оскаржуване рішення прийнято судом апеляційної інстанції 05 вересня 2023 року, а повторна касаційна скарга у цій справі подана до суду лише 25 січня 2024 року.

Також із Діловодства автоматизованого суду вбачається, що вперше з касаційною скаргою відповідач звернувся 26 вересня 2023 року, однак ухвалою від 05 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. Копію ухвали отримано скаржником 05 жовтня 2023 року у електронному кабінеті. Повторно скаржник подав касаційну скаргу 17 жовтня 2023 року, однак ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто відповідачу, яку доставлено скаржнику до електронного кабінету цього ж дня - 19 жовтня 2023 року. При цьому із повторною касаційною скаргою Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось лише 25 січня 2024 року.

Перевіривши заявлене клопотання, Суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник посилається лише на практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду. При цьому скаржник не обгрунтовує жодним чином, чому ним пропущено значний строк на подання останньої касаційної скарги після отримання ухвали Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.

При цьому, Суд зауважує, що подаючи касаційну скаргу у новій редакції знову скаржник так і не обґрунтував підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то колегія суддів повторно зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Доводи скаржника щодо обстрілів за місцезнаходженням скаржника, а також звільнення працівників юридичного управління та зменшення їх кількості втричі також не є поважними причинами для поновлення строку, оскільки обстріли м. Дніпро не є безперервними та постійними, а наявність працівників є питанням організації роботи Регіонального відділення та належного розподілу обов`язків між працівниками.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Однак, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною.

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в частині ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження чи визнання наведених підстав неповажними наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло 4 місяці, доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Зважаючи на те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити у зв`язку із пропуском строку на касаційне оскарження, Суд не розглядає клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №160/16682/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення середнього заробітку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська