Ухвала

від 13.03.2024 по справі 477/1410/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.03.24

22-ц/812/381/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 477/1410/20

Провадження №22-ц/812/381/24

УХ ВА ЛА

13 березня 2024 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у сумі 946646,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що на початку липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з проханням надати у борг грошові кошти у розмірі 37400 доларів США.

08 липня 2015 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики в усній формі, відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, за умовами якого позивач передав відповідачці грошові кошти у розмірі 37 400,00 доларів США, про що було складено відповідну розписку від 08.07.2015р. Відповідно до умов договору позики від 08.07.2015р. позика є безпроцентною та підлягає поверненню до 15.09.2019р.

В період 2018-2019 р. відповідачкою було частково повернуто позику на картковий рахунок позивача в розмірі 1431,79 доларів США та 500.00 доларів США було повернуто 15.10.2016р.

На момент звернення до суду позика повернута частково у розмірі 1931,79 доларів США, сума заборгованості відповідача за позикою становить 35 468,21 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на 30.06.2020р.складає 946646,52 грн.

Оскільки добровільно повернути кошти відповідачка відмовляється, чим порушує їх домовленості, то посилаючись на ст. 526, 625, 1046, 1047, ч. 1 ст. 1049 ЦК України ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 946646, 52 грн.

08 грудня 2020 року відповідачка ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір позики на суму 37400 доларів США, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки від 08.07.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2013 по 2016 роки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали сумісно без реєстрації шлюбу. Однак, наприкінці липня 2016 року сумісне проживання було припинене через несумісність характерів, регулярні сварки та непорозуміння.

При зустрічі в липні 2016 року позивач, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_3 та психологічну нестабільність, пов`язану з розривом стосунків, змусив її написати розписку заднім числом (08.07.2015 року), яку хотів використати, як спосіб впливу на ОСОБА_3 з метою примусового повернення в близькі стосунки. При цьому ОСОБА_1 вказав, що дана розписка є загальною сумою всього подарованого їй майна протягом спільного проживання. ОСОБА_3 , перебуваючи в стресовому стані і не до кінця розуміючи власні дії, підписала вищезазначену розписку з метою якнайшвидше закінчити спілкування з ОСОБА_1 .

Однак грошові кошти ОСОБА_1 08 липня 2015 р. на підставі розписки ОСОБА_3 не передавав. У вказаний у розписці як день її складання та отримання ОСОБА_3 грошових коштів, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знаходились на морському/річковому невійськовому судні (моторній яхті) «SEA WOLF - 007» ВС-975, яка рухалась за маршрутом Одеса (Україна) - Бальчик (Болгарія), та здійснили перетин морського кордону України в напрямку Болгарії. Під час перетину державного кордону України 08.07.2015 р. ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 грошові кошті у сумі 37400 дол. США письмово не декларували.

Вказані факти також свідчать про те, що розписка, датована 08.07.2015 p., не складалась ОСОБА_3 в день 08.07.2015 р. Розписка фактично була написана в липні 2016 р. під впливом психологічного тиску під час припинення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного проживання.

Крім того, враховуючи факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю під час складання оспорюваної розписки, вважає, що грошові кошти, майно, інші речі, набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2013 року по липень 2016 року є їх спільним сумісним майном. Належність грошей в період, яким датована розписка (08.07.2015 р.) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності унеможливлює передання грошей від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у власність на умовах строкового повернення.

Таким чином, складання ОСОБА_3 розписки від 08 липня 2015 р. про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, які фактично перебували у їх спільній сумісній власності, без фактичного отримання вказаних коштів, є недійсним правочином, який не створює зобов`язань ОСОБА_3 по поверненню грошових коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2023 року задоволено первісний позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 946646 грн 52 коп., а також судовий збір у сумі 9466 грн 47 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 420 грн 40 коп.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики на суму 37400 доларів США, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки від 08 липня 2015 року, - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2023 року повністю, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 відмовити, та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики на суму 37400 доларів США укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки від 08 липня 2015 року.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції взагалі проігноровано відсутність фактичної передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 , тобто судом не досліджено питання щодо моменту виникнення боргових зобов`язань та взагалі їх наявність. Не з`ясовано справжню правову природу правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що передували складанню розписки, датованої 08.07.2015р. Також, суд самоусунувся від виконання положень ст. 109 ЦПК України, не з`ясував та не встановив суттєві обставини справи такі як реальна дата написання розписки, факти передачі грошових коштів, розміри якими вони передавалися, місця та способи їх передачі, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Крім того, суд обґрунтував своє рішення недопустимими та неналежними доказами, які були долучені позивачем до справи у спосіб не передбачений ЦПК України, що свідчить про порушення процесуальним норм, визначених ЦПК України.

Також посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано правову позицію ОСОБА_3 та докази, які спростовували позицію ОСОБА_1 та не надано належної правової оцінки суперечливій поведінці ОСОБА_1 , що свідчить про неповноту судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому вважає її безпідставною та необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що суд детально відобразив в оскарженому рішенні зміст процесуальних документів сторін у справі, їх пояснення та всі наявні у справі докази, яким надав також детальну та повну оцінку, які саме докази прийняті до уваги, а які - ні, та підстави такої оцінки судом доказів у справі, правильно застосував наведені в апеляційній скарзі норми матеріального права, якими врегульовано правовідносини позики, зокрема, ст.ст.1947, 1051 ЦК України.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 не заперечувала факти отримання коштів від позивача у сумі 37400 доларів США, вона лише посилалась на те, що це не є борг, оскільки вони нібито перебували у фактичних шлюбних відносинах; позивач підтвердив, що вказана сума була передана відповідачу протягом певного періоду, різними сумами, і в розписці відображена загальна сума боргу на момент складання розписки; ОСОБА_3 не заперечувала факт написання нею розписки власноручно, вона лише посилалась на тиск, що нібито мав місце з боку позивача; відповідач протягом тривалого періоду здійснювала погашення боргу, що підтверджено належними допустимими доказами, у тому числі платіжними документами; у смс-листуванні з позивачем ОСОБА_3 неодноразово підтверджувала факт наявності боргового зобов`язання перед позивачем та його часткового погашення.

Вважає, що судом першої інстанції повністю спростовані всі доводи сторони відповідача, а в апеляційній скарзі не наведено будь-яких доводів доказів/фактів, які б спростовували викладені обґрунтування суду першої інстанції.

Посилається на те, що клопотання відповідача про проведення експертизи за розпискою, при наявності факту визнання її написання, було спрямовано виключно на затягування розгляду справи. У справі отримані повідомлення Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, повідомлення самого Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про відсутність технічної можливості проведення судової експертизи зі встановлення часу складання рукописного документа. Також з отриманої позивачем інформація від Київської незалежної судово-експертної установи вбачається, що встановлення давності виконання штрихів паст кулькових ручок віком більше п`яти років, а також із дискретністю до днів і місяців, в незалежності від способів, методів і використаного обладнання, є неможливим відповідно до науково обґрунтованих методик проведення судових експертиз в Україні та міжнародної експертної практики Європейської міжнародної мережі судово-експертних установ. Про неможливість такого дослідження з тих же причин Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз зазначено в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 року у справі №500/16880/14-ц. Тому проведення такої технічної експертизи є неможливим, а питання, відповіді на які хоче отримати сторона-ініціатор такої експертизи, ніяким чином не впливають на предмет доказування, а саме - обставини невиконання відповідачкою обов`язку своєчасного повернення отриманих в борг грошей, оскільки строк виконання такого обов`язку, про який сторони домовились між собою, сплинув задовго до звернення позивача до суду.

Вважає, що період, в якому відповідачка отримала кошти в борг і конкретний рік, в якому вона склала розписку з зобов`язанням повернути отримані в борг кошти до певного часу, не впливає на характер правовідносин між сторонами.

Заперечує наявність суперечливої поведінки позивача.

В судовомузасіданні всуді апеляційноїінстанції представникомвідповідачки ОСОБА_4 заявлено клопотанняпро призначенняу справітехнічної експертизидокументу-розписки,укладеної міжпозивачем тавідповідачкою та датованої 08.07.2015р.

В клопотання про призначення експертизи посилався на те, що під час судового розгляду справи у суді першої станції за клопотанням представника відповідачки ухвалою суду від 11.01.2022 було призначено технічну експертизу документа - розписки від 08.07.2015. Проведення експертизи було доручено експертам Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз. Призначення вказаної експертизи необхідно було для визначення відносної давності виконання документа та його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, яка має на меті з`ясування обставин, що мають значення для цієї справи, а саме встановлення реального часу написання розписки, який надасть змогу встановити її реальну правову природу, та, в подальшому вирішити спір та винести законне і обґрунтоване рішення.

На вирішення експертам були поставлені наступні питання:

1.Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ -розписка від 08 липня 2015 року, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .?;

2.У який період часу був виконаний рукописний текст у документі - розписці від 08 липня 2015 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .?

Далі, у зв`язку із тим, що в штаті Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз відсутні фахівці з проведення хімічних досліджень, яке необхідне для виконання даної експертизи, 17.02.2022 матеріали справи разом із ухвалою про призначення були повернуті до суду першої інстанції.

В подальшому, 03.08.2022, судом було постановлено ухвалу про заміну установи, вказаної в ухвалі про призначення експертизи, з Миколаївського відділення ОНДІСЕ МЮ України на Київський науково-дослідний інститут судових експертиз МЮ України.

27.09.2022 ухвалу суду від 03.08.2022 разом з матеріалами справи повернуто до суду без виконання, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал розписки.

Після цього, 27.01.2023, під час підготовчого судового засідання позивачу було запропоновано надати оригінал розписки від 08.07.2015 для забезпечення проведення призначеної раніше судової експертизи, однак він відмовився надати цей оригінал, у зв`язку із чим позивачу було роз`яснено статтю 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивач після роз`яснення наслідків застосування ст. 109 ЦПК України зазначив, що йому зрозумілі положення вищезазначеної статті та наслідки відмови надання оригіналу розписки і в черговий раз відмовився надати цей оригінал.

У зв`язку із відмовою позивача, у володінні якого перебуває оригінал документу, надати оригінал розписки від 08.07.2015 для проведення судової технічної експертизи, 27.01.2023, судом першої інстанції протокольною ухвалою залишено ухвалу про проведення судової технічної експертизи документа без виконання, оскільки без оригіналу розписки провести експертизу неможливо. Вищевикладені обставини були встановлені та підтверджені в ухвалі суду першої інстанції від 27.01.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду (ухвала міститься у матеріалах справи).

В подальшому, позивач, під час проведення судового розгляду справи по суті, неодноразово зазначав, що готовий надати оригінал розписки датований 08.07.2015 для проведення судової технічної експертизи, тобто суперечив своїй позиції, яку він відстоював 27.01.2023, у підготовчому судовому засіданні, коли існувала процесуальна можливість виконати таку дію.

Відповідачка вважає, що через невиконання судом першої інстанції положень статті 109 ЦПК України, що спричинило подальше ухвалення рішення на користь позивача, не встановлено істинну правову природу документа, розписки датованої 08.07.2015, а отже викладені у змісті оскаржуваного рішення висновки є необґрунтованими та передчасними.

Посилаючисьна справедливість судового розгляду, яка повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної окремої справи, на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності сторін, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності, вважає, що для правильного вирішення апеляційною скарги, повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, існує необхідність в усуненні порушень допущених судом першої інстанції, а саме встановлення часу та, відповідно, місця написання розписки датованої 08.07.2015, що дозволить встановити її реальну правову природу. Крім того, встановлення реального часу та, відповідно, місця написання розписки зможе підтвердити правову позицію сторони відповідача та, в свою чергу, факт відсутності передачі будь-яких грошових коштів, що спростує доводи позивача та зміст оскаржуваного рішення від 13.12.2023.

Єдинимналежним правовимінструментом,який дозволитьвирішити цепитання,є проведеннясудово-технічноїекспертизи документа,розписки датованої08.07.2015.Оригінали розпискидатованої 08.07.2015.та розпискидатованої 15.10.2016перебувають у володінні позивача.

Виходячи з вищезазначеного, просить призначити у справі технічну експертизу документу - розписки датованої 08.07.2015, укладеної між позивачем та відповідачкою, поставивши на вирішення експертів такі питання:

1.Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ -розписка датована 08.07.2015, укладена між позивачем та відповідачем?

2. У який період часу був виконаний рукописний текст у документів - розписці датованій 08.07.2015, укладеній між позивачем та відповідачем?

3.Чи виконаний документ - розписка датована 08.07.2015, укладена між позивачем та відповідачем, в один період часу із документом - розпискою датованою 15.10.2016, написаною відповідачем?

Проведення технічної експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України, що розташований за адресою: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 6.

Позивач та його представник категорично заперечували проти призначення експертизи.

В письмових запереченнях на клопотання представник позивача посилається на те, що клопотання про проведення технічної експертизи, яку представник відповідачки просить призначити суд апеляційної інстанції, ОСОБА_3 при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялось, оскільки питання, які представника просить поставити на вирішення експерта - інші, ніж ті, які заявлялись в суді першої інстанції. В силу приписів ст.367 ЦПК України, заявляти клопотання про проведення нової експертизи на стадії апеляційного провадження сторони не мають права.

Зазначає, що час написання розписки не змінює і не впливає на характер правовідносин між сторонами. Написанню розписки передувала передача грошей в борг. Це встановлено судом і не оспорюється сторонами. Проведення експертизи тільки затягне розгляд справи, а відповіді на питання, які представник ОСОБА_3 ставить перед експертами, не змінять встановлені судом обставини: складання цієї розписки особисто ОСОБА_3 та отримання нею від ОСОБА_1 грошей за цією розпискою впродовж певного часу до написання цієї розписки.

Оскільки ОСОБА_3 визнавала в суді першої інстанції факт написання розписки, час її написання ніяк не впливає на вирішення справи. Тим більш, що позивач надав детальні пояснення щодо всіх обставин передачі грошових коштів в борг, судом першої інстанції це відображено в оскарженому рішенні і ці обставини вже з`ясовані. У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, оскільки відповідачка визнавала факт написання розписки - ці обставини взагалі формально не підлягали доказуванню.

В долученій до матеріалів справи відповіді КНДІСЕ на запит адвоката Золотарьова К.А. зазначено про проведення досліджень з визначення послідовності (давності) виконання певних реквізитів документа, відносної давності послідовності нанесення штрихів, а якщо документ не містить перетинання штрихів реквізитів документу, то відповідно до вимог чинних методик встановлюється «абсолютний вік документа».

В той же час, в наданих суду стороною позивача спростуваннях можливості проведення такого дослідження зазначається про часові обмеження проведення такого дослідження.

У відповіді КНДІСЕ про такі часові обмеження взагалі нічого не сказано. Натомість, в матеріалах справи є висновок цього ж науково-дослідного інституту про неможливість відповісти на питання у зв`язку із відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів і підписів, виконаних чорнилами (Постанова Верховного Суду у справі №520/16880/14-ц від 08.05.2019 року), а також долучений до матеріалів справи лист Київської незалежної судово-експертної установи про неможливість встановлення давності виконання штрихів паст кулькових ручок віком більше п`яти років за відсутністю науково обґрунтованих методик проведення судових експертиз в Україні та міжнародної експертної практики Європейської міжнародної мережі судово-експертних установ (оригінал відповіді мається в матеріалах справи).

Також посилається на те, що судова практика щодо експертиз полягає у тому, що судова експертиза призначається виключно при дійсній потребі у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Тому, сторона позивача вважає, що з урахуванням визнання відповідачкою факту написання розписок та положень ч.1 ст.82 ЦПК України, а також тієї обставини, що у суді першої інстанції клопотання про експертизу з питаннями, які поставлені зараз, сторона відповідача не заявляла, тому, відповідно, відмова у такому клопотанні відсутня, не наведення доводів та не надання доказів труднощів щодо заявлення такого клопотання у суді першої інстанції, на даний час відсутні підстави для задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідачки не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що суд має право для з`ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснив судам, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Підчас розглядусправи судомпершої інстанціїпредставником відповідачкизаявлялося клопотанняпро призначеннятехнічної експертизидокумента - розписки від 08.07.2015 (а. с. 72-77 т.3).

Ухвалою суду від 11 січня 2022р. у справі була призначена технічна експертиза документу, проведення якої було доручено експертам Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз ( а. с. 82-84 т.3).

На вирішення експертам були поставлені наступні питання:

1. Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ -розписка від 08 липня 2015 року, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .?;

2.У який період часу був виконаний рукописний текст у документі - розписці від 08 липня 2015 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .?

17лютого 2022р,на адресусуду надійшлоповідомлення від Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення експертизи через відсутність у штаті установи фахівці з проведення хімічних досліджень, яке необхідне для виконання даної експертизи (а. с.89 т.3).

В судовому засіданні 03 серпня 2022р. суду була надана відповідь Київської незалежної судово-експертної установи від 02.08.2022р. про неможливість встановлення давності виконання штихів паст кулькових ручок, віком більше 5 років, а також із дискретністю до днів і місяців, змістом летких компонентів в незалежності від способів, методів і використаного обладнання, є безпрецедентним, та не є можливим відповідно до науково обґрунтованих методик проведення судових експертиз в Україні та міжнародної експертної практики Європейської міжнародної мережі судово-експертних установ (а. с. 112 т.3).

Однак, судом було постановлено ухвалу від 03.08.2022 про заміну установи, вказаної в ухвалі про призначення експертизи, з Миколаївського відділення ОНДІСЕ МЮ України на Київський науково-дослідний інститут судових експертиз МЮ України (а. с. 116 т.3). Справа була направлена експертній установі.

27.09.2022ухвалу судувід 03.08.2022разом зматеріалами справиповернуто Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України до суду без виконання, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал розписки (а. с.121 т.3).

Після цього, 27.01.2023 під час підготовчого судового засідання позивачу було запропоновано надати оригінал розписки від 08.07.2015 для забезпечення проведення призначеної раніше судової експертизи, однак він відмовився надати цей оригінал.

У зв`язку із цим, 27.01.2023, судом першої інстанції протокольною ухвалою залишено ухвалу про проведення судової технічної експертизи документа без виконання, оскільки без оригіналу розписки провести експертизу неможливо, про що зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 27.01.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду (а. с. 164-166 т.3).

В подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою чи її представником не заявлялися клопотання про призначення технічної експертизи документа - розписки від 08.07.2015р., вони вважали можливим закінчення розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказах.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частин 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції згідно ст.367 ЦПК України досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Звертаючисьдо судуз апеляційноюскаргою,відповідачка в апеляційнійскарзі,підписаній їїпредставником,не тількине наполягалана проведенні технічної експертизидокумента -розписки від08.07.2015р.та непросила їїпризначити,а навпакипосилалася,як наодну ізпідстав дляскасування рішеннясуду таухвалення новогосудового рішенняпро задоволенняїї зустрічногопозову тавідмови узадоволенні позовупозивача,на невиконання судомпершої інстанціїположень ст.109ЦПК України,яка передбачає, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Не містить клопотання про призначення експертизи адресоване суду апеляційної інстанції також обґрунтування не можливості заявлення даного клопотання при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров`я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

У даній справі позивач та його представник категорично заперечують проти задоволення клопотання про призначення технічної експертизу документу- розписки від 08.07.2015р. та надання оригіналів розписок, датованих 08.07.2015 та 15.10.2016 для використання їх під час проведення експертного дослідження з наведених в тексті ухвали підстав та через побоювання їх пошкодження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8, при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.

Отже, підстави для обов`язкового призначення експертизи саме судом відсутні. В той же час, в матеріалах справи є інші докази, які стосуються фактичних обставин та взаємовідносин сторін у справі, що підлягають доказуванню у даній справі, які підлягають дослідженню в межах заявлених в установленому законом порядку позовних вимог як позивачем, так і відповідачкою.

Проаналізувавшизазначені обставиниу їхсукупності,колегія суддіввважає,що підставидля задоволенняклопотання пропризначення судово-технічної експертизи відсутні.

Керуючись ст. ст. 76, 102 - 109, 112, 368, 381 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенніклопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення судово-технічної експертизи відмовити.

Головуючий

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 15 березня 2024 року