Ухвала

від 01.02.2024 по справі 5016/1659/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення

виконавчого документа до виконання та видачі дублікату наказу

01 лютого 2024 року Справа № 5016/1659/2011(12/63)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви про поновлення пропущеного строку до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області та видачу дублікату наказу по справі № 5016/1659/2011(12/63) від 15.01.2024 (вх. № 844/24 від 22.01.2024) Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача Приватного підприємства Панорама-Инвест, вул. Будьонного, 44/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 30459988)

про стягнення 18 849, 04 грн.

за участю представників сторін:

представник позивача: Филиппова Т.Н.;

представник відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини по справі.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Відкрите акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Панорама - Инвест» про стягнення з відповідача 15 749 грн. 85 коп. боргу за період з березня 2010 року по квітень 2011 року, 539 грн. 31 коп. пені за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, 234 грн. 75 коп. - 3 % річних за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року, 2 325 грн. 13 коп. суми, на яку збільшився борг з урахуванням інфляційних процесів за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер № 5016/1659/2011(12/63).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011 (суддя Семенов А.К.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства Панорама- Инвест (код ЄДРПОУ 30459988) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966) 15 749 грн. 85 коп. боргу.

Стягнуто з Приватного підприємства Панорама- Инвест (код ЄДРПОУ 30459988) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966) пеню в сумі 539 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 234 грн. 75 коп., 2 325 грн. 13 коп. суму, на яку збільшено борг з урахуванням індексу інфляції, а також 188 грн. 49 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.07.2011 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011 судом було видано відповідні накази.

20.12.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» по справі № 5016/1659/2011 надійшла заява (вх. № 16697/23 від 20.12.2023) про поновлення пропущеного строку до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 5016/1659/2011 від 12.07.2011 та видачу дублікату наказу Господарського суду Миколаївської області № 5016/1659/2011 від 12.07.2011.

В зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, 20.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5016/1659/2011(12/63).

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим у справі визначено суддю Олейняш Е. М.

Відповідно до акту про втрату документів від 25.12.2023, виданого архівом Господарського суду Миколаївської області, 29.03.2022 внаслідок ракетного удару окупаційних військ РФ по будівлі Миколаївської обласної Ради приміщення Господарського суду Миколаївської області були зруйновані. Під час руйнування приміщень Господарського суду Миколаївської області було знищено (втрачено) документи щодо справи № 5016/1659/2011 (12/63) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до відповідача Приватного підприємства «Панорама-Инвест» про стягнення 18 849, 04 грн., а саме: акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2011 рік; опис № 2 справ постійного зберігання (судової справи) за 2011 рік.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2023 заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль про поновлення пропущеного строку до виконання наказу та видачу дублікату наказу (вх. № 16697/23 від 20.12.2023) повернуто без розгляду.

2. Заява про видачу дублікату наказу. Процесуальні дії у справі.

22.01.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» надійшла заява про поновлення пропущеного строку до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області та видачу дублікату наказу по справі № 5016/1659/2011(12/63) від 12.07.2011 (вх. № 844/24 від 22.01.2024).

Заява мотивована тим, що у 2018 ПрАТ Миколаївська ТЕЦ звернулась до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 5016/1659/2011(12/63) від 12.07.2011.

На запит ПрАТ Миколаївська ТЕЦ від 15.08.2023 від Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь від 07.09.2023 про те, що 19.06.2018 виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 5016/1659/2011(12/63) від 12.07.2011 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, але надати копії доказів направлення або отримання ПрАТ Миколаївська ТЕЦ відповідної постанови з оригіналом виконавчого документу немає можливості, оскільки виконавче провадження знищено згідно з пунктом 1-2 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, у зв`язку з закінченням терміну його зберігання.

Заявник вважає, що оскільки органи юстиції не можуть надати доказів направлення або отримання постанови та оригіналу судового наказу, а стягувач оригінали відповідних документів не отримував, то строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений з причин, які не залежали від стягувача.

Крім того, запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Заява обґрунтована положеннями ст. 129-1 Конституції України, ст. 326, 329, п.п. 19.4 п. 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України та судовою практикою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2024 призначено розгляд заяви про поновлення пропущеного строку до виконання наказу суду та видачу дублікату наказу в судовому засіданні на 01.02.2024.

Представник відповідача ПП «Панорама-Инвест» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся в порядку ст. 120 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2024 надіслана на адресу відповідача Приватного підприємства Панорама-Инвест, вул. Будьонного, 44/1, м. Миколаїв, 54017, яка зазначена заявником у заяві та у ЄДРЮОФОПГФ.

В судовому засіданні 01.02.2024 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

3. Розгляд заяви про видачу дублікату наказу судом.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку до виконання наказу суду та про видачу дублікату наказу (вх. № 844/24 від 22.01.2024), суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011 (суддя Семенов А.К.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства Панорама- Инвест (код ЄДРПОУ 30459988) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966) 15 749 грн. 85 коп. боргу.

Стягнуто з Приватного підприємства Панорама- Инвест (код ЄДРПОУ 30459988) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966) пеню в сумі 539 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 234 грн. 75 коп., 2 325 грн. 13 коп. суму, на яку збільшено борг з урахуванням індексу інфляції, а також 188 грн. 49 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.07.2011 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011 судом було видано відповідні накази.

Відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63) даний наказ дійсний для пред`явлення державному виконавцю протягом 1 року до 12.07.2012.

Судом також встановлено, що наказ Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63) було пред`явлено до примусового виконання.

15.08.2023 стягувач ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернувся до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві із запитом щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

01.09.2023 Заводським відділом Державної виконавчої служби у місті Миколаєві на запит стягувача надано інформацію № 81566/20.11-35/11 від 01.09.2023 та повідомлено, що у Заводському відділі ДВС м. Миколаїв здійснювалось виконавче провадження ВП № 27915640 та ВП № 27915989 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63). Виконавче провадження 19.06.2018 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із тим, що згідно акта державного виконавця у боржника на момент перевірки відсутнє майно, на яке можливе стягнення.

Органом ДВС також зазначено, що надати більш вичерпну інформацію не виявляється можливим, оскільки виконавче провадження знищено згідно з п. 1-2 розділу 11 "Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

Крім того, надати копії доказів направлення або отримання ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" вищевказаних постанов разом з оригіналами вищевказаних наказів суду унеможливлюється, оскільки строк зберігання реєстрів кореспонденції становить 1 рік відповідно до Переліку Типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій зі зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.

13.09.2023 стягувач ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернувся до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві із запитом щодо надання довідки з інформацією щодо реєстру, відповідно до якого було здійснено поштове відправлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та оригіналу наказу суду.

26.09.2023 Заводським відділом Державної виконавчої служби у місті Миколаєві видано довідку № 89501/20.11-35/1 від 26.09.2023, в якій зазначено, що виконавчі провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63) завершено 19.06.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Надання більш вичерпної інформації унеможливлюється, оскільки виконавче провадження знищено, у зв`язку з закінченням терміну його зберігання, надати копії доказів направлення або отримання ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" вищевказаних постанов разом з оригіналами вищевказаних наказів суду унеможливлюється, оскільки строк зберігання реєстрів кореспонденції становить 1 рік.

Стягувачем на підтвердження факту неотримання від органу ДВС постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, а також оригіналу наказу долучено до матеріалів заяви Журнал реєстрації вхідної кореспонденції ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" за період з 14.06.2018 по 16.07.2018.

4. Джерела права, які застосував суд. Висновки суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції станом на 04.06.2011) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції станом на 04.06.2011) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинний у редакції станом на 04.06.2011) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Як встановлено судом вище, відповідно до інформації Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві № 81566/20.11-35/11 від 01.09.2023 на виконанні в органі ДВС перебувало виконавче провадження ВП № 27915640 та ВП № 27915989 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63). Виконавче провадження 19.06.2018 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із тим, що згідно акта державного виконавця у боржника на момент перевірки відсутнє майно, на яке можливе стягнення.

Отже, в силу приписів ч. 5 ст. 12 та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу відбулось переривання строку пред`явлення виконавчих документів до виконання. Відтак, накази суду від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63) могли бути пред`явлені до виконання в період з 20.06.2018 по 20.06.2021.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення стягувачем наказів до виконання.

Відповідно до п. 1, 2 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Відповідно до ст. 128 розділу 1 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, зі зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, строк зберігання реєстрів на відправлену кореспонденцію становить 1 рік.

Отже, у зв`язку зі спливом строків зберігання матеріалів виконавчого провадження та реєстрів поштової кореспонденції, неможливо встановити дати направлення, а також дати отримання / не отримання позивачем поштової кореспонденції від Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві, а саме: постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та оригіналів наказів Господарського суду Миколаївської області.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абз. 1 пп. 2.1. п. 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 № 1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

Згідно з п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

Доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого Королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевин проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Обгрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином довести обставини пропуску строку, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentary Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).

Відповідно до п. 4 Прикінцеві положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав (постанова ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).

Суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями. Тобто сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій (постанова КЦС ВС від 18.01.2022 у справі № 370/522/16-ц).

Введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Безумовно, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені (постанови КЦС ВС від 11.01.2023 у справі № 127/27446/20, від 29.11.2023 у справі № 755/141/19).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова ВП ВС від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанова ВП ВС від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).

Подібна позиція викладена в постанові КЦС від 18.12.2023 у справі № 619/6227/21-ц, ухвалах ВС від 29.06.2023 у справі № 760/5152/20, від 29.06.2023 у справі № 570/5859/18.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (постанова КАС ВС від 02.08.2023 у справі № 620/830/23).

Дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку (постанова КАС ВС від 02.08.2023 у справі № 620/830/23).

Відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу XI "Перехідних положень" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує заявника наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 02.12.2020 у справі №916/929/16).

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в частині поновлення пропущеного строку до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1659/2011(12/63) від 12.07.2011, оскільки як зазначено судом вище, в силу приписів ч. 5 ст. 12 та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 17.06.2018) у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу відбулось переривання строку пред`явлення виконавчих документів до виконання. Відтак, накази суду від 12.07.2011 у справі № 5016/1659/2011(12/63) могли бути пред`явлені до виконання в період з 20.06.2018 по 20.06.2021, тобто в період до запровадження в Україні карантину, а в подальшому воєнного стану. Пропуск стягувачем встановленого для пред`явлення виконавчих документів до виконання строку становить більше 2,5 років, що є надмірним. Заявник зазначає, що оригінали наказів від органів ДВС не отримував. Проте суд зазначає, що, у зв`язку зі спливом строків зберігання матеріалів виконавчого провадження та реєстрів поштової кореспонденції, суд позбавлений можливості достовірно встановити дати направлення, а також дати отримання / не отримання стягувачем поштової кореспонденції від Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві, а саме: постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та оригіналів наказів Господарського суду Миколаївської області. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що стягувач з розумним інтервалом часу цікавився провадженням у його справі на стадії виконання судового рішення. Заявник, посилаючись як на підставу для поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання на введення воєнного стану, фактично не наводить жодних об`єктивних доводів та доказів на їх підтвердження, які б дозволяли суду стверджувати про поважність причин пропуску строку. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність обставин, що унеможливлювали або ускладнювали можливість пред`явлення стягувачем виконавчих документів до виконання у визначений законом строк, обставин, які були / є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи (стягувача), пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Тобто, в суду відсутні правові підстави для визнання причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням в країні воєнного стану, зокрема, з огляду на те, що робота судів в силу ст. 12-1, 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не припинялась. В спірному випадку, поновлення пропущеного строку за відсутності документального підтвердження поважності причин його пропуску матиме наслідком порушення принципу правової визначеності та сталості відносин. Враховуючи, встановлення судом відсутності правових підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання, як наслідок, в суду відсутні правові підстави для видачі дублікатів виконавчих документів.

В задоволенні заяви (вх. № 844/24 від 22.01.2024) судом відмовлено.

Керуючись ст. 232-235, 254-259, п. 19.4 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про поновлення пропущеного строку до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області та видачу дублікату наказу по справі № 5016/1659/2011(12/63) від 12.07.2011 (вх. № 844/24 від 22.01.2024)

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.03.2024

СуддяЕ. М. Олейняш