Рішення

від 15.03.2024 по справі 917/1799/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2024 Справа № 917/1799/23

За позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00039002, вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37528303, бульвар Українського відродження (Пушкіна), 4, 12, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 79 241,12 грн

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 79 241,12 грн, в тому числі 70 029,30 грн заборгованості по орендній платі та 9 211,92 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в період з травня 2022 року по 25 жовтня 2022 року відповідач не виконував належним чином зобов`язання з оплати орендної плати та відшкодування вартості електроенергії згідно умов договору оренди № 09/14-682/7/21 від 01.09.2020.

Ухвалою від 12.10.2023 (том 1 а.с. 19-20) суд повернув вказану позовну заяву без розгляду на підставі ст. 174 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 ухвала Господарського суду Полтавської області від 02.10.2023 у справі № 917/1799/23 скасована, а справа направлена для продовження розгляду (на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження) до Господарського суду Полтавської області (том 1 а.с. 248-254).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2024, матеріали справи № 917/1799/23 передані до розгляду судді Пушку І.І. (том 2 а.с. 1).

Ухвалою від 15.01.2024 (том 2 а.с. 3-4) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали та для подання заперечень не пізніше 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 15.01.2024 була доставлена в електронному вигляді до електронних кабінетів сторін 16.01.2024 о 21:27 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа (том 2 а.с. 5-6).

Згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 917/1799/23 від 15.01.2024 вважається врученою сторонам 17.01.2024.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позов (вх. № 1221 від 30.01.2024), у якому він просить суд закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі у зв`язку із відсутністю предмету спору та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із відшкодування вартості електроенергії у зв`язку із недоведеністю позовних вимог (том 2 а.с. 14-64).

До відзиву на позов відповідачем додано докази направлення позивачу відзиву на позов, а саме, накладну АТ "Укрпошта" № 3601413105107 від 29.01.2024 та опис вкладення (том 2 а.с. 64).

Судом здійснено перевірку відстеження поштового відправлення за № 3601413105107 та встановлено, що дане відправлення вручено адресату 08.02.2024 (роздруківка статусу відстеження з сайту Укрпошти - том 2 а.с. 140).

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав відзив на позов 08.02.2024. Отже, встановлений судом строк на подання позивачем відповіді на відзив закінчився 13.02.2024.

Штамп поштового відділення на конверті, в якому суду надійшла відповідь позивача на відзив, датований 19.02.2024 (том 2 а.с. 139). Тобто, позивач направив суду відповідь на відзив після закінчення встановленого судом процесуального строку. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив позивач не надав, про наявність поважних причин пропуску процесуального строку суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені норми, відповідь позивача на відзив залишається судом без розгляду, як така, що подана після закінчення встановленого судом процесуального строку на її подання.

Також 26.02.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 2555 від 26.02.2024; том 2 а.с. 65-89). Проте, оскільки відповідь на відзив залишена судом без розгляду, заперечення подані відповідачем на відповідь на відзив також залишаються судом без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01 вересня 2020р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач, Орендодавець, ПАТ "Промінвестбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне» (далі - відповідач, Орендар, ТОВ "БТІМ") був укладений договір оренди № 09/14-682/7/21 (далі - Договір, том 1 а.с. 95-99) відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 4, загальною площею 123,1 кв.м (Об`єкт оренди) (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття Об`єкту оренди.

В подальшому, 01 січня 2022р. сторони уклали договір № 09/14-41/7/21 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.09.2020 № 09/14-682/7/21 (том 1 а.с. 101), яким сторони внесли зміни в п. 3.1. договору оренди та визначили, що строк оренди складає 30 місяців з моменту прийняття Об`єкту оренди.

Згідно п. 3.3. Договору сторони погодили, що після закінчення строку Договору, поновлення Договору на той самий строк не допускається.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили, що орендна плата складає 10 758,00 грн.

Договором № 09/14-41/7/21 від 01.01.2022 про внесення змін до Договору, сторони збільшили розмір орендної плати та встановили її в розмірі 11 858,85 грн.

Пунктом 4.1.1 Договору (в редакції від 01.01.2022) встановлено, що за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 сума орендної плати складає 7 427,35 грн, в тому числі ПДВ. Починаючи з 01.03.2022, орендна плата за користування Об`єктом оренди нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем в порядку та в повному розмірі, передбаченому п. 4.1. цього Договору.

За змістом пункту 4.2. Договору Орендар щомісяця сплачує орендну плату в розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору та крім того, відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Надлишково сплачені кошти Орендарем за цим Договором підлягають зарахуванню Орендодавцем в рахунок погашення заборгованості Орендаря з орендної плати та інших платежів за договором.

Згідно з умовами п. 4.2.2. Договору (в редакції від 01.01.2022), Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5-ти робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншим послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме:

-активна електроенергія: частина Об`єкту оренди, площею 92,0 кв.м, на першому поверсі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); частина Об`єкту оренди, площею 46,1 кв.м, на другому поверсі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди - пропорційно площі Об`єкту оренди до площі 149,8 кв.м; після встановлення лічильника - відповідно до показників приладів обліку (лічильник);

-теплопостачання, опалення - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди.

Витрати, що не передбачені п. 4.2.2. Договору, входять до складу орендної плати.

За приписами пункту 5 Договору № 09/14-41/7/21 від 01.01.2022 про внесення змін до договору оренди, пункт 4.2.2. Договору в зміненій редакції розповсюджує свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.11.2021.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату та інші платежі за цим Договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладання Акту приймання-передачі Об`єкту оренди по дату складання Акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди. Строк оренди визначається з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкту оренди уповноваженими представниками до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п. 3.1. Договору.

За приписами п. 4.3. Договору розмір орендної плати за неповний календарний місяць розраховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, у якому відбулось користування об`єктом оренди. Розмір інших платежів за цим Договором за неповний календарний місяць розраховується за фактичною кількістю календарних днів у місяці, в якому відбулось користування Об`єктом оренди, в залежності від способів відшкодування таких витрат, згідно п. 4.2.2. цього Договору.

При цьому пунктом 4.2.3 договору врегульовано, що у разі неотримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору. Орендар має право звернутись із запитом про надання рахунку повторно. За відсутності звернення щодо повторного надання рахунків, у передбачений договором строк, рахунки вважаються такими, що отримані Орендарем і підлягають сплаті у повному обсязі згідно з умовами цього Договору.

За умовами п. 4.5 Договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру Орендної плати не потребує внесення змін до цього Договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому Об`єкт оренди переданий в оренду.

При цьому, за змістом п. 4.6. Договору Орендар зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору сплатити «гарантійний платіж» в розмірі фіксованої частини орендної плати за один останній місяць оренди. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати останнього місяця оренди при закінченні дії або достроковому припиненні Договору.

Пунктом 4.10. Договору сторони узгодили, що підписання Акту приймання- передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування Об`єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.

У випадку наявності заборгованості Орендаря з платежів, передбачених Договором, кошти, що надійдуть від нього, підлягають зарахуванню Орендодавцем у наступному порядку: у першу чергу з заборгованість за цим Договором; у другу чергу - пеня та/або штраф згідно з умовами Договору; у третю чергу - поточні платежі згідно з умовами Договору (п. 4.11. Договору).

Відповідно до п. 5.3.2. Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим Договором.

За змістом п. 5.3.13 Договору, Орендар зобов`язаний забезпечити належне функціонування електронної пошти протягом всього строку дії цього Договору до моменту припинення усіх зобов`язань Орендаря за цим договором. У випадку збоїв у функціонуванні електронної пошти Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про такі збоїв та протягом 2 робочих днів з дня настання таких обставин забезпечити належне функціонування електронної пошти або письмово повідомити Орендодавця про зміну електронної пошти.

Згідно п. 11.7 Договору повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії Договору, проводяться шляхом направлення письмових та електронних звернень, повідомлень, рахунків. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо вони були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси на електронну адресу, зазначені в п. 12 Договору.

На виконання умов Договору позивач передав об`єкт оренди (нерухоме майно за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 4, загальною площею 123,1 кв.м) в оренду відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі Об`єкту оренди від 01.09.2020 (том 1 а.с. 102).

25 жовтня 2022р. сторони склали Акт приймання-передачі (повернення з оренди) Об`єкту оренди (том 1 а.с. 103).

Таким чином, договірні відносини за Договором оренди тривали у період з 01.09.2020 по 25.10.2022.

Позивач у позові стверджує, що орендар, користуючись об`єктом оренди протягом строку дії Договору, виконував свої зобов`язання до травня 2022р., проте з травня 2022р. припинив належне виконання своїх зобов`язань за договором оренди.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем не сплачені наступні рахунки, виставлені йому позивачем згідно умов Договору та направлені на електронну пошту відповідача (том 1 а.с. 107-136):

1) рахунок-фактура № 1608 від 06.05.2022 на суму 12 637,93 грн за послуги оренди за травень 2022р; надісла.но засобами електронного зв`язку 30.03.2023р. та повторно 04.07.2023;

2) рахунок-фактура № 43 від 28.06.2022 на суму 12 637,93 грн за послуги оренди за червень 2022р.; надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

3) рахунок фактура № 43 від 05.07.2022 на суму 3632,40 грн на відшкодування витрат з оплати електроенергії за квітень 2022р.; надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

4) рахунок-фактура № 43 від 15.07.2022 на суму 12 637,93 грн за послуги оренди за липень 2022р.; надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

5) рахунок-фактура № 43 від 26.07.2022 на суму 724,03 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за травень 2022р); надіслано 04.07.2023р.;

6) рахунок-фактура № 43 від 05.08.2022 на суму 12 637,93 грн за послуги оренди за серпень 2022р.; надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

7) рахунок-фактура № 43 від 10.08.2022 на суму 744,80 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за червень 2022р.); надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

8) рахунок-фактура № 43 від 13.09.2022 на суму 14 677,82 грн. за послуги оренди за вересень 2022р.; надіслано засобами електронного зв`язку 30.03.2023 та повторно 04.07.2023;

9) рахунок-фактура № 43 від 11.10.2022 на суму 1130,90 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за липень 2022р.); надіслано 13.10.2022;

10) рахунок фактура № 43 від 20.10.2022 на суму 1582,33 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за серпень 2022р.); надіслано 21.10.2022;

11) рахунок-фактура № 43 від 03.11.2022 на суму 11 836,95 грн за послуги оренди за період 01.10.2022 по 25.10.2022; надіслано 07.11.2022р.;

12) рахунок-фактура № 43 від 23.11.2022 на суму 2330,37 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за вересень 2022р.); надіслано 25.11.2022;

13) рахунок-фактура № 43 від 07.12.2022 на суму 2699,39 грн (відшкодування витрат з оплати електроенергії за жовтень 2022р.); надіслано 09.12.2022р.

Тобто, позивач вважає, що станом на день подання позову спірним періодом, за яким у відповідача є заборгованість перед позивачем, є період з травня 2022р. по 25 жовтня 2022р. При цьому, починаючи з лютого 2022 року, орендна плата скоригована (збільшена) на індекс інфляції без додаткового узгодження між сторонами (п. 4.5. договору оренди) та складала 12 637,93 грн у такі місяці: квітень 2022р, травень 2022р., червень 2022р., липень 2022р., серпень 2022р. За вересень 2022р. проіндексована орендна плата складала 14 677,82 грн, а за жовтень 2022р. - 11 836,95 грн (за неповний місяць).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2220/08 від 07.12.2022 про сплату боргу в розмірі 153 630,12 грн, в тому числі 102 342,35 грн орендної плати та 51 287,77 грн відшкодування комунальних послуг, яка залишилась без задоволення (том 1 а.с. 137). Вимога була надіслана засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, вказану в реквізитах договору оренди (том 1 а.с. 138).

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 029,30 грн заборгованості по орендній платі та 9 211,92 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії.

В свою чергу відповідач позов заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що заборгованість з орендної плати по Договору погашена ним у повному обсязі, а вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування вартості електроенергії є недоведеними позивачем належними та допустимими доказами.

На підтвердження факту здійснення оплати орендної плати у повному обсязі відповідачем надано копії платіжних інструкцій:

- № 2958 від 12.12.2022 про сплату 25 275,86 грн орендної плати за травень-червень 2022 року по рахунку-фактурі № 1608 від 06.05.2022 та рахунку-фактурі № 43 від 28.06.2022 (том 2 а.с. 42);

- № 2960 від 03.01.2023 про сплату 12 637,93 грн орендної плати за липень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 15.07.2022 (том 2 а.с. 41);

- № 1011 від 23.02.2023 про сплату 5637,93 грн орендної плати за серпень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 08.08.2022 (том 2 а.с. 40);

- № 1076 від 27.03.2023 про сплату 7000 грн орендної плати за серпень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 08.08.2022 (том 2 а.с. 39);

- № 1081 від 29.03.2023 про сплату 4677,82 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022 (том 2 а.с. 38);

- № 1155 від 25.04.23 про сплату 3000,00 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022 (том 2 а.с. 37);

- № 10 від 04.07.2023 про сплату 7000,00 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022 (том 2 а.с. 36).

При цьому, відповідач зазначив, що при оплаті ним було допущено технічні помилки, а саме: у платіжних інструкціях № 1011 від 23.02.2023 та № 1076 від 27.03.2023 вказана дата рахунку від 08.08.2022 замість правильної дати від 05.08.2022. Також у платіжних інструкціях № 1081 від 29.03.2023, № 1155 від 25.04.2023 та № 10 від 04.07.2023 вказана дата рахунку від 19.09.22 замість правильної дати від 13.09.2022. Вказані помилки були допущені, оскільки рахунки надсилались виключно на електронну пошту і сканована копія не завжди давала змогу чітко розібрати дату.

Щодо орендної плати за жовтень 2022 року (з 01.10.2022 по 25.10.2022), відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.6. Договору, дана сума має покриватися гарантійним платежем, який зараховується в рахунок оплати останнього місяця оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору.

Відповідач звертає увагу на те, що положення про гарантійні платежі було включено у кожний попередній договір оренди, що укладався між сторонами, зокрема, п. 4.7 Договору оренди нежитлового приміщення № 0513/03 від 13.05.2013 (том 2 а.с. 43-44), п. 4.6 Договору оренди нежитлового приміщення № 09-637/7 від 01.04.2016 (том 2 а.с. 45-46), п. 4.6 Договору оренди нерухомого майна № 6 від 01.03.2019 (том 2 а.с. 47-51). Відтак, при укладенні нового договору оренди гарантійний платіж не використовувався орендодавцем (позивачем), а орендар (відповідач) здійснював доплату гарантійного платежу до вставленої новим договором суми (копії банківської виписки за рахунками відповідача за 31.08.2020 та листування щодо гарантійного платежу додано до відзиву на позов - том 2 а.с. 52-54).

Крім цього, на підтвердження сплати гарантійного платежу по Договору відповідачем надано копію акту звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.02.2022 по 10.11.2022, у якому позивач зазначив суму гарантійного платежу - 11 858,85 грн в графі "Дебет" (том 2 а.с. 30).

Оскільки вартість гарантійного платежу перевищує вартість оренди за жовтень 2022 року, решту гарантійного платежу відповідач погодився зарахувати в рахунок оплати комунальних послуг і не вимагає повернення різниці грошових коштів.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що заборгованість по орендній платі за Договором у нього відсутня та просить суд закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості електроенергії, відповідач вважає, що у договорі оренди відсутні положення, за якими б на орендаря покладалась сплата позивачу зазначених платежів лише за наявності рахунків-фактур, не визначено базу нарахувань та ціну по якій здійснюється нарахування цих оплат. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження обсягів споживання електроенергії відповідачем у спірному періоді (актів зняття показників відповідного лічильника у спірному періоді, тощо).

Також відповідач зазначає, що договором про внесення змін № 09/14/-41/7/21 від 01.01.2022 до Договору оренди, окрім пролонгації строку оренди встановлено обов`язок відповідача встановити окремий лічильник для обрахунку спожитої саме відповідачем електроенергії. Цей лічильник був встановлений відповідачем за власні кошти, про що позивачу було повідомлено електронною поштою листом № 550/21 від 29.11.2021 (том 2 а.с. 55-56). Позивач заперечень з приводу встановлення лічильника не має, проте нарахування продовжував робити на власний розсуд, не звіряючи показання лічильника.

Крім цього, відповідно до листа № 08/23 від 20.01.2023, який було направлено уповноваженій особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», відповідач повідомляв, що відповідно до наданих позивачем документів комунальні організації виставляють ціну, в яку вже включені 20 % ПДВ, а в розрахунках позивача на відшкодування на цю суму повторно нараховано ПДВ (том 2 а.с. 32).

Оскільки на вказаний лист позивач не відреагував, відповідач вирішив не оплачувати виставлені йому рахунки за електроенергію без додаткового узгодження між сторонами проблемних питань та звірки показників.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що якщо підсумувати вартість відшкодування електроененргії згідно рахунків позивача, то загальна сума заборгованості складає 12 844,22 грн, тоді як у розрахунку, доданому до позову ця сума складає 9211,82 грн.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості послуг оренди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 09/14-682/7/21 від 01.09.2020 відповідач прийняв в оренду від позивача нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату, а також відшкодовувати фактичні витрати позивача за комунальні послуги на підставі рахунків позивача.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Надлишково сплачені кошти Орендарем за цим Договором підлягають зарахуванню Орендодавцем в рахунок погашення заборгованості Орендаря з орендної плати та інших платежів за договором.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 70 029,30 грн, яка виникла в період дії Договору з травня 2022 року по 25.10.2022, згідно рахунків-фактур № 1608 від 06.05.2022 на суму 12 637,93 грн, № 43 від 28.06.2022 на суму 12 637,93 грн, № 43 від 15.07.2022 на суму 12 637,93 грн, № 43 від 05.08.2022 на суму 12 637,93 грн, № 43 від 13.09.2022 на суму 14 677,82 грн, № 43 від 03.11.2022 на суму 11 836,95 грн. Загальна сума орендної плати по вказаних рахунках-фактурах становить 77 066,49 грн.

Відповідачем надано суду докази оплати орендної плати, а саме платіжні інструкції: № 2958 від 12.12.2022 про сплату 25 275,86 грн орендної плати за травень-червень 2022 року по рахунку-фактурі № 1608 від 06.05.2022 та рахунку-фактурі № 43 від 28.06.2022; № 2960 від 03.01.2023 про сплату 12 637,93 грн орендної плати за липень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 15.07.2022; № 1011 від 23.02.2023 про сплату 5637,93 грн орендної плати за серпень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 08.08.2022; № 1076 від 27.03.2023 про сплату 7000 грн орендної плати за серпень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 08.08.2022; № 1081 від 29.03.2023 про сплату 4677,82 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022; № 1155 від 25.04.23 про сплату 3000,00 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022; № 10 від 04.07.2023 про сплату 7000,00 грн орендної плати за вересень 2022 року по рахунку-фактурі № 43 від 19.09.2022 (том 2 а.с. 36-42). При цьому, у платіжних інструкціях № 1011 від 23.02.2023 та № 1076 від 27.03.2023 відповідачем помилково вказана дата рахунку від 08.08.2022 замість правильної дати від 05.08.2022. Також у платіжних інструкціях № 1081 від 29.03.2023, № 1155 від 25.04.2023 та № 10 від 04.07.2023 помилково вказана дата рахунку від 19.09.2022 замість правильної дати від 13.09.2022.

Загальна сума сплаченої орендної плати по вказаних платіжних інструкціях становить 65 229,54 грн.

Крім цього, п. 4.6. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору сплатити «гарантійний платіж» в розмірі фіксованої частини орендної плати за один останній місяць оренди. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати останнього місяця оренди при закінченні дії або достроковому припиненні Договору.

Відповідач у відзиві зазначив, що положення про гарантійні платежі було включено у кожний попередній договір оренди, що укладався між сторонами, зокрема, п. 4.7 Договору оренди нежитлового приміщення № 0513/03 від 13.05.2013 (том 2 а.с. 43-44), п. 4.6 Договору оренди нежитлового приміщення № 09-637/7 від 01.04.2016 (том 2 а.с. 45-46), п. 4.6 Договору оренди нерухомого майна № 6 від 01.03.2019 (том 2 а.с. 47-51). Відтак, при укладенні нового договору оренди гарантійний платіж не використовувався орендодавцем (позивачем), а орендар (відповідач) здійснював доплату гарантійного платежу до вставленої новим договором суми.

Вказане підтверджується наданими відповідачем доказами, а саме копією банківської виписки за рахунками відповідача за 31.08.2020, згідно якої відповідачем сплачено позивачу 1208,00 грн доплати по рахунку № 22 від 31.08.2020 гарантійного платежу за останній місяць оренди, листом № 379/20 від 01.09.2020 щодо гарантійного платежу, а також актом звіряння розрахунків за період з 01.02.2022 по 10.11.2022, підписаним обома сторонами, у якому позивач зазначив сплачену відповідачем суму гарантійного платежу - 11 858,85 грн (том 2 а.с. 30, 52-54).

Таким чином, загальна сума сплаченої відповідачем орендної плати за період оренди з травня по вересень 2022 року та сума гарантійного платежу, який має бути зарахований в рахунок оплати останнього місяця оренди (жовтень 2022 року), становить 77 088,39 грн (65 229,54 грн. + 11 858,85 грн). При цьому, всі оплати були здійснені відповідачем в період з 12.12.2022 до 04.07.2023, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом 25.09.2023, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, в якому Господарському суду Полтавської області надійшла позовна заява, що розглядається. ться (том 1 а.с. 12).

Отже, на момент звернення позивачем з позовом до суду у відповідача була відсутня заборгованість з орендної плати по договору оренди нерухомого майна № 09/14-682/7/21 від 01.09.2020 за період з травня 2022р. по 25.10.2022.

З урахуванням викладеного, позов в частині вимог про стягнення 70 029,30 грн заборгованості по орендній платі відхиляється як необґрунтований.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості електроенергії, суд зазначає, що відповідно до п. 4.2.2. Договору (в редакції від 01.01.2022), орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5-ти робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншим послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме:

-активна електроенергія: частина Об`єкту оренди, площею 92,0 кв.м, на першому поверсі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); частина Об`єкту оренди, площею 46,1 кв.м, на другому поверсі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди - пропорційно площі Об`єкту оренди до площі 149,8 кв.м; після встановлення лічильника - відповідно до показників приладів обліку (лічильник);

-теплопостачання, опалення - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з відшкодування вартості електроенергії на суму 9211,82 грн згідно рахунків-фактур № 43 від 05.07.2022 на суму 3632,40 грн за квітень 2022р., № 43 від 26.07.2022 на суму 724,03 грн за травень 2022р., № 43 від 10.08.2022 на суму 744,80 грн за червень 2022р., № 43 від 11.10.2022 на суму 1130,90 грн за липень 2022р., № 43 від 20.10.2022 на суму 1582,33 грн за серпень 2022р., № 43 від 23.11.2022 на суму 2330,37 грн за вересень 2022р. та № 43 від 07.12.2022 на суму 2699,39 грн за жовтень 2022р.

Обсяги споживання електроенергії підтверджуються доказами, доданими до позовної заяви та заяви про усунення недоліків, зокрема: рахунками ТОВ "Полтаваенергозбут" виставленими позивачу за активну електричну енергію з урахуванням послуг розподілу; актами купівлі-продажу електричної енергії, підписаними між ТОВ "Полтаваенергозбут" та позивачем; довідками до актів споживання активної/реактивної електроенергії, за відповідні періоди, у яких відображено покази лічильників, в тому числі по приміщенню по вул. Пушкіна, 4 в м. Кременчуці, яке є об`єктом оренди згідно умов Договору. Також позивачем надано докази оплати ним рахунків ТОВ "Полтаваенергозбут" за активну електроенергію у відповідні періоди (платіжні інструкції та квитанції) (том 1 а.с. 141-146, 149-155, 157-160, 194-220).

Відповідач заперечує вказану позивачем суму боргу з відшкодування вартості електроенергії, проте власного розрахунку вартості спожитої ним електроенергії суду не надав. Так само відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували інші обсяги споживання ним електроенергії в спірному періоді ніж ті, які відображені в рахунках до актів споживання електроенергії. При цьому, відповідач мав доступ до лічильників обліку споживання електроенергії в орендованих приміщеннях.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Особливості застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, враховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували інші обсяги споживання ним електроенергії в спірному періоді ніж ті, які відображені в рахунках до актів споживання електроенергії та зазначені позивачем у відповідних рахунках-фактурах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відшкодування вартості електроенергії на суму 9211,82 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9211,82 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 312,02 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37528303, бульвар Українського відродження (Пушкіна), 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00039002, вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001) 9211,82 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії та 312,02 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Пушко І.І.