УХВАЛА
25 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1799/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на рішення Господарського суду Полтавської області
у складі судді Пушка І. І.
від 15.03.2024 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Стойка О. В.
від 26.06.2024
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне"
про стягнення 79 241,12 грн,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне" про стягнення 79 241,12 грн, у тому числі 70 029,30 грн заборгованості по орендній платі та 9 211,82 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з травня 2022 року по 25 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне" належним чином не виконувало зобов`язання з внесення орендної плати та відшкодування вартості електроенергії згідно з умовами договору оренди № 09/14-682/7/21 від 01.09.2020.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.03.2024 у справі № 917/1799/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації Міжрегіональне" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 9 211,82 грн заборгованості з відшкодування вартості електроенергії та 312,02 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою від 26.06.2024 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2024 у справі № 917/1799/23.
12 липня 2024 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 917/1799/23.
Перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 917/1799/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначає, що в даному випадку судові рішення у малозначній справі оскаржуються за наявністю обставин, передбачених пунктами "в" та "г" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:
- правильне вирішення справи № 917/1799/23 має для скаржника виняткове значення, так як може мати вплив на подібні справи, що розглядаються за участю Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк";
- на думку скаржника, справа № 917/1799/23 не повинна була розглядатися в порядку спрощеного провадження з огляду на предмет та підстави позову.
Натомість самі лише посилання на наявність обставин, передбачених пунктами "в" та "г" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, без належного та змістовного їх обґрунтування не доводить їх існування.
Доводи, викладені Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в касаційній скарзі стосовно виняткового значення справи, фактично зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Розгляд скарг Верховним Судом насамперед покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення ?розгляду заради розгляду?.
Стосовно доводів Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що справа № 917/1799/23 не повинна була розглядатися в порядку спрощеного провадження з огляду на предмет та підстави позову, Суд повторно звертає увагу скаржника на частину 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши положення цієї норми вбачається, що в першому випадку справа є малозначною, визначеною Законом, у другому - визначеною судом.
При цьому, частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи, водночас частиною 3 статті 247 цього Кодексу встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи вищезазначені підстави, суди не позбавлені права розглядати малозначні справи в порядку як спрощеного так і загального провадження. Такі складові як значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорія та складність справи та інше є суб`єктивною підставою для обрання порядку розгляду малозначної справи або справи незначної складності, визнаною судом малозначною, яку суд оцінює під час розгляду конкретної справи.
У даному випадку, розглядаючи справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такий розгляд відповідає завданням та основним засадам господарського судочинства, а її складність не потребувала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо наявності обставин, передбачених пунктом "г" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також Судом відхиляються.
У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1799/23 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1799/23 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді І. Д. Кондратова
В. І. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2024 |
Оприлюднено | 26.07.2024 |
Номер документу | 120600743 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Мартюхіна Наталя Олександрівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Мартюхіна Наталя Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні