Ухвала

від 14.03.2024 по справі 454/4859/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 454/4859/23

провадження № 61-2774ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 14 листопада 2023 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування моральної шкоди.

Судові рішення мотивовані тим, що суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком випадків, коли суд виступає не як орган, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме порушено вимог статей 8, 55, 56, 124, 129-1 Конституції України, статей 1176 Цивільного кодексу України, статей 26, 28, 82, 186, 263 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначає, що судом першої інстанції не роз`яснено до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня

2020 року в справі № 752/17832/14-ц. Також, вказує на рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року, № 9-зп від 25 грудня 1997 року та № 15-рп від 09 липня 2002 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина першої статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Законодавство України не передбачає можливість розгляду у суді заяв про визнання чи встановлення фактів незаконності дій/бездіяльності іншого суду під час вирішення та розгляду справ, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.

Відповідно до частини першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

З наведеного можна дійти висновку, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).

За наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування моральної шкоди.

Доводи зазначені в касаційній скарзі вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановлене з додержанням норм процесуального права та відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, а наведені у скарзі доводи зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм закону та не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити в оскаржуваній частині.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання

ОСОБА_1 про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанов Верховного Суду необхідно залишити без розгляду.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 14 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун