Рішення

від 16.09.2024 по справі 454/4859/23

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/4859/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з Держави Україна в його користь 1 000 000грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями судді Шевченківського районного суду міста Києва, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Позов мотивовано наступним.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2020р. відмовлено в задоволенні його скарги на бездіяльність Державного бюро розслідувань, яка полягала в невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою.

Надалі ухвалою Київського апеляційного суду вказана ухвала скасована, після чого слідчим суддею його скаргу задоволено частково.

Вважає, що ухвалою слідчого судді йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000грн.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 14.11.2023р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Шевченківського районного суду міста Києва.

Представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позов, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Особи мають право оскаржити судове рішення в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законодавством. Оскарження рішення суду, шляхом звернення з позовом до іншого суду (в тому числі про відшкодування моральної шкоди) порушує принцип незалежності суддів.

Також вважає, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем, оскільки держава бере участь у справі через відповідні органи, якими завдано шкоду.

Підстави відшкодування шкоди відсутні, оскільки рішення судді не визнано незаконним та розмір моральної шкоди є необґрунтованим.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому вважає, що скасування ухвали слідчого судді свідчить про її незаконність та вину судді в порушенні його прав.

Також, на його думку представник Державної казначейської служби України зобов`язаний визнати його позов.

Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України, яке не може бути скасовано або обмежено.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.09.2020р. відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань (надалі ДБР), яка полягає в невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11.03.2021р. вищевказана ухвала скасована та скаргу направлено для розгляду в суді першої інстанції.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що на підставі ст.56 Конституції України, на яку покликається в своєму позові позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода, у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в тому числі майнової та моральної шкоди також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.

Таким чином, позивач зобов`язаний довести заподіяння йому шкоди для відшкодування такої на підставі ст.56 Конституції України. Самого лише покликання на дану норму не є безумовною підставою для стягнення з відповідача шкоди.

В той же час, дії судді під час розгляду ним справи та ухвалення вищевказаного рішення не визнані неконституційними, а тому, твердження позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Крім того, як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.

Також, суд враховує, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

Підстави, викладені у вказаній нормі, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У свою чергу, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Всі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням слідчого судді було порушено його конституційні права та жодні закони не обмежують суму відшкодування моральної шкоди.

Однак, позивачем не представлено доказів, які б доводили заподіяння йому моральних страждань та не зазначив рід своїх занять і в чому полягає приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Зокрема, позивачем не обґрунтовано, та не підтверджено належними і допустимими доказами, в чому саме полягали неправомірні дії слідчого судді та яким чином ці неправомірні дії негативно вплинули на його моральний та душевний стан, який зв`язок таких дій з негативними наслідками для позивача.

Слід також зазначити, що в даному випадку оскарження позивачем ухвали слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні його скарги, у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку є належним захистом його прав.

Позивачем також не обґрунтовано доказами і розмір заявленої моральної шкоди, зокрема, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначенні суми в 1 000 000грн., а відсутність в законодавстві обмеження щодо максимального розміру відшкодування не може бути підтвердженням визначення такого розміру.

Окрім цього, передбачене законодавством право на відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ:37567646, місцезнаходження: вул.Бастіонна,6, м.Київ.

Головуючий: М. Я. Адамович