Рішення

від 11.03.2024 по справі 911/3124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3124/23

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 1 291 778,71грн, за участі представників від:

позивача Єфременко В.М. (довіреність №3 від 08.01.2024);

відповідача Кривенко О.О. (ордер АІ №1337637 від 20.12.2023)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі ТОВ «Київоблгаз Збут», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі КП «ККП с. Білогородка», відповідач) про стягнення 1 291 778,71грн, що складається з: основного боргу у розмірі 1 006 685,31грн; 3% річних у розмірі 49 052,24грн, нарахованих за період з 18.10.2021 по 11.10.2023, втрат від інфляції у розмірі 231 977,60грн за період з грудня 2021 року по червень 2023 року; пені у розмірі 4 063,56грн, яка нарахована за період з 18.10.2021 по 08.02.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №60FP417-1905-21 від 09.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу в частині оплати електричної енергії, поставленої у серпні 2021 року липні 2022 року в установлений договором строк (а.с.1-11).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023: відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 08.11.2023 о 16:10, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.89-90).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та його представника 17.10.2023 о 15:25, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.91-92).

Відповідачем копія вказаної ухвали отримана 25.10.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0600054176667 (а.с.94).

07.11.2023 КП «ККП с. Білогородка», з дотриманням встановленого судом строку, подано відзив на позов, у якому відповідач просить позов задовольнити в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 006 685,31грн, а в інший частині позову (стягнення 3% річних, втрат від інфляції, пені) - відмовити (а.с.95-100).

У поданому відзиві відповідач зазначив, що борг за поставлену електричну енергію виник внаслідок не виконання населенням зобов`язань перед підприємством щодо оплати комунальних послуг.

Заперечуючи проти задоволення вимог в частині стягнення пені, відповідач посилається на положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №322, якою учасникам ринку надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні військового стану. Вимоги в частині стягнення 3% річних не визнані відповідачем з посиланням не невірне визначення періодів нарахування, не врахування оплат, а в частині стягнення втрат від інфляції неврахування при розрахунку дефляції, нарахування втрат за неповний місяць існування боргу тощо.

Ухвалою від 08.11.2023, яка занесена до протоколу (а.с.107-108), судом на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення. Також, ухвалою від 08.11.2023, що занесена до протоколу, підготовче засідання відкладено на 06.12.2023 о 15:00 (т.107-108). У відповідності з п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які визначені ч.2 ст.182 ГПК України, могли бути вирішені у підготовчому засіданні, враховуючи встановлення сторонам строків для подання відповіді на відзив та заперечення, судом відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.11.2023 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2023 о 15:00 (а.с.110). Така ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 09.11.2023 о 15:22, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.112).

Ухвалою від 06.12.2023, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023 о 15:45 (а.с.116-117).

Судом закрито підготовче провадження на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, оскільки виконані завдання підготовчого провадження, визначені ч.1 ст.177 ГПК України.

Ухвалою від 06.12.2023 відповідача повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2023 о 15:45 (а.с.118).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 06.12.2023 о 20:54 (а.с.119).

Розгляд справи по суті 20.12.2023 не відбувся, у зв`язку з повітряною тривогою та загрозою ракетних обстрілів м. Києва.

Ухвалою від 20.12.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.01.2024 о 15:10 (а.с.127).

Вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 21.12.2023 о 01:34, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.128-129).

17.01.2024 судом розпочато розгляд справи по суті та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.01.2024, оголошено перерву в судовому засіданні до 16:10 07.02.2024 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України (а.с.131-132).

В судовому засіданні 07.02.2024 представником позивача подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з метою врегулювання спору сторонами шляхом укладання мирової угоди, яке підтримано представником відповідача (а.с.134).

На підставі ч.2 ст. 216 ГПК України ухвалою від 07.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 14:00 11.03.2024 (а.с.136-137).

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача позов в частині основного боргу визнав, в іншій частині просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

Позивачу у справі відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.06.2020 №1119 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (а.с.13-14).

09.07.2021 КП «ККП с. Білогородка» (далі - споживач) приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №60FP417-1905-21 (далі договір, а.с.15-21) на умовах, запропонованих ТОВ «Київоблгаз збут» (далі постачальник) у комерційній пропозиції «Фіксована Ціна-9Б» (далі комерційна пропозиція, а.с.24), шляхом підписання заяви-приєднання (далі заява-приєднання, а.с.22).

Відповідно до п.2.1 договору: постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; інформація про об`єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Як передбачено п.2.2 договору: обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п.3.1 договору постачання електричної енергії споживачу починається з 01.08.2021 дати, яка зазначена у заяві-приєднання.

Як визначено п.3.9 договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку) постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, складає, підписує і скріплює печаткою акт приймання-передачі електричної енергії та акт прийому-передачі наданих послуг (компенсація) і направляє їх споживачу.

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання актів приймання-передачі електричної енергії/прийому-передачі наданих послуг (компенсація) зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п.3.10 договору).

Як передбачено п.5.1 договору, сторонами узгоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Сторонами установлено, що: ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.2 договору); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).

Відповідно до пп.1 п.6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

В силу п.5.7 договору: якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ; у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені; пеня нараховується за кожен день прострочення оплати; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що встановлена цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Згідно п.13.1 договору визначено, що: договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника; термін дії договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

Заявою-приєднанням та додатком №1 до неї (а.с.22-23) передбачено постачання електричної енергії на об`єкти відповідача за адресами:

с. Білогородка, вул. Володимирська, 19А нежиле приміщення (КНС) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z1325254141584);

с. Білогородка, вул. Шкільна - нежиле приміщення. свердловина (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5446508049983);

с. Білогородка, вул. О. Саєнко, 8 нежиле приміщення (мінікотельня) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4600021123702);

с. Білогородка, вул. Чорнобильська, 8 - свердловина (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z3812153605251);

с. Білогородка, вул. Володимирська - нежиле приміщення (свердловина) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z722112588957N);

с. Білогородка, вул. О. Саєнко, 5А нежиле приміщення (гараж) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z7130749131455);

с. Білогородка, вул. Володимирська нежиле приміщення (КНС) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4033507358437);

с. Білогородка, вул. Володимирська, 33 нежиле приміщення (бювет) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4188402471773);

с. Білогородка, вул. Київська нежиле приміщення (свердловина) (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4317898559753).

Відповідно до комерційної пропозиції «Фіксована Ціна 9Б», яка є додатком №2 до договору (а.с.24-25), визначено, що:

термін постачання до 31.12.2021, проте зазначено, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, і так щоразу;

остаточний розрахунок проводиться за фактичним обсягом споживання електричної енергії з використанням фактичної закупівельної вартості електричної енергії, що закуплена постачальником за результатами розрахункового періоду;

рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу у розрахунковому періоді; споживач здійснює оплату протягом п`яти робочих днів від дня отримання рахунку безготівковими грошовими коштами на рахунок постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим;

розмір пені у разі несвоєчасної оплати дорівнює 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

Відповідно до відомості очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2021 року, яка є додатком №2 до договору (а.с.26), планові обсяги споживання визначені на рівні: серпень-41мВт/год; вересень 40мВт/год; жовтень 40мВт/год; листопад 48мВт/год; грудень 65 мВт/год.

У подальшому сторонами укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2021 (а.с.28), відповідно до якої, додаток №3 до договору, викладено у новій редакції та передбачено прогнозований обсяг щомісячного споживання електроенергії за період з січня-березень 2022 року по 7 5 мВт/год.

Також, вказаною додатковою угодою додаток №2 до договору викладено у новій редакції та визначено новий терміни дії договору на умовах нової комерційної пропозиції з 01.12.2021 по 31.03.2022.

Відповідно до додаткової угоди №ДУ-2/60FP417-1905-21 від 11.03.2022 сторони додатки №№2-3 договору виклали у нових редакціях, у тому числі, визначивши: комерційну пропозицію, на умовах якої здійснюється постачання - «Вільна Вартість 7Б»; обсяг договірних величин постачання електричної енергії на 2022 рік у загальному розмірі 715мВт/год (а.с.33-35).

Так, зазначеною новою комерційною пропозицією передбачено, що:

термін постачання до 31.12.2022, з визначенням можливості продовженням дії договору на кожний наступний календарний рік, у разі відсутності поданою однією із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору заяви про його припинення;

розрахунок проводиться за фактичним обсягом спожитої електроенергії до 10 числа місяця, який настав за розрахунковим, платежем в розмірі 100% на підставі рахунку постачальника на оплату або самостійно розрахованим, грошовими коштами на рахунок постачальника;

розмір пені у разі несвоєчасної оплати споживачем платежів за договором складає 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені, 3% річних.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав акти приймання-передачі електричної енергії за період з серпня 2021 року по липень 2022 року, які підписані сторонами на загальну суму 2 268 888,12грн, а саме:

№КОЗ81016752 від 31.08.2021 на суму 4 707,83грн (а.с.36);

№КОЗ81018541 від 30.09.2021 на суму 216 986,30грн (а.с.37);

№КОЗ81020636 від 31.10.2021 на суму 125 052,94грн (а.с.38);

№КОЗ81022788 від 30.11.2021 на суму 135 832,51грн (а.с.39);

№КОЗ81025110 від 31.12.2021 на суму 154 560,78грн (а.с.40);

№КОЗ82001510 від 31.01.2022 на суму 355 302,26грн (а.с.41);

№КОЗ82003444 від 28.02.2022 на суму 326 127,38грн (а.с.42);

№КОЗ82004745 від 31.03.2022 на суму 240 544,54грн (а.с.42а);

№КОЗ82005786 від 30.04.2022 на суму 80 103,04грн (а.с.43);

№КОЗ82007004 від 31.05.2022 на суму 206 925,71грн (а.с.44);

№КОЗ82008262 від 30.06.2022 на суму 106 723,08грн (а.с.45);

№КОЗ82009063 від 31.07.2022 на суму 316 021,75грн (а.с.46).

Заперечень щодо обсягу поставленої електричної енергії чи її ціни відповідач не висловлював.

За твердженнями позивача, відповідач зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії виконав частково, сплативши за спожиті послуги 1 262 202,81грн, на підтвердження чого надано довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 05.10.2023 №100.32-21/64555/2023 щодо зарахування коштів, що надійшли у період з 01.07.2021 по 04.10.2023 від відповідача (а.с.47-53).

За твердженнями позивача, у КП «ККП с. Білогородка» перед ТОВ «Київоблгаз Збут» наявна заборгованість на момент подання позовної заяви за спожиту електричну енергію з серпня 2021 року по липень 2022 року за договором в розмірі 1 006 685,31грн, що визнав відповідач.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії у встановлений строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідний договір, комерційна пропозиція та заява-приєднання разом підтверджують укладення сторонами договору, яким врегульовано постачання електричної енергії.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.

Як визначено ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч.2 вказаної статті договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

До одного із обов`язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії», належить обов`язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений комерційними пропозиціями, у період: з 01.07.2021- 31.03.2022 протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим; з 01.04.2022 по 31.07.2022 до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Проте, доказів здійснення розрахунків за поставлену з серпня 2021 року по липень 2022 року електричну енергію, борг за яку становить 1 006 685,31грн, відповідачна момент розгляду справи не надав.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 006 685,31грн, який визнаний відповідачем, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 49 052,24грн - 3% річних за період з 18.10.2021 по 11.10.2023; 231 977,60грн втрат від інфляції за період з грудня 2021 року по червень 2023 року.

Заявлені у відповідній частині вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії, що є грошовим, вимоги позивача щодо сплати відповідачем 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, за період з 01.12.2021 по 30.09.2023 розмір втрат від інфляції складає 216 877,33грн, а за період 18.10.2021 по 11.10.2023 розмір 3% річних складає 49 046,54грн.

Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції пов`язані із тим, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано періоди, у яких мала місце дефляція, а саме у період з липня по серпень 2023 року, що призвело до невірного визначення розміру боргу з урахування інфляції, а, отже, і розміру втрат від інфляції. Так, не зважаючи на те, що на момент складання позову 12.10.2023 вже були відомі індекси інфляції за липень та серпень 2023 року, приймаючи рішення про нарахування інфляції, позивач такі місяці не врахував, хоча розрахунок, наприклад, 3% річних здійснює по 11.10.2023 включно.

Слід зазначити, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.

Однак, враховуючи, що на момент звернення до суду вже були визначені індекси інфляції за липень-вересень 2023 року (99,4%; 98,6%; 100,5%), суд вважає правомірним при визначенні розміру боргу враховувати індекс інфляції за відповідні місяці, оскільки їх неврахування нівелює дійсне відображення процесу знецінення грошових коштів (заборгованості) у наслідок інфляційних процесів. Так, приймаючи рішення про нарахування втрат від інфляції, позивач мав розрахувати борг з урахуванням індексу інфляції, зважаючи на дефляцію у певних місяцях існування боргу, на момент звернення до суду.

Посилання відповідача на те, що позивач нараховує втрати від інфляції за період менше місця не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач своєчасно не розраховувався за спожиту електричну енергію, тому позивачем враховані часткові оплати при здійснені розрахунку. При цьому, позивач при здійснені такого розрахунку врахував строк виконання зобов`язання, період прострочення, встановлений індекс інфляції, часткові оплати та дати їх здійснення.

Слід зазначити, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 відносно розрахунку індексу інфляції виснувала наступне: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця; за аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Розбіжності у розрахунках 3% річних спричинені невірним визначенням позивачем періоду нарахування, кількості днів у відповідному періоді у деяких випадках. Зокрема при нарахуванні 3% річних на борг у розмірі 69306,52грн вказано період - 03.12.2021-22.12.2021, однак, 22.12.2021 здійснено платіж у розмірі 30 000грн, тому фактичним періодом є 03.12.2021-21.12.2021, у якому не 20 днів, а 19.

Ні умовами укладеного договору, ні положеннями комерційних пропозицій не передбачено право позивача здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу за день, в якому така заборгованість повністю або частково погашена.

Поряд з цим, як вбачається з розрахунку, позивачем за день - 22.12.2021 здійснено нарахування 3% річних двічі, при розрахунку 3% річних на суму у розмірі 69 306,52грн, а також у наступному періоді - на суму 39306,52грн.

Твердження відповідача в частині невірного визначення позивачем початку періоду утворення боргу та неврахування оплат не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач, як вбачається з поданого ним розрахунку, вірно визначає періоди початку прострочення грошового зобов`язання (окрім періоду 03.12.2021-22.12.2021 при нарахуванні на борг за електричну енергію, спожиту у вересні 2021 року) та враховує всі суми оплат, які здійснені відповідачем.

Окрім того, у розрахунку 3% річних у деяких випадках позивачем невірно визначено кількість днів у періоді нарахування (з 16.11.2021 по 18.01.2022 не 54, а 64, з 11.08.2022 по 11.10.2023 не 400 а 427), що збільшує розмір 3% річних, нарахований на борг за спожиту електричну енергію відповідно у жовтні 2021 року та липні 2022 року, разом з тим, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та стягнення 3% річних за прострочення оплати відповідних платежів у більшому розмірі, аніж заявлено позивачем та вказано в розрахунку.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 49046,54грн, а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції у розмірі 216 877,33грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 5,7грн - 3% річних, 15 100,27грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 063,56грн пені, яка нарахована ним за період з 18.10.2021 по 08.02.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Пеня, яка встановлена комерційною пропозицією, що прийнята відповідачем, у деяких періодах перевищує максимальний розмір пені, встановлений вказаними нормами. Однак, позивач фактично пеню нараховував із розрахунку ставки 0,5% не за кожен день прострочення, а за рік, тому пеня у розрахунку заявлених вимог фактично нарахована у розмірі, що не перевищує максимально можливий згідно закону.

Разом з тим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, пп.16 п.1 такої постанови визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Слід зазначити, що згаданою постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку, яким є позивач, за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Враховуючи відповідну постанову уповноваженого органу, зважаючи на факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати, вимоги в частині стягнення пені за період з 18.10.2021 по 23.02.2022 суд вважає обгрунтованими у розмірі 880,29грн. Однак, у задоволенні вимог в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 у розмірі 3 183,27грн суд відмовляє, зважаючи на вищевказані положення постанови, що прийнята уповноваженим на те органом.

Задовольняючи вимоги про стягнення пені у розмірі 880,29грн, суд врахував, що позивачем нарахована пеня за прострочення кожного місячного платежу із застосуванням ставки 0,5% в рік, а не за кожен день прострочення, що встановлено договором, що є його правом, однак, суд, керуючись ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а тому задовольняє вимоги за відповідний період у заявленому розмірі.

Як визначено ч.1 ст.130 ГПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення містить і ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки до початку розгляду справи по суті у відзиві на позов, який подано на стадії підготовчого провадження, відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 006 685,31грн, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним із відповідної вимоги, а саме 7 550,14грн (1 006 685,31:100*1,5:2).

Інша частина витрат по оплаті позову судовим збором, які понесені позивачем, на підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 11 552,2грн /(1 006 685,31+216 877,33+49 046,54+ 880,29):100*1,5-7 550,14/.

У поданій позовній заяві, ТОВ «Київоблгаз Збут» вказувало, що попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу складає 10% від ціни позову (а.с.9), однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги у певному остаточному розмірі позивач до закінчення судових дебатів не подав, а у своєму позові повідомив, що докази розміру понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, отже питання про відшкодування таких витрат рішенням не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с.Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код 30367834; 08140, Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (ідентифікаційний код 39592941; 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А) 1 006 685,31грн основного боргу, 216 877,33грн втрат від інфляції, 49 046,54грн - 3% річних, 880,29грн - пені, а також 11 552,2грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 5,7грн - 3 % річних, 15 100,27грн втрат від інфляції та 3 183,27грн пені відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (ідентифікаційний код 39592941; 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А) з державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки, 1, м.Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок UA708999980313181206083010001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 899998) 7550,14грн (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень чотирнадцять копійок) частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №98200 від 05.10.2023.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.03.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова