Ухвала

від 18.03.2024 по справі 947/2453/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/2453/24

Провадження № 1-кс/947/3710/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.

В ході досудового розслідування, слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси від 21.02.2024 наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеної ухвали 26.02.2024 проведено обшук за вищевказаною адресою.

За результатом проведеного обшуку виявлено та вилучено:

-Ноутбук MacBook с/н НОМЕР_1 ;

-Мобільний телефон iPhone 14 Promax з сім-карткою з

№ НОМЕР_2 ;

-Виписки по банківському рахунку ФОП ОСОБА_5 у АБ «Південний» за № НОМЕР_3 за період з 25.09.2023 по 20.11.2023 на 17 арк.;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_4 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_5 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_6 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_7 ;

-Банківська картка АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_8 ;

-Банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 ;

-Предмет схожий на пістолет ПСМ-Р 9 мм.;

-Дозвіл на зброю № НОМЕР_10 від 17.02.2020 (дійсний до 10.02.2023);

-Предмети схожі на набої у кількості 25 шт.;

-Печатка ПП «ЩУКА» (ЄДРПОУ 36503707);

-Ключі у кількості 17 од.;

-Магнітний ключ у кількості 1 од.;

-Блокнот синього кольору з чорновими записами;

-Заява-договір про відкриття на обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_11 від 25.12.2023 на 3 арк.;

-Платіжна інструкція № 1 від 25.12.2023 на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9945681-W на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9802071-Z на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9802122-L на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9872183-E на 1 арк.;

-Довіреність № GТ4078174 від 03/2022 на 13 арк.;

-Копія договору купівлі-продажу від 05.10.2022 на 2 арк.;

-Рішення щодо присвоєння номеру соц. Захисту від 04.08.2022 на 1 арк.;

-Квитанція № 015120002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Квитанція № 0151220002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Заява на видачу готівки № 15209 від 04.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 57 від 05.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 21385 від 05.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 116 від 04.10.2022;

-14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) доларів США;

-200000 (двісті тисяч) гривень.

В подальшому, вищевказані речі, грошові кошти та документи було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 27.02.2024.

Слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси 06.03.2024 винесена ухвала про повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків.

Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала просила задовольнити посилаючись на доводи викладені письмово.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Окремо звернув увагу, що вилучені грошові кошти під час обшуку належать не особисто ОСОБА_6 , а є накопиченнями та заощадженнями родини, в тому числі і дружини останнього ОСОБА_7 та отримані від здійснення підприємницької діяльності. Зауважив, що на даний час ОСОБА_6 та його дружина не є фігурантами у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим незаконно позбавлені можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Просив клопотання прокурора залишити без задоволення та повернути вилучене майно його власникам.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заперечення представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.

В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак прокурором не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.203-2 КК України.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), отже дане клопотання такого обґрунтування не містить.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: прокурором в клопотанні не було наведено походження та власника вилучених грошових коштів, а саме: 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) доларів США та 200000 (двісті тисяч) гривень.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з зазначених вище підстав клопотання про арешт майна вже було повернуто прокурору відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.03.2024.

Крім того, прокурором не зазначено конкретних власників іншого майна, що було вилучено, хоча з матеріалів кримінального провадження зазначене можливо з`ясувати.

Також, прокурором при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги п.3 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у матеріалах, долучених до клопотання відсутні будь-які факти, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що в резолютивній частині клопотання (відповідно до переліку майна) не зазначено його власника.

Таким чином, стороною обвинувачення не дотримано вимог п.3 ч.2 ст.171 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 06.03.2024 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті та про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору, для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1