Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/18278/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа№910/18278/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасника справи згідно протоколу судового засідання від 11.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАУМАРДЖОС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (про повернення позовної заяви)

у справі №910/18278/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАУМАРДЖОС»

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач/ банк) про визнання недійсним правочину у формі односторонньої відмови, вчинений Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" за поточним рахунком № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач був постійним клієнтом відповідача. Водночас, при звернені до клієнт-банку на момент складання листа-запиту від 23.05.2023 № б/н, позивачем було виявлено, що відкритий у банку рахунок НОМЕР_1 заблокований. Позивачем вказано, що жодних дій із керування власними коштами позивач здійснити не міг. При цьому позивача не було попереджено про блокування або загрозу блокування рахунків, так само позивачем не було вчинено дій, що заборонені законодавством або угодою із банком з приводу керування рахунком, які б також мали наслідком виникнення підстави для блокування банком вказаного рахунку.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" залишив без руху, встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме, шляхом надання суду:

- заяви в якій чітко та конкретно сформулювати позовну вимогу спрямовану на захист порушеного права позивача у передбачений законом спосіб, зокрема, чітко вказати реквізити (номери, дати прийняття/складання/укладання) оспорюваних документів;

- докази блокування рахунку НОМЕР_1 в клієнт-банку, повідомлення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку яке було направлено банком 22.07.2022, оспорюваний односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин - відмову в обслуговуванні клієнта ТОВ "Гаумарджос", а також рішення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні, в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, з чітко вказаними реквізитами, зазначити їх в переліку додатків які додаються до позовної заяви та надати докази їх направлення відповідачу.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 позовну заяву повернуто заявнику.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не може розцінювати пояснення позивача у заяві про усунення недоліків позову, як усунення ним встановлених ухвалою від 08.12.2023 недоліків позовної заяви, адже зі змісту наданих ним пояснень вбачається, що позивач намагається за рахунок процесуальний дій суду сформувати свою вимогу та забезпечити відсутню доказову базу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 та передати позовну заяву з додатками на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18278/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23.

Матеріали справи №910/18278/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 19.02.2024 на 12 год. 45 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у зв`язку із перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу №910/18278/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шаптала Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУМАРДЖОС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шаптала Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.03.2024 на 12 год. 50 хв.

У судовому засіданні 11.03.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 та передати позовну заяву з додатками на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїх представників в судове засідання 11.03.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно з вимогами статті 120 ГПК України.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених процесуальним законом вимог, протягом п`яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі №910/17278/23 надані пояснення, в яких позивач зазначає, що коли і якщо Банк надасть докази на підтвердження підставності односторонньої відмови у підтриманні ділових відносин у вигляді відповідного рішення, до цього моменту позивач обмежений наявною доказовою базою і, зокрема, не обізнаний із реквізитами оспорюваного одностороннього правочину, оскільки Банк безпідставно не надав їх позивачу на його письмову вимогу. Як тільки вказані докази (через витребування судом або через самостійне їх надання Банком із відзивом на позовну заяву) будуть надані, позивач має намір скористатися своїм процесуальним правом на зміну предмета позову шляхом додавання реквізитів (дати та/або номеру) рішення Банку, на підставі якого вчинено оспорюваний односторонній правочин, що деталізує заявлені позовні вимоги. І саме через викладені міркування позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про витребовування доказів від відповідача.

На думку позивача належним доказом блокування рахунку № НОМЕР_1 в клієнт-банку є відповідь відповідача на запит позивача від 23.05.2023, а саме: лист відповідача від 22.06.2023 №20.1.0.0.0/7-230612/54527.

Також позивачем повідомлено суд першої інстанції, що на адресу позивача не надходило від банку повідомлення/рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, на яке (рішення) відповідач робить посилання у листі від 22.06.2023 №20.1.0.0.0/7-230612/54527. При цьому, до вказаного листа відповідач також не додав саме рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, не зазначив конкретну причину (правову підставу) відмови (перелічуються, без конкретизації, усі підстави за ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення») та не надав прямі відповіді на питання, які містяться у листі-запиті від 23.05.2023 №б/н, тобто фактично відповідач не навів конкретні обставини, які б надавали банку підстави для вчинення одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем як клієнтом.

Однак, проаналізувавши зміст пояснень, суд першої інстанції дійшов висновку, що що позивач намагається за рахунок процесуальний дій суду сформувати свою вимогу та забезпечити відсутню доказову базу.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд виходить з того, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (стаття 162 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 164 зазначеного Кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 162 ГПК України (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІІ ГПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 дійшла висновків, що ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами ГПК України) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до пункту 1 частини першої статті 177 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Апеляційним судом встановлено, що позивач в своїх письмових поясненнях, адресованих суду першої інстанції, вказав, що відповідачем не надано на його прохання рішення про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Обставини, які були визначені судом першої інстанції, як підстави для повернення позовної заяви, стосуються неподання позивачем доказів у справі та неврахування пояснень позивача стосовно неможливості подання таких доказів.

Також, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Проте, суд першої інстанції надаючи оцінку клопотанню позивача про витребування доказів дійшов висновку, що позивач намагається за рахунок процесуальний дій суду сформувати свою вимогу та забезпечити відсутню доказову базу.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що порядок вирішення клопотання про витребування доказів регламентується статтею 81 ГПК України, а не статтею 174 ГПК України.

Також суд враховує, що зважаючи на предмет спору у цій справі та вимоги частини 4 статті 247 ГПК України, ця справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, в якому обов`язковою є стадія підготовчого провадження.

Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи та зібрання відповідних доказів.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, серед іншого, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №911/1998/19, від 08.07.2020 у справі №921/744/19, від 14.05.2019 у справі №917/1456/18, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 23.08.2023 у справі № 910/6264/23 тощо.

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08.04.2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20); від 25.01.2021 у справі №308/13063/19 (провадження № 61-7912св20), від 06.12.2023 у справі №337/804/23.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАУМАРДЖОС» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 скасуванню з передачею на розгляд суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАУМАРДЖОС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/18278/23 скасувати.

3. Справу №910/18278/23 передати до Господарського суду міста Києва для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 18.03.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

Є.Ю. Шаптала