Ухвала

від 18.12.2024 по справі 910/18278/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18278/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос"

про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б.

у справі № 910/18278/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" (далі - ТОВ "Гаумарджос") надіслало через підсистему "Електронний суд" на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/18278/23. Просило поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жайворонок Т.Є. - головуючої, Колос І.Б., Малашенкової Т.М. від 05.12.2024 поновлено ТОВ "Гаумарджос" строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень та відкрито касаційне провадження у справі № 910/18278/23 за касаційною скаргою ТОВ "Гаумарджос" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

13.12.2024 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Гаумарджос" про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. від розгляду справи № 910/18278/23.

Заява ТОВ "Гаумарджос" мотивовано тим, що судді Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. брали участь в касаційному перегляді справи № 910/14990/23 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пахомової Владислави Дмитрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 про визнання недійсним одностороннього правочину. В основі рішень зі справ № 910/14990/23 та № 910/18278/23 лежить рішення банку від 21.07.2022 про розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "Гаумарджос" та пов`язаними з ним особами. Також зазначає, що ТОВ "Гаумарджос" не брало учать у справі № 910/14990/23, тому висновки судів у вказаній справі не мають преюдиційне значення для справи № 910/18278/23.

У заяві ТОВ "Гаумарджос" про відвід, цитує статтю 35 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 відвід ТОВ "Гаумарджос" заявлений суддям Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. у справі № 910/18278/23 визнано необґрунтованим; справу № 910/18278/23 передано на авторозподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 для розгляду заяви ТОВ "Гаумарджос" про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І.Б. від розгляду справи № 910/18278/23 визначено суддю Білоуса В. В.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 7 статті 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б., Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Суд зазначає, що доводи заявника фактично зводяться до необхідності відводу суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. з підстав участі суддів у розгляді справи № 910/14990/23.

Сама по собі незгода учасника справи із рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Отже, аргументи заявника про те, що судді Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. - брали участь у розгляді справи № 910/14990/23, не можуть бути підставою для відводу, оскільки це суперечитиме найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

З урахуванням вищевикладеного, Суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Гаумарджос" про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. від розгляду справи № 910/18278/23, не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності даних суддів, отже у задоволенні заяви про відвід суддів, слід відмовити.

Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" про відвід суддів Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б. від розгляду справи № 910/18278/23.

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Білоус