Постанова

від 07.03.2024 по справі 922/2219/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/2219/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Погребняк А.М.,

за участі представників сторін:

від позивача: Понамаренко В.І.,

від відповідача 1: Буряковська О.Ю.,

від відповідача 2: Скриннік І.А.,

від інших: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича (вх.№262 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В. об 11 год 52 хв (повний текст складено 16.07.2021),

у справі № 922/2219/19,

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ,

до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків,

до 2-го відповідача Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

1.Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,

2.Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Київ,

3. Фонд державного майна України, м. Київ,

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА", м. Київ,

Прокурор - Харківська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, м. Харків,

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить витребувати земельну ділянку - 1,795 га та земельну ділянку - 3,2444 га з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України; визнати недійсними договір оренди №1 та договір оренди №2; зобов`язати Фізичну особу-підприємця Дему Валерія Івановича знести самочинно збудоване майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 повністю задоволено позовні вимоги Міністерства оборони України. Витребувано земельну ділянку площею 1,795 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742059463101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282, розташовану по вулиці Таборова ( вулиця Лагерна) 2-б в місті Харкові з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України. Витребувано земельну ділянку площею 3,2444 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742206863101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, розташовану по вулиці Таборова ( вулиця Лагерна, 2-б в місті Харкові, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,795 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1742059463101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282, укладений 09.01.2019 між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Демою Валерієм Івановичем. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,2444 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1742206863101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладений 09.01.2019 між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Демою Валерієм Івановичем.

Цим же рішенням зобов`язано Фізичну особу-підприємця Дему Валерія Івановича за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Таборова ( вул. Лагерна) 2-б, м. Харков , що належить Демі Валерію Івановичу , а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300323063101, нежитлова будівля літ. "С-1" загальною площею 128,6 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300295463101, нежитлова будівля літ. "АЖ-1" загальною площею 17,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300251863101, нежитлова будівля літ. "АБ-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300235463101, нежитлова будівля літ. "Щ-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300229963101, нежитлова будівля літ. "Ц-1" загальною площею 5,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300223863101, нежитлова будівля літ. "АД-1" загальною площею 4,6 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300222163101, нежитлова будівля літ. "АЛ-1" загальною площею 35,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300203763101, нежитлова будівля літ. "АВ-1" загальною площею 16,5 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300203563101, нежитлова будівля літ. "У-1" загальною площею 13,9 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300201063101, нежитлова будівля літ. "ф-1" загальною площею 94,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300194463101, нежитлова будівля літ. "АК-1" загальною площею 47,0 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300186663101, нежитлова будівля літ. "Ю-1" загальною площею 4,7 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300173863101, нежитлова будівля літ. "Ч-1" загальною площею 2,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300170663101, нежитлова будівля літ. "АЄ-1" загальною площею 15,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300158163101, нежитлова будівля літ. "АГ-1" загальною площею 20,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300083863101, нежитлова будівля літ. "Я-1" загальною площею 4,8 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300083163101, нежитлова будівля літ. "АМ-1" загальною площею 156,9 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300082863101, нежитлова будівля літ. "Х-1" загальною площею 6,5 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300080663101, нежитлова будівля літ. "Ш-1" загальною площею 3,4 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300064163101, нежитлова будівля літ. "АЗ-1" загальною площею 47,0 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300055763101, нежитлова будівля літ. "АА-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300043463101, нежитлова будівля літ. "Т-1" загальною площею 123,6 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 35851304, нежитлова будівля літ. "Р-1" загальною площею 276,5 м2.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Міністерства оборони України витрати зі сплати судового збору в розмірі 136.382,28 грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича на користь Міністерства оборони України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.842,00 грн.

Фізична особа-підприємець Дема Валерій Іванович з рішенням місцевого суду від 06.07.2021 не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2219/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Міністерству оборони України у задоволенні позову повністю, стягнути з позивача на користь Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича судовий збір за подання апеляційної скарги, розгляд апеляційної скарги провести за участю представника відповідача.

Заявник апеляційної скарги вважає безпідставними посилання у рішенні Господарського суду Харківської області на обставини, встановлені у справі №922/4117/15, оскільки на його переконання судове рішення у справі не має преюдиціального характеру для даного спору. У названій справі судами було здійснено правовий аналіз та оцінку законодавства, яким регулювався правовий режим та порядок набуття статусу військового майна (колишнього СРСР) та фактів, якими обґрунтовувались позовні вимоги прокурора. Крім того, зазначає, що в основу судових рішень у справі №922/4117/15 було покладено інше судове рішення у справі №5023/4224/12, предметом якого було відчуження нерухомого майна підприємств, установ та організацій колишнього СРСР та на яке розповсюджується інший правовий режим. У справі №5023/4224/12 інший суб`єктний склад, ані Дема В.І., ані Харківська міська рада не брали участі у цій справі.

На думку апелянта, судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Зазначає, що Міністерством оборони України не надано допустимих доказів оформлення права користування земельною ділянкою (встановлення межових знаків, отримання землевпорядної документації) ані у 1951 році, ані у 1964 році, ані у подальшому на підставі п. 5 постанови ВР УРСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 №562-ХІІ

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 р. за №922/2219/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 210336,42 грн.

Постановою Верховного Суду від 15.12. 2021 р. у справі № 922/2219/19 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 922/2219/19 скасовано в частині вирішення позовних вимог Міністерства оборони України про витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 09.01.2019, судових витрат. Справу № 922/2219/19 в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 922/2219/19 залишено без змін.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 р. у справі №922/2219/19. Встановлено учасника справи строк до 18.02.2022 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу.

11.02.2022 р. від заявника апеляційної скарги на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення в яких заявник апеляційної скарги наполягає, що Харківська міська рада є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, що виключає можливість її витребування на користь позивача.

21.02.2022 від Харківської міської ради на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення в яких просять апеляційну скаргу задовольнити, рішення по справі в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

21.02.2022р. від Міністерства оборони України на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли пояснення щодо письмових пояснень ФОП Деми В.І. Вважає, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що Харківська міська рада є добросовісним набувачем майна, оскільки власником спірного майна тривалий час не вчинялися дії щодо його реєстрації, є хибними. Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 12.02.2020 р. у справі № 761/17142/15-ц, не вчинення власником нерухомого майна дії щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України. Закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно. Звертають увагу суду, що Дема В.І. був одним із засновників ТОВ «Хантер» та ТОВ «САФАРІ-УКРАЇНА». Ці товариства були незаконними набувачами спірного майна та приймали участь у спорах щодо спірної земельної ділянки. Протягом 2012-2014 років розглядалася справа № 5023/4224/12, відповідачем у якій був ТОВ «Хантер», за результатами якої визнано недійсним договір купівлі-продажу стрілецького стенду, який розташований на спірній земельній ділянці. За таких обставин, незаконність передачі спірної земельної ділянки була очевидною як для ФОП Деми В.І. так і для Харківської міської ради.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 р. розгляд справи призначено на 18.04.2023 р.

У судове засідання, призначене на 18.04.2023 р., з`явилися представники позивача, які просили рішення по справі залишити без змін.

Представник заявника апеляційної скарги просив рішення по справі, в оскаржуваній частині, скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.05.2023 р. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

У судових засіданнях приймали участь представники Міністерства оборони, Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича.

Під час розгляду справи заявник апеляційної скарги заявив клопотання про надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

Представники Міністерства оборони та представники Харківської міської ради підтримали зазначене клопотання.

Судова колегія, враховуючи приписи частини 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, надала можливість сторонам укласти мирову угоду.

30.10.2023 р. від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про призначення по справі судової оціночне-земельної експертизи земельних ділянок на вирішення якої поставити наступні питання:

Яка загальна вартість права постійного користування земельними ділянками загальною площею 5,0394 га з кадастровим номером 6310137200:13:001:0282 та 6310137200:13:001:0283, що знаходяться за адресою м.Харків, вул.Табарова ( Лагерна) 2Б, на дату проведення експертизи

Яка ринкова вартість земельних ділянок розташованих поблизу населеного пункту Високий, Харківського району, Харківської області з кадастровими номерами: 6325185500:01:003:0005 ( загальною площею 3,4445га), 6325185500:01:003:0006 ( загальною площею 3,4465 га) , 6325185500:01:003:0007 ( загальною площею 3,444га), 6325185500;01:003:0026 ( загальною площею 1,384 га) всього 11,7195 га на дату проведення експертизи. Оплата за проведення експертизи просили покласти на Дему Валерія Івановича.

27.11.2023 р. від представника фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича на адресу східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ( пояснення) в якому він просив поставити на вирішення експерта наступне питання:

Яка загальна вартість права постійного користування земельними ділянками загальною площею 5,0394 га з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282 та 6310137200:13:001:0283, що знаходяться за адресою м.Харків, вул.Табарова ( Лагерна) 2Б, якщо б ці земельні ділянки знаходилися у постійному користуванні Міністерства оборони України з цільовим призначенням15.01( для розміщення діяльності Збройних сил) . Також повідомив, що оплата за проведення експертизи буде здійснена ОСОБА_1 .

28.11.2023 р. від представника Харківської міської ради через систему «Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення в яких, зокрема, повідомляється, що вони не заперечують проти проведення експертизи.

25.12.2023 р. від представника Харківської міської ради через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення щодо призначення по справі судової експертизи.

06.12.2023 р. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення щодо призначення по справі судової експертизи та укладання мирової угоди.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.12.2023 р. у задоволенні клопотання було відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі суду та оголошено перерву до 21.02.2024р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 р. у судовому засіданні оголошувалася до 07.03.2024р.

У судове засідання, призначене на 07.03.2024 р., з`явилися представники позивача та відповідачів по справі, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судові засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю- доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін які з`явилися у судове засідання, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судами встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 12.12.2011 у справі №2024/2-2705/11 визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. "Р-1", яка складається з №1 ангару, площею 251,6 кв.м та №2 комори, площею 34,9 кв.м., загальною площею 276,5 кв.м, за адресою: : АДРЕСА_1 . (т.1, а.с. 199-200).

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 07.12.2012 у справі №2024/9266/2012 визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані будівлі: літ. "С-1", загальною площею 128,6 кв. м, літ. "Т-1", загальною площею 123,6 кв. м, літ. "У-1", загальною площею 13,9 кв. м, літ. "Ф-1", загальною площею 94,3 кв. м, літ. "Х-1", загальною площею 6,5 кв. м, літ. "Ц-1", загальною площею 5,2 кв. м, літ. "Ч-1", загальною площею 2,3 кв. м, літ. "Ш-1", загальною площею 3,4 кв. м, літ. "Щ-1", загальною площею 2,1 кв. м, літ. "Ю-1", загальною площею 4,7 кв. м, літ. "Я-1", загальною площею 4,8 кв. м, літ. "АА-1", загальною площею 2,1 кв. м, літ. "АБ-1", загальною площею 2,1 кв. м, літ. "АВ-1", загальною площею 16,5 кв. м, літ. "АГ-1", загальною площею 20,3 кв. м, літ. "АД-1", загальною площею 4,6 кв. м, літ. "АЄ-1", загальною площею 15,1 кв. м, літ. "АЖ-1", загальною площею 17,2 кв. м, літ. "АЗ-1", загальною площею 47,0 кв. м, літ. "АК-1", загальною площею 47,0 кв. м, літ. "АМ-1", загальною площею 156,9 кв. м, літ. "АЛ-1", загальною площею 35,3 кв. м, за адресою: : АДРЕСА_1 . (т.1, а.с. 201-203).

Рішенням 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2014 №1473/14 (т.3, а.с. 65-66) надано ФОП Демі В.І. в оренду строком до 01.02.2039 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 5,0394 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу за адресою : м. Харків, вул. Таборова, 2Б . (далі - Земельна ділянка-5,0394 га).

На виконання зазначеного рішення, між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І. був укладений договір оренди землі від 29.09.2014 (т.3, а.с. 78-80) за умовами якого Харківська міська рада надала, а ФОП Дема В.І. прийняв у строкове платне користування строком до 01.02.2039 земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) загальною площею 5,0394 га, яка знаходиться за адресою: : м. Харків, вул. Таборова, 2Б .

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради № 1473 від 26.02.2014 та договору оренди земельної ділянки від 29.09.2014 № 4575 за адресою : м. Харків, вул. Таборова, 26 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладеного Харківською міською радою та ФОП Дема В.І., про вилучення у ФОП Дема В.І. земельної ділянки за адресою : м. Харків, вул. Таборова, 26 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 у справі №922/4117/15 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №922/4117/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 (т.3, а.с. 133-141), рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким:

- визнано недійсним пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 №1473;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014 № 4575 за адресою: : м. Харків, вул. Таборова, 2Б , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладений між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І.;

- вилучено у ФОП Деми В.І. на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків земельну ділянку за адресою: : м. Харків, вул. Таборова, 2Б , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193.

На підставі акту вилучення та передачі майна стягувачу від 27.08.2018, який складений державним виконавцем у виконавчому провадженні №55809810 з виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 2Б , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, була вилучена у ФОП Деми В.І. та прийнята КЕВ м. Харків.

Постановою про закінчення виконавчого провадження №55809810 від 31.08.2018 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №922/4117/15 від 21.11.2017 закінчено, у зв`язку його виконанням. ( т.1 а.с.121) Земельна ділянка-5,0394 га була вилучена у ФОП Деми В.І. та прийнята КЕВ м.Харків, про що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №55809810 складено Акт вилучення та передачі майна стягувачу від 27.08.2018 (т.1, а.с. 122).

Однак, рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 20.06.2018 №1132/18 надано ФОП Демі В.І. згоду на поділ земельної ділянки площею 5,0394 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по : м. Харків, вул. Таборова, 2 Б (т.1, а.с. 125-126).

Рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 17.10.2018 №1241/18 (т.3, а.с. 234) надано ФОП Демі В.І. в оренду строком до 01.11.2038 земельні ділянки комунальної власності площею 1,7950 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0282) та площею 3,2444 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0283) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по : м. Харків, вул. Таборова, 2 Б (Холодногірський район) (далі - Земельна ділянка-3,2444 га).

На виконання вказаного рішення 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І. укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7950 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, у зв`язку з чим, 11.01.2019 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію права оренди ФОП Деми В. І. вищезазначених земельних ділянок, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Факт приналежності земельної ділянки площею 5,0394 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0193) до земель оборони встановлено рішеннями судів у господарських справах, що набрали законної сили, зокрема, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі № 023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11), постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 у справі № 5023/4224/12 (5023/434/11 (11/29-10)), постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі № 922/4117/15, в яких брали участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (Міністерство оборони України, Харківська міська рада, ФОП Дема В. І. та ін.), та не спростовано Відповідачами належними і допустимими доказами обставин при розгляді даної справи по суті, що підтверджується постановою Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 922/2219/19, яка розглядається.

У зв`язку з зазначеними обставинами Міністерство оборони звернулося до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі №922/2219/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі № 922/2219/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 р. по справі № 922/2219/19 позовна заява Міністерства оборони України задоволена у повному обсязі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що факт приналежності державі права власності на земельну ділянку 5,0394 га неодноразово був встановлений рішеннями судів, котрі набрали законної сили. Крім того, суд зазначив, що обставини належності права державної власності на зазначену земельну ділянку підтверджується матеріалами справи. Держава, як власник земельної ділянки, в особі Кабінету Міністрів України, рішення про припинення права постійного користування Земельної ділянки-5,0394 га в т.ч. шляхом її поділу на дві окремі: Земельну ділянку-1,795 га та Земельну ділянку-3,2444 га, не надавала, як не приймала рішень про передачу цих земельних ділянок в оренду Відповідачеві-2. Відповідач-2, не будучи власником спірних земельних ділянок, переданих в оренду, втрутився у компетенцію держави щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, чим порушив права останньої.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 р. рішення по справі було скасовано, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 06.07.2021 у справі № 922/2219/19 про задоволення позовних вимог у повному обсязі та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до положень Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", а також враховуючи обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 922/4117/15 та справі № 5023/4224/12, які в силу частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиційними для даної справи та не спростовані Відповідачами, погодився з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка площею 5,0394 га належала до державної форми власності, і Кабінет Міністрів України як компетентний орган, до повноважень якого належить вирішення питання про передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування, рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 5,0394 га, у тому числі шляхом її поділу на дві окремі, зокрема, земельну ділянку площею 1,795 га та земельну ділянку площею 3,2444 га, не приймав.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушень, допущених представниками влади (Міністерством оборони України та Харківською міською радою), принципу "належного урядування" дійшов висновку, що витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди цих земельних ділянок призведе до порушення майнових прав ФОП Деми В.І., оскільки ФОП Дема В.І. як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Щодо позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок у Харківської міської ради, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що віндикаційний позов може бути заявлений тільки до особи, у володінні якої перебуває це майно, тобто до тієї особи, яка здійснює фактичне панування над витребуваною річчю, а оскільки фактичним володільцем речі є ФОП Дема В.І., якому спірні земельні ділянки передано у користування на умовах оренди, тому неможливо витребувати майно у Харківської міської ради, яка ним не володіє.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно збудоване майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності ФОП Деми В.І. на спірні об`єкти нерухомого майна виникло на підставі судових рішень від 12.12.2011 у справі № 2024/2-2705/11 та від 07.12.2012 у справі № 2024/2-0705/11, які не були оскаржені Міністерством оборони України. При цьому незгода Міністерства оборони України з судовим рішенням, висловлена поза законними процедурами його оскарження, не може бути підставою для припинення/скасування права власності особи на майно, а невиконання рішення суду, нехтування визнаними ним правами, суперечить принципу правової визначеності та порушує принцип верховенства права.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року по справі № 922/2219/19 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 922/2219/19 скасовано в частині вирішення позовних вимог Міністерства оборони України про витребування земельних ділянок та визнання недійсними Договорів оренди земельних ділянок від 09.01.2019, а також судових витрат. Справу № 922/2219/19 в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 922/2219/19 залишено без змін.

Верховний Суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, ухвалена без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц , від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності учасників цивільного обороту у спірних правовідносинах, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів застосування практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції розглядає рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2219/19 від 06.07.2021 в частині задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки площею 1,795 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742059463101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282, розташовану по : м. Харків, вул. Таборова, 26 , з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України та витребування земельну ділянку площею 3,2444 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742206863101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, розташовану по : м. Харків, вул. Таборова, 26 , з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України судова колегія зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України, зокрема, земля, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України унормовано, що Кабінет Міністрів України здійснює управління державною власністю відповідно до закону.

За приписами пункту "а" частини 1 статті 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (ч. 1). Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності (ч. 2).

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Посилання відповідачів, зокрема Харківської міської ради про те, що спірні земельні ділянки не належать до земель оборони, судовою колегією відхиляються з огляду на нижче викладене.

Судом першої інстанції, серед іншого, встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1951 №19/244-с. за КЕЧ Харківського району закріплено земельну ділянку, орієнтовною площею 45 га, на західних схилах "Залютіного яру" м. Харкова, для використання під стрільбище (т. I а.с. 62).

Станом на час ухвалення зазначеного рішення відповідні земельні питання регулювалися Земельним кодексом У.Р.С.Р. від 29.11.1922. Згідно зі статтею 2 цього кодексу, всі землі в межах УРСР, в чиєму б віданні вони не знаходились, складають власність Робітничо-Селянської держави. З виданням цього Кодексу всі землі всередині діючої міської межі визнаються міськими землями (ст.146). До складу державних земельних маєтностей не належать землі, що знаходяться під лісами, гірськими розробками, залізницями, фортецями і подібними до них військовими спорудами та ін. Всі ці землі перебувають в управлінні відповідних відомств на підставі особливих про те правил. За мінуванням потреби в зазначених землях для спеціальних цілей, вони надходять до складу державних земельних маєтностей.

З огляду на наведене, вище зазначена земельна ділянка входила до складу міських земель та з моменту ухвалення рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1951 №19/244-с залишаючись міською землею була передана в управління відповідного військового відомства КЕЧ Харківського району.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів трудящих від 08.12.1964 №664-17 вирішено відвести Раді Всеармійського Військово-мисливського товариства Київського військового округу земельну ділянку площею 10,0 га за рахунок частини ділянки квартирно-експлуатаційної частини районну по вул. Лагерній /район Залютинського яру/, під будівництво стрілково-мисливського стенду (т .I, а.с. 63).

Таким чином, частина земельної ділянки, на якій був збудований стрілецько-стендовий комплекс, залишаючись міською землею була вилучена з управління військового відомства (КЕЧ Харківського району) та в порядку частини четвертої статті 4 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 була передана в управління громадської організації Раді Всеармійського Військово-мисливського товариства Київського військового округу.

Такий статус земельної ділянки, в цілому, зберігався протягом наступних років під час дії Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 та протягом строку дії Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990.

Рада Всеармійського Військово-мисливського товариства Київського військового округу являла собою громадську організацію союзного підпорядкування, яка в своїй діяльності керувалась наказом МО СРСР № 230 від 21.08.1981 "Про введення в дію статуту Військово-мисливського товариства Міністерства оборони". Згідно з пунктом 1 Наказу військово-мисливські товариства Міністерства оборони є добровільною спортивною організацією, яка об`єднує мисливців та рибалок військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони. Пунктом 6 Наказу передбачено, що військово-мисливські товариства округів і гарнізонів перебувають на самостійному балансі та є юридичними особами. Товариства здійснюють свою виробничо-господарську діяльність на підставі господарського розрахунку. Відповідно до пункту 55 Наказу Ради військово-мисливські товариства гарнізонів, спортивні мисливські, риболовні господарства, будинки мисливців і рибалок, рибацько-туристичні бази та інші підприємства, які належать Раді військово-мисливським товариствам, фінансуються згідно з кошторисами ради ВМТ. Пунктом 58 Наказу визначено, що військово-мисливські товариства зупиняють свою діяльність згідно з рішенням Міністра оборони СРСР. Грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації військово-мисливських товариств, переходять в розпорядження Міністерства оборони.

Після набуття самостійності Українською державою в 1991 році, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, проголошено державною власністю України, відповідно до статті 1 Закону України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України". Аналогічну норму згодом було введено в дію Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994. №3943 - ХІІ. Згідно статті 1 цієї постанови тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно визнано загальнодержавною власністю.

Таким чином, в силу приписів статті 1 Закону України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", у держави виникло право загальнодержавної власності на цілісний майновий комплекс стрілецького стенду, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці, разом із іншим майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

Згідно зі статтею 31 Закону УРСР «Про власність» (в редакції від 07.02.1991) державна власність розділялася на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР (ст.33 Закону УРСР «Про власність»). Статтею 34 Закону УРСР «Про власність» майно збройних сил віднесено до загальнодержавної (республіканської) власності. Управління державним майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи (ст.33 Закону УРСР «Про власність»).

Таким чином, частина земельної ділянки на якій розташований стрілецько-стендовий комплекс була передана в користування держави і певний час продовжувала перебувати в управлінні Ради Всеармійського Військово-мисливського товариства Київського військового округу.

У 1992 році, ради військово-мисливських товариств військових округів вийшли зі складу Всеармійського військово-мисливського товариства колишнього СРСР.

Рішенням 1-ої установчої конференції військових мисливців, оформленим протоколом від 04.03.1992 (т.I, а.с. 214), вирішено створити на базі Військово-мисливських товариств округів дислокованих на території України, єдине добровільне Військово-мисливське товариство Збройних сил України.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, затвердженого установчою конференцією Товариства військових мисливців та рибалок України від 04.03.1992 зі змінами та доповненнями, ( т.II, а.с. 5-25) Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України це добровільна Всеукраїнська громадська, некомерційна організація, яка об`єднує мисливців, рибалок та туристів військовослужбовців, робітників і службовців Збройних Сил України, інших силових Міністерств та відомств та членів їх сімей.

Таким чином, частина земельної ділянки на якій розташований стрілецько-стендовий комплекс, що є загальнодержавною власністю, тимчасово була передана в управління Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України.

Згідно з приписами п. 58 Наказу МО СРСР від 21.08.1981 №230, грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації військово-мисливських товариств підлягали передачі в розпорядження Міністерства оборони України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 13.01.1995 №18 та рядком 2 Додатку до цієї постанови Міністерству оборони України наказано прийняти відповідне майно (підприємств, організацій та об`єкти) колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

На виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України розпорядженням начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил начальника головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України від 28.10.2000 №12р (т.II, а.с. 46) вирішено призначити комісію для проведення інвентаризації та прийому майна колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил України.

В подальшому виконуючи зазначену постанову Кабінету Міністрів України актом прийому-передачі від 29.11.2000 Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України передало, а Харківська КЕЧ району, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, прийняла на облік земельну ділянку площею 25,46 гектар, будівлі та споруди згідно додатку №1, розташовані на даній ділянці, а також інше майно товариства військових мисливців і рибалок згідно додатку №2 (територія: стенд Харківських мисливців «Залютін Яр») (т.II, а.с.55-56).

В подальшому, стрілецько-стендовому комплексу "Залютін Яр" було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - №258.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова від 03.02.2003 року підтверджено передачу Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ нерухомого майна стрілецько-стендового комплексу «Залютін Яр», в тому числі земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України від 25.10.2001 у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з приписами статті 77 Земельного кодексу України від 25.10.2001 землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. У відповідності до частини другої статті 77 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції Закону від 06.09.2012 №5245 VІ) землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема: будинки та споруди.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. (ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Таким чином частина земельної ділянки на якій розташований стрілецько-стендовий комплекс згідно з статтею 1 Закону України від 10.09.1991 року №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" та згідно з нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001 та іншими нормами чинного законодавства України, що визначають статус землі, на котрій розташовані військові об`єкти, стала державною власністю, що відноситься до категорії землі оборони (п.«ж» ч.1 ст.19, ст. 77 ЗК України від 25.10.2001)

Судова колегія погоджується зі ствердженням позивача по справі, що посилання відповідачів на відсутність у нього технічної та правооформлюючої документації, реєстрації земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта права, не змінює правового статусу земель відповідного цільового призначення, визначеного законодавчо, належності цих земель до державної власності, яке не припинялось у встановленому порядку, як земель оборони. Здійснення Харківською міською радою державної реєстрації за собою речового права на спірну земельну ділянку, не є підставою для припинення чинного права державної власності (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у пункті 31 постанові від 07.04.2021 у справі №922/2219/19).

Судом першої інстанції також правомірно було відхилено заперечення щодо розбіжності у площах земельних ділянок (10 га, 25,46 га чи 45 га), оскільки з обставин справи вбачається що наразі така розбіжність не має істотного значення, адже Земельна ділянка-5,0394 га це саме та ділянка, на якій безпосередньо розташовані будівлі, споруди та інше майно стрілецько-стендового комплексу. Отже ця ділянка і будь-якому разі входила до складу інших земельних ділянок під час переходу прав на відповідне майно комплексу.

З огляду на наведене, твердження відповідачів про приналежність земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, які мотивовані тим, що Земельна ділянка-5,0394 га, а також Земельна ділянка-1,795 га та Земельна ділянка-3,2444 мають цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», а не «землі оборони» судовою колегією відхиляються, оскільки реєстрація права власності на земельні ділянки, визначення їх цільового призначення тощо є процедурами похідними від правового статусу ділянки, що визначається згідно з Законом, і повинні йому відповідати, а не навпаки.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права власності на Земельну ділянку-5,0394 га належить саме державі в особі Міністерства оборони України з категорією земель оборони.

Таким чином, спірні земельні ділянки належать до державної власності

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України)

Близькі за змістом висновки щодо реєстраційного підтвердження права власності сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6300891852014 від 13.02.2014 р. державна реєстрація земельної ділянки площею 5,0394 га з кадастровим номером 6310137200613:001:0193 ( до її поділу на спірні земельні ділянки була здійснена 05 квітня 2012 р. Категорія земель землі житлової та громадської забудови на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.01.2009 р., форма власності комунальна.

Право власності на вказану земельну ділянку за Харківською міською радою було зареєстровано 18.07.2013 р., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2018 р.

Підставою для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 за № 5245-УІ, який набрав чинність з 01 січня 2013 р. Згідно розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а)земельні ділянки: на яких розташовані будівлі. Споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств. установ, організацій

б) всі інші землі розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оброни.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими ( пункт 7 розділу 1 Прикінцеві та перехідні положення)

Пунктом 5 розділу П Прикінцеві та перехідні положення визначено, що державна реєстрація права власності чи територіальної громади на земельні ділянки , зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

На виконання вимог вищевказаного Закону, враховуючи те, що земельна ділянка була сформована за проектом землеустрою та мала кадастровий номер, Харківська міська рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 63101372200:13:001:0193 державна реєстрація якої була здійснена 05.04.2012 р.

Про те, зазначена обставина, як зазначалося вище не спростовує висновків суду , що спірна земельна ділянка є державною власністю та належить до земель оборони.

Відсутність правооформлюючої документації, реєстрації земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта права, не змінює правового статусу земель відповідного цільового призначення, визначеного законодавчо, належності цих земель до державної власності, яке не припинялось у встановленому порядку, як земель оборони.

Здійснення Харківською міською радою державної реєстрації за собою речового права на спірну земельну ділянку, як вже зазначалося вище, не є підставою для припинення чинного права державної власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Як зазначив Верховний Суд, направляючи справу до суду апеляційної інстанції, для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна, і зокрема у даній справі не лише ФОП Деми В.І., а і Харківської міської ради.

Щодо добросовісності/ недобросовісності учасників цивільного обороту у спірних правовідносинах судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. ( ч.2 ст.388 ЦК України)

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. ( ч.3 ст.388 ЦК України)

По-перше, спірні земельні ділянки не набувалися у власність Харківської міської Радою за відплатним договором, а тому приписи статті 388 Цивільного кодексу України взагалі не можуть бути застосовані.

По-друге, як убачається з матеріалів справи спір відносно земельної ( земельних) ділянок на яких розташовано нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , розглядався в рамках справи № 922/4117/15 за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до Харківської міської ради та до фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича про визнання недійсними пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради № 1473 від 26.02.2014 та договору оренди земельної ділянки від 29.09.2014 № 4575 , кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладеного Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Демою Валерієм Івановичем, про вилучення у фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193.

Позовні вимоги було обґрунтовано неправомірним наданням в оренду Харківською міською радою земельної ділянки, яка належить до земель оборони та на якій розташоване військове майно, без згоди Міністерства оборони України та без зміни цільового призначення відповідної земельної ділянки всупереч статтям 20, 77, 84, 141 Земельного кодексу України, пункту 45 "Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №922/4117/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 (т.3, а.с. 133-141), рішення місцевого господарського суду було скасовано. Прийнято нове рішення, яким:

- визнано недійсним пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 №1473;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014 № 4575 кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, укладений між Харківською міською радою та ФОП Демою В.І.;

- вилучено у ФОП Деми В.І. на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків земельну ділянку за адресою: кадастровий номер 6310137200:13:001:0193.

Підставою для задоволенні позовних вимог у справі № 922/4117/15 став висновок суду апеляційної інстанції про те, що приймаючи спірне рішення та укладаючи спірний договір, Харківська міська рада перевищила надані їй владні повноваження, фактично позбавивши Державу належного їй майна

У розгляді справи приймали участь в якості відповідачів - Харківська міська Рада та фізична особа-підприємець Дема В.І.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка-5,0394 га була вилучена у ФОП Деми В.І. та прийнята КЕВ м.Харків, про що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №55809810 складено Акт вилучення та передачі майна стягувачу від 27.08.2018 (т.1, а.с. 122). Постановою державного виконавця від 31.08.2018 виконавче провадження №55809810 закрито (т.1, а.с. 121).

Про те, рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 17.10.2018 №1241/18 (т.3, а.с. 234) надано ФОП Деми В.І. в оренду строком до 01.11.2038 земельні ділянки комунальної власності площею 1,7950 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0282) та площею 3,2444 га (кадастровий номер 6310137200:13:001:0283) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по Таборова 2 Б (Холодногірський район) (далі - Земельна ділянка-3,2444 га).

На виконання вказаного рішення 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І. укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7950 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, у зв`язку з чим, 11.01.2019 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію права оренди ФОП Деми В. І. вищезазначених земельних ділянок, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які оскаржуться в рамках справи №922/2219/19

Таким чином, при укладанні спірних договорів оренди земельних ділянок, як Харківська міська Рада так і фізична-особа підприємець Дема В.І. усвідомлювали, що земельні ділянки площею 1,7950 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283 належать до державної власності, і, як наслідок, Харківська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження цими земельними ділянками, зокрема, шляхом переданні їх в оренду на підставі договорів оренди земельних ділянок.

За таких обставин, Харківська міська Рада та фізична особа-підприємець Дема В.І. не є добросовісними набувачами в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України.

Як убачається з тексту оскаржуваного рішення, при розгляді даної справи судом першої інстанції було враховані рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Так, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

З огляду на наведене, правомірність і допустимість втручання держави в право особи на мирне володіння майном у даному випадку є цілком виправданим, оскільки судом під час розгляду даної справи достеменно встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави та були передані другому відповідачеві незаконно.

При вирішенні питань про допустимість втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

З матеріалів справи убачається, що незаконність такої передачі була очевидною і для другого відповідача і для першого відповідача, оскільки приналежність державі Земельної ділянки-5,0394 га (і як наслідок Земельної ділянки-1,795 га та Земельної ділянки-3,2444 га) та відсутність компетенції першого відповідача на розпорядження ними була встановлена рішеннями судів, котрі станом на відповідний час вже набрали законної сили (рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі №5023/4224/12, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №922/4117/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 та ін..)

Усвідомлення особою незаконності заволодіння майном повністю виключає можливість захисту прав на нього посиланнями на «гарантії мирного володіння» ним.

Навпаки, в цих випадках втручання держави у володіння майном приватною особою, котра свідомо незаконно заволоділа ним, є не тільки допустимим, а й необхідним. Рішуча демонстрація державою недопустимості незаконного заволодіння чужим майном беззаперечно становить суспільний, публічний та загальний інтерес та відповідає ідеалам правової держави та верховенства права.

Здійснення цього втручання в судовому (а не в адміністративному) само по собі вже є достатньою гарантією законності, пропорційності та співмірності втручання.

З огляду на наведене, спірні земельні ділянки підлягають поверненню позивачу, а рішення суду першої інстанції, в цій частині, є таким, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням усіх обставин справи.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними Договорів оренди земельних ділянок площею 1,795 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І.

Судова колегія враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, у якій, зокрема, зроблено висновок, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14).

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не потрібно.

Така позиція також підтримана і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148 постанови).

Крім того, на спірних земельних ділянках розташовується нерухоме майно, яке на законних підставах належить на праві власності ФОП Деми В.І.

Відповідно до приписів Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» користування земельними ділянками є платним та здійснюється на підставі договорів оренди. Користування земельною ділянкою без укладання договору оренди землі забороняється.

Таким чином, наявність у власника об`єктів нерухомості договору оренди земельної ділянки, на яких вони розташовані, є обов`язковою вимогою для законного користування цією земельною ділянкою. Укладання таких договорів є також обов`язковим як для орендодавця так і власника об`єкта нерухомості.

Сторони договору оренди земельної ділянки не позбавлені права вносити до цього договору будь-які зміни з метою приведення його у відповідність до вимог діючого законодавства.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Договорів оренди земельних ділянок площею 1,795 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І. слід відмовити.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги, що рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/4117/15 не має преюдиціального характеру для даного спору, оскільки у названій справі судами було здійснено правовий аналіз та оцінку законодавства, яким регулювався правовий режим та порядок набуття статусу військового майна (колишнього СРСР) та фактів, якими обґрунтовувались позовні вимоги прокурора.

Судова колегія дослідивши текст рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/4114/15, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, а також текст постанови Вищого господарського суду від 10.10.2017 р. встановила, що судами під час розгляду справи саме досліджувалося питання чи є спірна земельна ділянка землями оборони.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції прийшов до протилежного висновку та задовольнив позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу № 922/414/15 послався на наступне.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого та території України, на Міністерство оборони України покладено повноваження органів управління цим майном, зокрема: мисливськими і риболовецькими господарствами, будинками мисливця-рибалки, туристичними базами, стрілецько-стендовими комплексами та ін. З метою реалізації наведених постанов, відповідними структурними підрозділами Міністерства оборони України (з одного боку) та Товариства військових мисливців та рибалок ЗС України (з іншого боку) було організовано процедуру прийому-передачі майна мисливських та риболовецьких угідь по Україні, в тому числі стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ) у м. Харкові, про що складено відповідний акт прийому-передачі земельної ділянки, будівель, споруд та майна стенду Харківських мисливців "Залютін Яр" від 29 листопада 2000 року, згідно з яким Товариство здало, а Харківська КЕЧ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, прийняла на облік земельну ділянку площею 25,46 гектар, будівлі та споруди, розташовані на даній ділянці, а саме 2 гуртожитки, 3 сховища, 2 сараї, майстерню, водонапірну вежу, літнє кафе, 4 стрілкових стенди, вбиральню, ТП, свердловину та погріб (згідно додатку № 1 до акту прийому-передачі), меблі та майно Товариства; акт прийому-передачі від 29 листопада 2000 року підписано Головою Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ та начальником Харківської КЕЧ району і завірено відповідними печатками.

Оскільки на виконання вимог діючого на той час законодавства нерухоме майно стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ) згідно з акту прийому-передачі від 29 листопада 2000 року, підписаного керівництвом спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (правонаступник - Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ), було передано Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ району (на цей час квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова) та взято на облік останнім, це майно набуло статусу військового майна відповідно до статті З Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України". В подальшому стрілецько-стендовому комплексу було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - № 258 (військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об`єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці).

З моменту набуття вищезазначеним нерухомим майном стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ), яке розташоване на території військового містечка № 258, статусу військового майна, Міністерством оборони України подання щодо його відчуження не вносилось, Кабінетом Міністрів України рішення по відчуженню або вилученню цього майна, з метою передачі до сфери управління інших органів чи у комунальну власність, не приймалися, тобто, майно продовжує перебувати у державній власності.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 5023/4224/12 від 21.07.2014 встановлено, що цілісний майновий комплекс "Стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ" (стрілецько-стендовий комплекс "Залютін Яр"), що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Лагерна, 2Б, було передано Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ району та взято на облік останнім, а, відтак, це майно набуло статусу військового майна.

У розгляді справи № 922/4117/15 приймали участь як Харківська міська Рада так і ФОП Дема Валерій Іванович

З огляду на наведене твердження заявника апеляційної скарги про те, що рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/4117/15 не має преюдиціального характеру для даного спору, оскільки у названій справі судами було здійснено виключно правовий аналіз та оцінку законодавства, яким регулювався правовий режим та порядок набуття статусу військового майна (колишнього СРСР) та фактів, якими обґрунтовувались позовні вимоги прокурора спростовується вище викладеним.

Крім того, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення по справі №922/2219/19, самостійно проаналізував наявні в матеріалах справи документи та на підставі зазначених ним у рішенні законодавчих актів прийшов до висновку про те, що спірні земельні ділянки є саме державною власністю.

Стаття 275 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку, судом першої інстанції не було повністю з`ясовано усі обставини справи, що мають значення для вирішення спору, у зв`язку з чим рішення по справі підлягає скасуванню в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з прийняттям нового рішення в цій частині, про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича, на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2219/19 , в оскаржуваній частині, задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі №922/2219/19 скасувати, в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договорів оренди земельних ділянок площею 1,795 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І.

3.Ухвалити, в цій частині у справі №922/2219/19, нове рішення.

У задоволенні позову Міністерства оборони України до відповідачів: Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 1.Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, 2.Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 3. Фонд державного майна України, 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "САФАРІ-УКРАЇНА", про визнання Договорів оренди земельних ділянок площею 1,795 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладених 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І., відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021 по справі №922/2219/19, в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.03.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко