Рішення

від 19.03.2024 по справі 308/14962/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №308/14962/23

2/303/1519/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України про стягнення шкоди за незаконні дії та бездіяльність державних органів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації та Державної Казначейської служби України про стягнення шкоди за незаконні дії та бездіяльність державних органів.

Позов мотивований тим, що 19.07.2021 року позивач отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 року №66020793. У даній Постанові зазначалося, що вона винесена на підставі судового наказу №308/14235/20 від 08.02.2021 року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Цим же наказом, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Столєтова 4» суму заборгованості по внескам та платежам за виконані роботи у розмірі 4880 гривень, а також судовий збір у розмірі 210,20 гривень. У свою чергу, позивач змушений був докладати додаткових зусиль з метою скасування судового наказу, який вже знаходився на примусовому виконанні у органах державної виконавчої служби. При цьому, органи ДВС наклали на позивача різного роду арештів на рахунок та його власність.

Так, позивач сплатив судовий збір та подав до суду заяву про скасування судового наказу із клопотанням про поновлення строку, однак ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2023 року було відмовлено позивачу ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку, а тому його заяву про скасування судового наказу було повернуто.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав на таку ухвалу суду апеляційну скаргу, внаслідок чого оскаржувану ухвалу суду було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

24.12.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області поновлено позивачу ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу і сам судовий наказ було скасовано.

У період всього цього часу позивач отримав додатковий та не обов`язковий стрес внаслідок чого змушений був звернутися неодноразово до лікарні, оскільки стан його здоров`я суттєво погіршився через переживання протиправних дій щодо нього.

Позивач вважає, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області не вправі був виносити щодо нього судовий наказ, а працівники суду не мали право ставити відмутку про набрання законної сили судовим наказом без належного поштового підтвердження про вручення йому спірного судового наказу.

Таким чином, позивач вважає, що йому із вищезазначеними обставинами, було завдано моральну шкоду у розмірі 100000 гривень, які просить суд стягнути на його користь із державного бюджету.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, представник відповідача Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й. подав відзив на позовну заяву в якому заперечив з доводами позивача категорично не погоджується та вважає, що вони є необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи і не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

У Постанові ВС України від 01.03.2017 року у справі №6-3139цс16 зазначено, що згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюваного та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Проте у справі, яка переглядається, між позивачем та судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав визначених у процесуальному законодавстві. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

У Постанові Великої Палати ВС від 27.03.2019 року в справі №711/2652/17, провадження №14-638цс18 вказано, що ч.4 ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Щодо цивільної відповідальності суду, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що беручи до уваги принцип незалежності суду: і) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); іі) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави,; ііі) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Велика Палата ВС вже зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, закони України не передбачають. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Крім цього, відповідно до ч.11 ст.49 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Також, 06.10.2021 року у судові справі №308/4532/20 у постанові ВС у складі Другої судової палати касаційного цивільного суду зазначено, що суд (суддя), як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками єлише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

Що стосується доводів позивача стосовно не отримання неналежної реакції на свої звернення на адресу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не підтверджуються, оскільки на кожне звернення позивача судом було надана обґрунтована відповідь.

Інші відповідачі відзив на позовну заяву не подали.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1, п.9ч.2 ст.16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що Ужгородським міським відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 08.07.2021 року було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП №66020793. Підставою для примусового виконання став Судовий наказ №308/14235/20 виданий 08.02.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Столєтова 4» суму заборгованості по внескам та платежам співвласників об`єднання за виконані роботи у розмірі 4880 гривень, а також про стягнення судового збору у розмірі 210,20 гривень (а.с. 10, 11).

Цього ж числа, Ужгородським міським відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) також було винесено Постанову про стягнення виконавчого збору і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 12-14).

24.06.2022 року Ужгородським міським відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки Судовий наказ №308/14235/20 від 08.02.2021 року був скасований згідно ухвали суду №308/9380/21 від 24.12.2021 року (а.с. 15).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2021 року скасовано. А справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 16-18).

Дані правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, згідно із п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті №10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Однак, представником позивача ОСОБА_2 не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідачів, зазначених ним у позовній заяві, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Територіальногоуправління Державноїсудової адміністраціїта ДержавноїКазначейської службиУкраїни простягнення шкодиза незаконнідії табездіяльність державнихорганів слід відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України та ст.ст. 3,4,5,8,9,10,12,13,17,43,49,141,200,223,258,265,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України про стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ: 26213408, місце знаходження: м.Ужгород, вул.Загорська, буд.30, Закарпатська область.

Відповідач: Державна Казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, місце знаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6.

Повний текст рішення суду складений 19.03.2024 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір