Постанова

від 29.02.2024 по справі 509/4969/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1439/24

Справа № 509/4969/21

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.04.2023 у складі судді Кочко В.К.,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без шлюбу у період з 02.02.2005 по 15.01.2021;

- визнати земельну ділянку площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:4809 та збудований, однак не введений в експлуатацію житловий будинок (об`єкт незавершеного будівництва), що знаходиться на земельній ділянці адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:4809 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:4809, посвідчений приватним нотаріусом;

- застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши у право власності ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123155800:01:003:4809, посвідчений приватним нотаріусом.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у періодз 2005року посічень 2021року проживалиразом,спілкувались якподружжя,вели спільнегосподарство,планували своєспільне життя,обговорювали питанняфінансового характеру,були пов`язаніспільним побутом,надавали одинодному матеріальнута моральнупідтримку,мали взаємніправа таобов`язки,ходили разомв гості,разом святкувалидні народженнята іншісвята,тобто проживалиоднією сім`єю,як чоловікта жінка.Дані обставинибуло підтвердженосвідками ОСОБА_4 ,який єдвоюрідним братом ОСОБА_2 ,та ОСОБА_5 ,який працювавз нимта бувдругом родини.За часспільного проживаннясторін,ведення спільногогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набутоу власністьземельну ділянку,площею 00215та,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер-5123755800:01:003:4809,яка булооформлена на ОСОБА_2 та наякій булозбудовано будинок,який невведено вексплуатацію. ОСОБА_2 без відома ОСОБА_1 та без її згоди здійснив відчуження їх спільного сумісного майна, а само: вищезазначеної земельної ділянки на користь відповідача ОСОБА_3 , про що укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Гурським Г.М. від 23.01.2019, реєстровий номер 23. ОСОБА_1 вважає, що такі дії ОСОБА_2 порушують її законні права як власника майна, оскаржуваний правочин вчинено у порушення вимог цивільного законодавства, у зв`язку із чим підлягає судом визнанню недійсним.

Рішенням Овідіопольськогорайонного судуОдеської областівід 11.04.2023позов ОСОБА_1 задоволено уповному обсязі.Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 02.02.2005 року по 15.01.2021 року. Визнано земельну ділянку площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 та збудований, однак не введений у експлуатацію житловий будинок (об`єкт незавершеного будівництва), що знаходиться на земельній ділянці адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:4809, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Одеської області Гурським Г.М. Застосовано наслідки недійсності правочину, повернуто у право власності ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:4809, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Одеської області Гурським Г.М.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів того, що останні вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Також ОСОБА_3 зазначає, що під час вирішення спору щодо поділу майна набутого сім`єю суд має встановити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно біло придбане сторонами внаслідок спільної праці. Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з негаторним позовом, що передбачає вимоги власника майна, натомість позивач не будучи власником земельної ділянки повинна була звернутись до суду з віндикаційним позовом. Тобто, обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 в поданих поясненнях заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання 29.02.2024 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, поштові повідомлення, які направлялися судом на адресу позивача, яка зазначалася нею, повернулися до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

ОСОБА_2 в судове засідання 29.02.2024 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, поштові повідомлення, які направлялися судом на його адресу, повернулися до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що повідомлені належним чином про розгляд справи, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 , дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції задовольняючи позов суд виходив з доведеності позивачем факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та факту порушення майнових прав позивача шляхом вчинення ним правочину щодо відчуження належного сторонам на праві спільної сумісної власності майна, а саме земельної ділянки, без відома позивачки, без її згоди та поза її волею.

Проте апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

У частині другій статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі N 643/6799/17 (провадження N 61-1623св19) встановлено, що "проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації".

Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2019 року у справі N466/3769/16-ц (провадження N61-5296св18) та від 06 квітня 2020 року у справі N738/1452/17 (провадження N 61-13412св19) дійшов висновку, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрацією шлюбу, існування між сторонами відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, а також придбання майна за їх спільні сумісні кошти або спільною працею.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Отже, надані позивачем роздруківки фотокарток, які свідчать про спільний відпочинок позивача разом з ОСОБА_2 не є достатніми доказами які б доводили факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у розумінні ст. 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї (ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю).

Наявний у справі договір, укладений в 2018 році між ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позичальники) про надання частини житлового приміщення у житловому будинку на строк до 2022 року нотаріально не посвідчений, а тому не є беззаперечним доказом спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у спірний період.

При цьому показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрацією шлюбу.

Будь-яких інших належних та допустимих письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача про існування між нею та ОСОБА_2 відносин, притаманних подружжю у період з 02.02.2005 по 15.01.2021, а саме: наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, у матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи 27.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0430 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5123755800:01:003:4541.

В подальшому земельна ділянка площею 0,0430 га за адресою: АДРЕСА_1 за рішенням Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського райому Одеської області №286 від 19.10.2018 поділена на дві земельні ділянки: за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0215 га та за адресою: АДРЕСА_1 .

23.01.2019 ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Гурським Г.М. від 23.01.2019 року, реєстровий №23, подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0215 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В договорі зазначено, що дарувальник свідчить, що земельна ділянка є його особистою власністю, оскільки на час її набуття (як і на день підписання цього договору) він не одружений та ні с ким не проживає однією сім`єю без укладання шлюбу, про що свідчить його заява, з чим обдарований ознайомлений.

Дарувальник свідчить, що відчужена земельна ділянка на момент укладення цього договору вільна від забудови (п.6 договору).

Отже, станом на час відчуження спірної земельної ділянки, будь-які споруди на ній були відсутні, ділянка була вільна від забудов.

На вказані вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилково висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання земельної ділянки площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 та збудованого, не введеного у експлуатацію житлового будинку (об`єкту незавершеного будівництва), що знаходиться на земельній ділянці адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 об`єктом права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.04.2023 скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання земельної ділянки площею 0,0215 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 та збудованого, не введеного у експлуатацію житлового будинку (об`єкту незавершеного будівництва), що знаходиться на земельній ділянці адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:4809 об`єктом права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 19.03.2024

Головуючий: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева