Ухвала

від 18.03.2024 по справі 910/1247/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1247/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

Розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК ОРІОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ»

про стягнення штрафу 1 782 492,04 грн

ВСТАНОВИВ:

27.02.2024 (подана 21.02.2024 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» (далі - відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/1247/21, також скаржник в касаційній скарзі просив поновити строк на касаційне оскарження зазначених рішення та постанови.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Право на касаційне оскарження закріплено у статті 287 Господарського процесуального кодексу України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, строки подання скарги - статтею 288 цього Кодексу.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу.

За статтею 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 зазначено, що відповідне право касаційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.

Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій касаційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, касаційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку касаційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - касаційна скарга залишається без руху.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, повний текст якої складено 24.01.2024, строк на оскарження якої сплив 13.02.2024.

Позивач із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся 21.02.2024, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги, заявивши при цьому про його поновлення.

Пропуск строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 була отримана ним 01.02.2024 тому строк на оскарження може бути поновлено до 21.02.2024 включно, проте доказів на підтвердження отримання оскаржуваної постанови саме 01.02.2024 до суду не подано.

Розглянувши вказані в касаційній сказі обґрунтування пропуску позивачем строку на касаційне, Верховний Суд зазначає про ненаведення скаржником переконливих аргументів щодо того, що саме позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 21.02.2024, враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду від 16.01.2024, повний текст якої складено 24.01.2024, була 25.01.2024 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим, і 26.01.2024 - оприлюднена, що свідчить про можливість позивача ознайомитись з повним текстом цієї постанови у вказаному реєстрі з 26.01.2024 та у встановлені законом строки звернутись із цією касаційною скаргою.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що не було зроблено позивачем у цьому випадку.

Отже, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен був виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» безумовно було обізнане про існування судового провадження, тому що саме ним подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/1247/21.

Водночас скаржником не наведено переконливих аргументів стосовно того, що саме позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 21.02.2024 (лише посилання в касаційній скарзі на отримання оскаржуваного судового рішення 01.02.2024, без доказів на підтвердження цього), у зв`язку з чим підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції не є поважними.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання та скаржником не подано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, вказані ним підстави поновлення строку визнані судом неповажними то ця касаційна скарга залишається без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум (частина 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК ОРІОН» штраф у розмірі 1 782 492,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Предметом позову у цій справі є стягнення 1 782 492,04 грн штрафу за невиконання відповідачем договірних зобов`язань, тобто вимога майнового характеру.

Отже, скаржник при зверненні до Верховного Суду з цією касаційною скаргою повинен був сплати 53 474,76 грн судового збору (1 782 492,04 грн - оспорювана сума *1,5 /100) * 200%).

Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 53 474,76 грн, що свідчить про не дотримання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість скаржник в касаційній скарзі просить звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, в обґрунтування посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір, оскільки із за введення воєнного стану на території України на сьогоднішній день підприємство не здійснює свою діяльність.

Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи-юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Отже, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичних осіб, відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» не підлягає задоволенню в силу закону.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 53 474,76 грн та надати суду належні докази сплати судового збору, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір", а саме:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):

UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102

- судовий збір (Верховний Суд, 055)

- призначення платежу: *; 101.

Верховний Суд звертає увагу, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі- Закон), зокрема щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - в ЄСІТС).

Відповідно до частини 2 статті 6 Господарського процесуального кодексу України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абзац перший частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Одночасно з введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (в тому числі до частин шостої-восьмої статті 6, статті 242, пункту 2 частини другої статті 290, статті 291 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ», яка подана 21.02.2024 засобами поштового зв`язку, не відповідає зазначеним вимогам закону, адже не містить відповідних відомостей про особу, яка подає касаційну скаргу.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» як юридична особа, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Однак, при зверненні з касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчить відповідь № 553667 (про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС за кодом ЄДРПОУ: 35648326), яка сформована засобами підсистеми "Електронний суд", що з огляду на приписи частини 2 статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином заявнику касаційної скарги необхідно: зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС та надати витяг з системи "Електронний суд" про реєстрацію електронного кабінету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» в ЄСІТС.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком заявника касаційної скарги. Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Згідно зі приписів статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

Однак до касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» не додано доказів направлення її копії позивачу, чим порушено вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290, 291 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання доказів для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження (докази отримання оскаржуваної постанови саме 01.02.2024) або зазначення інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження; доказів сплати судового збору у сумі 53 474,76 грн; зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС та надати витяг з системи "Електронний суд" про реєстрацію електронного кабінету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» в ЄСІТС; доказів надіслання копії касаційної скарги позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 6, 174, 234, 288, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/1247/21 залишити без руху до 03.04.2024, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак