Ухвала

від 18.03.2024 по справі 580/2582/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 березня 2024 року справа № 580/2582/24

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шполянського районного суду Черкаської області, голови Шполянського районного суду Черкаської області Надії Побережної про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шполянського районного суду Черкаської області (далі відповідач 1), голови Шполянського районного суду Черкаської області Надії Побережної (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Шполянського районного суду Черкаської області 15 грудня 2023 р. щодо перешкоджання ОСОБА_1 у доступі до внутрішнього приміщення Шполянського районного суду Черкаської області для реалізації законних прав та інтересів;

- визнати протиправними дії голови Шполянського районного суду Черкаської області Надії Побережної щодо неналежної організації роботи Шполянського районного суду Черкаської області та мало місце 15 грудня 2023 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що о 09 год 51 хв 15.12.2023 прибула до приміщення Шполянського районного суду Черкаської області та о 09 год 56 хв подала до суду інформаційний запит. Вказує, що з приводу питань, віднесених до організації роботи суду, намагалася звернутися до працівників суду, але до внутрішнього приміщення суду в доступі їй було відмовлено. Тому о 10 год 23 хв позивач звернулася до поліції. Лише після приїзду поліції позивача було допущено до внутрішнього приміщення суду. Вказані дії відповідача, на думку позивача, свідчать про протиправне перешкоджання їй в доступі до правосуддя. Також зазначає, що того ж дня ознайомлювалась з матеріалами цивільної справи №705/2159/19, однак, у матеріалах справи були відсутні матеріали заяви про відвід від 05.12.2023. Вважає, що їх виготовлення відбувалось 15.12.2023 упродовж з 09 год 51 хв до 14 год 49 хв, а ознайомлення тривало до 14 год 58 хв, тобто 9 хв, що є грубим порушенням прав позивача, та зумовлено вимогою працівника ТУ ССО покинути приміщення суду у зв`язку із закінченням робочого дня. Саме відсутність на 09 год 51 хв матеріалів справи №705/2159/19 та надання їх лише о 14 год 49 хв є доказом порушення конституційної гарантії на доступ до правосуддя.

Отже зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є протиправність дій відповідача 1 щодо перешкоджання 15.12.2023 позивачу в доступі до внутрішнього приміщення Шполянського районного суду Черкаської області та відповідача 2 щодо неналежної організації роботи суду.

Ознайомившись із матеріалами позову, суддя з`ясував наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя виходить з наступного.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Як убачається з матеріалів справи, предметом цього спору є протиправне, на думку позивача, перешкоджання доступу до приміщення Шполянського районного суду Черкаської області та тривале упродовж з 09.51 до 14.49 год, ненадання для ознайомлення матеріалів цивільної справи, та також надання нетривалого часу (9 хв), для ознайомлення з матеріалами заяви про відвід від 05.12.2023, що на думку позивача порушує її права на реалізацію процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи.

Позивач заявила дві позовні вимоги щодо захисту порушених, на її думку, прав:

- визнати протиправними дії Шполянського районного суду Черкаської області 15 грудня 2023 р. щодо перешкоджання ОСОБА_1 у доступі до внутрішнього приміщення Шполянського районного суду Черкаської області для реалізації законних прав та інтересів;

- визнати протиправними дії голови Шполянського районного суду Черкаської області Надії Побережної щодо неналежної організації роботи Шполянського районного суду Черкаської області та мало місце 15 грудня 2023 р.

Велика Палата Верховного Суду неодноразова зауважувала стосовно терміну «владні управлінські функції», що зміст поняття «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (вказані висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Суд - орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

Судочинство - встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат та інших можливих сплат тощо.

Судочинство - виключна професійна діяльність судів з відправлення правосуддя, в частину виконання якої входить технічна функція виготовлення судового рішення, направлення його учасникам судового спору та не є тотожною поняттю владної управлінської функції.

Доступ до матеріалів судової справи учасника спору є складовою права на суд у відповідному процесі відправлення правосуддя (для цього випадку - цивільних процесуальних прав) та гарантією дотримання принципу гласності.

В свою чергу управлінською діяльністю суду є вчинення дій з організації та забезпечення реалізації права учасниками справи на ознайомлення з матеріалами справи і є реалізацією судом владних управлінських повноважень стосовно позивача.

Отже спір, що виник між сторонами з приводу доступу до приміщення суду та ознайомлення з матеріалами цивільної справи є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС.

У постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/393/19 звернула увагу на те, що приписи «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У постанові від 08.10.2020 у справі №9901/393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання протиправними дій не є ефективною і в цивільному судочинстві, адже її задоволення не може усунути заявлене порушення права чи інтересу позивача. Аргументи про протиправність певних дій у цивільному судочинстві можуть бути підставою позову, а не його предметом і таку вимогу не можна розглядати за правилами будь-якого судочинства.

Повноваженнями суду при вирішенні справи, передбаченими статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматись від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Враховуючи вищезазначені приписи та висновки Великої Палати Верховного Суду суддя дійшла висновку, що незазначення позивачем у позовній заяві способу захисту порушеного права обумовлено її допуском до приміщення Шполянського районного суду Черкаської області та наданням можливості ознайомитись з матеріалами цивільної справи, а отже порушення прав позивача не є обгрунтованим, оскільки не призвело до неможливості реалізації нею права на ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

З огляду на зазначене вимоги позивача не можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Подібні за змістом висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 9901/35/19 (провадження № 11-208заі19), від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19 (провадження № 11-259заі19), від 29 квітня 2020 року у справах № 9901/14/20 (провадження № 11-92заі20) і № 9901/510/19 (провадження № 11-1151заі19).

Враховуючи відсутність порушення прав позивача щодо ознайомлення з матеріалами цивільної справи суддя дійшла висновку, що у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищенаведене наявні підстави для відмови у відкритті провадження.

При цьому відмова у відкритті провадження у справі за поданою позовною заявою є законним обмеженням, яке не шкодить самій суті права доступу до суду, оскільки судовий розгляд позовної заяви не призведе до поновлення прав позивача у зв`язку з відсутністю їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх повернення.

Керуючись ст. ст. 2-20, 143, 170-171, 255, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шполянського районного суду Черкаської області, голови Шполянського районного суду Черкаської області Надії Побережної про визнання протиправними дій.

Копію ухвали разом із позовною заявою, доданими до неї матеріалами повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Алла РУДЕНКО