Постанова

від 14.02.2024 по справі 727/6380/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 727/6380/17

провадження № 61-11697св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Чернівецька міська рада, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Департамент економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Міське комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Ірина Миколаївна,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

позивач - ОСОБА_5 ,

відповідачі: Чернівецька міська рада, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Департамент економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Міське комунальне бюро технічної інвентаризації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації Головного територіального управлінні у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Ірина Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року у складі судді Слободян Г. М., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 травня 2022 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - ВК Чернівецької міської ради), Департаменту економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Міське комунальне бюро технічної інвентаризації, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договорів недійсними.

Позов обґрунтований тим, що вони є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 та на підставі частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є власниками допоміжних підвальних приміщень цього будинку, загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11. У підвальних приміщеннях знаходиться технічне обладнання, інженерні комунікації, які раніше використовувалися як котельня Обласного державного комунального підприємства «Чернівцітепломережа» (далі - ОДКП «Чернівцітепломережа»).

Ці підвальні приміщення, без згоди співвласників багатоквартирного будинку, було включено до переліку об`єктів комунальної власності, на підставі рішення ВК Чернівецької міської ради від 14 лютого 2012 року № 89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці», а також передано у приватну власність фізичній особі ОСОБА_3 .

Спірні приміщення вибули з їх власності незаконно.

Просили:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 рішення ВК Чернівецької міської ради від 14 лютого 2012 року № 89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці», яким оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, у тому числі приміщення 42-1 - 42-11;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2012 року, видане ВК Чернівецької міської ради на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 -

42-11, та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати протиправним перелік об`єктів комунальної власності міста Чернівці, які підлягають приватизації в 2012 році, затверджений рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 грудня 2011 року № 363, в частині приватизації, шляхом продажу з аукціону нежилих приміщень на АДРЕСА_1 (пункт 15 розділу 2 Переліку);

- визнати недійсним укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року № 1111 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М., та скасувати його державну реєстрацію;

- витребувати з володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11.

Під час розгляду справи спірні нежитлові приміщення підвалу були відчужені ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року.

16 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, змінивши заявлену раніше вимогу про витребування спірного майна від ОСОБА_4 на вимогу про визнання за нею права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, у тому числі приміщення 42-1 - 42-11.

Крім зазначених вище вимог, просила:

- визнати приміщення підвалу 42-1 - 42-11 у житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, функціональним призначенням яких на момент здачі будинку в експлуатацію було забезпечення експлуатації будинку, а саме його опалення (вбудована котельня);

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року № 5649 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М., та скасувати його державну реєстрацію.

У вересні 2020 року ОСОБА_5 подав до суду позов до Чернівецької міської ради, ВК Чернівецької міської ради, Департаменту економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, Міського комунального бюро технічної інвентаризації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , Управління державної реєстрації Головного територіального управлінні у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М., про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Позов обґрунтований тим, що він є власником вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 95,40 кв. м, розташованих у житловому будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2013 року. Спірні приміщення 42-1, 42-11 є допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, які виконували функцію вбудованої котельні будинку. Спірні приміщення без згоди співвласників багатоквартирного будинку було включено до переліку об`єктів комунальної власності на підставі рішення ВК Чернівецької міської ради від 14 лютого 2012 року №89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці», а також передано у приватну власність ОСОБА_3 , яка надалі їх відчужила ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 перешкоджає співвласникам будинку забезпечувати технічне обслуговування мереж, періодично технологічно оглядати підземні кабелі та здійснювати замір на безпеку контуру заземлення підземних мереж, а відсутність захисного заземлення може викликати загрозу життю і здоров`ю мешканців.

Просив:

- визнати приміщення підвалу котельні (42-1 - 42-9) в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , відповідно до складеної на будинок інвентарної справи від 1958 року № 9113, допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, функціональним призначенням яких на момент здачі будинку в експлуатацію було забезпечення експлуатації будинку, а саме, його опалення (вбудована котельня);

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 рішення ВК Чернівецької міської ради від 14 лютого 2012 року №89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці», яким оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 - 42-11;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2012 року, видане ВК Чернівецької міської ради на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 -

42-11 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати протиправним перелік об`єктів комунальної власності міста Чернівців, які підлягають приватизації в 2012 році, затверджений рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 грудня 2011 року № 363, в частині приватизації, шляхом продажу з аукціону нежилих приміщень на АДРЕСА_1 (пункт 15 розділу 2 Переліку);

- визнати недійсним укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року № 1111 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М. та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року № 5649 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-11, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М., та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати незаконними та протиправними дії службових осіб Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації та Міського комунального бюро технічної інвентаризації, вчинені відповідно - 06 квітня 12 року та 06 грудня 2011року щодо перейменування та виключення приміщень котельні із числа допоміжних, шляхом закреслення в «Журналі внутрішніх замірів» первинної інвентарної справи № 9113 на житловий будинок АДРЕСА_1 приміщення котельні № 42 (1-12) назви «котельня» та назви «угольная», що засвідчено штампом бюро інвентаризації від 06 квітня 2012 року і заведеними паралельними інвентарними справами на вказане майно житлового будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2018 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договору недійсним відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договору недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2018 рокуабзац перший та другий резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2018 року викладено в такій редакції:

«У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 лютого 2012 року № 89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців», яким оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівців на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 42-11; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2012 року, видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 42-11, та скасування його державної реєстрації; визнання протиправним Переліку об`єктів комунальної власності міста Чернівців, які підлягають приватизації в 2012 році, затвердженого рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 грудня 2011 року № 363, в частині приватизації шляхом продажу з аукціону нежилих приміщень на АДРЕСА_1 (пункт 15 розділу 2 Переліку); визнання недійсним укладеного між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року № 1111 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 42-11, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М., та скасування його державної реєстрації відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 згідно інвентарної справи 42-1 42-11 допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, функціональним призначенням яких на момент здачі будинку в експлуатацію було забезпечення експлуатації будинку, а саме його опалення (вбудована котельня); визнання недійсним укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року № 5649 нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 42-11, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М., та скасування його державної реєстрації; визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, в тому числі приміщення 42-1 42-11 відмовити».

Відмовивши в позовах, суд першої інстанції зазначив, що спірні нежитлові приміщення не належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку й не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2018 року залишено без змін.

Апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2018 року задоволено частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2018 року скасовано. У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним Переліку об`єктів комунальної власності міста Чернівці, які підлягають приватизації в 2012 році, затвердженого рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 грудня 2011 року № 363, в частині приватизації шляхом продажу з аукціону нежилих приміщень на АДРЕСА_1 (пункт 15 розділу 2 Переліку) відмовлено.

У позові ОСОБА_1 про визнання приміщення підвалу 42-1 42-11 у житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, функціональним призначенням яких на момент здачі будинку в експлуатацію було забезпечення експлуатації будинку, а саме його опалення (вбудована котельня) та визнання за нею право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, у тому числі приміщення 42-1 42-11, відмовлено.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову в позові, суд апеляційної інстанції погодився із його висновками, що спірні нежитлові приміщення не належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку й не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд вніс зміни до основного рішення у справі шляхом викладення його резолютивної частини в іншій редакції, яка її дублює та доповнює, що суперечить положенням пункту 1 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2018 року, додаткове рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи та не оцінив докази у справі, а суд апеляційної інстанції не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 відмовлено.

Зазначено, що після набрання рішенням суду законної сили ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2020 року про забезпечення позову про накладення арешту на нежитлові приміщення - підвалу, загальною площею 121,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.

Відмовивши у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що приміщення № 42-1 - 42-11, загальною площею 121,80 кв. м, що розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_1 , не належать до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку та не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Згідно з експлікацією та поверховим планом підвалу будівлі літ. А на АДРЕСА_1 з вересня 1958 року і до сьогодні приміщення загальною площею 121,80 кв. м позначені арабською літерою № 42-1 - 42-11, як вбудовані нежитлові приміщення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним способом захисту порушених прав позивачів є подання віндикаційного (речово-правового) позову.

Відмовивши в позові ОСОБА_5 , суд першої інстанції вказав, що дії працівників Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації та Міського комунального бюро технічної інвентаризації щодо проведення поточної інвентаризації та внесення поточних змін в інвентарні справи відповідають вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та є правомірними.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 травня 2022 рокузаяву представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Бартусевич І. М. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, які документально підтверджені. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, які документально підтверджені.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що ухвалюючи рішення від 29 квітня 2022 року у цій справі, суд не вирішив питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу. З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, ціни позову, керуючись принципами розумності та справедливості, суд задовольнив заяви представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Бартусевича В. М. щодо стягнення з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 понесених відповідачами витрат на правову допомогу.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 травня 2022 року змінено.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 8 333,33 грн з кожного на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 8 333,33 грн з кожного на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 2 500,00 грн з кожного на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 2 500,00 грн з кожного на відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду мотивована тим, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано неефективний спосіб захисту, тому суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо безпідставності позову.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, висновок суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту їхніх порушених прав є правильним. Обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті спору.

Відмовляючи у позові ОСОБА_5 за необґрунтованістю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що він не є ні власником, ні користувачем спірних нежитлових приміщень, а тому його право оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування, виданням свідоцтва про право власності на майно, державною реєстрацією права власності та укладеними договорами купівлі-продажу нерухомого майна не порушено. Отже, у позові не може бути відмовлено з підстав обрання неефективного способу захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ВК Чернівецької міської ради, Департаменту економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Міське комунальне бюро технічної інвентаризації, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договорів недійсними, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга на 67 аркушах мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі 598/175/15-ц, провадження № 14-363цс19, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, провадження № 14-636цс18, у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 10 вересня 2018 року у справі 489/1863/17, провадження № 61-649св18, від 06 листопада 2019 року у справі 761/9317/13-ц, провадження № 61-14889св18, від 23 червня 2020 року у справі № 906/150/19, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, не дослідили докази у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів та технічних документів, що стосувалося фактів, на які позивачі посилалися в апеляційній скарзі, та які не досліджувалися у суді першої інстанції; встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо самоусунення Чернівецького апеляційного суду надати оцінку аргументам апеляційної скарги щодо основної правової вимоги з підстав того, що похідні вимоги позову є неефективним способом захисту, одночасно вирішуючи цю основну вимогу на підставі документів наданих відповідачем.

У постанові від 14 жовтня 2022 року суд апеляційної інстанції вказав, що обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою відмови у позові, а тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги. Неправильні висновки судів щодо належного способу захисту призвели до того, що суди самоусунулися від дослідження доказів.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо того, що електрозабезпечення будинку забезпечується відповідно до схем та проєктів, на які вказував Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у цій справі, а тому не перевірив правильність висновків суду першої інстанції.

Тобто суди першої та апеляційної інстанції всупереч постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року повторно не досліджували докази (технічні документи) щодо розташування у приміщенні 42-1 - 42-11 електроустановки ВРЩ-04кВ та електромереж для живлення житлового будинку, а також не досліджували докази (технічні документи) щодо функціоналу приміщень відповідно первинної інвентарної справи та експлікацій технічних паспортів. Фактично суди першої та апеляційної інстанції повторно продублювали раніше прийняті рішення у цій справі, які постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року були визнані незаконними.

На думку суду, належним способом захисту права є вимога про витребування з володіння відповідача нерухомого майна. Проте спірні нежитлові приміщення належать на праві спільної сумісної власності не тільки позивачу, але й усім співвласникам квартир у багатоквартирному житловому будинку. Тому один співвласник не може звертатись з віндикаційним позовом про витребування допоміжного приміщення, оскільки це порушить права інших співвласників. Тобто, захист прав у спосіб, передбачений статтею 387 ЦК України, може бути реалізований у випадку пред`явлення вимоги про повернення спірного нерухомого майна всім без виключення співвласникам багатоквартирного житлового будинку, а не лише позивачу. Статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що здійснення співвласниками своїх прав не може порушувати права інших власників.

Оскільки право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення не підлягає окремій державній реєстрації, тому витребування спірного майна не призведе до обов`язку реєстрації за ним права власності на це майно.

Отже, заявлені вимоги про визнання обох договорів відчуження спірного майна недійсними з визнанням права спільної сумісної власності, скасування свідоцтва та реєстрації є ефективним способом захисту порушеного права. Такий спосіб захисту не суперечить закону та відповідає йому.

Крім того, ОСОБА_1 заявляла вимогу про витребування майна.

У матеріалах справи є ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2017 року, якою прийнято заяву в новій редакції з додатковою вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 вересня 2018 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у цій справі розглядалася додаткова вимога про витребування майна.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року були скасовані вищевказані рішення, але Верховний Суд у цій же постанові також розглядав додаткову вимогу про витребування майна. Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на той факт, що в резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2022 року, серед інших вимог, зазначена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, у задоволенні якої суд відмовив. Ні позивачі, ні відповідачі не заперечували, що суди розглядали додаткову вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року не мав зауваження щодо способу захисту. Тому виникає питання щодо порушення права на справедливий суд в аспекті правової визначеності. Тобто особа планує свою поведінку відповідно до усталеної практики Верховного Суду. Тому висновок суду апеляційної інстанції, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння змінювалася на іншу вимогу є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів для огляду, які є в матеріалах цієї справи.

Суди попередніх інстанцій проігнорували відомості первинної інвентаризації, що приміщення «вбудованої котельні» позначені як «службові житлового будинку» (допоміжні).

Ключовою вимогою у цій справі є визнання приміщення підвалу «вбудованої котельні» (42-1 - 42-11) відповідно до первинно складеної на будинок інвентарної справи допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку (т. 4, а. с. 102).

Той факт, що спірні приміщення є допоміжними і на момент здачі будинку в експлуатацію їх функціональним призначенням було забезпечення експлуатації будинку, а саме його опалення, підтверджується актом здачі будинку в експлуатацію від 27 грудня 1957 року (т. 4, а. с. 58-62).

Суди ухвалили рішення всупереч преюдиційним обставинам, встановленим в іншій справі щодо сторін цього спору, а саме у справі № 727/4986/17, в якій ті самі позивачі та відповідачі.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи, складений експертом Гайдою Б., суперечить первинно складеній документації, первинній інвентаризації за № 9113.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Бартусевич В. М., на касаційну скаргу мотивований тим, що правомірним способом захисту прав позивачів у справі є звернення до суду з позовом про витребування майна, тому відсутні підстави для перевірки надання оцінки іншим доводам та підставам касаційного оскарження.

Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що не є повноваженням суду касаційної інстанції.

Відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки приміщення вбудованої котельні, у якій розташована електроустановка будинку ВРЩ-04кВ, є спільною власністю мешканців будинку АДРЕСА_1 , а висновки судів щодо обрання позивачами неефективного способу захисту порушених прав не відповідають фактичним обставинам справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 травня 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 квітня 2022 року, додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 травня 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року в частині стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з ОСОБА_1 .

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в°оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та°відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 1997 року.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 у вказаному житловому будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину згідно із заповітом від 24 січня 2017 року.

Рішенням ВК Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 09 березня 1967 року № 110/6 організовано Дирекцію об`єднаних котелень та теплових мереж на госпрозрахунковому розрахунку з підпорядкуванням міськжитлоуправлінню.

Згідно з відповіддю Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (далі - МКП «Чернівцітеплокомуненерго») від 17 жовтня 2017 року до складу Дирекції об`єднаних котелень та теплових мереж входила газова котельня «Ватутіна» на АДРЕСА_1 .

Зазначене підприємство змінювало свою назву й наказом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» від 25 грудня 2008 року № 271-в з балансу підприємства була списана котельня «Ватутіна».

З відповіді Департаменту економіки Чернівецької міської ради від 04 липня 2017 року випливає, що у нежитлових приміщеннях підвалу, загальною площею 121,80 кв. м, на АДРЕСА_1 розміщувалася котельня МКП «Чернівцітеплокомуненерго», яка була ліквідована.

У зв`язку з ліквідацією ОДКП «Чернівціоблтепломережа» та згідно з рішенням 41 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 16 лютого 2006 року № 944 від ОДКП «Чернівціоблтепломережа» були прийняті у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці об`єкти нерухомості та мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання, які розташовані на території міста.

Рішенням 41 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 16 лютого 2006 року № 944 надано згоду на прийняття від ОДКП «Чернівціоблтепломережа» в комунальну власність територіальної громади м. Чернівці об`єктів нерухомості та мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, які розташовані на території міста Чернівці.

Відповідно до акта приймання-передачі, затвердженого рішенням 7 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 28 вересня 2006 року № 114, були передані у комунальну власність територіальної громади міста Чернівці нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , в яких розміщувалася котельня ОДКП «Чернівціоблтепломережа».

Рішенням 18 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 29 грудня 2011 року № 363 затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста Чернівці, які підлягають приватизації в 2012 році, до якого було включено за порядковим № 15 нежитлове приміщення підвалу літ. «А» на АДРЕСА_1 .

14 лютого 2012 року ВК Чернівецької міської ради прийняв рішення № 89/3 «Про оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці», яким оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку літ. «А» на АДРЕСА_1 , загальною площею 121,80 кв. м, у тому числі приміщення 42-1 - 42-11.

17 лютого 2012 року ВК Чернівецької міської ради отримав свідоцтво про право власності на спірні приміщення.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року № 1111, укладеного між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ОСОБА_3 , нежитлові приміщення підвалу на АДРЕСА_1 були відчужені у власність останньої.

Надалі ОСОБА_3 продала спірні приміщення ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 08 вересня 2017 року.

Суд встановили, що спірне приміщення з 1967 року використовувалося як нежитлове приміщення спеціального призначення.

З інвентарних справ на будинок, станом з 17 лютого 1958 року до 20 грудня 1966 року, 24 листопада 1997 року, встановлено, що на приміщення котельні була заведена окрема інвентарна справа.

Згідно з відповіді Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 15 грудня 2014 року електрозабезпечення будинку АДРЕСА_1 проводиться згідно лінійної схеми, яка виконана інспектором Чернівецького РЕМ. Електричний щиток у підвальному приміщенні був установлений працівниками котельні, яку ліквідували. На балансі КЖРЕП № 6 вказаний електрощит та рубильник не перебуває.

З відповіді МКП «Чернівцітеплокомуненерго» від 05 жовтня 2017 року випливає, що за обліковими даними регістрів бухгалтерського обліку підприємства у 2008 році все обладнання для котельні в будинку АДРЕСА_1 було демонтовано, ліквідовано та списано з балансу підприємства.

Спірні приміщення не входять до переліку захисних споруд цивільної оборони міста та не мають відповідного сполучення із захисною спорудою. У спірних підвальних приміщеннях електрощитових рубильників не числиться, що стверджується відповідями ВК Чернівецької міської ради від 14 квітня 2015 року, 05 грудня 2014 року, від 19 листопада 2014 року, від 15 грудня 2014 року, від 12 грудня 2014 року.

Згідно з інформацією, наданою управлінням надзвичайних ситуацій та мобілізаційної роботи від 14 листопада 2014 року, спірне приміщення від інших приміщень будинку відділене глухою стіною, сполучення між ними немає.

З відповіді КЖРЕП від 09 грудня 2014 року № 6 випливає, що електрощит та рубильник був облаштований працівниками котельні, надалі був демонтований.

Встановлено, що у спірних приміщеннях підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не знаходяться будь-які інженерні комунікації, технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир будинку, приміщення має окремий вхід й обліковувалося в інвентарних справах окремо від допоміжних приміщень будинку.

На час будівництва та визначення правового статусу спірних приміщень опалення та гаряче водопостачання багатоквартирних житлових будинків здійснювалося виключно централізовано, котельні м. Чернівці, у тому числі й спірна, обслуговували мікрорайон, а не окремий будинок.

Як нежитлові приміщення котельні, спірні приміщення були обладнані насосною, електрощитовою, які були допоміжними приміщеннями котельні, а не житлового будинку. Згідно з відповідей ЖРЕП № 9, ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» та ВК Чернівецької міської ради електрощиток та рубильник у спірних приміщеннях був облаштований працівниками котельні та при ліквідації котельні в 2008 році був демонтований.

Згідно з висновком № ЕС-1704-1-1533.20 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 04 вересня 2020 року судовим експертом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Гайда Б. Я., встановлено таке: нежитлові приміщення № 42-1 - 42-11 мають окремий вхід ізольований самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; в нежитлових приміщеннях № 42-1 - 42-11 не виявлено технічного обладнання інженерних мереж електропостачання, водопостачання, каналізації, газопостачання та опалення, передбаченого для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; в нежитлових приміщеннях № 42-1 - 42-11 не виявлено загальнобудинкових мереж, на яких в межах цих приміщень розташовані прилади обліку, запірна арматура тощо; технічне обладнання, запірна арматура загальнобудинкових мереж, тощо, необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, знаходяться за межами нежитлових приміщеннях № 42-1 - 42-11; нежитлові приміщення № 42-1 - 42-11, розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 не належать до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку та не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (а. с.122 - 149, 169 - 197, т. 19).

Відповідно до листа КЖРЕП № 6 від 27 серпня 2020 року № 279/01-08 «Про повідомлення інформації щодо всіх інженерних комунікацій та мереж (електрика, вода, газ, центральне опалення, димовентканали) житлового будинку АДРЕСА_1 » випливає: електропостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (квартир та нежитлових приміщень) здійснюється від трансформаторної підстанції ТП 131 через розподільчі шафи, які встановлені в коридорах кожного з трьох під`їздів на першому поверсі; водопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 підключено до міської мережі водопостачання. Загальнобудинковий водомірний вузол у будинку відсутній, облік водопостачання здійснюється через квартирні лічильники. Запірна арматура для перекриття водопостачання будинку знаходиться в оглядовому колодязі перед аркою будинку на рівні першого поверху та у приміщеннях підвального поверху № Х та № 41-11; водовідведення (каналізація) житлового будинку АДРЕСА_1 підключено до міської мережі каналізації. Водовідведення здійснюється в 5 каналізаційних колодязях, розташованих у дворі будинку; газопостачання будинку АДРЕСА_1 підключено до мережі газопостачання. Запірна арматура загальнобудинкових газових мереж розташована в арці будинку на рівні першого поверху; опалення будинку АДРЕСА_1 - центральне опалення відсутнє.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Позов стосується приміщень, які позивачі - співвласники багатоквартирного будинку вважають допоміжними багатоквартирного будинку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року

№ 4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19 вказано, що «допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 521/6366/14-ц зазначено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Верховний Суд зауважує, що під час вирішення цього спору ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення № 42-1 - 42-11 у багатоквартирному будинку, а саме, чи належить спірне приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.

Верховний Суд зауважує, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі, тому доводи касаційної скарги оцінює з урахуванням предмета доказування у цій справі, встановлених судами обставин та їх правової оцінки відповідно до наданих сторонами доказів та зазначає таке.

У пункті 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21 зазначено, що ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. У пункті 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинне містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», пункти 29, 30). Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Згідно з частиною четвертою статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Суд першої інстанції у рішенні зазначив обставини справи та докази у справі, проте не виклав мотиви щодо їх оцінки та оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, порушення прав позивачів.

Водночас у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції, зокрема, виклав такі висновки.

У справі, яка переглядається, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_5 - третя особа яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідно просять визнати незаконними та скасувати рішення міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також визнати договори купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, вважаючи, що оспорювані рішення міської ради, свідоцтва про право власності, правочини порушують їхні права як співвласників спірних приміщень. Проте правомірним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів є подання віндикаційного (речово-правового) позову.

Суд першої інстанції також вказав, що представник відповідачів - адвокат Бартусевич В. М. та представник відповідачів: Чернівецької міської ради, ВК Чернівецької міської ради і Департаменту економіки Чернівецької міської ради подав клопотання про застосування позовної давності. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_52 , а також ОСОБА_5 пропустили позовну давність.

Як висновок суд першої інстанції зазначив про те, що на основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість та достатність доказів у справі, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити.

Верховний Суд зазначає, що самостійними підставами відмови у позові є: відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, не доведення позовних вимог, сплив позовної давності, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу. (див.: постанови Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17).

Із рішення суду першої інстанції неможливо зробити однозначний висновок, з якої підстави суд відмовив у позові: відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів, обрання позивачами неналежного способу захисту їх порушеного права чи сплив позовної давності.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазначили, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано відніс спірні приміщення до нежитлових, незважаючи на те, що рішення ВК Чернівецької міської ради щодо оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення підвалу (спірні приміщення) було прийнято на підставі технічного паспорта від 06 листопада 2011 року, підробленого міським Бюро технічної інвентаризації без правовстановлюючих документів та всупереч первинній технічній документації 1958 року. ВК Чернівецької міської ради незаконно прийняв рішення щодо розпорядження спільним майном мешканців будинку, а Комунальне міське Бюро технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт на підставі зміни відомостей цільового призначення котельні та зміненої нумерації, а також площ котельні. Висновок суду першої інстанції про те, що технічне приміщення вбудованої котельні є нежитловим, суперечить дослідженим доказам у справі. Також суд першої інстанції не врахував правових позицій, викладених Верховним Судом України в рішенні від 14 жовтня 2008 року та в інших аналогічних справах, відповідно до яких доказами передання об`єкта у комунальну власність є акт приймання-передання конкретно визначеного об`єкта нерухомого майна. Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 04 вересня 2020 року

№ ЕС-1704-1-1533.20 є завідомо неправдивим, необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи. Експерт дійшов помилкового висновку про те, що спірне приміщення не належить до допоміжних приміщень.

Верховний Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Суд апеляційної інстанції задовольнив частково апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Змінив мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2022 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Щодо способу захисту цивільного права, обраного позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстави обрання ними неефективного способу захисту порушених прав.

Водночас виклав і такі мотиви.

Обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо суті спору.

Позивачі обрали неефективний спосіб захисту, тому суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо безпідставності позову.

Верховний Суд зауважує, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження№ 61-2417сво19).

Дійшовши висновку про неефективний спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував підстави відмови суду першої інстанції у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не взяв до уваги, що суд зробив одночасно висновок про те, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту і пропустили позовну давність. Водночас із рішення суду першої інстанції незрозуміло, чи зробив суд висновок про порушення чи не порушення прав позивачів.

Верховний Суд зауважує, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому немає необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті спору. Суд може зробити висновок щодо обґрунтованості та доведеності позову лише у разі звернення позивача до суду зі позовом щодо застосування ефективного способу захисту. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Велика Палата Верховного Суду виклала у пункті 86 постанови від 04 червня 2019 року у справі N 916/3156/17.

У пунктах 85, 86 постанови від 04 червня 2019 року у справі N 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «У цій справі банк (як сторона правочину) стверджує, що нікчемним є договір про розірвання договору застави майнових прав. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ «Імексбанк». За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України). Водночас позивач відповідну позовну вимогу не пред`являв. Отже, позовна вимога ПАТ «Імексбанк» про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності спірного договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту».

Верховний Суд зазначає, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

З огляду на предмет спору висновок про ефективний спосіб захисту порушеного права у цій справі можливо зробити лише встановивши, чи є спірне приміщення № 42-1 - 42-11 у багатоквартирному будинку допоміжним чи нежитловим.

З мотивів і висновків суду апеляційної інстанції неможливо зробити однозначний висновок, чи визнав суд порушеними права позивачів, чи є допоміжними підвальні приміщення будинку, загальною площею 121,80 кв. м, що складаються з приміщень 42-1 - 42-1.

Зробивши висновок, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту, тому суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо безпідставності позову, суд апеляційної інстанції не виклав мотиви і висновки, яке право позивачів порушено, на підставі яких доказів він дійшов такого висновку, з огляду на те, що суд першої інстанції не виклав мотиви щодо оцінки встановлених обставин у справі та доказів, а його висновки щодо відмови у позові є суперечливими та взаємовиключними.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18 зазначено, що «допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. […] Позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з існуванням документів, що посвідчують таке право за іншою особою - відповідачем, то права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначено останнім, а саме шляхом визнання недійсними свідоцтва про право власності. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною третьою якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом».

У матеріалах справи, зокрема, є такі документи:

Згідно з інвентарною справою на будинок АДРЕСА_1 , первинна інвентаризація якого проведена в 1958 році, будинок газифікований; нумерація житлових, нежитлових приміщень виконана арабськими цифрами; нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень виконана римськими цифрами. Згідно з первинною інвентаризацією 1958 року в підвалі житлового будинку знаходяться допоміжні приміщення загального користування, які позначені римськими цифрами, а також нежитлові приміщення спеціального призначення, які позначені арабськими літерами 41-1 - 41-8; 42-1 - 42-11 та 43-1 - 43-36.

- технічний паспорт на нежитлові приміщення від 06 грудня 2011 року, виготовлений Чернівецьким міським бюро технічної інвентаризації, в експлікації якого зазначено приміщення 42-1 - 42-11 як підсобні (т. 22, а. с. 166-170);

- інвентаризаційна справа від 05 квітня 2012 року, виготовлена Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації, в журналі внутрішніх обмірів та площ приміщень якої зазначено приміщення 42-1 - 42-11 як службові (т. 25, а. с. 113);

- експлікація технічного паспорта від 06 грудня 2011 року в призначенні приміщення у позиції № 5 визначено як електрощитова;

- акт, складений 02 грудня 2014 року інспектором Чернівецького РЕМ ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», у якому зазначено та відтворено схему живлення споживачів електричної енергії у будинку АДРЕСА_1 через щитову

ВРЩ-0,4 кВ (т. 1, а. с. 94);

- лист від 18 травня 2017 року № 29-20/21-192 Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Чернівецькій області, у якому зазначено, що електропостачання будинку за АДРЕСА_1 здійснюється від розподільчого щита ВРЩ-04 кВ, який на балансі ЖРЕП-6, знаходиться у підвальному приміщенні у задовільному стані (власник ОСОБА_3 ), яка зобов`язалася надавати доступ електротехнічному персоналу до ВРЩ-04 кВ та своєю заявою від 06 січня 2016 року, зобов`язалася надавати доступ ЖРЕП-6;

- висновок експерта Лобова А. І. від 25 жовтня 2020 року, у якому зазначено, що спірні підвальні приміщення 42-1-42-11 є приміщення в структурі житлового будинку. Тобто, котельня (цільове призначення) - не зникає з демонтажу котлів. А терміни підсобні приміщення багатоквартирного будинку, службові приміщення багатоквартирного будинку, допоміжні приміщення житлового будинку є тотожними і вживаються в значенні як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (т. 20, а. с. 44-51).

У листопаді 2017 року на замовлення ОСОБА_4 Приватне підприємство «Елма» розробила робочий проєкт на винесення із приміщення котельня електроустановки будинку (розподільчого щита та кабельних мереж, заземлення мереж) (т. 23а, а. с. 92-100).

У рішенні суд першої інстанції вказав на висновок № 33-10/2020-ОБ, виконаний експертом Лобовим А. І., а також висновок, виконаний експертом Гайдою Б., висновки яких є протилежними, не надавши їм жодної оцінки.

Також зазначив, що протягом 1953-1957 років Державне підприємство Чернівецький машинобудівний завод побудовало (акт вводу в експлуатацію від 27 грудня 1957 року) 39-ти квартирний чотирьох поверховий житловий будинок з вбудованими нежитловим приміщенням міжнародної телефонної станції на першому поверсі 44-1 - 44-12, 45-1 - 45-3, та приміщеннями спеціального призначення 41-1 - 41-8 (бомбосховище); 42-1 - 42-11 (котельня) та 43-1 - 43-36, які обладнані окремими входами, будинку була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги не встановив правовий режим спірних приміщень - допоміжні чи нежитлові, не з`ясував належним чином, чи є спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжними, чи з самого початку вони будувалися як такі, використання яких мало інше призначення, ніж допоміжні приміщення, чи було у них розташоване технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи виконав суд першої інстанції вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 березня 2020 року, щодо встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у справі.

Суд апеляційної інстанції не дав відповідь на питання щодо преюдиційності судових рішень у справі № 727/4986/17, на що посилалися заявники в апеляційній скарзі.

Верховний Суд зауважує, що якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Згідно з частинами першою і другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обираючи спосіб захисту свого цивільного права у вигляді скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договорів недійсними, позивачі вказували на те, що як власники квартири у багатоквартирному будинку не можуть реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з існуванням документів, що посвідчують таке право за іншою особою - відповідачем ОСОБА_4 , яка набула таке право на підставі оспорюваного правочину, у зв`язку з чим їх права та інтереси підлягають захисту саме в такий спосіб.

Позивачі вважають, що приміщення підвалу, в якому на праві власності ОСОБА_4 належить частина приміщень, є допоміжними приміщеннями житлового будинку, а позивачі як й інші власники квартир в цьому будинку мають право на спільне сумісне майно багатоквартирного будинку.

Вирішуючи спір, суду апеляційної інстанції необхідно з`ясувати позовні вимоги ОСОБА_1 , а також з урахуванням складності справи та тривалості її розгляду з`ясувати, чи суперечить закону спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , як співвласника багатоквартирного будинку, щодо всіх позовних вимог відповідно до статті 5 ЦПК України.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, сформульовані щодо загальних підстав встановлення обставин, чи є приміщення у багатоквартирному будинку допоміжними чи нежитловими.

Таким чином, доводи заявниці, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, тому не можна вважати, що у цій справі виконано завдання правосуддя щодо справедливого розгляду та вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених прав.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, які пов`язані із оплатою послуг адвоката під час розгляду касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Бартусевич В. М., подали заяву про відшкодування судових витрат, у якій просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00 грн кожному.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат та відшкодування витрат на правничу допомогу Верховний Суд не здійснює.

З урахуванням наведеного заява про відшкодування витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції задоволенню не підлягає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається у суді з червня 2017 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року в частині вирішення справи за позовом ОСОБА_1 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк