Ухвала

від 19.03.2024 по справі 755/19892/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19892/21

1-кс/755/1015/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102040000132 від 08.11.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ст. 356 КК України),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до документів, з можливістю вилучення їх копій, що стали підставою для прийняття державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 рішення, індексний номер 17714820 від 04.12.2014 року, про перехід права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Клопотання мотивоване тим, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021102040000132 від 08.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ст. 356 КК України.

Встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ІНФОРМАЦІЯ_5 , третя особа Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_6 на об`єкти нерухомого майна» про зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнання права власності на павільйони, загальною площею 200 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та про зобов`язання видати реєстраційне посвідчення права власності на три павільйони, загальною площею 200 кв.м., що розташовані за вказаною вище адресою.

Рішенням Господарського суду міста Києві у справі № 32/268 від 01.10.2009 року позовні вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » задоволено частково. Вказаним рішенням за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » визнано право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю - кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79 кв.м. В іншій частині позовних вимог ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відмовлено.

Подальшим досудовим розслідуванням встановлено, що державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 8174265 від 21.11.2013 року, про реєстрацію за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) права власності на нежитлову будівлю - кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підставою для відкриття державним реєстратором розділу та прийняття рішення про реєстрацію за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стало рішення Господарського суду міста Києва № 32/268 від 01.10.2009 року.

У подальшому, 04.12.2014 року державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийнято рішення за індексним номером 17714820, відповідно до якого, право власності від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перейшло до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_7 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року в справі № 32/268 до Вищого господарського суду України подано касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 року в справі№ 32/268 касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року в справі № 32/268 скасовано в частині визнання права власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79 кв.м.

У свою чергу, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою щодо передачі в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 , надавши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для експлуатації та обслуговування будівлі кафе по АДРЕСА_3 , розробленого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_10 прийнято рішення № 1811/5875 від 11.10.2018 року про передачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе по АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0762 га (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023) для експлуатації та обслуговування будівлі кафе по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно.

На виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 № 1811/5875 від 11.10.2018 року про передачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе по АДРЕСА_1 , 28.03.2019 року між ІНФОРМАЦІЯ_10 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до цього договору, об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,072 га, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) 25.09.2020 року за № 1072 видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реконструкції нежитлової будівлі кафе (літ. В), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того,09.12.2020 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за реєстраційним номером КВ051201207313 ІНФОРМАЦІЯ_13 видано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо проведення реконструкції нежитлової будівлі кафе (літ. В) по АДРЕСА_3 .

Далі, 10.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 прийнято рішення за індексним номером 65422032, яким внесено зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни площі об`єкту нерухомого майна з 79 кв.м. на 692, 3 кв.м.

Таким чином, вказані реєстраційні дії щодо нерухомого майна, які здійснені на підставі скасованого рішення суду, проведені з метою заволодіння земельною ділянкою, сформованою під таке майно, шляхом створення позаконкурентних засад для прийняття ІНФОРМАЦІЯ_10 рішення про її надання в користування з метою нового будівництва, у зв`язку з тим, що наявність зареєстрованого на земельній ділянці майна наділяє його власника привілейованим правом на земельну ділянку та позбавляє ІНФОРМАЦІЯ_14 права передати її іншим фізичним чи юридичним особам із значно вигіднішим для себе економічним ефектом, зокрема, шляхом проведення земельного аукціону.

Більш того, внаслідок незаконної реєстрації об`єкта самочинного будівництва ІНФОРМАЦІЯ_15 втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об`єкт.

Так, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон), який діяв на час проведення державної реєстрації об`єкту нерухомого майна), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 ст. 3 Закону передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Положеннями ч. 4 ст. 15 Закону визначалося, що Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалося, первинна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79 кв.м., проведена на підставі рішення Господарського суду міста Києві у справі № 32/268 від 01.10.2009 року, яке у подальшому було скасовано.

При цьому, відповідно до ч. 2 ч. 9 Закону, державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону, підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є в тому числі рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно із ст. 22 Закону, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п`ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п`яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Також, відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, аналізуючи документи, подані для держаної реєстрації прав, державний реєстратор, у першу чергу, повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та встановити наявність/відсутність підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень чи зупинення розгляду заяви.

При цьому, відповідно до частини першої статті 233 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 року в справі № 32/268 частково задоволено касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7 та скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року в справі № 32/268 в частині визнання права власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79 кв.м.

На підставі викладеного, враховуючи положення ЦПК України, починаючи з дати винесення Вищим господарським судом України постанови від 07.06.2010 року в справі № 32/268, у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не існувало правовстановлюючого документа для його подачі з метою проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, після трьох з половиною років після скасування рішення Господарського суду міста Києва, 21.11.2013 року державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на підставі скасованого (неіснуючого) рішення Господарського суду міста Києва, прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 8174265, про реєстрацію за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до норм ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини,встановленірішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ціобставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2010 року в справі № 32/268, якою частково задоволено касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7 та скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року в справі № 32/268 в частині визнання права власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79 кв.м., яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, не можуть їй суперечити.

Більш того, варто відмітити, що Верховний Суд у постанові від 23.05.2019 року в справі № 922/3707/17 зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

З наведеного вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року в справі № 911/3594/17, а також, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 року в справі № 916/675/15.

Крім того, за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється (постанова Верховного Суду від 22.05.2018 року в справі № 923/1283/16).

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 904/8186/17.

Таким чином, реєстрація права власності об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отримання рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 , укладення договору оренди земельної ділянки, видача містобудівних умов та обмежень, отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснено шляхом надання скасованого рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року в справі № 32/268.

Так, нормами ст. ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України, визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох, зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак, свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року в справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_13 на запит прокурора надано відповідь № 073-2890 від 11.10.2023 року, відповідно до якої, Департамент зареєстрував замовникові будівництва - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідком (відповідальності) належать до об`єктів із незначними наслідками (СС1) «Реконструкція нежитлової будівлі-кафе (літ. В) на АДРЕСА_1 » від 09.12.2020 року № КВ 051201207313, повідомлення від 28.09.2022 року № КВ 051201207313 про зміну даних у зазначеному повідомленні та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) за цією адресою від 02.11.2022 року № КВ 101221020560.

Таким чином, до часу проведення державної реєстрації - 21.11.2013 року, об`єкт нерухомого майна кафе по АДРЕСА_1 , був побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тобто самочинно.

Крім того, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_16 ) від 17.10.2023 року, у реєстрі, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.05.2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві», відсутні відомості про документ щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна нежитловій будівлі кафе адреси АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація щодо відсутності даних про присвоєння поштової адреси міститься в інформації ІНФОРМАЦІЯ_17 від 10.10.2023 року № 103/7452/35/6.

Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанови Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 року в справі № 920/728/18).

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року в справі № 916/2719/13.

При цьому, укладення правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також, здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Отже, на даний час, при проведенні досудового розслідування, виникла необхідність у доступі до копій документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, до копійдокументів, що стали підставою для прийняття державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 рішення, індексний номер 17714820 від 04.12.2014 року, про перехід права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Вказані документи, до яких необхідно здійснити тимчасовий доступ, містять в собі фактичні дані, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у досудовому розслідуванні.

Крім того, враховуючи можливість знищення, пошкодження, передачу іншим особам вищевказаних речей і документів, які мають значення для доказування кримінального правопорушення, розгляд клопотання прошу проводити без участі власника документів.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Розгляд клопотання відбувався за відсутності особи, у володінні якої знаходяться документи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 163 КПК України.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 160 КПК України,сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених устатті 161цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Згідно з ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1)перебувають абоможуть перебуватиу володіннівідповідної фізичноїабо юридичноїособи; 2)самі пособі абов сукупностіз іншимиречами ідокументами кримінальногопровадження,у зв`язкуз якимподається клопотання,мають суттєвезначення длявстановлення важливихобставин укримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного факту, зокрема, для отримання відомостей, є необхідність надати дозвіл на тимчасовий доступ до вказаних речей та документів.

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що зазначені документи знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що у Дніпровському районі міста Києва, та те, що за допомогою доступу до речей та документів, може бути підтверджений або спростований факт кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 159, 163-165, 309, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 задовольнити.

Надати дозвіл слідчим групи слідчих СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та прокурорам групи прокурорів Дніпровської окружної прокуратури міста Києва: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 на тимчасовий доступ до документів, з можливістю вилучення їх копій, що стали підставою для прийняття державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 рішення, індексний номер 17714820 від 04.12.2014 року, про перехід права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

У разі невиконання ухали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України з метою відшукання зазначених речей і документів.

Строк дії ухвали один місяць з дня її постановлення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя