Ухвала

від 12.01.2022 по справі 755/19892/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19892/21

Провадження №: 1-кс/755/126/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2022 р. м.Київ

Слідчий суддяДніпровського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залі Дніпровського районногосуду м.Києва,клопотання директора ТОВ «ФІРОС» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42021102040000132 та доданідо ньогоматеріали,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м.Києва надійшло клопотаннядиректора ТОВ «ФІРОС» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42021102040000132.

Відповідно до ст.35 КПК України автоматизованою системою документообігу суду було визначено головуючого слідчого суддю ОСОБА_1 та передано їй матеріали.

Вимоги клопотанняобґрунтованітим,що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 01.12.2021 року по справі №755/19892/21 (провадження: №1-кс/755/5529/21) задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 та накладено арешт шляхом заборони розпорядження та користування на незавершене будівництво, що знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-B, кадастровий номер 8000000000:20:137:0023 та яке належить ТОВ «ФІРОС».

Вказаний арешт накладений в рамках кримінального провадження №42021102040000132, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ст.356 КК України.

Підставою для скасування арешту в порядку абз.2 ч.1 ст.174 КПК України, накладеного вищевказаною ухвалою слідчого судді, на думку заявника, є необгрунтованість накладення арешту.

Так, слідчим суддею встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРОС» набуло право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю-кафе, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-B. Також слідчим суддею встановлено, що між Київською міською радою та ТОВ «ФІРОС» 28.03.2019 року укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000-90:137:0023), яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-В.

Як зазначено вище слідчим суддею накладено арешт на майно ТОВ «ФІРОС» у кримінальному провадженні №42021102040000132, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ст.356 КК України.

В свою чергу, слідчий суддя не звернув увагу на надуманістъ кримінального провадження, адже відповідно диспозиції ст.197-1 КК України кримінальним правопорушенням визнається самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, як встановлено слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора земельна ділянка за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-B, (кадастровий номер 8000000000:00:137:0023) була передана ТОВ «ФІРОС» в оренду за договором оренди, тобто в даному випадку земельна ділянка не є «самовільно зайнятою», а відтак відсутній і склад злочину передбачений ч.3 ст.197-1 КК України.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді від 01.12.2021 року apeшт накладено "з метою досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, а також встановлення заборони здійснювати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, з метою перешкоджання злочинній діяльності". Однак накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб із вказаною метою не передбачено КПК України.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За таких обставин вбачається, що задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя не врахував невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, надуманість кримінального провадження, а тому накладення арешту на майно ТОВ «ФІРОС» є необгрунтованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема,при вирішенніпитання проарешт майнадля прийняттязаконного таобгрунтованого рішенняслідчий суддя,згідно ст.ст.94,132,173,174КПК України,повинен врахувати:правову підставудля арештумайна;можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу);наявність обгрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу);можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу);розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу ); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Ці обставини слідчим суддею не перевірялись.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого, протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обгрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, на думку заявника, не дотримали і тому накладення арешту є необгрунтованим.

Частина 4 ст.173 КПК України передбачає, що суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Цю імперативну вимогу закону не дотримано, і у такий спосіб 15.12.2021 року слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві ОСОБА_6 на підставі ухвали від 01.12.2021 року опечатано вказану будівлю і заборонено користування нею.

Що стосується ТОВ "ФІРОС" то до нього не застосовано заходи кримінально-правового характеру (ст.96-3 КК України) і не пред`явлена в рамках цієї справи підозра будь-кому з службових осіб ТОВ "НІКА СКАЙ".

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обгрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обгрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обгрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінили ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Ці обставини також вказують на необгрунтованість арешту.

Крім того, при накладенні арешту в порушення вимог п.5 ч.2 ст.173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності (володіння, користування) завданням кримінального провадження. Ці обставини вказують на необгрунтованість накладення арешту.

Враховуючи викладене, директор ТОВ «Фірос» просить задовольнити дане клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 01.12.2021 року.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, зауважив, що вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, а також встановлення заборони здійснювати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, з метою перешкоджання злочинній діяльності, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону. Просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.

Вислухавши доводи заявника та прокурора, який заперечував проти задоволення даного клопотання, дослідивши матеріали клопотання в їх сукупності та матеріали кримінального провадження, які були надані прокурором для огляду у судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як вбачаєтьсяз матеріалівклопотання,ухвалою слідчогосудді Дніпровськогорайонного судум.Києвавід 01.12.2021року булозадоволено клопотанняпрокурору Дніпровськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_4 та накладено арешт шляхом заборони розпорядження та користування на незавершене будівництво, що знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-B, кадастровий номер 8000000000:20:137:0023, що належить ТОВ «ФІРОС».

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п.7 ч.2ст.131КПКУкраїни арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч.3ст.132КПКУкраїни застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, нормами чинного КПК України встановлено вичерпний перелік мети та підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Мети «досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, а також встановлення заборони здійснювати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, з метою перешкоджання злочинній діяльності» не передбачено чинним КПК України.

Частиною 1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбаченого, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповіднодо ч.10ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладено у встановленому цимКПКпорядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Обов`язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, дізнавача чи прокурора також і ч.3 ст.132 КПК України.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, підозру у кримінальному провадженні№42021102040000132 від 08.11.2021 року, нікому не оголошено.

Згідно з ч.ч.1-3ст.64-2 КПК України третьоюособою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, в судовому засіданні прокурор не навів жодного доводу, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Крім того, з наданих прокурором для огляду у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодної процесуальної дії щодо земельної ділянки за вказаною адресою до теперішнього часу проведено не було.

Зокрема,з договоруоренди земельноїділянки,зареєстрованого вреєстрі за№177від 28.03.2019року укладеногоміж Київськоюміською радою,в особіКиївського міськогоголови ОСОБА_7 ,та ТОВ«ФІРОС»,в особідиректора ОСОБА_8 ,укладеного строкомна п`ятнадцятьроків,вбачається,що земельнаділянка заадресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:137:0023 має цільове призначення 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

З наданогопрокурором актуобстеження земельноїділянки №21-0795-04від 17.11.2021року вбачається,що обстеженнямземельної ділянкиза адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-В, (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023) у Дніпровському районі м.Києва проведене посадовою особою Департаменту земельних ресурсів відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м.Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року №16/890, ст.ст.187, 189 Земельного кодексу України головним спеціалістом відділу здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м.Києві, затвердженого рішенням Київради від 25.09.2003 року №16/890 та запиту Дніпровської окружної прокуратури м.Києві від 17.11.2021 року №10.54-6059вих-21 встановлено, що на частині земельної ділянки розміщено та експлуатується металевий торгівельний павільйон, інша частина огороджена металевим парканом та проводяться будівельні роботи з монтажу металевої споруди.

Таким чином, будь-яких даних про самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці матеріали кримінального провадження не містять.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право наефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання застосування інституту тимчасового вилучення майна врегульоване Главами 16 та 17 Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема статтями 167-175 цього Кодексу. Даними правовими нормами законодавцем визначено конкретне визначення можливої наступної долі вилученого майна, зокрема до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення.

Враховуючи викладене, обмеження, в даному випадку, власника у праві користування його майном, є очевидно непропорційним та містить ознаки свавільного втручання.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи зазначені положення закону, а також те, що виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а накладений на майно арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.110, 131, 170-175, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання директора ТОВ «ФІРОС» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42021102040000132 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 01 грудня 2021 року у справі №755/19892/21 (пр.№1-кс/755/5529/21) на майно, а саме: незавершене будівництво, що знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Березняківська, 16-В, кадастровий номер 8000000000:90:137:0023, що належить ТОВ «ФІРОС» (Код ЄДРПОУ: 39488451), в повному обсязі, у томучислі заборони розпорядженнята користуваннямайном,заборони проведеннябудівельних робіт,укладання будь-якихдоговорів купівлі-продажумайнових правна об`єктинезавершеного тазавершеного будівництва,що знаходитьсяна земельнійділянці,що розташованаза адресою:м.Київ, вул.Березняківська, 16-В, кадастровий номер 8000000000:90:137:0023, встановлених відповідно до ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 01.12.2021 року.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-30 годині 14 січня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1