Ухвала

від 02.11.2023 по справі 755/19892/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19892/21

Провадження №: 1-кс/755/3507/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021102040000132 від 08.11.2021 року про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021102040000132 від 08.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-?, ст.356 КК України про арешт майна.

Клопотанням обґрунтоване тим, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021102040000132, у ході якого встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис-Плюс» до Головного управління комунальної власності міста Києва, третя особа Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» про зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнання права власності на павільйони, загальною площею 200 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16, та про зобов`язання видати реєстраційне посвідчення права власності на три павільйони, загальною площею 200 кв.м., що розташовані за вказаною вище адресою.

Рішенням Господарського суду міста Києві у справі № 32/268 від 01.10.2009, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис плюс» задоволено частково.

Вказаним рішенням за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис плюс» визнано право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16, літ. «В» загальною площею 79 кв.м.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Генезис плюс» відмовлено.

Подальшим досудовим розслідуванням встановлено, що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 8174265 від 21.11.2013 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» (код ЄДРПОУ 24591980) права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16 літ. «В».

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підставою для відкриття державним реєстратором розділу та прийняття рішення про реєстрацію за ТОВ «Генезис-плюс» права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16 літ. «В» стало рішення Господарського суду міста Києва № 32/268 від 01.10.2009.

У подальшому, 04.12.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_5 прийнято рішення за індексним номером 17714820, відповідно до якого право власності від ТОВ «Генезис-плюс» перейшло до ТОВ «Фірос» (код ЄДРПОУ 39488451).

Разом з тим, Головним управлінням комунальної власності м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268 до Вищого господарського суду України подано касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі №32/268, касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва задоволено частково, Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268 скасовано в частині визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. «В» загальною площею 79 кв.м.

У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «Фірос» звернулось до Київської міської ради із заявою щодо передачі в оренду земельної ділянки по вул. Березняківській, 16, в м. Києві, надавши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Фірос» для експлуатації та обслуговування будівлі кафе по вул. Березняківська, 16 у Дніпровському районі, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний альянс».

У подальшому, Київською міською радою прийнято рішення №1811/5875 від 11.10.2018 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фірос» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі міста Києва».

Вказаним рішенням, товариству з обмеженою відповідальністю «Фірос» передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0762 га (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023) для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно.

На виконання рішення Київської міської ради №1811/5875 від 11.10.2018 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фірос» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі міста Києва», 28.03.2019 між Київською міською радою та ТОВ «Фірос» укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до цього договору, об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16, у Дніпровському районі міста Києва, площею 0,072 га для експлуатації та обслуговування будівлі кафе.

У подальшому, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 25.09.2020 № 1072 видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реконструкції нежитлової будівлі кафе (літ. В), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16.

Крім того, 09.12.2020 ТОВ «Фірос» за реєстраційним номером КВ 051201207313 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва видано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо проведення реконструкції нежитлової будівлі кафе (літ. В) по вул. Березняківській, 16, у Дніпровському районі.

Далі, 10.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 прийнято рішення за індексним номером 65422032 яким внесені зміни до Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни площі об`єкту нерухомого майна з 79 кв.м на 692, 3 кв.м.

Таким чином, вказані реєстраційні щодо нерухомого майна, які здійснені на підставі скасованого рішення суду проведені з метою заволодіння земельною ділянкою, сформованою під таке майно, шляхом створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про її надання в користування з метою нового будівництва, у зв`язку з тим, що наявність зареєстрованого на земельній ділянці майна наділяє його власника привілейованим правом на земельну ділянку та позбавляє Київську міську раду права передати її іншим фізичним чи юридичним особам із значно вигіднішим для себе економічним ефектом, зокрема шляхом проведення земельного аукціону.

Більш того, внаслідок незаконної реєстрації об`єкта самочинного будівництва Київська міська рада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказаний об`єкт розташований.

Разом із тим, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон), який діяв на час проведення державної реєстрації об`єкту нерухомого майна), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 ст.3 Закону, передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

2) якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Положеннями ч.4 ст.15 Закону визначалося, що Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За ч.3 ст.17 Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалося, первинна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 79 кв.м проведена на підставі рішення Господарського суду міста Києві у справі № 32/268 від 01.10.2009, яке у подальшому було скасовано.

При цьому, відповідно до ч.2 ч.9 ст.10 Закону, державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язковогодотримання письмовоїформи правочинута йогонотаріального посвідчення(увипадках,встановлених законом); відповідність повноваженьособи,яка подаєдокументи надержавну реєстраціюправ таїх обтяжень; відповідність відомостейпро нерухомемайно,наявних уДержавному реєстріправ таподаних документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно довимог цьогоЗакону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняттяі перевіркадокументів,що подаютьсядля державноїреєстрації правта їхобтяжень,реєстрація заяви; встановленняфакту відсутності підставдля відмови вдержавній реєстраціїправ таїх обтяжень,зупинення розглядузаяви продержавну реєстраціюправ та/абоїх обтяжень; прийняттярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,відмову вній абозупинення державноїреєстрації; внесеннязаписів доДержавного реєструправ; видачасвідоцтва проправо власностіна нерухомемайно увипадках,встановлених статтею18цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону, підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є в тому числі рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно ст. 22 Закону, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п`ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє проце заявника. Якщо заявник протягом п`яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до йогозупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Також, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі,якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, аналізуючи документи, подані для держаної реєстрації прав, державний реєстратор, в першу чергу, повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та встановити наявність/відсутність підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень чи зупинення розгляду заяви.

При цьому, відповідно до частини першої статті 233 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі № 32/268, частково задоволено касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва та скасовано рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268 в частині визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. «В» загальною площею 79 кв.м.

На підставі викладеного, враховуючи положення Цивільного процесуального кодексу України, починаючи з дати винесення Вищим господарським судом України постанови від 07.06.2010 у справі № 32/268 у товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» не існувало правовстановлюючого документа для його подачі з метою проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, після трьох з половиною років після скасування рішення Господарського суду міста Києва, 21.11.2013 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 на підставі скасованого (неіснуючого) рішення Господарського суду міста Києва прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 8174265 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» (код ЄДРПОУ 24591980) права власності на нежитлову будівлю кафе, площею 79 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16 літ. «В».

Варто відмітити, що відповідно до норм ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ціобставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі №32/268, якою частково задоволено касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва та скасовано рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі №32/268 в частині визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис-плюс» на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. «В» загальною площею 79 кв.м, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлені під сумнів, а інші рішення, не можуть їй суперечити.

Більш того, варто відмітити, що Верховний Суд у постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Із наведеного вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Крім того, за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється (постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Таким чином, реєстрація права власності об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі кафе, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. «В», отримання рішення Київської міської ради, укладення договору оренди земельної ділянки, видача містобудівних умов та обмежень, отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт здійснено шляхом надання скасованого рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268.

Однак, нормами ст.ст.90, 95, 102-1 Земельного кодексу України, визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Відповідно до ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох, зазначених у ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном.

Відповідно до ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва на запит прокурора надано відповідь № 073-2890 від 11.10.2023 відповідно до якої, Департамент зареєстрував замовникові будівництва - ТОВ «ФІРОС» повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідком (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція нежитлової будівлі-кафе (літ. В) на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі міста Києва» від 09.12.2020 № КВ 051201207313, повідомлення від 28.09.2022 КВ 051201207313-4 про зміну даних у зазначеному повідомленні та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) за цією адресою від 02.11.2022 № КВ 101221020560.

Таким чином, до часу проведення державної реєстрації - 21.11.2013 об`єкт нерухомого майна кафе по вул. Березняківській, 16 (літ. В) був побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тобто самочинно.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 17.10.2023 у реєстрі адресу місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві», відсутні відомості про документ щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна нежитловій будівлі кафе адреси АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація щодо відсутності даних про присвоєння поштової адреси міститься в інформації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.10.2023 № 103/7452/35/6.

Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанови Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18).

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2719/13.

При цьому, укладення правочинів, щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 28.09.2023 нежитлова будівля-кафе (літ. В) загальною площею 692,3 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 218954680000, що на даний час зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРОС» код ЄДРПОУ 39488451 визнана речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Також указано, що з метою збереження речового доказу виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221483001:01:025:0019 площею 0,1 га, по АДРЕСА_2 , що на даний час, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрована за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.

Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Згідно норми ч.1 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Крім того, п.1 ч.2 ст.170КПК України передбачено, що арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч.1 ст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом із тим, ч.2 ст.64-? КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Частиною 10 ст.170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю - кафе (літ. В) загальною площею 692,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 218954680000), що на даний час зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРОС» код ЄДРПОУ 39488451, шляхом заборони відчуження та розпорядження, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя