Ухвала

від 21.03.2024 по справі 282/887/22

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/887/22

Провадження № 2-з/282/2/24

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2024 року

смт.Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Кредобанк» Пеха Максима Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Любарського районного суду Житомирської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості.

14.03.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га, кадастровий номер 1823185000:001:0072.

У зв`язку з перебуванням судді Носача В.М. на лікарняному в період з 14.03.2024 по 20.03.2024, заяву представника Акціонерного товариства «Кредобанк» передано головуючому судді 21 березня 2024 року.

Заява представника позивача мотивована тим, що 21 квітня 2023 року Любарським районним судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «Кредобанк» задоволено.

Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2

05.10.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га., що знаходиться на території Новочорторийської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер:1823185000:02:001:0072 та здійснено опис майна.

06 березня 2024 року суддею Любарського районного суду постановлено ухвалу про скасування заочного рішення Любарського районного суду від 21 квітня 2023 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості.

12 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника та скасовано примусове виконання рішення.

Представник заявника зазначає, що в період відкритого виконавчого провадження стягнення не проводилось. Позичальник оплати по кредиту не здійснював. Борг не погашений.

На день подачі заяви про забезпечення позову до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повернули борг, від виконання зобов`язань ухиляються, оплати не здійснюють вже протягом 559 днів.

Враховуючи, що відповідачі не здійснюють оплати, позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна в процесі примусового виконання рішення. Однак, відповідач може відчужити, передати в заставу нерухоме майно, укласти договір дарування, що призведе до виникнення перешкод для виконання рішення суду та ухилення від виконання рішення суду відповідачами у зв`язку з тим, що майно на яке може звернути стягнення буде відсутнє.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1ст. 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність засобу забезпечення позову.

У ч. 1ст. 150 ЦПК Українизакріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Факт подання позовної заяви будь-якою особою, яка вважає, що відповідач порушує її права, свободи чи законні інтереси та/або не виконує взяті на себе зобов`язання, у тому числі й грошові, незалежно від розміру заборгованості, сам по собі, не є і не може бути підставою для автоматичного застосування заходів забезпечення позову.

Для вжиття судом заходів забезпечення позову, з огляду на принцип змагальності цивільного судочинства, передбачений частиною 3 статті12,частиною 1 статті 81 ЦПК України, саме заявник повинен довести, що невжиття того засобу забезпечення позову, який він просить вжити суд (накладення арешту), може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Проте, заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які могли б вказати, що існують обґрунтовані припущення вважати, що невжиття судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості (якщо таке буде ухвалено) або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Посилання представника заявника на факти не виконання чи припинення виконання зобов`язань на користь банку, самі по собі не можуть вважатись належним обґрунтуванням для забезпечення позову, оскільки це потребує з`ясування судом під час розгляду справи по суті. І якщо це буде доведено, самі по собі, навіть у своїй сукупності, не являються тими обставинами, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за позовом про стягнення заборгованості або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання чи уникнення від сплати кредитної заборгованості, яку представник заявника ще повинен довести, або вчинення нею чи будь-ким в її інтересах чи на її прохання дій, спрямованих на приховування, зміну чи знищення свого майна, або на те, аби істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за позовом банку або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів банку, представником заявника не наведено і не доведено будь-якими доказами.

Разом з цим накладення арешту, як засіб забезпечення позову, з огляду на саму суть забезпечення позову, не може і не повинно бути стимулом, виконання ОСОБА_2 боргових зобов`язань, а також гарантією виконання рішення суду про задоволення вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 3 статті 150 ЦПК України, прямо передбачено, що засоби забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з заявою позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 759/13257/19 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав, які б вказували на те, що незастосування вказаних заявником заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки доказів на відчуження майна, а саме: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га, що знаходиться на території Новочорторийської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер:1823185000:02:001:0072, що зареєстрована за ОСОБА_2 , на яку представник заявника просить суд накласти арешт, до суду не надано.

Крім того, представником заявника не надано доказів вартості земельної ділянки на яку він просить накласти арешт, що перешкоджає встановити співмірність із заявленими позовними вимогами, що має відповідати виду забезпечення позову, та не порушувати права власника на користування нерухомим майном.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149,150,153,260,261,353,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_4 представника заявника Акціонерного товариства «Кредобанк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.М. Носач