Постанова

від 28.05.2024 по справі 282/887/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/887/22 Головуючий у 1-й інст. Носач В.М.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 282/887/22 за заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 21 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Носач В.М. у смт. Любарі,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі АТ «Кредобанк», Банк, Товариство, позивач) звернулось з даним позовом.

14 березня 2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га, кадастровий номер 1823185000:001:0072.

Заява мотивувалась тим, що 21 квітня 2023 року Любарським районним судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «Кредобанк» задоволено.

Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га., що знаходиться на території Новочорторийської сільської ради Любарського району Житомирської області, кадастровий номер:1823185000:02:001:0072 та здійснено опис майна.

06 березня 2024 року суддею Любарського районного суду постановлено ухвалу про скасування заочного рішення Любарського районного суду від 21 квітня 2023 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

12 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника та скасовано примусове виконання рішення.

Зазначав, що в період відкритого виконавчого провадження стягнення не проводилось. Позичальник оплати по кредиту не здійснював. Борг не погашений.

На день подачі заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повернули борг, від виконання зобов`язань ухиляються, оплати не здійснюють вже протягом 559 днів.

Враховуючи, що відповідачі не здійснюють оплати, позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна в процесі примусового виконання рішення. Однак, відповідач може відчужити, передати в заставу нерухоме майно, укласти договір дарування, що призведе до виникнення перешкод для виконання рішення суду та ухилення від виконання рішення суду відповідачами у зв`язку з тим, що майно на яке може звернути стягнення буде відсутнє.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 21 березня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Товариство просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити по суті вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що така ухвала є необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та наданим документам, а також не мають належного правового підґрунтя. Також судом не об`єктивно досліджені докази, які є в матеріалах справи, і має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від Банку надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідачі не здійснюють оплати, тому позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна в процесі примусового виконання рішення. Однак, відповідач може відчужити, передати в заставу нерухоме майно, укласти договір дарування, що призведе до виникнення перешкод для виконання рішення суду та ухилення від виконання рішення суду відповідачами у зв`язку з тим, що майно на яке може звернути стягнення буде відсутнє.

Ухвалюючи рішення, про відмову у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що заявником не надано доказів вартості земельної ділянки на яку він просить накласти арешт, що перешкоджає встановити співмірність із заявленими позовними вимогами, що має відповідати виду забезпечення позову, та не порушувати права власника на користування нерухомим майном.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду враховуючи наступне.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 759/13257/19 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відтак, заявником не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , а саме: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6145 га, кадастровий номер 1823185000:001:0072, а також те, яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення є ефективним захистом прав та інтересів позивача.

До апеляційної скарги долучений висновок про ринкову вартість земельної ділянки, але апеляційний суд не може його враховувати, оскільки він був відсутній при розгляді заяви у суді першої інстанції.

Частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач не надав доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, долучені до апеляційної скарги докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Однак, колегія суддів зазначає, що АТ «Кредобанк» не позбавлений права повторно подати заяву про забезпечення позову із її правовим обґрунтуванням.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення, а ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 21 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 30 травня 2024 року.