Рішення

від 22.03.2024 по справі 150/621/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"22" березня 2024 р.

Справа №150/621/23

Провадження по справі №2/150/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня2024 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Савковій С.А.,

з участю учасників цивільного процесу:

позивача ОСОБА_1 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеокнферензв`язку між Чернівецьким районним судом Вінницької області та Ямпільським районним судом Вінницької області за участі позивача ОСОБА_1 , в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «БОРІВСЬКЕ» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що являється власником земельної ділянки площею 1,666 га у межах згідно з планом, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524981500:05:001:0019, яку успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя його батьком ОСОБА_2 із ФГ «БОРІВСЬКЕ» 07.02.2019 було укладено договір оренди вище вказаної земельної ділянки строком на сорок дев`ять років до 07.02.2068. ОСОБА_1 , будучи власником успадкованої земельної ділянки, 10.08.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмово повідомив фермерське господарство «БОРІВСЬКЕ», розташоване в АДРЕСА_1 , про перехід права власності на вище зазначену земельну ділянку, та просить виплатити йому орендну плату у грошовій формі за користування земельною ділянкою за період з 2019 по 2023 роки відповідно до договору оренди землі, який був укладений 07.02.2019 між його батьком ОСОБА_3 та ФГ «БОРІВСЬКЕ».

Як стверджує ОСОБА_1 станом на час звернення із позовом до суду 05.12.2023 відповідачем не повернуто йому зазначені кошти.

Посилаючись на вищезазначене позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ФГ «БОРІВСЬКЕ» на свою користь заборгованість з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастрови номер 0524981500:05:001:0019.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримує та просить їх задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи. Зазначив, що зі слів інших осіб йому стало відомо про заборгованість відповідача ФГ «БОРІВСЬКЕ» з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження та додатками до неї було направлено відповідачу 08 грудня 2023 року та отримано ним 16 грудня 2023 року (а.с. 27, 32).

Відповідачем фермерським господарством «БОРІВСЬКЕ» по невідомих суду причинах не подано відзиву на позовну заяву, відсутні відомості щодо надіслання відзиву позивачу, відповідачем не пред`явлено зустрічного позову, крім того, в строк для подання відзиву відповідачем не подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Як вбачається із матеріалів справи відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до ч.3 ст.211, ч.1, п.1 ч.3 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), розглядає справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31.08.2022 Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів Подільському районі Вінницької області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 17).

За життя батьком позивача ОСОБА_2 07.02.2019 із фермерським господарством «БОРІВСЬКЕ» укладено договір №576 оренди земельної ділянки площею 1,666 га у межах згідно з планом, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524981500:05:001:0019 (а.с. 12-14).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.4 договору оренди землі №576 від 07 лютого 2019 року, ФГ «БОРІВСЬКЕ» зобов`язалось вносити орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:05:001:0019 в рік в строк не пізніше, ніж до 30 грудня поточного року за поточний рік. Договір укладено на строк сорок девять років до 07.02.2068 (пункт 2.3.1).

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди земельної ділянки №576 від 07.02.2019 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:05:001:0019, яка розміщена в межах Борівської сільської ради, виділеної в натурі, розміром 1,666, з яких рілля 1,666 гектарів, складає 67549 грн. 34 коп.

За змістом пункту 2.3.7 договору оренди земельної ділянки №576 від 07.02.2019 в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Правовідносини за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі. За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Під принципами виконання будь-яких договірних зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6660 га з кадастровим номером 0524981500:05:001:0019, яка розташована на території Борівської сільської ради Могилів Подільського району Вінницької області.

Так, ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом майна, що залишилося після смерті спадкодавця (тобто, батька) ОСОБА_2 , отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14.07.2023 приватним нотаріусом Могилів Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинською Г.А. (а.с. 10). Із копії вище вказаного свідоцтва вбачається, що спадщина, на яку воно видане, складається із земельної ділянки, розташованої на території Борівської сільської ради Могилів Подільського (колишнього Чернівецького) району Вінницької області, площею 1,666 га у межах згідно з планом, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524981500:05:001:0019.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2016, підтвердженням чого є копія витягу з Державного реєстру речових прав за №339171336, сформованого 14.07.2023 (а.с. 11).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Згідно із ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно достатті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

З наведеного вбачається, що з дати відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання положеньстатті 148-1 ЗК України, позивач повинен був повідомити відповідача про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до ФГ «БОРІВСЬКЕ» 10.08.2023 у порядку, встановленомучастиною 3 статті 148-1 ЗК України, підтвердженням чого є повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку, в якому з поміж іншого міститься пропозиція ОСОБА_1 укладення із ним додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 07.02.2019 №576 в частині зміни інформації про орендодавця.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло права власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору оренди земельної ділянки (паю) №576 від 07.02.2019 сторони домовились, що орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Форми орендної плати можуть поєднуватися.

Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункт 2.2.3 договору оренди земельної ділянки).

При цьому, суд не може взяти до уваги посилання позивача на відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.11.2023, як доказ існування заборгованості ФГ «БОРІВСЬКЕ» перед ОСОБА_4 з виплати орендної плати, оскільки, на підставі вказаних відомостей не можна зробити безспірний висновок про те, що відповідачем порушувалось право орендодавця ОСОБА_2 (тобто, батька позивача) та його спадкоємця (тобто, позивача по справі ОСОБА_1 ) на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою в грошовій формі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем в обгрунтування своїх вимог не доведено, що ФГ «БОРІВСЬКЕ» будь яким способом (у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах) порушено право ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати, як спадкоємця орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:05:001:0019.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу констатує відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування (розміру нарахованої орендної плати за період з 07.02.2019 по 30.12.2022 та розміру невиплаченої фермерським господарством «БОРІВСЬКЕ» орендної плати ), одержані у встановленому законом порядку, на підставі яких можна було б встановити дійсні обставини справи, а також відсутність доказів не дає змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому суд зауважує, що позивачем, не дивлячись на те, що судом було роз`яснено право заявляти клопотання, не заявлено клопотання про витребування доказів по справі з метою доведення своїх тверджень щодо невиплати фермерським господарством «БОРІВСЬКЕ» коштів за користування орендованою земельною ділянкою. Окрім того, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що про існування у ФГ «БОРІВСЬКЕ» заборгованості перед його батьком, як орендодавцем, з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, дізнався зі слів інших осіб.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 6 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Суд при цьому зауважує, що не може обґрунтовувати судове рішення лише припущеннями.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст., ст.12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов договору, безспірних доказів, які б підтверджували його обґрунтування, не надано.

На підставі вище наведеного, з огляду на відсутність належних, достатніх та допустимих доказів позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, зокрема, у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «БОРІВСЬКЕ» с. Борівка Могилів Подільського району Вінницької області про стягнення заборгованості з виплати орендної плати відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 22.03.2024.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 (паспорт № НОМЕР_2 , виданий 28.03.2019 органом 0541, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - 2684504419.

Відповідач: фермерське господарство «БОРІВСЬКЕ», адреса розташування вул. Лермонтова, 4 с. Борівка Могилів Подільського району Вінницької області, 24123, код ЄДРПОУ - 36402036.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК