Постанова
від 20.03.2024 по справі 906/582/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Справа № 906/582/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року у по справі №906/582/23 (суддя - Соловей Л.А.)

час та місце ухвалення рішення: 28 листопада 2023 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення складено 8 грудня 2023 року

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі:

1) Олевської міської ради Житомирської області

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від Прокурора - Безпалов А.В.;

від Позивача 1, Позивача 2 - не з`явилися;

від Відповідача - Колупаєв В.В..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області (надалі Позивач 1), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі Позивач 2) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Червоний партизан" (надалі Відповідач) на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельні ділянки з кадастровими номерами:

·1824484400:10:000:0560 загальною площею 4,3113га;

· 1824484400:10:000:0559 загальною площею 8,9745га;

· 1824484400:19:000:0011 загальною площею 1,1834га;

· 1824484400:07:000:0156 загальною площею 20,9991га;

· 1824484400:09:000:0010 загальною площею 0,877га;

· 1824484400:04:000:0024 загальною площею 2,2928га;

·1824484400:02:000:0015 загальною площею 10,2226га.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідач неправомірно набув право приватної власності на земельні ділянки площею 48,8706 га, внаслідок чого порушено майнові права Олевської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Позивача 1, що є підставою про витребування такого майна у Відповідача згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року позов задоволено (том 4, а.с. 133-140).

Судове рішення мотивовано тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Суд вказав, що зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. З даного місцевий господарський суд зробив висновок, що вимоги пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

В оскаржуваному рішенні суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-20-13-09 від 12 лютого 1997 року в колективній власності перебувало 1 386,7 га сільськогосподарських угідь. Вiдповiдно до акта обстеження сiльськогосподарських угiдь реформованого КСП "Червоний партизан" від 23 грудня 2005 року виключено зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Червоний партизан" та передано до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га.

Таким чином, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, земельні частки (паї) площею 870,7058га були розпайовані членами КСП. Тобто, вся площа земельних ділянок, яка підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Червоний партизан" розпайована, інша частина земель передана до земель до запасу Комсомольської та Журжевицької сільських рад.

За вищевикладених обставин, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що земельнi ділянки, що були переданi до земель запасу Комсомольської, Журжевицької сільських рад паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно і у власність Відповідача не могли бути передані. Також суд вказав, що у період з серпня по вересень 2021 року Відповідач неправомірно зареєстрував право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності загальною площею 48,8607 га.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року в справі № 906/582/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що Прокурор не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом щодо представлення інтересів держави в особі органу влади (органу місцевого самоврядування) так як ці органи самі уповноважені здійснювати такий захист у судовому порядку, в тому числі і щодо спорів про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Апелянт наголошує, що а ні Позивач 1 ні Позивач 2 не подавали будь-якого позову, щодо витребування даних земельних ділянок з чужого незаконного володіння (у Відповідача), і що Прокурор у позовній заяві не навів підставу для представництва інтересів держави, та не обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.

Також, Відповідач в апеляційній скарзі зауважив, що а ні Прокурором, а ні Позивачем 1, а ні Позивачем 2 не оскаржувались дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, а отже на час винесення рішення є законними, що не давало підстав для задоволення позову з огляду на чинну реєстрацію права власності. Констатував, що дії Державного реєстратора Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюк С.В. ніким не оскаржувались , є законними так як набуття права власності на земельні ділянки вчинялись на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, номер ЖТ -20-13-09 виданого 12 лютого 1997 року Комсомольською сільською радою.

Окрім того, апелянт зауважив, що КСП Червоний партизан перереєстрований в Відповідача, і що дана обставина підтверджується Статутом Відповідача, затвердженим загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (протокол №2 від 26 лютого 2000 року), Установчим договором про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан, затвердженим установчими зборами засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (протокол №2 від 26 лютого 2000 року), розширеними відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (лист Головного управління статистики у Житомирській області від 12 квітня 2023 року №03.2-08/86-23), який на переконання апелянта підтверджує дату первинної реєстрації юридичної особи 25 грудня 1991 року (тобто дату реєстрації КСП Червоний партизан) та збереження коду ЄДРПОУ КСП Червоний партизан (05418661).

Скаржник зазначає, що відповідно до частини 7 статті 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент перереєстрації КСП Червоний партизан), при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічна норма міститься і в частині 6 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Таким чином, на переконання Відповідача, радгосп Червоний партизан пройшов шлях перетворення через КСП Червоний партизан до Відповідача, при цьому не змінивши ідентифікаційний код юридичної особи та передавши усі права та обов`язки відповідно до частини 7 статті 34 Закону України Про підприємства в Україні, в тому числі права на землю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року. Запропоновано учасникам справи №906/582/23 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали, надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (том 4, а.с. 188).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від Позивача 2 в яких Позивач 2 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач 2 вказав, що відповідно до пункту 4 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14 березня 2001 року № 63, основними умовами реорганізації є: прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію; інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП; створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов`язки реорганізованого КСП; визначення обсягів майнових прав та обов`язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників (далі - обсяг правонаступництва); виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутворених підприємств; затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва; складання передавального або роздільного балансу; державна реєстрація підприємств-правонаступників; - фактична передача майна новим власникам. Позивач 2 вказує, що згідно інформації з ГУ Статистики у Житомирській області, КСП «Червоний партизан» індикаційний код 05418661, включено до ЄДРПОУ у Житомирській області 12 травня 1999 року на підставі рішення про реєстрацію Олевської РДА Житомирської області № 147 від 27 жовтня 1995 року та 4 березня 2000 року перереєстроване в СТОВ «Червоний партизан», про що були внесені зміни до ЄДРПОУ у Житомирській області 21 березня 2000 року. На момент видачі державного акту на землю, відповідно до списку громадян - членів КСП, КСП «Червоний партизан» складалось із 686 учасників. Позивач 2 констатує, що відповідно до копії Установчого договору про створення та діяльність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан», затвердженого установчими зборами засновників СТОВ Протокол №2 від 26 лютого 2000 року, всього учасників - 5 осіб, а станом на 20 травня 2021 року (беручи до уваги копію протоколу №2/2021 загальних зборів учасників Відповідача від 20 травня 2021 року) кількість учасників Відповідача налічувала 1 особу - ОСОБА_1 , що володіє у сукупності 100% голосів. Отже, Позивач 2 зазначив, що СТОВ Червоний партизан було створено не як правонаступник КСП «Червоний партизан», а як Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом його учасників та зазначив, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «Червоний партизан» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників (том 4, а.с. 190-193).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 9 лютого 2024 року від Прокурора надійшов відзив в якому Прокурор просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що набуття Відповідачем права приватної власності на земельні ділянки, грубо порушило майнові права Олевської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Позивача 1. Зазначає, що до звернення Прокурора з позовом до суду Прокурор повідомив Позивача 1 та Позивача 2 про виявлений факт неправомірного набуття Відповідачем права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів територіальної громади. З урахуванням тієї обставини, що Позивач 1 та Позивач 2 упродовж тривалого часу (з дня реєстрації права власності на земельні ділянки) у судовому порядку не вжили заходів щодо витребування у Відповідача спірних земельних ділянок та про намір звертатися з позовом не повідомили, Прокурор звернувся самостійно. Прокурор вказав, що саме лише посилання в Статуті на те, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до Закону. Також Прокурор відзначив, що в Установчому договорі також зазначено, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», однак зі змісту договору не вбачається конкретизації, в яких обсягах та на яких умовах визначена особа є правонаступником КСП. Наголошує, що учасниками ТОВ є 5 осіб, в той же час, як членами КСП «Червоний партизан» було 616 осіб. Отже, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. З викладеного на переконання Прокурора вбачається, що перетворення КСП «Червоний партизан» у СТОВ «Червоний партизан» не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) вказаних суб`єктів не співпадає, члени КСП не стали автоматично членами СТОВ, засновниками (учасниками) якого були лише 5 осіб. Також Прокурор зазначив, що усі землі, які були придатні для розпаювання були розпайовані між членами реформованого КСП, а тому у реформованого КСП «Червоний партизан» не могли залишитися землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь з колективної власності до власності юридичної особи, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок (том 4, а.с. 201-206).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20 березня 2024 року об 14:00 хв..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 20 лютого 2024 року від Відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій Відповідач вказав, що посилання Прокурора про те, що такий позов заявлений з підстав того, що у Позивача 1 та Позивача 2 відсутні кошти на сплату судового збору в розмірі 2961,92 гривень є безпідставним та необгрунтованим, а крім цього у цих юридичних осіб ( органів владних повноважень) наявні фінансові ресурси та і передбачені були в кошторисі на 2023 рік, що на переконання Відповідача спростовує доводи Прокурора взагалі, та мотив надуманого позову. Вказує, що Прокурор у позовній заяві не навів підставу для представництва інтересів держави, та не обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, знаючи при цьому, що саме ці органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, таким чином не дотримав порядку звернення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Позивач 1 та Позивач 2, будучи обізнаними в цих спірних правовідносинах, не вживали жодних заходів щодо їх усунення, бо такі дії правомірні. Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі. Відповідач констатує, що дії вчинені державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюк С.В., щодо реєстрації права власності за Відповідачем на земельні ділянки загальною площею 48,8607га ні Прокурором, ні Позивачем 1 ні Позивачем 2 не оскаржувались , а отже, як стверджує Відповідач, на час винесення рішення є законними, що не давало підстав для задоволення позову (том 4, а.с. 218-222).

В судове засідання від 20 березня 2024 року представники Позивача 1, Позивача 2 не з`явилися.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 12 лютого 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача 1 та Позивача 2, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення шістдесятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 20 березня 2024 року представник Відповідача просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року в справі № 906/582/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник Відповідача зауважує, що Прокурор не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом щодо представлення інтересів держави в особі органу влади (органу місцевого самоврядування) так як ці органи самі уповноважені здійснювати такий захист у судовому порядку, в тому числі і щодо спорів про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Представник вказує, що а ні Позивач 1, а ні Позивач 2 не подавали будь-якого позову, щодо витребування даних земельних ділянок з чужого незаконного володіння (у Відповідача). Прокурор у позовній заяві не навів підставу для представництва інтересів держави, та не обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів. Також, представник Відповідача вказав, що ні Прокурором, а ні Позивачем 1, а ні Позивачем 2 не оскаржувались дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, роблячи з цього висновок, що на час винесення рішення є законними, що не давало підстав для задоволення позову з огляду на чинну реєстрацію права власності. Дії Державного реєстратора Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюк С.В. ніким не оскаржувались, на переконання представника, є законними так як набуття права власності на земельні ділянки вчинялись на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, номер ЖТ -20-13-09 виданого 12 лютого 1997 року Комсомольською сільською радою. Окрім того, представник Відповідача зауважив, що КСП Червоний партизан перереєстрований в Позивача, і що дана обставина підтверджується Статутом Позивача, затвердженим загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, Установчим договором про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан, затвердженим установчими зборами засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (протокол №2 від 26 лютого 2000 року), розширеними відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (лист Головного управління статистики у Житомирській області від 12 квітня 2023 року №03.2-08/86-23), та збереження коду ЄДРПОУ КСП Червоний партизан 05418661.

В судовому засіданні від 20 березня 2024 року Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що набуття Відповідачем права приватної власності на земельні ділянки, грубо порушило майнові права Олевської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Позивача 1. Констатував, що до звернення Прокурора з позовом до суду Прокурор повідомив Позивача 1 та Позивача 2 про виявлений факт неправомірного набуття Відповідачем права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Вказує, що саме з урахуванням тієї обставини, що Позивач 1 та Позивач 2 упродовж тривалого часу з дня реєстрації права власності на земельні ділянки у судовому порядку не вжили заходів щодо витребування у Відповідача спірних земельних ділянок та про намір звертатися з позовом не повідомили, Прокурор звернувся самостійно. Прокурор зазначив, що саме лише посилання в Статуті на те, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до Закону. Також Прокурор відзначив, що в Установчому договорі зазначено, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», однак зі змісту договору не вбачається конкретизації, в яких обсягах та на яких умовах визначена особа є правонаступником КСП. При цьому Прокурор констатував, що учасниками ТОВ є 5 осіб, в той же час, як членами КСП «Червоний партизан» було 616 осіб, що перетворення КСП «Червоний партизан» у СТОВ «Червоний партизан» не відбулося, оскільки склад засновників вказаних суб`єктів не співпадає, члени КСП не стали автоматично членами СТОВ, засновниками якого були лише 5 осіб. Також Прокурор зазначив, що усі землі, які були придатні для розпаювання були розпайовані між членами реформованого КСП, а тому у реформованого КСП «Червоний партизан» не могли залишитися землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь з колективної власності до власності юридичної особи, за доводами Прокурора спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рiшення V сесії 22 скликання від 24 грудня 1996 року Комсомольської сільської ради та IV сесії 22 скликання від 29 листопада 1996 року Журжевицької сільської ради, КСП "Червоний партизан" видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 про передачу у колективну власність землі площею 1635,9 га для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №20-13-09 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власностi на землю за №9 24 грудня 1996 року (том 1, а.с. 195-202).

Відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (додаток 1 до вказаного державного акта), кількість осіб, які мають право на земельну частку в КСП "Червоний партизан", становить 627 (том 2, а.с. 4-15).

Згідно з інформацією Головного управління статистики у Житомирській області від 9 грудня 2022 року №15-07/94-22 КСП "Червоний партизан" 4 березня 2000 року перереєстровано в СТОВ "Червоний партизан", про що 4 березня 2000 року (том 1, а.с. 91) зроблено відповідний запис.

Прокурор вказує, що фактично розпаювання земель КСП "Червоний партизан" між членами реформованого КСП відбувалось у період 2005-2006 років.

Так, розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП "Червоний партизан" Комсомольської та Журжевицької сільських рад" від 7 квітня 2002 року №94 надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП "Червоний партизан" в адміністративних межах Комсомольської та Журжевицької сільських рад (том 2, а.с. 73).

При прийнятті рішення щодо приватизації земельних часток (паїв) проведено обстеження земельних угідь реформованого КСП "Червоний партизан" Комсомольської, Журжевицької сільських рад Олевського району, про що складено акт обстеження від 23 грудня 2005 року, у якому встановлено, що із 1386,7га сільскогосподарських угідь, переданих у колективну власність, за результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягають розподілу на земельні частки паї реформованого КСП "Червоний партизан" площа сільскогосподарських угідь становить 870,7058 га, в т.ч. ріллі - 470,0777 га, сіножаті - 203,5946 га, пасовища - 197,0335 га, багаторічних насаджень - 34,4763 га, в тому числі - 12,5671 га, під хмелешпалерою у спільну часткову власність (рілля) - 21,9092 га; запропоновано виключити та передати зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Червоний партизан" та передати до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею - 515,9942 га. Таким чином, із загальної площі (1 386,7 га) сільскогосподарських угідь, згідно державного акта на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 870,7058 га (том 2, а.с. 89-90).

Вищевказаний акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Червоний партизан" Комсомольської сільської ради, затверджено розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації від 27 грудня 2005 року №419 (т.2, а.с.88).

15 травня 2006 року відбулись збори власників земельних часток (паїв) реформованого СТОВ "Червоний партизан", оформлені протоколом №1, за результатами яких вирішено: затвердити акт обстеження земельних угідь реформованого СТОВ "Червоний партизан" та проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); паювання земель зайнятих під хмелешпалерою (без насаджень хмелю-рілля), на площі 23,7485 га, земель під хмелешпалерою (без насаджень хмелю-рілля), площею 16,5265 га провести в спільну часткову власність (без поділу в натурі); віднести до нерозподілених (не витребуваних) паїв земельні ділянки, згідно проекту землеустрою, щодо організації території земельних часток (паїв) по ріллі: 28-32, 87-97, 655-686, 503-589, 124-137, 145-200, 331-334, 533-547, 229-244 (том 2, а.с. 172-173).

Відповідно до розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 травня 2006 року №148 "Про затвердження протоколу зборів власників земельних часток (паїв) по розподілу земельних ділянок для встановлення їх меж в натурі (на місцевості) та оформлення і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам реформованого КСП "Червоний партизан" на території Комсомольської та Журжевицької сільських рад", прийнято рішення, зокрема: передати громадянам-власникам земельних сертифікатів у приватну власність сільськогосподарські угіддя (рілля, сінокос, пасовище) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення особистого селянського господарства та землі зайняті під хмелешпалерою (рілля) у спільну часткову власність без поділу в натурі (на місцевості) у вартості та розмірі згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Червоний партизан"; рекомендувати нерозділені (невитребувані) земельні ділянки передати тимчасово в оренду сільськогосподарському підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та громадянам для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби до часу оформлення спадщини, визначення і появи власників, які отримали у встановленому законодавством порядку державні акти на право власності на земельні ділянки; землевпорядній організації оформити державні акти на право власності на земельні ділянки (том 2, а.с. 200-201).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області №166 від 15 червня 2006 року "Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Червоний партизан" Комсомольської, Журжевицької сільських рад" погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Червоний партизан" на території Комсомольської, Журжевицької сільських рад (том 2, а.с. 168).

Відповідно до складених і уточнених списків кількість громадян-власників сертифікатів на земельну частку (пай) по реформованому КСП "Червоний партизан" Комсомольської сільської ради становить 611 громадян та по Журжевицькій сільській раді 75 громадян (том 2, а.с.77-87).

Прокурор доводить, що землі на території Комсомольської та Журжевицької сільських рад, які передавались КСП "Червоний партизан" на підставі Державного акта серії ЖТ-20-13-09 від 12 лютого 1997 року на право колективної власності на землю та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП, розпайовані у 2006 році між членами реформованого КСП. На землі, які не підлягали паюванню, право колективної власності припинено та передано до земель запасу Комсомольської та Журжевицької сільських рад.

Разом з тим, у період з серпня по вересень 2021 року державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюк С.В. зареєстровано право власності ТОВ "Червоний партизан" на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824484400:02:000:0015; 1824484400:04:000:0024; 1824484400:09:000:0010; 1824484400:07:000:0156; 1824484400:19:000:0011; 1824484400:10:000:0559; 1824484400:10:000:0560 загальною площею 48,8607га на території Покровського старостинського округу Олевської міської ради (Комсомольської та Журжевицької сільських рад Олевського району Житомирської області). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою реєстрації права приватної власності на вищевказані земельні ділянки за Відповідачем є: Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ-20-13-09 від 12 лютого 1997 року, видавник: Комсомольська сільська рада, інформація Головного управління статистики у Житомирській області №03.5-08/355-21 від 11 серпня 2021 року, відомості з ДЗК №49131160 від 2 вересня 2021 року (том 1, а.с. 41-47).

Як вказує Прокурор, набуття права приватної власності на вищевказані земельні ділянки ТОВ "Червоний партизан" є незаконними, оскільки Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ-20-13-09 від 12 лютого 1997 року виданий КСП "Червоний партизан" та посвідчує право колективної власності членів КСП.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння Прокурором наголошено, що власником та засновником Відповідача виступає одноособово Климчук Ніна Петрівна, яка фактично і є незаконним одноособовим власником спірних земельних ділянок, що належать до комунальної власності територіальної громади. Прокурор зазначає, що набуття Відповідачем права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Позивача 1 (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Позивача 1.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 22, 23 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

В силу дії статті 60 Земельного кодексу України, землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Статтею 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Водночас, стаття 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначає, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно з приписами частин 2, 3 статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

В силу дії частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

За приписами статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо не наведення Прокурором в позовній заяві підстав представництва, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В силу дії частин 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу Кодексу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В силу дії частин 3,4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина незвернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Прокурором в позовній заяві визначено Позивачем 1 (Олевську міську раду) як орган місцевого самоврядування, на якого покладено обов`язки щодо захисту земельних прав територіальної громади, оскільки спірні земельні ділянки передавались до земель запасу Комсомольської та Журжевицької сільських рад Олевського району.

Згідно з розпорядженням КМУ №711-р від 12 червня 2020 року "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомисрької області" утворена Олевська міська територіальна громада шляхом об`єднання Олевської міської та Дружбівської, Новоозерянської селищних, Калинівської, Жубровицької, Журжевецької, Замисловицької, Зольнянської, Зубковицької, Кам`янської, Копищенської, Лопатицької, Майданської, Покровської, Руднє-Бистрянської, Стовпинської, Сущанської, Тепеницької, Хочинської, Юрівської сільських рад.

Таким чином, до Олевської міської територіальної громади в особі Позивача 1 перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до статті 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, а саме: Позивач 1.

Прокурор листом №52/3-1096вих-23 від 13 лютого 2023 року проінформував Позивача 1 про виявлений факт неправомірного набуття Відповідачем права власностi на спірнi земельнi дiлянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особi територіальної громади (том 1, а.с. 228-232).

У відповідь на повідомлення Прокурора Позивач 1 надіслав лист №6130 вiд 23 лютого 2023 року, у якому повністю погодився із викладеними Прокурором обставинами, однак зазначив, що не має змоги звернутися до суду через дефіцит бюджетних коштів (том 1, а.с.233-234).

Позивачем 2 у цій справі визначено - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, у частині родючості ґрунтів, у частині проведення планових та позапланових перевірок.

Наведеним підтверджується, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року в справі №925/929/19 зробила висновок про те, що: органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Таку позицію підтримано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/5201/19.

Прокурор листом №52/3-1097вих23 від 13 лютого 2023 року проінформував Позивача 2 про виявлений факт неправомірного набуття Відповідачем права власностi на спірнi земельнi дiлянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особi Олевської територіальної громади (том 2, а.с. 237-243).

Позивач 2 розглянувши звернення Прокурора повідомив про неможливість самостійно звернутись до суду у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору (том 1, а.с. 244).

Суд погоджується з доводами апелянта про надуманість доводів Позивача 1 та Позивача 2 щодо відсутності належних коштів.

По суті відповіді Позивача 1 та Позивача 2 такою аргументацією вказують на ухилення Позивачем 1 та Позивачем 2 від самостійної подачі позову та вказують на їх бездіяльність (з огляду на те, що дані особи не спростовують доводи Прокурора). В той же час, бездіяльність органів (за численною практикою Верховного Суду) є достатньою підставою для самостійного звернення Прокурора з відповідним позовом.

Зважаючи на описане вище, з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та дотримався порядку звернення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Позивач 1 та Позивач 2, будучи обізнаними з виявленими порушеннями, не вжили жодних заходів щодо їх усунення, дане в своїй сукупності вказує про наявність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді у цій справі з огляду на що колегія суду відхиляє доводи апеляційної скарги Відповідача щодо не наведення Прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Водночас, зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо того, що саме Відповідач є правонаступником КСП Червоний партизан та земель, що йому належать, колегія суддів досліджує такі обставини з призми доведеності Прокурором порушеного, оспореного чи невизнаного права за захистом якого він звернувся до суду в правовому полі вищеописаних норм матеріального права.

Законом України "Про підприємства в Україні" (у редакції до 1 січня 2004 року) передбачено, що колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство, зокрема, частинами 1, 6 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

З огляду на вищезазначене, перетворення у даному випадку не було передбачено законодавством як реорганізація і, відповідно й, припинення юридичної особи.

З наведених норм слідує, що розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, передавальний акт Відповідач не надав як і не вказував про його існування. В той же час, за відсутності такого часу неможливо, а ні стверджувати, а ні встановити, які саме земельні частки могли перейти до новоствореного підприємства (у разі дійсності таких обставин), як і не можливо встановити межі правонаступництва такого підприємства (у разі, коли таке існує).

Разом з тим, колегія суду критично оцінює посилання Відповідача на документи, які на його думку підтверджують факт законної перереєстрації КСП Червоний партизан у Відповідача, а саме: Статут СГТОВ Червоний партизан, Установчий договір, Статут Відповідача та лист Головного управління статистики у Житомирській області від 12 квітня 2023 року №03.2-08/86-23.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Статут та Установчий договір стосуються - СГТОВ Червоний партизан, затверджені загальними зборами учасників СГТОВ, натомість за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код: 05418661) зареєстровано і Відповідачем у справі є саме ТОВ Червоний партизан, установчим документом якого є м о д е л ь н и й с т а т у т.

В той же час, колегія суддів узагальнюючи доводи скаржника щодо підтвердження обставин правонаступництва Статутом Відповідача (пункт 1.2 Статуту Відповідача) зауважує, що посилання в Статуті на те, що Товариство є правонаступником КСП Червоний партизан, не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до Закону.

Поряд з тим продовжуючи досліджувати докази окремо та в їх сукупності апеляційний господарський суд констатує і те, що в установчому договорі також вказано, що товариство є правонаступником КСП Червоний партизан, однак зі змісту договору не вбачається конкретизації, в яких обсягах та на яких умовах визначена особа є правонаступником КСП.

Разом з тим, учасниками Відповідача є 5 осіб, а станом на день звернення з позовоню заявою до суду один учасник ОСОБА_1 , в той же час, як учасниками КСП "Червоний партизан" по Комсомольській сільській раді було 611 громадян по Журжевицькій сільській раді 75 громадян (що опосередковано вказує на можливий виділ частини бувших власників КСП у Відповідача).

В той же час виходячи з вищевказано, колегія суддів констатує, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Аналогічний висновок наведений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі №907/29/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 906/550/22 від 8 листопада 2023 року (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан до Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук Ірини Олександрівни, Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Венгловської Вікторії Олегівни, Державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко Аксінії Андріївни, Олевської міської ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень).

Суд при цьому ще раз наголошує, що у статті 13 Установчого договору визначено перелік учасників Товариства із 5 осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відтак з вищеописаного слідує, що перетворення КСП Червоний партизан у Відповідача не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени КСП не стали автоматично членами Позивача, засновниками (учасниками) якого були лише 5 осіб, а в подальшому одна особа (як і не є членом Відповідача на час подачі останнім даного позову до господарського суду).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено універсальне правонаступництво. А саме, згідно з положеннями даної статті, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В даній справі підтверджено факт саме припинення КСП, що в свою чергу є також ключовим фактором для оцінки обставин справи.

У частині 5 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань передбачено, що в разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Приєднання ж вважається завершеним із дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному держреєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтями 106 та 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень яких після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, установлених законом.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

В той же час, зважаючи на доводи Відповідача в апеляційній скарзі щодо того, що Відповідач утворений шляхом застосування такої правової форми як перетворення, внаслідок чого відбулася перереєстрація КСП Червоний партизан у Відповідача, колегія суддів констатує, що відповідно до статті 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал установчих документів; нотаріально посвідчену копію передавального акта.

У випадках, що встановлені Законом, крім зазначених документів, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта. Передавальний акт повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Підписи на передавальному повинні бути нотаріально посвідчені.

Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

Майнова база правонаступників як у разі злиття, так і в разі приєднання суб`єктів господарювання змінюється на розмір активів і пасивів правопопередників (юридичних осіб, які припинили своє існування).

Відтак, норми Законодавств України передбачають беззаперечний перехід прав і обов`язків до новоствореної особи лише в разі припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. В той же час навіть за умови юридичної реорганізації, таке правонаступництво настає з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт переходу прав та обов`язків до іншої особи (в тому числі й земельних ділянок).

В той же час, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем не доведено здійснення таких дій, що виключає можливість визначити Відповідача як правонаступника КСП Червоний партизан щодо земельних ділянок, реєстрацію котрих проведено. Доведення таких обставин має важливе значення, адже Відповідач здійснив оформлення за собою речового права саме позиціонуючи себе як правонаступник особи, якій видано Державний акт. При цьому за відсутності таких обставин, така особа не могла б здійснювати реєстрацію за собою речого права саме як особа, до якої перейшли всі права в процедурі правонаступництва.

В той же час, Відповідач не спростував доводи Прокурора про те, що спірні діяльнки відповідно до акта обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Червоний партизан" від 23 грудня 2005 року виключно зі складу угідь КСП та переведено до земель запасу.

Враховуючи все вищевказане у даній постанові та беручи до уваги факт прпинення КСП "Червоний партизан" апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Відповідач не є (ним не доведено) правонаступником КСП "Червоний партизан" саме стосовно спірних земельних ділянок.

В той же час у даній справі Відповідачем не спростовано факту встановленого судом першої інстанції щодо того, що Відповідач є новоствореною юридичною особою.

Резюмуючи колегія апеляційного суду констатує, що за відсутності у Відповідача передавального акта (балансу), з якого, як зазначалося вище, можливо було б встановити, які частки могли перейти до Відповідача, враховуючи відсутність як такого кількісного складу Відповідача (одна особа - в порівнянні з кількісним складом КСП Червоний партизан), колегія суду вважає не доведеним той факт, що спірні земельні ділянки будь-коли переходили чи перебували у власності Відповідача як правонаступника КСП.

Окрім того, колегія суду звертає увагу, що згідно з пунктом 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

З описаного вище вбачається, що (враховуючи недоведеність належними і допустимими доказами правонаступництва Відповідача прав та обов`язків КСП Червоний партизан щодо спірних земельних ділянок) відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі (чого не спростовано апелянтом) ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас навіть помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва та не може встановлювати для такої особи правонаступництво на спірні земельні ділянки тим більше за існування інших доказів, що спростовують це та вказують на передачу спірних земельних ділянок ще у 2005 році до земель запасу та за встановленого вище факту відсутності доказів переходу саме спірних земельних ділянок від КСП "Червоний партизан" до Відповідача.

Суд апеляційної інстанції також констатує і те, що за допомогою доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відомості про КСП Червоний партизан за критерієм пошуку - код 05418661 відсутні.

Разом із цим за ідентифікаційним кодом 05418661 зареєстровано Відповідача, власником та кінцевим бенефіціаром котрого є Климчук Н.П., відомості про яке включено 4 березня 2000 року, дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, а також про юридичних осіб-правонаступників цієї юридичної особи - відсутні (том 1, а.с. 157-183).

Відтак посилання Відповідача на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 12 квітня 2023 року №03.2-08/86-23 (що, на його думку, підтверджує збереження за Відповідачем коду ЄДРПОУ КСП Червоний партизан) з огляду на все вищеописане є безпідставним, та свідчить про те, що реорганізація КСП Червоний партизан саме шляхом перетворення у Відповідача не відбувалась.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує і те, що Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року №1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема колективним сільськогосподарським підприємствам. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року в справі № 907/29/19.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року №2498-VIII, розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вимоги пункту 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України стосуються як юридичних осіб, які станом на 1 січня 2019 року припинені шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ-20-13-09 від 12 лютого 1997 року в колективній власності перебувало 1 386,7 га сільськогосподарських угідь.

Відповідно до Розпорядження Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 7 квітня 2005 року №94, надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів колишнього КСП «Червоний партизан» в адміністративних межах Комсомольської та Журжевицької сільських рад.

Як встановлено з Довідки №53 від 9 лютого 2006 року Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів, відповідно до складених уточнених списків кількість громадян-власників сертифікатів на земельну частку (пай) по реформованому КСП «Червоний партизан» Комсомольської сільської ради становить 611 громадян та по Журжевицькій сільській раді 75 громадян (том 1, а.с. 74-87).

Вiдповiдно до акта обстеження сiльськогосподарських угiдь реформованого КСП "Червоний партизан" від 23 грудня 2005 року виключено зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Червоний партизан" та передано до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га.

Земельні частки (паї) площею 870,7058 га були розпайовані членами КСП. Тобто, вся площа земельних ділянок, яка підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Червоний партизан" розпайована, інша частина земель передана до земель до запасу Комсомольської та Журжевицької сільських рад.

Крім того, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Відповідачем за собою спірних земельних ділянок і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власностi на земельнi дiлянки, право колективної власностi на якi припинено.

Отже землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, а тому державні реєстратори неправомірно здійснили реєстрацію права власності спірних земельних ділянок за Відповідачем.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги з-приводу того, що на даний час а ні Прокурором, а ні Позивачем не оскаржувалося вчинення реєстраційних дій та реєстрація речового права за Відповідачем є чинною, то колегія суду зауважує таке.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Відтак, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Зважаючи на усе вищеописане в площинні того, що Відповідачем не доведено обставин правонаступництва відносно спірних земельних ділянок та як наслідок не набуто статусу власника земельних ділянок КСП Червоний партизан, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач не може набути те, що на підставі норм діючого Законодавства України в силу спеціального виду та призначення належить територіальній громаді в собі Позивача 1 на речовому праві, титулу власника.

З огляду на те, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин правонаступництва на спірні земельні ділянки (котре, як встановлено вище і не існувало на момент прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні), то вказане, в свою чергу свідчить про порушення права саме територіальної громади в особі Позивача 1 за захистом якого Прокурор в особі Позивача 1 та Позивача 2 і звернувся до господарського суду. Дане, в свою чергу є підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи усе вищеописане, суд апеляційної інстанції констатує, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного Законом інтересу, який здійснюється у визначеній Законом процесуальній формі.

В силу дії частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Належними сторонами в господарській справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача покладається на позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, підсумовуючи усе встановлене вище, колегія суддів резюмує, що земельнi ділянки, що були переданi до земель запасу Комсомольської та Журжевицької сільських рад паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися та у власність Відповідача не передавалися. За таких обставин, у період з серпня по вересень 2021 року Відповідач неправомірно зареєстрував право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності загальною площею 48,8607га.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, які відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянки із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Враховуючи викладені вище положення законодавства та обставини справи, колегія суду вважає обґрунтованою позовну вимогу про витребування з незаконного володіння Відповідача спірних земельних ділянок загальною площею 48,8607 га., а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення.

Водночас, все вищевстановлене вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги Відповідача.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідачем, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року в справі №906/582/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року в справі №906/582/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 906/582/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Дата ухвалення рішення20.03.2024
Оприлюднено25.03.2024
Номер документу117845934
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/582/23

Постанова від 20.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 24.01.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Рішення від 28.11.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 20.11.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 10.10.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 12.09.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 24.07.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

Ухвала від 05.07.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Філіпова Т.Л.

Ухвала від 13.06.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Соловей Л.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні