Ухвала

від 21.05.2024 по справі 906/582/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 906/582/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (колегія суддів: Василишин А. Р., Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 (суддя Соловей Л. А.) у справі

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Олевської міської ради Житомирської області; 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" (далі - ТОВ "Червоний партизан") на користь Олевської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки з такими кадастровими номерами і площами: 1824484400:10:000:0560 загальною площею 4,3113 га; 1824484400:10:000:0559 загальною площею 8,9745 га; 1824484400:19:000:0011 загальною площею 1,1834 га; 1824484400:07:000:0156 загальною площею 20,9991 га; 1824484400:09:000:0010 загальною площею 0,877 га; 1824484400:04:000:0024 загальною площею 2,2928 га; 1824484400:02:000:0015 загальною площею 10,2226 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Червоний Партизан" неправомірно набуло право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 48,8706 га, внаслідок чого порушено майнові права Олевської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Олевської міської ради.

28.11.2023 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позову.

20.03.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 22.03.2024, про залишення цього рішення без змін.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що спірні земельнi ділянки, що були переданi до земель запасу Комсомольської, Журжевицької сільських рад паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, і відповідно у власність відповідача не могли бути передані. Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що у період з серпня до вересня 2021 року відповідач неправомірно зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки комунальної власності загальною площею 48,8607 га.

29.04.2024 ТОВ "Червоний партизан" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, за змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", згідно з текстом позовної заяви та доданими до неї документами (зокрема витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок), загальна вартість земельних ділянок, про витребування яких просив прокурор, становить 197 461,41 грн.

Позовну заяву подано у 2023 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.

Отже, предметом позову у цій справі є майнові вимоги про витребування земельних ділянок загальною вартістю 197 461,41 грн, а тому у розумінні наведених вище приписів ГПК України ця справа є малозначною.

ТОВ "Червоний партизан" підставою касаційного оскарження судових рішень визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка без обґрунтувань, передбачених пунктом 2 частини третьої цієї ж статті, не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки ця справа є малозначною.

Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

Разом з тим, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки означені випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, адже в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Із доводів касаційної скарги по суті також не вбачається наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Отже, ТОВ "Червоний партизан" не дотрималося умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховним Судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду зазначені мотиви не наведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Червоний Партизан" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/582/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний партизан" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Багай

Суддя Н. О. Волковицька