Постанова

від 20.03.2024 по справі 463/2640/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 463/2640/21

провадження № 61-8712 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - садівничий кооператив «Дружба-3»;

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року у складі судді Стрепка Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо садівничого кооперативу «Дружба-3» (далі - СК «Дружба-3»), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про встановлення земельного сервітуту.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 0788 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0302, яка знаходиться на території СК «Дружба-3, за адресою м. Львів, вул. Низова. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 11 червня 2019 року. Земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача площею 0, 1568 га кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка передана СК «Дружба-3» у власність для загального користування (проїзди) на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 9097155. Вказані земельні ділянки розташовані таким чином, що через земельну ділянку садівничого кооперативу пролягає прохід до належної йому земельної ділянки, однак, цей прохід заблокований металевими воротами відповідача, внаслідок чого він не має можливості потрапити до своєї земельної ділянки та користуватися нею.

Вказував, що ним було надіслано садівничому кооперативу заяву з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту з долученим проєктом договору, однак садівничий кооператив не надав згоди на його укладення, натомість у грудні 2020 року надіслав свій проєкт договору про встановлення земельного сервітуту на зовсім інших умовах, що порушує його права на користування своїм майном. Іншого способу доступу до своєї ділянки як встановлення земельного сервітуту він не має.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити на його користь земельний сервітут щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 », площею 0, 1568 га (кадастровий номер 4610137200:07:007:0001) відповідно до плану меж земельної ділянки, встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 907155 наступні земельні сервітути:

- право проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі по наявному шляху (дороги), згідно плану меж земельної ділянки встановленого, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 907155, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, площею 0, 1568 га;

- право прокладання на свою земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302) нових ліній електропередачі при наявності технічної документації та експлуатації наявних ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів;

- право прокладати на свою земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302) водопровід через наявний шлях, згідно плану меж земельної ділянки, встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 907155, право приєднання до наявних мереж водопостачання, які перебувають у власності СК «Дружба-3» відповідно до технічних умов та технічної документації;

- право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою будівництва/ремонту будівель та споруд на земельній ділянці сервітуарія (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302);

- земельні сервітути встановлюються відносно земельної ділянки: площею 0,1568 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у власності СК «Дружба-3» для загального користування (проїзди) (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 9097155, зареєстрований 27 січня 2004 року у Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:04:438:00017), яка передана у власність СК «Дружба- 3» на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року;

- сервітути встановлюються для забезпечення можливості функціонування земельної ділянки сервітуарія (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302);

- сервітути зберігають чинність у разі переходу до інших осіб права власності, користування чи володіння земельною ділянкою, щодо якої вони встановлені, та/або земельної ділянки сервітуарія;

- встановлення земельних сервітутів не призводить до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею;

- власник зобов`язується шляхом встановлення земельного сервітуту, забезпечити сервітуарію (членам його сім`ї, виконавцям послуг, робіт, особам, які відпочивають у сервітуарія) можливість проходити та проїжджати на велосипеді або на транспортному засобі по наявному шляху (дорозі) в будь-який час доби та року;

- сервітуарій зобов`язується здійснювати речові права на користування чужою річчю (земельний сервітут) на засадах добросовісності та добросусідства;

- земельні сервітути не можуть бути самостійним предметом купівлі-продажу, застави, інших правочинів, та не можуть передаватися будь-яким іншим способом особам, які не є власником земельної ділянки;

- земельні сервітути є речовим правом сервітуарія, мають абсолютний характер і підлягають захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб, у тому числі і від власника майна;

- користування земельними сервітутами є безоплатним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що законодавство дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту, у тому числі шляхом проходу та проїзду по наявному шляху, права на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту, права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через належну іншій особі земельну ділянку лише у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

Судами встановлено, що перешкоди у доступі до земельної ділянки у позивача відсутні, оскільки у останнього наявні ключі від хвіртки, тому він безперешкодно користується проходом до своєї земельної ділянки.

Надаючи оцінку обставинам наявності перешкод для проїзду до земельної ділянки позивача, суди вказали, що право позивача може бути захищене шляхом звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не у спосіб встановлення земельного сервітуту.Спірна земельна ділянка передана у власність садівничому кооперативу для загального користування (проїзду), який закритий воротами, а тому належним та ефективним способом захисту буде звернення до суду з позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Встановлення сервітуту в садівничому кооперативі у визначений позивачем спосіб створюватиме переважне право одного землевласника над іншими, зокрема, членами кооперативу. Окрім того, суди зауважили, що визначений позивачем зміст сервітуту не відповідає принципу найменшої обтяжливості прав власника земельної ділянки, не містить обсягу прав особи, що підлягають обмеженню, а також розміру та способу такого обмеження, відтак, вимоги позивача спрямовані на надання абсолютного права проходу та проїзду. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості використання земельної ділянки згідно її цільового призначення без встановлення означеного сервітуту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц, від 26 березня 2020 року у справі № 383/153/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 761/18609/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 663/158/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 463/1534/18 (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 21 червня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 463/2640/21 із Личаківського районного суду м. Львова.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не враховано, що він, будучи власником земельної ділянки, має право на її використання (зокрема, право проїзду, проходу, підведення мереж електро- та водопостачання тощо); єдино можливий шлях (прохід, проїзд) до його земельної ділянки пролягає через земельну ділянку відповідача, альтернативного проходу (проїзду) не існує, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № 3404 від 15 квітня 2022 року; нормальне використання земельної ділянки (проїзд, прохід, підведення мереж електро- та водопостачання тощо) неможливе без встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку відповідача;відповідач чинить перешкоди у доступі до належної йому земельної ділянки (зачиняє на ключ ворота, відмовляється надати дозвіл на підключення до спільних мереж електро- та водопостачання тощо), внаслідок чого він не має можливості повноцінно користуватися своїм майном; він здійснив спробу досудового врегулювання спору, однак сторони не дійшли згоди щодо встановлення сервітуту у договірному порядку; відповідачем не доведено, що встановлення безоплатного сервітуту буде надміру обтяжливим чи призведе до порушення прав інших осіб.

Звертає увагу на те, що йому чиняться перешкоди саме у доступі до належної йому земельної ділянки, а не у її користуванні. Вказує, що якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не усунення перешкод в користуванні своїм майном (негаторний позов) відповідно до статті 391 ЦК України. Вважає, що пред`явлення негаторного позову не призведе до поновлення порушених прав, а потребуватиме додаткових (повторних) звернень до суду, тому такий спосіб захисту у даній справі є неефективним.

Зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 463/1534/18 задоволено аналогічні позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту щодо належної відповідачу земельної ділянки, площею 0, 1568 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, на що суди попередніх інстанцій увагу не звернули.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року СК «Дружба-3» подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу на те, що перешкоди у доступі до земельної ділянки у позивача відсутні, оскільки позивач потрапляє до належної йому земельної ділянки через окремо облаштований ним же прохід, при цьому зі сторони земельної ділянки садівничого кооперативу огорожа позивача стаціонарна, можливості проходу зі сторони належної відповідачу земельної ділянки немає.

Запропонований позивачем проєкт встановлення сервітуту суперечить положенням статті 35 ЗК України, частиною шостою якої встановлено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. Позивач мав укласти з відповідачем угоди на користування належним кооперативу майном: проїздами, проходами, воротами, територією загального користування, елементами інфраструктури, електромережами, системами водопостачання, інженерними спорудами, форму та зміст яких складає та затверджує правління кооперативу з погодженням на загальних зборах.

Вказує, що встановлення сервітуту в садівничому кооперативі неприпустиме, оскільки створює переважне право одного землевласника над іншими. При цьому для прокладення мереж електро- водопостачання та водовідведення, облаштування доріг та планування приватної забудови ділянки необхідною умовою є розроблення детального плану території. Проведення окремих мереж до приватних ділянок на території кооперативу суперечить не тільки статуту, а також кодексу розподілу електроенергії та іншим нормативним документам.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 0788 га, кадастровий номер: 4610137200:07:007:0302, вид користування - ведення садівництва, цільове призначення - для колективного садівництва, яка знаходиться на території СК «Дружба-3» за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на земельну ділянку підтверджується договором купівлі-продажу від 11 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Щебивовк О. О. за реєстровим № 752 (а. с. 10-11, 12).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097155 від 27 січня 2004 року СК «Дружба-3» є власником земельної ділянки, площею 0, 1568 га, кадастровий номер: 4610137200:07:007:0001, з цільовим призначенням - для загального користування (проїзди), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).

Вказану земельну ділянку передано відповідачу у власність на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року (а. с. 34).

У пункті 2.3. ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року зазначено, що кооператив зобов`язаний: забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянок інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування; дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

24 грудня 2020 року за вих. № 24-20 головою правління СК «Дружба-3» ОСОБА_2 скеровано ОСОБА_1 повідомлення про необхідність укладення з кооперативом угоди до 30 грудня 2020 року, за умовами якої передбачалось внесення щорічного внеску у розмірі 1 000 грн (а. с. 15).

Разом з повідомленням позивачу було направлено проект договору про встановлення земельного сервітуту, а також обґрунтування та розрахунок оплати сервітуту для власників земельних ділянок на території СК «Дружба-3», які не є членами кооперативу. Із вказаного повідомлення вбачається, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови правління садівничого кооперативу заяву на вступ в члени кооперативу, однак, не вніс, відповідно до статуту, одноразовий вступний внесок, тому на зборах правління від 19 вересня 2020 року його не було прийнято в члени кооперативу.

22 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манукян М. А. подав до СК «Дружба-3» заяву, у якій повідомив про неприйнятність умов запропонованого договору та просив розглянути наданий ним проект договору про встановлення земельного сервітуту (а. с. 21, 22-23).

08 лютого 2021 року за вих. № 04-21 головою правління СК «Дружба-3» ОСОБА_2 надано відповідь на вказану вище заяву, в якій, зокрема, наголошено, що відповідно до пункту 4.13. статуту кооперативу, форму та зміст договорів складає та затверджує правління кооперативу з погодженням на загальних зборах (а. с. 25-26).

23 січня 2021 року комісією СК «Дружба-3» на підставі рішення зборів правління від 23 січня 2021 року складено акт про пошкодження майна кооперативу, згідно з висновками якого, зруйновано частину огорожі на межі ділянки Б-В, землевласником ділянки № 3 самовільно встановлено огорожу на межі А-Г, власник ділянки № 3 ОСОБА_1 не дотримується вимог статуту та правил внутрішнього розпорядку.

08 лютого 2021 року за вих. № 03-21 головою правління СК «Дружба-3» ОСОБА_2 скеровано ОСОБА_1 заяву-претензію у зв`язку із завданими пошкодженнями, в якій, зокрема, наголошено про необхідність укладення договору про встановлення земельного сервітуту (а. с. 79-80).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 3404 від 15 квітня 2022 року, технічно можливо встановлення земельного сервітуту на ділянці з кадастровим номером 4610137200:07:007:0001, площею 0, 1568 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для проїзду, проходу, прокладання мереж електро- та водопостачання до земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302, площею 0, 0788 га, за адресою: АДРЕСА_1 ». Варіант влаштування земельного сервітуту відображено експертом на схемах № 3 та № 4, а також в дослідницькій частині висновку.

Зокрема, в дослідницькій частині висновку експерт вказує, що згідно з актом обстеження і показу меж земельної ділянки, межі ділянки НОМЕР_1, площею 0, 0788 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , на території СК «Дружба-3», закріплені існуючою огорожею та межовими знаками у кількості 4 штук. Суміжні землекористувачі: від А до Б - землі міста, яр; від Б до В - землі ОСОБА_3 (ділянка № НОМЕР_2 ); від В до Г - землі загального користування, проїзд; від Г до А - землі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Згідно з інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданого на дослідження додатково, земельна ділянка, площею 0, 1568 га, має наступні земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобу по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. За цією інформацією, підставою для встановлення земельного сервітуту є постанова Львівського апеляційного суду.

Опис меж земельної ділянки площею 0, 1568 га, що належить СК «Дружба-3», згідно з кадастровою інформацією: від А до Б - землі ОСОБА_6 від Б до В - землі у власності членів кооперативу «Дружба-3»; від В до Г - землі міста; від Г до Д - землі кооперативу «Мир»; від Д до Е - землі у власності членів кооперативу «Дружба-3»; від Е до Є - землі ОСОБА_7 ; від Є до А - землі загального користування.

За результатами співставлення документів, наданих на дослідження та даних натурного обстеження, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302, площею 0, 0788 га, за адресою: АДРЕСА_1 », має спільну межу (від Г до В) із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:07:007:0001, площею 0, 1568 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , на дату огляду огороджена металевою сіткою по металевим стовпам, межові знаки при натурному обстеженні експерту не були надані для огляду; земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302, площею 0, 0788 га, за адресою: АДРЕСА_1 », на дату огляду частково забетонована; земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 розташована таким чином, що, від Г до А та від В до Б має спільні межі з сусідніми земельними ділянками, а від А до Б земельна ділянка переходить у яр, що унеможливлює під`їзд до неї; до земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , мається єдиний під`їзд з боку воріт, влаштованих для в`їзду на територію земельної ділянки, переданої у власність СК «Дружба-3» для загального користування (проїздів, тощо).

Експерт вказував, що в результаті проведених досліджень встановлено, що земельна ділянка, площею 0, 1568 га, надана СК «Дружба-3» на підставі ухвали VI сесії IV скликання Львівської міської Ради, має цільове призначенням для загального користування (проїзду); для проїзду (проходу) до земельної ділянки, належної ОСОБА_1 існує єдино можливий шлях - через земельну ділянку, надану СК «Дружба- 3» для загального користування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власникиземельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташваної на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819 св 20), від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169 св 21), від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20 (провадження № 61-7577 св 22), від13 березня 2023 року у справі № 297/363/18 (провадження № 61-10830 св 22).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що земельні ділянки розміщені таким чином, що через земельну ділянку СК «Дружба-3» пролягає прохід до належної йому земельної ділянки, який заблокований металевими воротами відповідача. Іншого проходу (проїзду) до належної йому земельної ділянки, окрім як через земельну ділянку відповідача, не існує, тому необхідним є встановлення земельного сервітуту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту буде звернення до суду з позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Вказаний спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана стаття визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187цс18), на які посилався заявник у касаційній скарзі, зазначила про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд констатує, що звернення до суду з вимогами по встановлення земельного сервітуту відповідає характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 0788 га, кадастровий номер: 4610137200:07:007:0302, яка знаходиться на території СК «Дружба-3».

Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою, площею 0, 1568 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка передана СК «Дружба-3» у власність на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року та щодо якої видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 9097155.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року «Про надання у власність садівничому кооперативу «Дружба-3» земельної ділянки на АДРЕСА_1 » земельна ділянка передається у власність для загального користування (проїзди). Згідно пункту 2.3. ухвали кооператив зобов`язаний забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянок інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно із вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

Встановивши, що СК «Дружба-3» є власником земельної ділянки з цільовим призначенням - для загального користування (проїзди); прохід/проїзд до належної позивачу земельної ділянки пролягає через земельну ділянку СК «Дружба-3», який заблокований металевими воротами відповідача, що унеможливлює вільний доступ до земельної ділянки, апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не перевірив доводи та аргументи позивача щодо неможливості забезпечення іншого проходу, проїзду до земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, крім проходу, проїзду через земельну ділянку відповідача та необхідністю у зв`язку з цим встановлення земельного сервітуту; не встановив, чи можливе задоволення потреб позивача щодо проходу, проїзду до своєї земельної ділянки у інших спосіб, аніж шляхом встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки відповідача.

Крім того, суд апеляційний суд не надав належної оцінки доводам та аргументам позивача щодо неможливості нормального використання своєї земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача щодо права на прокладання нових ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів та водопроводу, не дослідив докази наявності/відсутності технічної можливості щодо прокладення та експлуатації таких мереж.

Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, неправильно застосував норми матеріального права, не повно встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав неналежного способу захисту.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За викладених обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович