Рішення

від 29.02.2024 по справі 472/543/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/543/23

Провадження №2/472/22/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Горбаненка А.О., Фігурської К.М.,

прокурора - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду№3 селищеВеселинове цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Віти Денисенко в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сільськогосподарська виробнича фірма "Агросоюз", про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21червня 2023року до суду надійшла позовна заява керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Віти Денисенко в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарська виробнича фірма "Агросоюз", про конфіскацію земельної ділянки.

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року за клопотанням прокурора ОСОБА_1 змінено анкетні дані відповідача ОСОБА_3 , а саме, змінено по батькові відповідача з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".

В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_3 , який є громадянином Російської Федерації, в порядку спадкування набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області).

11.01.2017 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З 01.08.2012 року вказана земельна ділянка передана в оренду СВФ "Агросоюз".

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 , будучи іноземцем, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

У зв`язку з виявленими порушеннями, окружною прокуратурою 01.05.2023 надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області лист із вимогою вжиття заходів щодо виявлених порушень. Разом з цим, уповноваженим державним органом щодо конфіскації земельних ділянок заходів не вжито, а листом від 05.06.2023 повідомлено прокуратуру щодо відсутності коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору звернутись до суду з зазначеним позовом.

На підставі викладеного, прокурор просив суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку ОСОБА_3 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області).

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, та зокрема зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_3 , будучи іноземцем, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави. Також надав згоду на заочний розгляд справи.

В судовому засіданні представник третьої особи СВФ "Агросоюз" - адвокат Гусаров С.Д. не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

В судове засідання представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронної судової повістки до електронного кабінету підсистеми Електронний суд. До суду 04 жовтня 2023 року надав заяву про розгляд справи без участі представника ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

В судові засідання 22.11.2023 року, 22.12.2023 року, 31.01.2024 року та 29.02.2024 року відповідач ОСОБА_3 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційній веб-сторінці суду, та шляхом направлення судових повісток представнику ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_6 , яка 18 грудня 2023 року надала до суду заяву, в якій повідомила, що вона повідомила ОСОБА_3 , що в суді розглядається дана справа, однак він зазначив, що не зможе прибути до суду через війну.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно доч.1ст.280ЦПК Українисуд можеухвалитизаочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежнимчиномповідомлений продату,часімісце судовогозасідання; відповідачнез`явивсяв судовезасіданнябезповажних причинабобезповідомлення причин; відповідачнеподав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши вступне слово прокурора ОСОБА_1 , представника третьої особи - адвоката Гусарова С.Д., дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту громадянина Російської Федерації, НОМЕР_1 , виданого територіальним підрозділом № НОМЕР_2 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області в Московському районі міста Санкт-Петербурга 05 квітня 2012 року, код підрозділу НОМЕР_3 , місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-26).

Після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області), зареєструвавши своє право власності на зазначене нерухоме майно відповідно 11.01.2017 року (а.с. 16-18, 28, 29, 44-45).

З 01.08.2012 року вказана земельна ділянка передана в оренду СВФ "Агросоюз". (а.с. 30-31).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Також як свідок була допитана представник ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_6 , яка суду показала, що відповідач ОСОБА_3 є її двоюрідним братом. Він 39 років вже живе в Росії. Він прийняв спадщину, отримав земельну ділянку, і передав їй цю землю, оскільки вона йому не потрібна, однак документально вони це не оформили. Він знає, що розглядається дана справа у суді.

В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно зіст. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України(далі -ЗК України).

У відповідності до ч.ч. 1-3ст.1ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст.22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу(ч. 5ст. 22 ЗК України).

За змістом ч.ч. 3-4ст.81ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. «е»ст.140ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в»ст.143ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2ст.145 ЗК Українивизначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

В силу ч. 4 ст.145ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За змістом вказаної норми права передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом, а тому, в даному випадку, наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 , як іноземець, набувши у власність в порядку спадкування та зареєструвавши своє право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області), не відчужив їх протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, а тому спірна земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду на підставі ст. 145 ЗК України. Відповідно позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що прокурор просив стягнути з відповідача на свою користь сплачений прокуратурою судовий збір, то суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь прокуратури 4176,72 гривні судового збору (2834,72 гривні за позовну заяву + 1342 гривні за заяву про забезпечення позову).

Також, ухвалою суду від 26.06.2023 року було застосовано заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено відчуження земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташованої на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області), в тому числі шляхом заборони здійснення органами, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки;

- заборонено ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Російської Федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 05.04.2012 року ТП №50 відділу УФМС росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області в Московському районі м. Санкт-Петербурга, код підрозділу 780-050), та будь-яким іншим особам вчиняти із земельною ділянкою із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташованою на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області), дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти будь-які правочини щодо передачі прав на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зважаючи на те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги, то за таких обставин потреба в застосуванні заходів забезпечення позову відпала, а тому їх слід скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівникаВознесенської окружноїпрокуратури Миколаївськоїобласті ВітиДенисенко вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській областідо ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача:Сільськогосподарська виробничафірма "Агросоюз",про конфіскаціюземельної ділянки,- задовольнити.

Припинити правовласності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області, громадянина Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації, НОМЕР_1 , виданий територіальним підрозділом №50 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області в Московському районі міста Санкт-Петербурга 05 квітня 2012 року, код підрозділу НОМЕР_3 , місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на земельнуділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,0308 га, із кадастровим номером: 4821783400:01:000:0342, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (раніше - Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області), право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.01.2017 16:19:08 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1148252548217, номер відомостей про речове право: 18594009), шляхом їїконфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, проспект Миру, буд. 34 м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 39825404).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області, паспорт громадянина Російської Федерації, НОМЕР_1 , виданий територіальним підрозділом №50 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області в Московському районі міста Санкт-Петербурга 05 квітня 2012 року, код підрозділу НОМЕР_3 , місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) судовий збір в розмірі 4 176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області № 472/543/23 від 26 червня 2023 року, після набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 11 березня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко