Ухвала

від 21.03.2024 по справі 305/769/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/769/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

учасників судового розгляду: обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8

розглянувши клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання до початку апеляційного розгляду апеляційних скарг прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 та захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, н/військовозобов`язаного, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9» м. Ужгород, Закарпатської області, взявши його під варту в залі суду негайно, до набрання законної сили цим вироком.

Термін відбуття покарання за даним вироком рахується з дня затримання ОСОБА_5 Зараховано ОСОБА_5 у строк відбуття покарання за даним вироком попереднє ув`язнення з 19 березня 2022 року по 25 березня 2022 року.

Грошову заставу в розмірі 372150 грн. (триста сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят гривень), після вступу вироку в законну силу, ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 5663 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 10 копійок) за проведену експертизу № 835 від 19.04.2022 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Не погоджуючись з цим вироком в частині призначення покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України призначити покарання у вигляді 11 років розбавлення волі. В решту вирок залишити без змін.

В апеляційних скаргах захисники обвинуваченого вказали, що при ухваленні оскаржуваного вироку судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просять суд оскаржуваний вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Перед початкомрозгляду зазначенихапеляційних скарг,на електроннуадресу Закарпатськогоапеляційного судувід захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та черезканцелярію судувід захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 надійшли клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2023 року.

На обґрунтування клопотання захисники зазначили, що до постановлення вироку щодо ОСОБА_5 діяв запобіжний захід у виді застави, а суд без жодних на те підстав, в порушення всіх норм КПК України, без будь-якого обґрунтування, обрав підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою. Просить суд врахувати те, що внесена за ОСОБА_5 застава не була стягнута в дохід держави, така не була скасована, тобто відносно її підзахисного фактично діють два запобіжні заходи. Звертає увагу на те, що підзахисний не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також не має на меті будь яким чином перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. Просить врахувати, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, зокрема родину і постійне місце проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, активно займається волонтерською діяльністю та допомагає ЗСУ, станом на зараз в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, а відтак ОСОБА_5 , як особа призовного віку, не має можливості покинути територію України, раніше не судимий, не притягався до відповідальності, а отже немає підстав в даний час стверджувати про існування будь яких ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою. Звертає увагу, що наявний запобіжний захід у виді застави сприятиме належному виконанню процесуальних обов`язків обвинуваченим та відповідатиме меті запобіжного заходу, тому просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та залишити в силі запобіжний захід у виді застави.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисників, які просили клопотання задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається, окрім іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі, рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна і ухвалено запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_5 обрати у виді тримання під вартою в Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9» м. Ужгород, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.

Як вбачається з вироку суду, підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили стало призначення покарання у виді позбавлення волі.

Отже, суд у відповідності до вимог абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України вирішив питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження прийнявши рішення про запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили.

Виходячи зі наведеної правової конструкції статті 374 КПК України у вироку суду щодо ОСОБА_5 вказаний конкретний, обумовлений часовими рамками строк тримання його під вартою, а саме: до набрання вироком законної сили, що узгоджується з принципом правової визначеності, який є загальною ідеєю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та верховенством права з огляду на ч. 1 ст. 115 КПК України, якою передбачено обчислення строків, встановлених цим Кодексом не тільки годинами, днями і місяцями, але й вказівкою на подію (в даному випадку дату набрання вироком законної сили), що не суперечить принципу законності.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Руслан Яковенко проти України» від 04 червня 2015 року (пункт 46), зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. Особа засуджена судом першої інстанції, яка перебуває під вартою до закінчення строку оскарження вироку, не може вважатися такою, що перебуває під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення за підпунктом «с» пункту 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»

При цьому, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть, якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно із ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті коли виникають нові обставини.

Водночас, клопотання захисника не містить переконливих доводів щодо обставин, які виникли після ухвалення вироку і могли суттєво впливати на вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Доводи захисника щодо застосування ОСОБА_5 двох запобіжних заходів (тримання під вартою та застави) є абсолютно безпідставними, так як з вироку суду вбачається, що застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді застави було змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Хоча питання щодо повернення відповідної застави дійсно було залишено на стадію виконання вироку.

Доводи захисника ОСОБА_7 про необхідність врахування того, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, зокрема родину і постійне місце проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, активно займається волонтерською діяльністю та допомагає ЗСУ - не можуть бути взятими до уваги, позаяк з доводами щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого та даних про особу обвинуваченого, не позбавляє захисника права звернутися з таким клопотанням під час розгляду поданої апеляційної скарги по суті, відтак на даній стадії розгляду кримінального провадження апеляційний суд позбавлений можливості робити висновки щодо вищезазначених обставин.

Окрім того, враховуючи, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 призначено покарання за вчинення злочину, який є особливо тяжким, у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, то ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ризик ухилення обвинуваченого від суду є реальним, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час апеляційного судового розгляду.

Відомостей про те, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати, матеріали кримінального провадження не містять.

Окрім того, ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 11.12.2023 клопотання про зміну та скасування запобіжного заходу вирішувалось. (а.с. 171).

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, не встановлено і стороною захисту не доведено, а тому у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та залишення в силі запобіжного заходу у виді застави, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 331, 401, 405, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді