Рішення

від 14.03.2024 по справі 910/223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2024Справа № 910/223/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-Лтд"

про стягнення 124966,75 грн.

за участі представників:

від позивача: Даниляк О.С.

від відповідача: Шпортило Я.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-Лтд" про стягнення за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 28.01.2022 № 4600005292 пені в розмірі 90527,09 грн. та штрафу в розмірі 34439,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-Лтд" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 29.02.2024, в іншій частині клопотання відмовлено.

У судовому засіданні 29.02.2024 оголошено перерву до 14.03.2024 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на обставинах, що свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 95 %. В іншій частині позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав на безпідставність тверджень відповідача щодо зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 4600005292 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця частини до аудіо- та відеообладнання (Антена спрямована) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

У пункті 1.3 договору вказано, що постачальник гарантує, що товари належать йому на праві власності, не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього Договору становить 491 995,08 грн., в тому числі ПДВ - 81 999,1 8 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно з пунктом 5.1 договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Постачальник повинен одночасно з Товаром передати Покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.

У пункті 5.7 договору передбачено, що приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів.

Відповідно до пункту 5.8 договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі документів, передбачених у пунктах 5.8.1-5.8.6 Договору.

За положеннями пункту 5.13 договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється па підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

У Специфікації до договору вказано, що строк поставки товарів визначається кількістю календарних днів та становить - 100 (сто) календарних днів з дати укладення договору; найменування Товару - Антена спрямована ANT0627Y11, виробник - Foshan Lanbowan Communication Ltd. (Китайська Народна Республіка); кількість товару, що підлягав поставці 542 штуки, загальною ціною 491 995,08 грн.

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до видаткової накладної від 14.11.2022 № 500 та акту приймання товарів за кількістю та якістю від 19.11.2022 № 668 відповідач поставив товар на суму 491 995,08 грн. із ПДВ.

З огляду на те, що відповідач прострочив поставку товару, позивач 26.01.2023 звернувся до відповідача з претензією від 25.01.2023 № 1 про сплату штрафних санкцій.

У відповіді від 22.02.2023 № 2202/1 на претензію відповідач вказав, що товар фактично поставлений 14.11.2022, однак позивач не висував жодних претензій. При цьому, у період з 24.02.2022 по 07.07.2022 відповідач був позбавлений можливості здійснити розрахунки з іноземними постачальниками через обмеження здійснення імпортних операцій. Разом із цим, позивач не здійснював попередню оплату товару та не поніс жодних витрат унаслідок несвоєчасної поставки. Відтак, відповідач просив не нараховувати неустойку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Зі змісту пунктів 5.8, 5.13 договору слідує, що датою поставки товарів є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю па підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю та передача зазначених у пунктах 5.8.1-5.8.6 документів.

Отже, за умовами договору товар вважається поставленим саме з дати підписання акту приймання товарів за кількістю та якістю, що підписаний сторонами саме 19.11.2022 року.

Таким чином, останній день поставки товарів становив 09.05.2022, відтак позивач нарахував за період з 10.05.2022 до 09.11.2022 пеню в розмірі 90527,09 грн. та за період з 10.05.2022 до 18.11.2022 штраф у розмірі 34439,66 грн.

За арифметичним перерахунком суду, нарахована позивачем пеня в сумі 90527,09 грн. та штраф у розмірі 34439,66 грн. за прострочення строку поставки товару розраховані правильно.

Одночасно, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95 %, пославшись на те, що за період з травня 2022 року по 14.11.2022 від позивача не надходило жодних претензій щодо строків поставки товару. Відтак, позивач пропустив строки позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки. Разом із цим, відповідач допустив порушення строків поставки товару у зв`язку з військовою агресією проти України та прийняттям нормативно-правових актів, якими заборонено здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, на що відповідач не міг вплинути. Водночас, відповідач не відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань та поніс збитки при їх виконані. При цьому, розмір неустойки складає більше 25 % загальної вартості товару, що є невиправдано великою та несе надмірний тягар для відповідача, у той час як позивач не зазнав збитків.

Заперечуючи проти зменшення розміру пені, позивач наголосив, що відповідач не надав в установлений договором строк доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин для даного випадку з прострочення поставки товару. Одночасно, відповідач у добровільному порядку прийняв на себе зобов`язання щодо строків поставки товару, та в договорі підтвердив, що право власності на товару належить відповідачу. У свою чергу, позивач перебуває в скрутному фінансовому становищі, та виходячи з принципу рівності сторін, положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача. При цьому, стягнення штрафних санкцій є правом позивача, яким останнім скористався внаслідок прострочення відповідачем поставки товару.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій позивачем не пропущена.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що доступ працівників відповідача до орендованого приміщення у вказаний період було обмежено чи заборонено з боку позивача.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Відповідно до пункту 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника Товару*, де виникли дані обставини.

За положеннями пункту 8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника Товару*, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. *Відповідний документ повинен бути належним чином легалізовано на території України (наприклад, шляхом проставлення апостилю, легалізовано в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили) та мати нотаріально засвідчений переклад на українську мову.

Разом із цим, матеріали справи доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений договором спосіб та строки не містять.

У свою чергу, позивач через два місяці після поставки товару звернувся до відповідача з претензією від 25.01.2023 про сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Поряд із цим, з умов специфікації до договору слідує, що місцем поставки товару є: вул. Маяковського, 49, м. Боярка, Київська область.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, м. Боярка Боярської міської територіальної громади відносилася до 26.03.2022 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/minoboroni-irpin-bucha-gostomel-ta-vsya-kiyivska-oblast-zvilneni-vid-zagarbnika-odnak-gromadyanam-povertatisya-shche-zarano, 02.04.2022 вся Київська область звільнена від противника.

Одночасно, відповідно до пункту 14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» уповноваженим установам заборонено здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків здійснення: власних операцій банків, уключаючи розрахунки з міжнародними платіжними системами; імпортних операцій резидентів з купівлі товарів критичного імпорту за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; валютних операцій МФО, уключаючи представництва МФО, а також валютних операцій резидентів та нерезидентів з переказу коштів в іноземній/ національній валюті з метою розрахунків з МФО або з його представництвом; валютних операцій резидентами та нерезидентами для проведення мобілізаційних та інших заходів (потреб), визначених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки та оборони; операцій з оплати витрат на лікування в медичних закладах іноземної держави, оплати витрат на транспортування хворих, оплати витрат, пов`язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати та витрати на поховання); на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; переказів на користь дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном.

07.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 р. № 153 та визнання таким, що втратив чинність, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2022 р. № 289» № 761, рекомендовано Національному банку забезпечити здійснення переказів за операціями з імпорту товарів, що класифікуються в товарних групах 01 - 97 УКТЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», а також імпорту послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), за переліком згідно з додатком до цієї постанови.

Суд зауважує, що в пункті 1.3 договору відповідач гарантує, що товари належать йому на праві власності, однак фактично здійснив замовлення товару у виробника в Китайській Народній Республіці 15.02.2022 на умовах попередньої оплати.

Разом із цим, як убачається з матеріалів справи, позивачем не здійснювалася попередня оплата товару відповідачу за договором від 28.01.2022 № 4600005292.

До того ж, згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір штрафних санкцій становить близько 25 % від загальної вартості поставленого товару.

З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 30 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 63368,96 грн. та 24107,76 грн. штрафу.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диона-Лтд» (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, корп. Д, офіс 103; ідентифікаційний код 16302753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 44; ідентифікаційний код 42795490) 24107 (двадцять чотири тисячі сто сім) грн. 76 коп. штрафу, 63368 (шістдесят три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 96 коп. пені, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 25.03.2024 року.

Суддя К.В. Полякова