Рішення

від 06.02.2024 по справі 910/16902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/16902/23

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд»

про визнання недійсним одностороннього правочину

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Жукова Л.А., адвокат за довіреністю № 19/1 від 25.12.2023

від відповідача Мернік О.В., ордер серії АЕ № 1245414 від 06.12.2023

СУТЬ СПОРУ:

31.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» про визнання недійсним одностороннього правочину - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36.000.000,00 грн своїх зобов`язань перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2023 № 2023-10/11 та зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» зі сплати заборгованості, що була набута ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.07.20212 № 24/07/2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ЕФТ» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 100-RDD/1-335 від 29.06.2023. Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань з оплати електричної енергії у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36.000.000,00 грн своїх зобов`язань перед позивачем за договором купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2023 № 2023-10/11 та зобов`язань позивача перед відповідачем зі сплати заборгованості, що була набута відповідачем, згідно договору про відступлення права вимоги від 24.07.2023 № 24/07/2023. Заборгованість позивача перед відповідачем є складовою заборгованості, яка виникла у позивача перед ТОВ «ДЕ Трейдинг» згідно з договором про участь у балансуючій групі № Е100-BR-816 від 26.06.2020. Право вимоги даної заборгованості було відступлено на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» згідно з договором про відступлення права вимоги № U01/0/1-080/1 від 04.10.2023. В подальшому частину заборгованості у розмірі 36.000.000,00 грн було відступлено на користь ТОВ «Енергетична компанія «Система» згідно договору про відступлення права вимоги № 30/01/2023 від 30.01.2023. Листом від 28.07.2023 № 2023-07/28 позивача було інформовано про те, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 право вимоги на суму 36.000.000,00 грн перейшло на користь відповідача. Позивач зазначає, що здійснений правочин суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 8-2 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022, умовам договору про договірне списання з поточних рахунків, а також вчинений всупереч ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» за відсутності згоди органу приватизації позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16902/23 від 07.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.11.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16902/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.12.2023.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.11.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.11.2023 о 19:20 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 04.12.2023 включно.

04.12.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що заборона встановлена ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не поширюється на будь-які односторонні правочини, вчинені ТОВ «ЕФТ». Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022, не покладалося спеціальних обов`язків на ТОВ «ЕФТ». Правочин ТОВ «ЕФТ» про зарахування однорідних вимог відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України, вчинений за відсутності встановлених заборон.

06.12.2023 від представника відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

12.12.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що припинення господарського зобов`язання ТОВ «ЕФТ» без надання згоди органу приватизації призвело до порушення вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» незалежно від того чи поширюється безпосередньо дія цієї норми на відповідача. Основною виробничою одиницею ПАТ «Донбасенерго» є Слов`янська ТЕС постачання газу до якої здійснюється ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022. Приймання платежів у інший спосіб ніж шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок ПАТ «Донбасенерго» має наслідком порушення вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків та умов договору про договірне списання з поточних рахунків.

12.12.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.01.2024.

25.12.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що не є учасником відносин з виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу і тим більше договірних відносин між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та не приймав на себе жодних зобов`язань, які б обмежували його право на зарахування зустрічних вимог. Вважає, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України та вчинений за відсутності встановлених заборон, тому позовні вимоги є безпідставними.

09.01.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.01.2024.

Позивач в судовому засіданні 23.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 23.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

23.01.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.02.2024.

В судовому засіданні 06.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ Трейдинг» (далі - ТОВ «ДЕ Трейд») та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (ПАТ «Донбасенерго») укладено договір про участь у балансуючій групі № Е100-BR-816 (далі - договір № Е100-BR-816).

Відповідно до п. 1.1 договору № Е100-BR-816 за умовами цього договору ТОВ «ДЕ Трейдинг» зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі, а учасник балансуючої групи зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед ТОВ «ДЕ Трейдинг».

04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ Трейдинг» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № U01.0/1-080/1 (далі - договір № U01.0/1-080/1).

Відповідно до п. 1.1 договору № U01.0/1-080/1 за цим договором первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договорами:

договором про участь у балансуючій групі від 26.06.2020 № Е100-BR-816;

договором про участь у балансуючій групі від 29.06.2021 № Е100-BR-889;

договором про купівлі-продаж електричної енергії від 26.06.2019 № Е100- RDD/1-001, (далі - основні договори), які укладені між ТОВ «ДЕ Трейдинг» та ПАТ «Донбасенерго» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору № U01.0/1-080/1 розмір заборгованості боржника за основними договорами, право вимоги щодо яких відступається первісним кредитором згідно з даним договором складає, зокрема за договором про участь у балансуючій групі від 26.06.2020 № Е100-BR-816 у сумі 294.316.990,66 грн.

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Система» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 30/01-2023 (далі - договір № 30/01-2023).

Відповідно до п. 1.1. договору № 30/01-2023 за цим договором первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договором № U01.0/1-080/1 про відступлення права вимоги від 04.10.2021 (далі - основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «ДЕ Трйдинг» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору № 30/01-2023 розмір заборгованості ПАТ «Донбасенерго» (боржник) за основним договором, право вимоги щодо якого відступається первісним кредитором згідно з даним договором складає 36.000.000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору № 30/01-2023 право вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент передачі всіх первинних документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за основним договором, але в будь-якому випадку не раніше дати підписання сторонами акту приймання документів.

30.01.2023 на виконання умов п. 1.5 договору № 30/01-2023 між сторонами підписано акт приймання документів, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують зобов`язання боржника - ПАТ «Донбасенерго» за основним договором на суму 36.000.000,00 грн.

Заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед «Енергетична компанія «Система» в розмірі 36.000.000,00 грн за договором № 30/01-2023 підтверджується складеним між ними актом звірки взаємних розрахунків станом на січень 2023 року.

24.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Система» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 24/07/2023 (далі - договір № № 24/07/2023).

Відповідно до п. 1.1 договору № 24/07/2023 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договором № 30/01/2023 про відступлення права вимоги від 30.01.2023 (далі - основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «ТЕК» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору № 24/07/2023 розмір заборгованості ПАТ «Донбасенерго» (далі - боржник) за основним договором, право вимоги щодо якого відступається первісним кредитором згідно з даним договором, складає 36.000.000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору № 24/07/2023 право вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент передачі всіх первинних документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за основним договором, але в будь-якому випадку не раніше дати підписання сторонами акту приймання документів.

24.07.2023 на виконання умов п. 1.5 договору № 24/07/2023 між сторонами підписано акт приймання документів, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують зобов`язання боржника - ПАТ «Донбасенерго» за основним договором на суму 36.000.000,00 грн.

29.06.2023 між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» (ТОВ «ЕФТ», покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 (далі - договір № Е100-RDD/1-335).

Відповідно до п. 2.1 договору № Е100-RDD/1-335 продавець зобов`язаний продати електричну енергію покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціонів на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені цим договором. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об`єднаній енергетичній системі України (ОЕМ України).

31.07.2023 між позивачем та відповідачем складено акт купівлі-продажу електроенергії № Е100-RDD/1-2307, відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав електроенергію загальною вартістю 176.605.946,70 грн.

За умовами пунктів 4.3 та 4.4 договору № Е100-RDD/1-335 оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 11 цього договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку 1-го періоду купівлі/продажу, та не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку наступних періодів купівлі/продажу у сумі не меншій, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за відповідний етап.

Період купівлі/продажу складається з таких етапів:

1 етап: 1-10 число розрахункового місяця;

2 етап: 11-20 число розрахункового місяця;

3 етап: 21-30 (31) число розрахункового місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу претензію-вимогу № 01-1.3/01429/1 від 01.09.2023, в якій позивач вимагав у відповідача здійснити оплату заборгованості за договором № Е100-RDD/1-335 в сумі 175.475.066,70 грн.

Відповідач звернувся до позивача із заявою № 2023-10/11 від 11.10.2023, яка отримана останнім 12.10.2023 та зареєстрована за вх. № 01-01642/1-08/1.1, про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У даній заяві відповідач зазначив, що прострочена заборгованість ТОВ «ЕФТ» перед ПАТ «Донбасенерго» за договором № Е100-RDD/1-335 складає 175.475.066,70 грн. У свою чергу прострочена заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» за договором № 24/07/2023 складає 36.000.000,00 грн.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України ТОВ «ЕФТ» прийняло рішення щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «ЕФТ» перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023 виконано (припинено) у розмірі 36.000.000,00 грн; заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» за договором про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 виконано (припинено) у повному обсязі у розмірі 36.000.000,00 грн.

Спір виник в зв`язку з тим, що на думку позивача неправомірно вчинений відповідачем односторонній правочин, оформлений у вигляді заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, підлягає визнанню недійсним.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що вчинений ним правочин відповідає вимогам чинного законодавства .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява № 2023-10/11 від 11.10.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов`язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов`язань сторін у справі.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні приписи щодо припинення господарського зобов`язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Виходячи з приписів наведених норм, зарахування представляє собою спосіб припинення зобов`язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності між сторонами спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.

Також, суд дійшов висновку, що вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договором купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023 ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» є боржником, а ПАТ «Донбасенерго» кредитором, а за договором про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 навпаки ПАТ «Донбасенерго» є боржником, а ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» кредитором.

Перевіряючи настання строків виконання зобов`язань суд приходить до висновку, що вони настали.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві не заперечує, що оспорюваний правочин відповідає наведеним умовам, що ставляться до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (у сторін виникли зустрічні вимоги, ці вимоги є однорідними та строк їх виконання настав).

Судом встановлено, що між сторонами відсутні спори відносно виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023 та за договором про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023, оскільки сторонами не підтверджено інше.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач вказує на те, що оспорюваний правочин суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 8-2 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022, умовам договору про договірне списання з поточних рахунків, а також вчинений всупереч ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» за відсутності згоди органу приватизації позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення).

Згідно пп. 6 п. 4 Положення це Положення покладає спеціальні обов`язки на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям на умовах, передбачених пунктами 8-1 і 8-2 цього Положення.

Відповідно до п. 8-1 Положення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями і постачає їм природний газ з дати укладення таких договорів до 15 квітня 2024 р. (включно) на умовах, передбачених у пункті 8-2 цього Положення, за визначеними цінами.

Відповідно до п. 8-2 Положення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями за формою, встановленою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», за умови, якщо станом на дату підписання договору постачання природного газу теплова електростанція або теплоелектроцентраль, зазначені у переліку, затвердженому Міненерго, мають підписаний та чинний договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про договірне списання з поточних рахунків (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від НЕК «Укренерго», із строком дії до повного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу.

У разі коли відповідно до абзацу першого цього пункту договір постачання природного газу не був укладений або ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було припинено постачання газу згідно з договором постачання природного газу, вважається, що у такої теплової електростанції/теплоелектроцентралі відсутній постачальник із спеціальними обов`язками відповідно до цього Положення.

Позивач зазначає, що на виконання даного Положення між позивачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладено договір про постачання природного газу та договір про договірне списання з поточних рахунків призначених для зарахування коштів. У відповідності до договору про договірне списання кошти, що надходять на поточний рахунок ПАТ «Донбасенерго» підлягають списанню для виконання грошових зобов`язань перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договором про постачання природного газу. Отже приймати оплату від покупців позивач має право лише шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок, оскільки вони підлягають списанню на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Приймання платежів у інший спосіб має наслідком порушення вимог Положення та умов договору про договірне списання з поточних рахунків.

Судом не приймаються до уваги дані посилання, оскільки ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» не є учасником відносин з виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу і тим більше договірних відносин між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Крім цього, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу «Припинення зобов`язань».

Слід зазначити, що договір купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023, укладений між ПАТ «Донбаснерего» та ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наказом Фонду державного майна України № 1773 від 09.10.2023 «Про внесення змін до наказу Фонду державного маи?на Украі?ни № 1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліків об`єктів малоі? приватизаціі?, що підлягають приватизаціі? (із змінами)» пакет акцій ПАТ «Донбасенерго» (державна частка 25 + 1 акція) віднесено до переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, органом приватизації зазначено - Регіональне відділення Фонду по Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Посилання позивача на те, що органом приватизації не було надано відповідної згоди на припинення господарського зобов`язання відповідача перед позивачем, а тому правочин є недійсним не приймаються судом до уваги оскільки

Наведеною нормою чітко визначено суб`єктів для яких встановлено заборону на вчинення окремих правочинів без згоди органів приватизації - уповноважені органи управління державних і комунальних підприємств та господарських товариств щодо яких прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу або пакету акцій (частики) господарського товариства.

Отже, дана норма не містить заборони для відповідача на вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, тоді як позивач отримавши такий правочин від відповідача мав звернутися до органу приватизації щодо розгляду питання отримання відповідного дозволу/погодження, що зроблено позивачем не було.

З огляду на відсутність відмови органу приватизації у наданні дозволу на зарахування однорідних зустрічних вимог, викладених у заяві відповідача № 2023-10/11 від 11.10.2023, позивачем не доведено наявність обставин, які свідчать про недопустимість їх зарахування.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського об`єднаної палати від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 були уточнені висновки щодо безспірності вимог та зазначено, зокрема, що відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (п. 47); за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (п. 48); заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 49); наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (п. 50); наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п. 51).

Отже, виходячи з того, що на момент здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» зарахування зустрічних майнових вимог, такі вимоги сторін є зустрічні, однорідні та такі, строк виконання яких настав, а також виходячи з того, що їх зарахування не заборонено вимогами ст. 602 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про чинність одностороннього правочину про припинення взаємних зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, вчиненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023 є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем у відповідності до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023 позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що односторонній правочин суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

З урахуванням усіх встановлених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує недійсність правочину, в зв`язку з чим пред`явлені позовні вимоги про визнання недійсним правочину відповідача, що оформлений заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.03.2024.

Суддя В.В.Сівакова