ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2024 р. Справа№ 910/16902/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024
у справі № 910/16902/23 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Флоу Трейд"
про визнання недійсним одностороннього правочину
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - позивач; ПАТ «Донбасенерго»; апелянт) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» (надалі - відповідач; ТОВ «Енерджи Флоу Трейд»; ТОВ «ЕФТ») про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36 000 000,00 грн своїх зобов`язань перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2023 № 2023-10/11 та зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» зі сплати заборгованості, що була набута ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.07.2023 № 24/07/2023.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ЕФТ» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 100-RDD/1-335 від 29.06.2023. Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань з оплати електричної енергії у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36 000 000,00 грн своїх зобов`язань перед позивачем за договором купівлі-продажу електричної енергії від 11.10.2023 № 2023-10/11 та зобов`язань позивача перед відповідачем зі сплати заборгованості, що була набута відповідачем, згідно договору про відступлення права вимоги від 24.07.2023 № 24/07/2023. Заборгованість позивача перед відповідачем є складовою заборгованості, яка виникла у позивача перед ТОВ «ДЕ Трейдинг» згідно з договором про участь у балансуючій групі № Е100-BR-816 від 26.06.2020. Право вимоги даної заборгованості було відступлено на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» згідно з договором про відступлення права вимоги № U01/0/1-080/1 від 04.10.2023. В подальшому частину заборгованості у розмірі 36 000 000,00 грн було відступлено на користь ТОВ «Енергетична компанія «Система» згідно договору про відступлення права вимоги № 30/01/2023 від 30.01.2023. Листом від 28.07.2023 № 2023-07/28 позивача було інформовано, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 право вимоги на суму 36 000 000,00 грн перейшло на користь відповідача. Позивач зазначав, що спірний правочин суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 82 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022, умовам договору про договірне списання з поточних рахунків, а також вчинений всупереч ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» за відсутності згоди органу приватизації.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує недійсність правочину, в зв`язку з чим пред`явлені позовні вимоги про визнання недійсним правочину відповідача, що оформлений заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Донбасенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23 та прийти нове, яким позовні вимоги ПАТ «Донбасенерго» задовольнити: визнати недійсним правочин - заяву ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36 000 000,00 грн своїх грошових зобов`язань перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії № 100-RDD/1-335 від 29.06.2023 та зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» зі сплати заборгованості, що була набута ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» згідно договору про відступлення права вимоги від 24.07.2023 № 24/07/2023.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач зазначає, що оспорюваний правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог хоч і є одностороннім, здійсненим за заявою Відповідача, однак призводить до правових наслідків припинення як господарського зобов`язання ПАТ «Донбасенерго», так і господарського зобов`язання його боржника за договором купівлі-продажу електричної енергії, що згідно з нормами частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» вимагає від ПАТ «Донбасенерго» отримання згоди органу приватизації. Господарський суд міста Києва у спірному рішенні зазначив, що позивач не звертався до органу приватизації із заявою про надання згоди на зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що ПАТ «Донбасенерго» не могло отримати згоду органу приватизації до отримання заяви Відповідача про зарахування, оскільки про намір ТОВ «ЕФТ» здійснити таке зарахування ПАТ «Донбасенерго» відомо не було.
Отже, оскільки орган приватизації не надавав ПАТ «Донбасенерго», щодо якого прийнято рішення про приватизацію, відповідної попередньої згоди на припинення господарського зобов`язання, то відповідно до абз. 14 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», правочин, вчинений без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації, є недійсним.
Апелянт також вказує, що зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36 000 000,00 грн своїх грошових зобов`язань перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії № 100-RDD/1-335 від 29.06.2023 та грошових зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» зі сплати заборгованості, що була набута відповідачем згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.07.20212 № 24/07/2023, є такою, що суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 82 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 (надалі - Положення), умовам договору про договірне списання з поточних рахунків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/16902/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23; розгляд апеляційної скарги ПАТ «Донбасенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23 призначено на 27.05.2024.
30.04.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» мотивує тим, що заборона ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не поширюється на будь-які односторонні правочини, вчинені ТОВ «ЕФТ». Більше того, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином вчинення якого є неприпустимим, мають вчинятися виключно з підстав визначених ст. 602 ЦК України, які в даному випадку відсутні.
Також позивач звернув увагу, що, по-перше, ТОВ «ЕФТ» взагалі не є учасником відносин з виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу і тим більше договірних відносин між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг», та не приймав на себе жодних зобов`язань, які б обмежували його право на зарахування зустрічних вимог.
По-друге, ані положення, ані інші законодавчі акти не містять заборон щодо вчинення відповідачем правочину із зустрічного зарахування грошових вимог, які виникли у ТОВ «ЕФТ» перед ПАТ «Донбасенерго» та ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ».
По-третє, договір купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023, укладений між ПАТ «Донбаснерего» та ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
По-четверте, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу «Припинення зобов`язань».
Тому, на думку ТОВ «Енерджи Флоу Трейд», доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, які зроблені у чіткій відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийти нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ Трейдинг» (далі - «ДЕ Трейдинг») та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» укладено договір про участь у балансуючій групі № Е100-BR-816 (в тексті - Договір № Е100-BR-816).
Відповідно до п. 1.1 Договору № Е100-BR-816 ТОВ «ДЕ Трейдинг» зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі, а учасник балансуючої групи зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед ТОВ «ДЕ Трейдинг».
04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ Трейдинг» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № U01.0/1-080/1 (надалі - Договір № U01.0/1-080/1).
За п. 1.1 Договору № U01.0/1-080/1 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договорами:
договором про участь у балансуючій групі від 26.06.2020 № Е100-BR-816;
договором про участь у балансуючій групі від 29.06.2021 № Е100-BR-889;
договором про купівлі-продаж електричної енергії від 26.06.2019 № Е100- RDD/1-001, (далі - основні договори), які укладені між ТОВ «ДЕ Трейдинг» та ПАТ «Донбасенерго» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 1.2 Договору № U01.0/1-080/1 розмір заборгованості боржника за основними договорами, право вимоги щодо яких відступається первісним кредитором згідно з даним договором складає, зокрема за договором про участь у балансуючій групі від 26.06.2020 № Е100-BR-816 294 316 990,66 грн.
30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Система» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 30/01-2023 (скорочено - Договір № 30/01-2023).
У відповідності до п. 1.1. Договору № 30/01-2023 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договором № U01.0/1-080/1 про відступлення права вимоги від 04.10.2021 (основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «ДЕ Трйдинг» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 1.2 Договору № 30/01-2023 розмір заборгованості ПАТ «Донбасенерго» (боржник) за основним договором, право вимоги щодо якого відступається первісним кредитором згідно з даним договором складає 36 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5 Договору № 30/01-2023 право вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент передачі всіх первинних документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за основним договором, але в будь-якому випадку не раніше дати підписання сторонами акту приймання документів.
30.01.2023 на виконання умов п. 1.5 Договору № 30/01-2023 між сторонами підписано акт приймання документів, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують зобов`язання боржника - ПАТ «Донбасенерго» за основним договором на суму 36 000 000,00 грн.
Заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед «Енергетична компанія «Система» в розмірі 36 000 000,00 грн за Договором № 30/01-2023 підтверджується складеним між ними актом звірки взаємних розрахунків станом на січень 2023 року.
24.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Система» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 24/07/2023 (нижче - Договір № 24/07/2023).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 24/07/2023 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові та стає кредитором за договором № 30/01/2023 про відступлення права вимоги від 30.01.2023 (далі - основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ «ТЕК» та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі та у строки встановлені цим договором.
Згідно з п. 1.2 Договору № 24/07/2023 розмір заборгованості ПАТ «Донбасенерго» (боржник) за основним договором, право вимоги щодо якого відступається первісним кредитором згідно з даним договором, складає 36 000 000,00 грн.
За п. 1.5 Договору № 24/07/2023 право вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент передачі всіх первинних документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед первісним кредитором за основним договором, але в будь-якому випадку не раніше дати підписання сторонами акту приймання документів.
24.07.2023 на виконання умов п. 1.5 Договору № 24/07/2023 між сторонами підписано акт приймання документів, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують зобов`язання боржника - ПАТ «Донбасенерго» за основним договором на суму 36 000 000,00 грн.
29.06.2023 між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 (в подальшому - Договір № Е100-RDD/1-335).
За п. 2.1 Договору № Е100-RDD/1-335 продавець зобов`язаний продати електричну енергію покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціонів на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені цим договором. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об`єднаній енергетичній системі України (ОЕМ України).
31.07.2023 між позивачем та відповідачем складено акт купівлі-продажу електроенергії № Е100-RDD/1-2307, відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав електроенергію загальною вартістю 176 605 946,70 грн.
За умовами пунктів 4.3 та 4.4 Договору № Е100-RDD/1-335 оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 11 цього договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку 1-го періоду купівлі/продажу, та не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку наступних періодів купівлі/продажу у сумі не меншій, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за відповідний етап.
Період купівлі/продажу складається з таких етапів:
1 етап: 1-10 число розрахункового місяця;
2 етап: 11-20 число розрахункового місяця;
3 етап: 21-30 (31) число розрахункового місяця.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію-вимогу № 01-1.3/01429/1 від 01.09.2023, в якій позивач вимагав у відповідача здійснити оплату заборгованості за Договором № Е100-RDD/1-335 в сумі 175 475 066,70 грн.
Відповідач звернувся до позивача із заявою № 2023-10/11 від 11.10.2023, яка отримана останнім 12.10.2023 та зареєстрована за вх. № 01-01642/1-08/1.1, про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У вказаній заяві відповідач зазначив, що прострочена заборгованість ТОВ «ЕФТ» перед ПАТ «Донбасенерго» за Договором № Е100-RDD/1-335 складає 175 475 066,70 грн. У свою чергу прострочена заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» за Договором № 24/07/2023 складає 36 000 000,00 грн.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України ТОВ «ЕФТ» прийняло рішення щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «ЕФТ» перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023 виконано (припинено) у розмірі 36 000 000,00 грн; заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» за договором про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 виконано (припинено) у повному обсязі у розмірі 36 000 000,00 грн.
Так, на думку позивача, відповідачем неправомірно вчинено односторонній правочин, оформлений у вигляді заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, а тому такий підлягає визнанню недійсним.
В рамках апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що за статтями 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Виходячи зі змісту оспорюваної заяви № 2023-10/11 від 11.10.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою відповідна заява відповідача є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов`язань.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи щодо припинення господарського зобов`язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Виходячи з наведених нормативних приписів, зарахування представляє собою спосіб припинення зобов`язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності між сторонами спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.
Відповідні вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договором купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023, де ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» є боржником, а ПАТ «Донбасенерго» кредитором, а за договором про відступлення права вимоги № 24/07/2023 від 24.07.2023 навпаки ПАТ «Донбасенерго» є боржником, а ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» кредитором.
Строки виконання зобов`язань за вказаними договорами є такими, що настали.
Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
За доводами апелянта, оспорюваний правочин суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 82 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022, умовам договору про договірне списання з поточних рахунків, а також вчинений всупереч ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» за відсутності згоди органу приватизації позивача.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу. До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать: 1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу; 2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів; 3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів; 4) захист здоров`я, життя та власності населення. Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати: 1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов`язки на суб`єктів ринку природного газу; 2) обсяг спеціальних обов`язків; 3) коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки; 4) обсяг прав суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для виконання таких обов`язків; 5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; 6) територію та строк виконання спеціальних обов`язків; 7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті. Вибір суб`єкта або суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади застосовуються в частині, що не суперечить рішенню Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу. Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, доводить до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства інформацію про заходи, вжиті на виконання цієї статті, у тому числі щодо можливих наслідків таких заходів для конкуренції на ринку природного газу України та на ринку природного газу Енергетичного Співтовариства. Оновлення інформації про заходи, вжиті на виконання цієї статті, надається Секретаріату Енергетичного Співтовариства центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, раз на два роки.
Як вже зазначалось раніше, постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06.03.2022 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно пп. 6 п. 4 Положення ним покладаються спеціальні обов`язки на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям на умовах, передбачених пунктами 81 і 82 цього Положення.
За п. 81 Положення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями і постачає їм природний газ з дати укладення таких договорів до 15 квітня 2024 року (включно) на умовах, передбачених у пункті 82 цього Положення, за визначеними цінами.
Відповідно до п. 82 Положення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладає договори постачання природного газу з тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями за формою, встановленою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», за умови, якщо станом на дату підписання договору постачання природного газу теплова електростанція або теплоелектроцентраль, зазначені у переліку, затвердженому Міненерго, мають підписаний та чинний договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про договірне списання з поточних рахунків (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від НЕК «Укренерго», із строком дії до повного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу.
У разі коли відповідно до абзацу першого цього пункту договір постачання природного газу не був укладений або ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було припинено постачання газу згідно з договором постачання природного газу, вважається, що у такої теплової електростанції/теплоелектроцентралі відсутній постачальник із спеціальними обов`язками відповідно до цього Положення.
Згідно доводів апелянта, на виконання Положення між ним та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладено договір про постачання природного газу та договір про договірне списання з поточних рахунків призначених для зарахування коштів. У відповідності до договору про договірне списання кошти, що надходять на поточний рахунок ПАТ «Донбасенерго» підлягають списанню для виконання грошових зобов`язань перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договором про постачання природного газу. Отже приймати оплату від покупців позивач має право лише шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок, оскільки вони підлягають списанню на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Приймання платежів у інший спосіб має наслідком порушення вимог Положення та умов договору про договірне списання з поточних рахунків.
З огляду на наведені приписи Закону України «Про ринок природного газу» та Положення, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ТОВ «Енерджи Флоу Трейд» не є учасником відносин з виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу і тим більше договірних відносин між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу «Припинення зобов`язань».
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії № Е100-RDD/1-335 від 29.06.2023 не містить заборони щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, колегією суддів відхиляються твердження апелянта про те, що зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог на загальну суму 36 000 000,00 грн своїх грошових зобов`язань перед ПАТ «Донбасенерго» за договором купівлі-продажу електричної енергії № 100-RDD/1-335 від 29.06.2023 та грошових зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ЕФТ» зі сплати заборгованості, що була набута останнім згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.07.20212 № 24/07/2023, є такою, що суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 82 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, умовам договору про договірне списання з поточних рахунків, як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Наказом Фонду державного майна України № 1773 від 09.10.2023 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України № 1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизаціі, що підлягають приватизації (із змінами)» пакет акцій ПАТ «Донбасенерго» (державна частка 25 + 1 акція) віднесено до переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, органом приватизації зазначено - Регіональне відділення Фонду по Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу.
Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.
Так, вказаною правовою нормою чітко визначено суб`єктів для яких встановлено заборону на вчинення окремих правочинів без згоди органів приватизації - уповноважені органи управління державних і комунальних підприємств та господарських товариств щодо яких прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу або пакету акцій (частки) господарського товариства.
Отже, дана норма права не містить заборони для відповідача на вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, тоді як позивач, отримавши такий правочин від відповідача, мав звернутися до органу приватизації щодо розгляду питання отримання відповідного дозволу/погодження, що зроблено позивачем не було.
Тому, зважаючи на відсутність відмови органу приватизації у наданні дозволу на зарахування однорідних зустрічних вимог, викладених у заяві відповідача № 2023-10/11 від 11.10.2023, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведення позивачем наявності обставин, які свідчать про недопустимість їх зарахування.
З цих підстав колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо недійсності спірного правочину через ненадання органом приватизації відповідної згоди на припинення господарського зобов`язання відповідача перед позивачем, а тим самим про невідповідність оскаржуваного правочину вимогам частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 були уточнені правові висновки щодо безспірності вимог та зазначено, зокрема, що відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (п. 47); за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (п. 48); заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 49); наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (п. 50); наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п. 51).
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За вказаного, виходячи з того, що на момент здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд» зарахування зустрічних майнових вимог, такі вимоги сторін є зустрічні, однорідні та такі, строк виконання яких настав, з урахуванням того, що їх зарахування не заборонено вимогами ст. 602 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про чинність одностороннього правочину про припинення взаємних зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023, вчиненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Флоу Трейд», а також про те, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних вимог № 2023-10/11 від 11.10.2023 є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем у відповідності до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, колегією суддів відхиляються доводи апелянта в їх сукупності.
В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в спростування викладених позивачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16902/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго".
4. Справу № 910/16902/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.06.2024.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2024 |
Оприлюднено | 10.06.2024 |
Номер документу | 119574621 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Алданова С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні