Постанова

від 20.03.2024 по справі 2-1916/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1916/12

провадження № 61-244св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство «Агроспосперіс Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

Деснянський відділ державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що на виконанні ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 від 19 листопада 2012 року, яке відкрито відносно ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1916 від 25 червня 2012 року виданого Деснянським районним судом м. Києва.

У рамках вказаного виконавчого провадження, на підставі постанови від 19 листопада 2012 року державним виконавцем було накладено арешт на майно ОСОБА_1 05 грудня 2014 року державним виконавцем на підставі пункту 7 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Наразі виконавче провадження № НОМЕР_1 повернуто стягувачу, але арешт, накладений в рамках виконавчого провадження, не знятий.

ОСОБА_1 просила:

зобов`язати посадових осіб Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешти з усього майна ОСОБА_1 , що накладені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року в складі судді: Лісовської О. В., скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано посадових осіб Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешти з усього майна ОСОБА_1 , що накладені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

у частині першій статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна;

не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна боржника

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка підписана Горбатовським І. І. на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу державного виконавця Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатовського І. А. задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року скасовано та у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

порядок та підстави повернення виконавчого документа стягувачу були врегульовані статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 04 листопада 2010 року № 2677-VI, згідно з якою повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону;

вказана норма закону не передбачала зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника. Згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону від 04 листопада 2010 року № 2677-VI повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Аргументи учасників справи

03 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, в якій просить:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

зі змісту доданої до апеляційної скарги довіреності від 19 вересня 2023 року, вбачається, що Деснянським ВДВС було уповноважено державного виконавця Горбатовського І. А. на представництво інтересів відділу зі всіма правами, які належать позивачу, відповідачу, третій особі;

вирішення скарги на бездіяльність державного виконавця регламентується розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», яким не передбачено таких учасників як позивач, відповідач, третя особа. Тому державний виконавець Горбатовський І. А., не маючи належним чином оформлених повноважень на представництво інтересів Деснянського ВДВС, як суб`єкта оскарження, не мав права підписувати і подавати апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , ці обставини до уваги не взяв.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

14 березня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року: відзив Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який підписаний Горбатовським І. А. , повернуто; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалах Верховного Суду від 05 березня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

До апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

В процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження. Подібні висновки зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі № 667/7582/15-ц (провадження № 61-303св20).

У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що:

«починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

У справі, що переглядається:

аналіз матеріалів справи свідчить, що: 19 вересня 2023 року Деснянський ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, яка підписана державним виконавцем Горбатовським І. І., на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року (а. с. 40 -42). На підтвердження повноважень Горбатовського І. А. до апеляційної скарги додано довіреність від 19 вересня 2023 року, видану Деснянським ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 46). Відповідно до змісту довіреності від 19 вересня 2023 року Деснянський ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) уповноважив державного виконавця Горбатовського І. А. представляти інтереси відділу у судах;

апеляційний суд не врахував, що самопредставництво органу державної влади у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень;

апеляційна скарга Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підписаний особою, яка не має права її підписувати. Аналіз апеляційної скарги свідчить, що вона не містять визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження державного виконавця Горбатовського І. А. діяти від імені Деснянського ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у порядку самопредставництва.

За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про відкриття апеляційного провадження. Тому оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова та ухвала Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року прийняті із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук