Постанова

від 18.03.2024 по справі 607/16882/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16882/19Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/306/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Іванюти О.М.

та сторін: позивача ОСОБА_1 ; представника ОСОБА_2 - адвоката МоленяР.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/16882/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Ростислава Богдановича на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11грудня 2023 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Авторитет плюс приватного підприємства Східний масив, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третіх осіб Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Тернопільського міського відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Дочірнього підприємства Авторитет плюс приватного підприємства Східний масив про заборону використання пічного опалення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 припинити використання пічного опалення в квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 768,40 грн. сплаченого судового збору.

09.10.2023 представником відповідача - адвокатом Молень Р.Б. подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року заяву представника відповідача - адвоката Моленя Р.Б. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 1 до Дочірнього підприємства «Авторитет плюс» приватного підприємства «Східний масив», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третіх осіб Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Тернопільського міського відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Дочірнього підприємства «Авторитет плюс» приватного підприємства «Східний масив» про заборону використання пічного опалення - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Молень Р.Б. просить скасувати додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення судових витрат задовольнити у позовному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що у судовому засіданні ОСОБА_1 особисто не заявляла клопотання про зменшення розміру судових витрат та не посилалась на співмірність чи обґрунтованість їх розміру, що підтверджено звукозаписом судового засідання. Також, письмова заява сторони позивача про зменшення розміру судових витрат відсутня у матеріалах справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх співмірності.

В оскаржуваному додатковому рішення суд першої інстанції прийняв рішення про зменшення суми витрат, заявлених стороною відповідача до стягнення, за відсутності заяви сторони позивача про їх зменшення, чим порушив вимоги ст. 137 ЦПК України та, як наслідок, такі принципи цивільного судочинства як принцип диспозитивності, змагальності сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката МоленяР.Б. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Молень Р.Б. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Р.Б. не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Представники Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області та Тернопільського міського відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області у судове засідання не з`явилися і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленеми про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодами 0600090853055 та 0600090858464 відповідно.

ОСОБА_3 повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

ДП Авторитет плюсповідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові по позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень п. 48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, що представником ОСОБА_2 - адвокатом Моленем Р.Б. на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, було додано:

1) договір № 23/08 від 23 серпня 2019 року про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 та адвокатським об`єднанням Молень, Багранюк та Партнери (т. 3 а.с.168-171);

2) додаткову угоду № 1 від 22 грудня 2021 року до договору про надання правничої допомоги № 23/08 від 23 серпня 2019 року. У п. 1.1. якої сторони дійшли згоди, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги, пов`язаної з представництвом і захистом прав та інтересів Клієнта у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області під час розгляду цивільної справи № 607/16882/19 за позовом ОСОБА_1 до Клієнта про усунення перешкод у користуванні квартирою та зустрічним позовом Клієнта у справі № 607/16882/19 про встановлення заборони на використання пічного опалення буде становити фіксовану суму - 20 000 гривень та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт) (т. 3 а.с. 172);

3) АКТ № 1 від 20 січня 2022 року за Договором про надання правничої допомоги № 23/08 від 23 серпня 2019 року, згідно якого Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт отримав, усю необхідну йому правничу допомогу відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги № 23/08 від 23 серпня 2019 року. Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 20000 грн. (т. 3 а.с. 173)

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Р.Б., суд першої інстанції, перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги характер відносини та складність справи, як за первісними позовними вимогами, так і за зустрічними позовними вимогами, з урахуванням принципу співмірності та критерію розумності розміру судових витрат, які підлягають до стягнення, вважав за можливе зменшити розмір витрат на правову допомогу до 10 000 гривень.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки судом обґрунтовано враховано обсяг, вартість та співмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, оцінено витрати ОСОБА_2 з урахуванням всіх аспектів складності цієї справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що справедливою та співмірною є компенсація витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника заявника на відсутність клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, що під час судового засідання ОСОБА_1 заперечила щодо розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність затраченому адвокатом часу та складності справи, що можна вважати її клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Р.Б. слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Моленя Ростислава Богдановича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома