Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/759/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/759/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Громадської організації «Партнерство і розвиток» (вул. Киргизька, 4, кв. 16, м. Дніпро, 49003; ідентифікаційний код 41946839)

до Фізичної особи - підприємства Школьник Наталія Олегівна ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 552 398 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Громадська організація «Партнерство і розвиток» (далі за текстом - ГО «Партнерство і розвиток», Позивач) з позовом до Фізичної особи - підприємства Школьник Наталія Олегівна (далі за текстом - ФОП Школьник Н.О., Відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 552 398 грн.

В обґрунтування поданого позову Позивач зазначає, що між ним та Відповідачем існували договірні зобов`язання, які виникли на підставі договору від 01.03.2023 № 010323/1 (далі за текстом - Договір).

В кінці вересня 2023 керівнику Позивача стало відомо про те, що з рахунків громадської організації здійснено платежі на користь Відповідача за оплату бухгалтерських послуг в сумі 1 156 650 грн, з яких повернуто 583 252 грн, а сума коштів за Договором склала 573 398 грн. за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 при тому що умовами вказаного договору вартість послуг визначено в сумі 3 000 грн., яка сплачується щомісячно.

Відтак Позивач зазначає, що сума в розмірі 552 398 грн є безпідставно отриманою Відповідачем та підлягає поверненню із врахуванням того, що Договір є розірваним.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач не погоджується з доводами Відповідача та стверджує, що між сторонами укладено Договір в редакції наданій до суду та яка запропонована саме Відповідачем.

Заперечення Відповідача щодо розірвання Договору не стосується предмета даного спору оскільки Позивачем правовою підставою для стягнення заявлених коштів зазначається, як безпідставно отримані та такі, що виходять за межі ціни Договору.

Також Позивач заперечує щодо факту та необхідності отримання переліку послуг Відповідача згідно доданих до відзиву актів, які відповідно не підписані стороною Замовника.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, останній заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що Позивачем надано іншу редакцію Договору, не ту яка погоджувалась сторонами.

Так, Відповідач зазначає, що вартість бухгалтерських послуг, які надавалися Позивачу не могли коштувати 3 000 грн за місяць оскільки така сума не відповідає ринковій вартості та фактично погоджувалась сторонами у більшому розмірі.

Відповідач заперечує щодо доводів Позивача про одностороннє розірвання Договору оскільки ним не отримано повідомлення, а з огляду на наявність даного позову між сторонами існує спір, що суперечить пункту 5.2 Договору.

На підтвердження факту надання Відповідачем послуг Позивачу до відзиву додано акти надання послуг та рахунки на оплати, які направлялися Позивачу для підписання однак не повернуті.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у задоволенні клопотання ФОП Школьник Н.О. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

28.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, до якого, зокрема, додано клопотання про витребування доказів.

Розглянувши клопотання Відповідача про витребування доказів суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та безпідставності подання, а також з огляду на те, що докази, які Відповідач просить суд витребувати містяться в матеріалах справи та додані до позову.

04.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення доказу.

12.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

12.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на клопотання Відповідача про долучення доказу.

22.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.03.2023 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в об`ємі і на умовах, передбачених цим Договором.

Розділом 2 Договору визначено види робіт, які Виконавець бере на себе під час ведення бухгалтерського обліку.

Вартість інформаційних послуг відповідно до цього Договору становить 3 000 грн, які Замовник має оплатити Виконавцю за попередній місяць не пізніше 5 числа наступного місяця (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що дію останнього може бути достроково припинено на вимогу однієї зі сторін в порядку і за умов, що сторони не мають взаємних майнових претензій. Про намір достроково припинити дію Договору будь яка сторона зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше ніж 5 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що Договір містить підписи Замовника та Виконавця.

Згідно доводів Позивача, з метою забезпечення виконання робіт по веденню бухгалтерського обліку, визначених Договором ГО «Партнерство і розвиток» повідомила та передала ФОП Школьник Н.О. логін та пароль до системи клієнт-банку АТ «Укрсиббанк» з необхідним для цього токеном.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів передачі Позивачем токену Відповідачу, однак факт доступу до клієнт-банку АТ «Укрсиббанк» визнається Відповідачем, сторонами в цілому та відповідно є встановленою судом обставиною.

Так, Відповідач здійснював проведення всіх необхідних платежів з банківського рахунку Позивача на виконання умов Договору для ведення бухгалтерської документації та скеровувала фінансову діяльність Позивача.

На підтвердження зазначеного Позивачем до позову додано довідку з АТ «Укрсиббанк» від 09.01.2024 № 58-3-02/154 та банківську виписку по поточному рахунку Позивача № НОМЕР_2 за період з 01.03.2023 по 30.09.2023, з якої вбачається, що з рахунку Позивача на рахунок Відповідача перераховано 1 078 650 грн, з яких 583 252 грн повернуто.

Позивачем до позову додано довідку з АТ «Укрсиббанк» від 09.01.2024 № 58-3-02/155 та банківську виписку по поточному рахунку Позивача № НОМЕР_3 , за період з 01.03.2023 по 30.09.2023, з якої вбачається, що з рахунку Позивача на рахунок Відповідача в цілому перераховано 78 000 грн.

Зазначені банківські операції також вбачається за можливе дослідити з доданих до справи платіжних доручень, в призначенні яких міститься лише посилання на Договір.

При цьому посилання на номери рахунків чи то місяців за який така банківська операцію проводилась, у вказаних платіжних документах відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, станом на дату звернення до суду з позовом, розмір перерахованих Позивачем коштів Відповідачу становить 573 398 грн.

Позивач звертає увагу суду, що згідно пункту 3.1 Договору за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 Позивач зобов`язаний був сплатити Відповідачу кошти в загальній сумі 21 000 грн. (7 місяців * 3000 грн), а відтак сума 552 398 грн безпідставно утримується Відповідачем.

При цьому, Позивач зазначає, що жодних інших редакцій договору окрім доданого до позову від Відповідача не надходило, жодних актів про надання бухгалтерських послуг не підписувалося тим більше на суму більшу ніж 21 000 грн.

Також Позивач звертає увагу суду на те, що лише Відповідач мав токен, логін та пароль доступу до системи клієнт-банку Позивача, керівником Позивача банківські операції щодо перерахування коштів на користь Відповідача не здійснювалися, жодні вказівки не надавалися, що свідчить про їх здійсненню свідомо та самостійно Відповідачем на свою користь.

На підтвердження зазначеного до позову додано нотаріально посвідчену заяву свідка - голови ГО «Партнерство і розвиток» Клюса Є.В., в якій також повідомлено про те, що примірник укладеного Договору надано саме Відповідачем, а доступ до банківських рахунків Позивача мала ФОП Школьник Н.О.

Із наданих Позивачем заяв свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були залучені Позивачем до благодійної діяльності у якості водіїв на підставі підписаних меморандумів, вбачається, що фінансування ремонту та технічне обслуговування транспортних засобів, їх заправку, придбання ліків, їжі води та продуктів першої необхідності здійснювалося залученим у березні 2023 року бухгалтером Позивача - Школьник Наталією, спілкування з якою відбувалося у застосунку Telegram у створеній чат групі.

Зазначені обставини не заперечуються Відповідачем у відзиві, визнаються сторонами, що фактично спростовує підставу та необхідність надання Позивачем висновку експерта за результатами комп`ютерно - технічної експертизи № 059 від 14.11.2023 з метою доказування.

В подальшому, після виявлення Позивачем необґрунтованих на його думку розрахунків на користь Відповідача та за участю Відповідача, він у порядку пункту 5.2 Договору 16.10.2023 звернувся до Відповідача із повідомленням від 13.10.2023 про дострокове припинення (розірвання) з 31.10.2023 Договору та із претензією про повернення безпідставно набутих коштів від 13.10.2023.

Докази направлення зазначених вище документів поштовим повідомленням № 0420528845443 наявні в матеріалах справи, яке в свою чергу згідно роздруківки із сайту Укрпошти повернуто Позивачу із зазначенням причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Позивач презюмує, що ним вчинено всі необхідні дії задля одностороннього розірвання Договору, а оскільки будь яких заперечень від Відповідача не надходило Договір є розірваним з 31.10.2023.

Заперечення Відповідача по суті заявленого позову ґрунтуються на наступному.

По-перше, Позивачем надано примірник Договору, який не погоджувався Відповідачем, а його умови суперечать істотним, оскільки пунктом 3.1 передбачено надання інформаційних послуг, які не могли надаватися Виконавцем.

Також Відповідач зазначає, що Договір в редакції наданій Позивачем не містить відбитку печатки ФОП Школьник Н.О., вартість послуг в розмірі 3 000 грн не відповідає ринковим цінам, а підпис Відповідача відсутній на кожному аркушу Договору.

Відповідач стверджує, що примірник погодженого та підписаного ним договору про надання послуг надсилався Позивачу однак не повернутий.

При цьому судом встановлено, що ні доказів направлення, ні примірника договору саме в редакції Відповідача до матеріалів справи не надано, а наявний на Договорі підпис не заперечується та не спростовується Відповідачем.

Клопотання про призначення експертизи щодо достовірності підпису Відповідача та достовірності Договору в редакції Позивача сторонами під час розгляду справи не заявлялося.

По-друге, Відповідач заперечує щодо факту розірвання Договору оскільки нею не отримувалися жодні повідомлення від Позивача у порядку пункту 5.2 Договору, крім того Відповідач звертає на існування даного спору, що тим самим суперечить змісту вказаного пункту.

При цьому, Відповідач звертає увагу суду на неможливість застосування положень статті 1212 ЦК України оскільки існує правова підстава - Договір.

По - третє, Відповідачем у якості доказів надання послуг Позивачу надано Акти за період березень 2023 по вересень 2023, які згідно доводів Відповідача надсилалися Позивачу проте надані примірники до суду не містять підпису останнього.

Докази направлення вказаних вище Актів Позивачу до моменту звернення до суду з позовом в матеріалах справи відсутні.

Також Відповідачем надано супровідний лист № 30/1 від 30.01.2024 адресований Позивачу, в додатках якого зазначено переліком Акти за період березень 2023 по вересень 2023, однак докази фактичного направлення вказаного листа відсутні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що до моменту 02.02.2024 Акти про надання послуг за період березень 2023 по вересень 2023 за Договором Позивачу на погодження не надавалися оскільки докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладені Позивачем у відповіді на відзив заперечення судом також взято до уваги, що сума наданих Відповідачем Актів становить 792 798 грн тоді як фактично ФОП Школьник Н.О. утримується 573 398 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність доказів направлення Відповідачем Позивачу договору в іншій редакції ніж та яка наявна в матеріалах справи та додана Позивачем до позову, враховуючи відсутність примірника, на який Відповідач посилається при обґрунтуванні своєї правової позиції, а також з огляду на відсутність заперечення та не спростування належними та допустимими доказами наявний на Договорі підпис ФОП Школьник Н.О. суд дійшов висновку, що між сторонами укладено Договір саме в редакції наявній у матеріалах справи та за спільною згодою сторін, в тому числі в частині погодженої ціни послуг.

Відтак, саме редакція Договору повинна була б виконуватися сторонами.

Докази наявності будь-яких інших, в тому числі усних домовленостей між сторонами Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відсутність печатки на підписі ФОП Школьник Н.О. жодним чином не спростовує факт укладання Договору та не є істотною його умовою.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 3.1 Договору вартість послуг Відповідача становить 3 000 грн, яка сплачується Замовником Виконавцю не пізніше 5 числа наступного місяця.

Враховуючи спірний період в 7 місяців (з березня 2023 по вересень 2023) на виконання умов Договору Позивач мав сплатити Відповідачу 21 000 грн.

Водночас, на користь Відповідача перераховано суму 1 156 650 грн. з подальшим поверненням суми 583 252 грн із зазначенням про помилковість перерахування таких кошті і це при тому, що обставини щодо передачі керівником Позивача ФОП Школьник Н.О. ключа доступу до банківських рахунків громадської організації для здійснення її бухгалтерської діяльності визнаються Відповідачем.

Так, станом на дату розгляду даної справи сума в розмірі 573 398 грн залишається у Відповідача, з яких фактично покривається умовами Договору лише в розмірі 21 000 грн.

Відтак сума 552 398 грн перебуває у володінні Відповідача без належних на те правових підстав оскільки зворотного Відповідачем не доведено.

Також судом враховано відсутність підпису керівника Позивача на наданих Актах про надання послуг за спірний період та відсутність доказів їх направлення Відповідачем до моменту виникнення даного спору, а відтак і непогодження визначеного Відповідачем обсягу послуг на суму 792 798 грн.

Суд вказує, що докази погодження вартості бухгалтерських послуг у більшому розмірі ніж погоджений пунктом 3.1. Договору та того, що сума 552 398 грн перерахована з дозволу керівника Позивача з метою надання Відповідачем послуг в межах виконання та на виконання умов Договору матеріали справи не містять.

Надані Відповідачем докази жодним чином не спростовують безпідставність утримання коштів Позивача в межах заявленої до стягнення суми.

При цьому, суд погоджується з доводами Позивача що питання встановлення обставин припинення (розірвання) Договору не входить до предмету розгляду даної справи та наразі не впливає на результат вирішення даного спору з огляду на правову природу коштів, які Позивач просить суд стягнути.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи практику Верховного суду, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що заявлена до стягнення сума є набутою та зберігається Відповідачем без належної на те правової підстави, оскільки кошти в розмірі 552 398 грн фактично виходять за межі укладеного Договору та набуті Відповідачем не в порядку належного виконання умов останнього у зв`язку з чим позов є належним чином обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Схожа за змістом спірних правовідносин позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, в якій зазначено наступне.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Однак суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що між сторонами у справі укладено договір поставки, спірні кошти сплачено позивачем на виконання договору і його не визнано недійсним, дійшли передчасного висновку, що спірні кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано згідно з положеннями статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Зазначеним вище спростовується правова позиція Відповідача щодо неможливості стягнення коштів по статті 1212 ЦК України з огляду на існування договірних правовідносин, а тим більше з наданих Відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити правомірність отримання та зберігання коштів в розмірі 552 398 грн.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що навіть якщо припустити наявність та можливість у керівника Позивача змоги перераховувати спірні кошти на користь Відповідача з відкритих банківських рахунків (при тому що у даному позові стороною такі дії заперечуються) це жодним чином не спростовує факт відсутності в матеріалах справи доказів на належність та правомірність їх зберігання з огляду на наявність правової підстави.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставин, враховуючи відсутність належних та достатніх доказів щодо правомірності отримання та зберігання Відповідачем коштів Позивача в розмірі 552 398 грн, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявленого позову, а відтак наявності підстав для його задоволення.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу наразі судом не вирішується з огляду на зазначення Позивачем необхідності подання додаткових доказів у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України.

Що стосується заявлених до відшкодування витрат на проведення експертизи вартістю 15 600 грн, то суд не вбачає підстав для їх стягнення з Відповідача оскільки такі витрати не є такими, що пов`язані з розглядом даної справи оскільки не були необхідними при вирішення даного спору, подані Позивачем на власний розсуд та на підтвердження тих обставин, які визнаються обома сторонами.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації «Партнерство і розвиток» - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємства Школьник Наталія Олегівна ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації «Партнерство і розвиток» (вул. Киргизька, 4, кв. 16, м. Дніпро, 49003; ідентифікаційний код 41946839) безпідставно збережені кошти - 552 398 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн, судовий збір - 8 285 (вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 97 коп.

3. У відшкодуванні витрат Громадської організації «Партнерство і розвиток» на проведення експертизи - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 25.03.2024

Суддя Антон ПУКАС