Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/759/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/759/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Максименко К.М. за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємець Школьник Наталія Олегівна

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024

у справі №910/759/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Громадської організації "Партнерство і розвиток"

до фізичної особи - підприємця Школьник Наталії Олегівни

про стягнення 552 398 грн,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Громадська організація "Партнерство і розвиток" (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва із позовом до фізичної особи - підприємця Школьник Наталії Олегівни (далі - відповідач), у якому просила стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 552 398,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений договір №010323/1 від 01.03.2023, відповідно до якого відповідач надавала бухгалтерські послуги, чого позивач передав їй логін та пароль до системи клієнт-банк та передав необхідний для цього токен. У кінці вересня 2023 року працівники АТ "Укрсиббанк" повідомили керівнику позивача про те, що на банківському рахунку громадської організації здійснюються підозрілі операції, зокрема систематично списуються грошові кошти на банківський рахунок відповідача, частина яких у подальшому повертаються. За період з 21.03.2023 відповідач перерахувала на свій рахунок 1 156 650,00 грн, з яких повернула лише 583 252,00 грн, тобто звернула на свою користь 573 398,00 грн. За умовами договору вартість послуг становить 3000,00 грн на місяць, за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 (7 місяців) позивач був зобов`язаний сплатити відповідачу 21000,00 грн за надані послуги, отже вона безпідставно отримала і зберігає 552 398,00 грн. Керівник позивача не здійснював цих платежів, не давав згоди чи вказівки відповідачу про їх здійснення, а також не був обізнаний про них, жодних рахунків на оплату цих послуг та актів приймання-передачі послуг між сторонами не підписувалось і відповідачу було направлено повідомлення від 13.10.2023 про дострокове припинення (розірвання) договору з 31.10.2023, тому ці кошти підлягають поверненню як такі, що безпідставно набуті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, вказала на те, що наданий позивачем примірник договору №010323/1 від 01.03.2023 не підписувався відповідачем, а його умови суперечать істотним умовам договору про надання послуг, зокрема в п.3.1 вказано про вартість "інформаційних послуг", що не має нічого спільного з бухгалтерськими послугами; вартість послуг у розмірі 3000 грн явно не відповідає ринковим цінам на подібні послуги; сторонами були погоджені розцінки на послуги відповідача, що підтверджується численними актами та рахунками, які направлялись відповідачу щомісяця; на кожній сторінці наданого позивачем договору відсутній підпис відповідача і у розділі 6 "Реквізити та підписи сторін" відсутня її печатка, якою вона завжди скріплює свій підпис; відповідач не отримувала повідомлення про розірвання договору і його одностороннє розірвання у даному випадку суперечить пункту 5.2 договору, оскільки між сторонами існує майнова претензія; факт надання послуг підтверджується додатними до відзиву актами надання послуг; позивач вводить суд в оману, коли зазначає, що голова організації не мав доступу до банківських рахунків; за період березня-вересня 2023 року загальний розмір грошових коштів, які надійшли і були витрачені позивачем, орієнтовно становить 1.5-1.7 млн грн, і якщо відповідач незаконно присвоїла 552398 грн (1/3 частини усіх грошових ресурсів організації), то вона не могла бути присвоєна непомітно, зважаючи на подання нею керівнику позивача регулярних звітів по витрачених коштах і залишках на рахунках; між сторонами існують договірні відносини, договір є чинним, тому правова підстава проведення відповідних розрахунків продовжує існувати; грошові кошти, які позивач вважає безпідставно набутим майном, є грошовим зобов`язанням позивача відповідно до умов усної домовленості між сторонами, яка була виражена в письмовій формі, а відповідні примірники договору направлені позивачу на підпис у березні 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Школьник Наталії Олегівни на користь Громадської організації "Партнерство і розвиток" безпідставно збережені кошти - 552 398,00 грн, судовий збір - 8 285,97 грн.

У відшкодуванні витрат Громадської організації "Партнерство і розвиток" на проведення експертизи - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа - підприємець Школьник Наталія Олегівна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; судом проігноровано клопотання про витребування доказів від позивача (відомості про обіг коштів по рахункам позивача, які б спростували можливість непомітно присвоїти суму, яка складає ціну позову); є хибним висновок суду про дострокове розірвання договору, оскільки відповідач повідомлення про це не отримував, своєї думку з цього приводу не висловлював, між сторонами існувала майнова претензія, звернення до суду з позовом - відсутнє; відповідач надала акти наданих послуг за період з березня по вересень 2023 року, які підтверджують факт їх надання і судом не надано їм належної оцінки; всі послуги погоджувались з керівником позивача і оплачувались замовником послуг по факту надання, акти з рахунками щомісячно направлялись позивачу, однак ним не повернуті, тому 02.02.2024 були повторно направлені на адресу позивача; керівник позивача мав доступ до усі банківських рахунків та особисто контролював їх стан; грошові кошти, які позивач вважає безпідставно набутим майном, є грошовим зобов`язанням позивача відповідно до умов усної домовленості між сторонами, яка була виражена в письмовій формі, а відповідні примірники договору направлені позивачу на підпис у березні 2023 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що суд обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід до загального позовного провадження; позивачу не відомо про клопотання про витребування у нього доказів, оскільки він таке клопотання не отримував, йому лише відомо, що відповідач зверталась з клопотанням про витребування доказів від АТ "Укрсиббанк", яке було судом розглянуто та відхилено; загальний оборот позивача за певний період не входить до предмету доказування, оскільки за допомогою відомостей про рух коштів об`єктивно неможливо встановити, чи могла, чи не могла відповідач помітно чи непомітно присвоїти собі грошові кошти; суд не робив висновку про дострокове розірвання договору, зазначивши, що це не входить до предмету розгляду справи; вимога про стягнення спірних коштів не ґрунтується на договорі, оскільки цими коштами відповідач заволоділа без належної правової підстави; відповідач була обізнана зі змістом претензії про повернення коштів та повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору; посилання на акти наданих послуг є необгрунтованими, оскільки позивач не здійснював цих платежів, не давав згоди чи вказівки відповідачу на їх здійснення і у договорі відсутні будь-які положення про оплату послуг понад суму 3000 грн на місяць; жодних доказів, які б підтверджували фактичне надання бухгалтерських послуг на суму, зазначену в актах, не надано; акти створені і підписані виключно відповідачем та направлені позивачу лише 02.02.2024, після відкриття провадження у справі; загальна суму послуг по наданим актам становить 792 798,00 грн, тоді як всього відповідач перевела на свій банківський рахунок кошти позивача на загальну суму 1 156 650,00 грн, з яких повернула 583 252,00 грн; відповідач не пояснила не причин переводу на свій рахунок коштів в сумі 1 156 650,00 грн, ні причин повернення 583 252,00 грн, коли у позивача нібито існувала перед нею заборгованість, не причин здійснення близько 70 операцій з банківських рахунків позивача на свій рахунків, коли за її твердженнями при щомісячній оплаті їх мало бути не більше 7-ми, ні причин не направлення позивачу рахунків і актів, зокрема у відповідь на претензію; у висновку експерта зафіксовано, що у переписці відповідач вказувала, що "робота не складна"; лише відповідач володіла токеном та доступом до системи клієнт-банк у спірний період; спірні кошти утримуються відповідачем без належної правової підстави, оскільки за договором у позивача виникло оплатити відповідачу за надані послуги грошові кошти в загальній сумі 21000,00 грн; посилаючись на існування усних домовленостей відповідач не вказує, про які саме домовленості йде мова та які саме умови містив договір, який вона нібито погоджувала. Також позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 20000 грн. Крім цього, заявлено клопотання про долучення листа Фастівської окружної прокуратури від 27.03.2024 з витягом з Єдиного реєстру судових розслідувань від 11.11.2023 за фактом викрадення відповідачем грошових коштів з рахунку позивача.

Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду на її адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також представник відповідача 02.05.2024 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується відміткою на його клопотанні від 02.05.2024.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши клопотання позивача про долучення нових доказів, апеляційним судом відмовлено у його задоволенні, оскільки позивач не обґрунтував неможливості подання витягу з Єдиного реєстру судових розслідувань від 11.11.2023 суду першої інстанції, оскільки з листа Фастівської окружної прокуратури вбачається, що відповідний адвокатський запит зроблений представником позивача лише 25.03.2024, тобто в день прийняття оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2023 між фізичною особою - підприємцем Школьник Наталією Олегівною, як Виконавцем, та Громадською організацією "Партнерство і розвиток" в особі голови організації Клюса Євгена Віталійовича, як Замовником, Договір №010323/1 (далі - Договір) (том 1 а.с.11-13), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в об`ємі і на умовах, передбачених цим Договором.

Розділом 2 Договору визначено види робіт, які Виконавець бере на себе під час ведення бухгалтерського обліку.

Вартість інформаційних послуг відповідно до цього Договору становить 3 000 грн, які Замовник має оплатити Виконавцю за попередній місяць не пізніше 5 числа наступного місяця (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що дію останнього може бути достроково припинено на вимогу однієї зі сторін в порядку і за умов, що сторони не мають взаємних майнових претензій. Про намір достроково припинити дію Договору будь яка сторона зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше ніж 5 числа наступного місяця.

Договір підписаний замовником та виконавцем.

Згідно доводів позивача, з метою забезпечення виконання робіт по веденню бухгалтерського обліку, визначених Договором, ГО "Партнерство і розвиток" повідомила та передала ФОП Школьник Н.О. логін та пароль до системи клієнт-банку АТ "Укрсиббанк" з необхідним для цього токеном.

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачем токену відповідачу, однак факт доступу до клієнт-банку АТ "Укрсиббанк" визнається відповідачем, сторонами в цілому та відповідно є встановленою судом обставиною.

Так, відповідач здійснював проведення всіх необхідних платежів з банківського рахунку позивача на виконання умов Договору для ведення бухгалтерської документації та скеровувала фінансову діяльність позивача.

На підтвердження зазначеного позивачем до позову додано довідку з АТ "Укрсиббанк" від 09.01.2024 № 58-3-02/154 та банківську виписку по поточному рахунку Позивача № НОМЕР_1 за період з 01.03.2023 по 30.09.2023, з якої вбачається, що з рахунку позивача на рахунок відповідача перераховано 1 078 650 грн, з яких 583 252 грн повернуто (том 1 а.с.17-18).

У наданих платіжних інструкціях за вказаний період по рахунку позивача № НОМЕР_1 в призначенні платежу вказано "Оплата за бухгалтерські послуги зг.дог. №010323/1 від 01.03.2023р, без ПДВ" (при перерахуванні на рахунок відповідача) та "Повернення помилково перерахованих коштів" (при перерахуванні на рахунок позивача) (том 1 а.с.19-88).

Позивачем до позову також додано довідку з АТ "Укрсиббанк" від 09.01.2024 № 58-3-02/155 та банківську виписку по поточному рахунку Позивача № НОМЕР_2 , за період з 01.03.2023 по 30.09.2023, з якої вбачається, що з рахунку позивача на рахунок відповідача в цілому перераховано 78 000 грн (том 1 а.с.89).

У наданих платіжних інструкціях за вказаний період по рахунку позивача № НОМЕР_2 в призначенні платежу вказано "Оплата за бухгалтерські послуги зг.дог. №010323/1 від 01.03.2023р, без ПДВ" (том 1 а.с.90-95).

При цьому посилання на номери рахунків чи то місяців за який така банківська операцію проводилась, у вказаних платіжних документах відсутні.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, станом на дату звернення до суду з позовом, розмір перерахованих позивачем коштів відповідачу становить 573 398 грн.

Позивач вказує, що згідно пункту 3.1 Договору за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 позивач зобов`язаний був сплатити відповідачу кошти в загальній сумі 21 000 грн. (7 місяців * 3000 грн), а відтак сума 552 398 грн (573 398 грн - 21 000 грн) безпідставно утримується відповідачем.

При цьому, позивач зазначає, що жодних інших редакцій договору окрім доданого до позову від відповідача не надходило, жодних актів про надання бухгалтерських послуг не підписувалося тим більше на суму більшу ніж 21 000 грн.

Також позивач зазначив, що лише відповідач мав токен, логін та пароль доступу до системи клієнт-банку позивача, керівником позивача банківські операції щодо перерахування коштів на користь відповідача не здійснювалися, жодні вказівки не надавалися, що свідчить про їх здійсненню свідомо та самостійно відповідачем на свою користь.

На підтвердження зазначеного до позову додано нотаріально посвідчену заяву свідка - голови ГО "Партнерство і розвиток" ОСОБА_4, в якій також повідомлено про те, що примірник укладеного Договору надано саме відповідачем, а доступ до банківських рахунків позивача мала ФОП Школьник Н.О. (том 1 а.с.96)

Із наданих Позивачем заяв свідка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були залучені позивачем до благодійної діяльності у якості водіїв на підставі підписаних меморандумів, вбачається, що фінансування ремонту та технічне обслуговування транспортних засобів, їх заправку, придбання ліків, їжі води та продуктів першої необхідності здійснювалося залученим у березні 2023 року бухгалтером позивача - Школьник Наталією, спілкування з якою відбувалося у застосунку Telegram у створеній чат групі (том 1 а.с.97-99, 146-151).

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем у відзиві, визнаються сторонами, що фактично спростовує підставу та необхідність надання позивачем висновку експерта за результатами комп`ютерно - технічної експертизи № 059 від 14.11.2023 (том 1 а.с.100-145) з метою доказування.

У подальшому, після виявлення позивачем необґрунтованих на його думку розрахунків на користь відповідача та за участю відповідача, він у порядку пункту 5.2 Договору 16.10.2023 звернувся до відповідача із повідомленням від 13.10.2023 про дострокове припинення (розірвання) з 31.10.2023 Договору та із претензією про повернення безпідставно набутих коштів від 13.10.2023 (том 1 а.с.164-167).

Докази направлення зазначених вище документів поштовим повідомленням № 0420528845443 наявні в матеріалах справи, яке в свою чергу згідно роздруківки із сайту Укрпошти повернуто позивачу із зазначенням причин повернення: "за закінченням терміну зберігання" (том 1 а.с.168-176).

Позивач вказує, що ним вчинено всі необхідні дії задля одностороннього розірвання Договору, а оскільки будь яких заперечень від Відповідача не надходило Договір є розірваним з 31.10.2023.

Заперечення відповідача по суті заявленого позову у суді першої інстанції ґрунтувались на наступному.

По-перше, позивачем надано примірник Договору, який не погоджувався відповідачем, а його умови суперечать істотним, оскільки пунктом 3.1 передбачено надання інформаційних послуг, які не могли надаватися Виконавцем.

Також відповідач зазначає, що Договір в редакції наданій позивачем не містить відбитку печатки ФОП Школьник Н.О., вартість послуг в розмірі 3000 грн не відповідає ринковим цінам, а підпис відповідача відсутній на кожному аркушу Договору.

Відповідач стверджує, що примірник погодженого та підписаного ним договору про надання послуг надсилався позивачу однак не повернутий.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що ні доказів направлення, ні примірника договору саме в редакції відповідача до матеріалів справи не надано, а наявний на Договорі підпис не заперечується та не спростовується відповідачем.

Клопотання про призначення експертизи щодо достовірності підпису відповідача та достовірності Договору в редакції позивача сторонами під час розгляду справи не заявлялося.

По-друге, відповідач заперечує щодо факту розірвання Договору оскільки нею не отримувалися жодні повідомлення від позивача у порядку пункту 5.2 Договору, крім того відповідач звертає на існування даного спору, що тим самим суперечить змісту вказаного пункту.

При цьому, відповідач звертала увагу суду на неможливість застосування положень статті 1212 ЦК України оскільки існує правова підстава - Договір.

По - третє, відповідачем у якості доказів надання послуг позивачу надано Акти надання послуг за період березень 2023 по вересень 2023 та Рахунки на оплату за цей же період, які згідно доводів відповідача надсилалися позивачу проте надані суду примірники Актів не містять підпису позивача (том 1 а.с.234-249).

Докази направлення вказаних вище Актів позивачу до моменту звернення до суду з позовом в матеріалах справи відсутні.

У Актах вказані наступні найменування і вартість послуг:

- 20.03.2023 - "проведення аудиту - 25000 грн";

- 31.03.2023 - "налаштування програми 1с - 25000 грн", "відновлення документів по кадровому обліку - 15000 грн", "відновлення бухгалтерського обліку - 25000 грн", "надання консультацій та рекомендацій, пов`язаних з оподаткуванням і методами скорочення витрат - 30000 грн", "відображення в 1с господарських операцій - 21000 грн", "нарахування заробітної плати - 1250 грн";

- 30.04.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 30000 грн", "валютні операції по банку - 11000 грн", "проведення банківських документів - 20000 грн", "здача звітності - 3000 грн";

- 31.05.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 61000 грн", "валютні операції по банку - 11000 грн", "проведення банківських документів - 28000 грн", "консультаційні послуги - 1648 грн";

- 30.06.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 16000 грн", "валютні операції по банку - 8800 грн", "проведення банківських документів - 15000 грн", "консультаційні послуги - 1200 грн";

- 31.07.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 22000 грн", "валютні операції по банку - 8800 грн", "проведення банківських документів - 15500 грн", "консультаційні послуги - 1200 грн";

- 31.08.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 52000 грн", "валютні операції по банку - 11000 грн", "проведення банківських документів - 15000 грн", "консультаційні послуги - 1000 грн";

- 30.09.2023 - "нарахування заробітної плати - 3000 грн", "оформлення документів - 48000 грн", "валютні операції по банку - 15400 грн", "проведення банківських документів - 15000 грн", "консультаційні послуги - 1000 грн".

Також відповідачем надано супровідний лист № 30/1 від 30.01.2024 адресований позивачу, в додатках якого зазначено переліком Акти за період березень 2023 по вересень 2023, однак докази фактичного направлення вказаного листа відсутні (том 2 а.с.2).

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що до моменту 02.02.2024 Акти про надання послуг за період березень 2023 по вересень 2023 за Договором позивачу на погодження не надавалися оскільки докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладені позивачем у відповіді на відзив заперечення судом першої інстанції також взято до уваги, що загальна сума наданих відповідачем Актів становить 792 798 грн, тоді як фактично відповідачем утримується 573 398 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №010323/1 від 01.03.2023, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Доводи відповідача про те, що наданий позивачем примірник договору №010323/1 від 01.03.2023 не підписувався відповідачем, а його умови суперечать істотним умовам договору про надання послуг, зокрема в п.3.1 вказано про вартість "інформаційних послуг", що не має нічого спільного з бухгалтерськими послугами, а вартість послуг у розмірі 3000 грн явно не відповідає ринковим цінам на подібні послуги, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Відхиляючи вказані доводи суд першої інстанції врахував відсутність доказів направлення відповідачем позивачу договору в іншій редакції ніж та яка наявна в матеріалах справи та додана позивачем до позову; відсутність примірника, на який відповідач посилається при обґрунтуванні своєї правової позиції, а також з огляду на відсутність заперечення та не спростування належними та допустимими доказами наявний на Договорі підпис ФОП Школьник Н.О.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами укладено Договір саме в редакції наявній у матеріалах справи та за спільною згодою сторін, в тому числі в частині погодженої ціни послуг.

Відтак, саме редакція Договору повинна була б виконуватися сторонами.

Докази наявності будь-яких інших, в тому числі усних домовленостей між сторонами відповідачем до матеріалів справи не надано, а відсутність печатки на підписі ФОП Школьник Н.О. жодним чином не спростовує факт укладання Договору та не є істотною його умовою.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно пункту 3.1 Договору вартість послуг відповідача становить 3 000 грн, яка сплачується Замовником Виконавцю не пізніше 5 числа наступного місяця.

Враховуючи спірний період в 7 місяців (з березня 2023 року по вересень 2023 року) на виконання умов Договору є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав сплатити відповідачу 21 000 грн.

Водночас, на користь відповідача перераховано суму 1 156 650 грн з подальшим поверненням суми 583 252 грн із зазначенням про помилковість перерахування таких коштів і це при тому, що обставини щодо передачі керівником позивача ФОП Школьник Н.О. ключа доступу до банківських рахунків громадської організації для здійснення її бухгалтерської діяльності визнаються відповідачем.

Так, станом на дату розгляду даної справи у суді першої інстанції сума в розмірі 573 398 грн залишається у відповідача, з яких фактично покривається умовами Договору лише в розмірі 21 000 грн.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума 552 398 грн перебуває у володінні відповідача без належних на те правових підстав оскільки зворотного відповідачем не доведено.

Також судом першої інстанції правильно враховано відсутність підпису керівника позивача на наданих відповідачем суду Актах про надання послуг за спірний період та відсутність доказів їх направлення відповідачем до моменту виникнення даного спору, а відтак і непогодження визначеного відповідачем обсягу послуг на суму 792 798 грн.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази погодження вартості бухгалтерських послуг у більшому розмірі, ніж встановлений пунктом 3.1. Договору.

Також матеріали справи не містять доказів того, сума 552 398 грн перерахована з дозволу керівника позивача з метою надання відповідачем послуг в межах виконання та на виконання умов Договору.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази жодним чином не спростовують безпідставність утримання коштів позивача в межах заявленої до стягнення суми.

Окрім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, питання встановлення обставин припинення (розірвання) Договору не входить до предмету розгляду і доказування даної справи та не впливає на результат вирішення даного спору з огляду на правову природу коштів, які позивач просить суд стягнути.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Матеріалами справи підтверджується, що за наявності правових підстав (договору) відповідач набула грошові кошти лише в загальній сумі 21000,00 грн, а решта коштів отримана відповідачем поза межами договірних відносин з позивачем.

Таким чином, спростовуються доводи відповідача щодо неможливості стягнення коштів по статті 1212 ЦК України з огляду на існування договірних правовідносин, а тим більше з наданих відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити правомірність отримання та зберігання коштів в розмірі 552 398 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, апеляційний господарський суд погоджується їх висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку грошові кошти в сумі 552 398 грн отримані та зберігаються відповідачем без достатніх правових підстав, отже позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, спростовуються змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, в якій суд розглянув вказане клопотання і обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки викладені відповідачем аргументи у поданому клопотанні ґрунтуються на ймовірностях і припущеннях сторони та не підтверджуються відповідними процесуальними діями, що відповідно свідчить про необґрунтованість та недоведеність обставин, на які посилається відповідач. Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що судом було проігноровано клопотання про витребування доказів від позивача, оскільки вказане клопотання у матеріалах справи відсутнє, натомість разом з відзивом подавалось клопотання про витребування доказів від АТ "Укрсиббанк", яке було розглянуто судом першої інстанції, про що зазначено у оскаржуваному рішенні.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємець Школьник Наталія Олегівна залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25 березня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко