Ухвала

від 26.03.2024 по справі 289/1815/22

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/1815/22

Номер провадження 2/289/458/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 )до Радомишльської міської ради Житомирської області (місце знаходження/місце проживання: Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирський, Житомирська обл., 12201) про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Радомишльського районного суду Житомирської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 вказану справу було передано для продовження розгляду судді Мельнику О.В.

Дослідивши матеріали зазначеної позовної заяви, головуючий суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 17.10.2023 року суддею Мельником О.В. було залишено без розгляду вказану позовну заяву.

21.02.2024 року постановою Житомирського апеляційного суду зазначену ухвалу суду було скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Однак, оскільки суддею Мельником О.В. по вказаній справі вже було прийняте рішення про залишення позовної заяви без розгляду, то в подальшому дана обставина може викликати обґрунтований сумнів як і в учасників по справі, так і у сторонього спостерігача щодо об`єктивності та неупередженості судді при подальшому розгляді цієї справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета Україна-центр проти України» та ін.)

ЄСПЛ наголосив на тому, що «правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись». Тому кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи. Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів, є важливим фактором (справа «Мікаллеф проти Мальти»). Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або суду у справі, і створити спробу забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більш того, для забезпечення безсторонності законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів неупередженості і таким чином сприяє довірі суспільства до суду (справа «Межнаріч проти Хорватії»).

Консультативна рада європейських суддів у п. 12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у об`єктивного спостерігача не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Мікаллеф проти Мальти», «Межнаріч проти Хорватії»).

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.36ЦПКУкраїни суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до статті 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Таким чином, враховуючи те, що будь-яке рішення, яке буде ухвалено судом під головуванням судді Мельника О.В. по даній справі, може викликати в учасників справи сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, з метою уникнення таких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Мельника О.В. під час розгляду даної справи, останній у відповідності до вимог ст.39ЦПКУкраїни заявляє самовідвід.

Керуючись ст. ст. 14, 36-41, 43, 183, 260-261 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити самовідвід судді Мельника О.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності (справа №289/1815/22, провадження №2/289/458/24).

Передати справу до канцелярії Радомишльського районного суду Житомирської області для передачі її іншому судді в порядку автоматизованого розподілу згідно ст. 14 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не є окремим об`єктом апеляційного оскарження без постановлення судового рішення.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК