Рішення

від 20.03.2024 по справі 357/10527/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10527/23

Провадження № 2/357/1112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

30.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним цивільним позовом, мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, розташованої на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 14 лютого 2011 року ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.03.2009 року зі строком дії в три роки до 31.03.2012 - без права передоручення, уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Озерна-Агро». Відповідно до умов договору строк його дії становив 5 років, тобто до 23.02.2016 року. В подальшому, 10.03.2015 року, між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди від 14.02.2011 року. В 2015 році позивач повідомив, що в подальшому не бажає укладати договір оренди з ТОВ «Озерна-Агро». У вересні 2017 року він звернувся до своєї сестри ОСОБА_2 за відомостями по виплатам за оренду земельної ділянки, на що остання повідомила про відсутність у неї будь-якої документації, у зв`язку з чим позивач звернувся до ТОВ «Озерна-Агро» із заявою, в якій просив провести звірку бухгалтерської документації щодо нарахування та отримання орендної плати, позивач повідомив відповідача, що не підписував додаткову угоду від 10.03.2015 року та після проведення всіх розрахунків просив скасувати додаткову угоду. Однак, ТОВ «Озерна-Агро», посилаючись на договір оренди землі від 14.02.2011 року та додаткову угоду до договору оренди землі від 10.03.2015 року, повідомило, що договір оренди дійсний до травня 2022 року. Позивач стверджує, що не підписував додаткову угоду та нікого на це не уповноважував. 12.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, так як незаконність користування земельною ділянкою була доведена в кримінальному провадженні №4201811103000011. Починаючи з 2016 р. і по 2020 рік відповідач перешкоджав позивачу користуватися земельною ділянкою, отримувати прибуток. Відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою, сплачував податок, нараховував орендну плату, яку позивач не бажав отримувати, бо орендних правовідносин не існувало. Відповідач не реагував на запити , не надавав інформації про врожайність , затрати та ін. До 08.12.2021 року позивач не мав можливість користуватися своєю земельною ділянкою. Позивач стверджує, що своїми діями, спрямованими на неповернення власнику земельної ділянки, відповідач завдав майнової шкоди за період 2020-2021 роки в розмірі 380214 грн. Позивач, посилаючись на ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача кошти за безпідставне користування земельною ділянкою в сумі 380214 грн. та відшкодувати судові витрати у справі.

Після ознайомлення з витребуваною судом статистичною інформацією про виробництво сільськогосподарських культур, позивач зменшив позовні вимоги, надавши уточнений розрахунок, та просив суд стягнути з відповідача суму неодержаного доходу за безпідставне користування земельною ділянкою, за період 2020-2021 роки, в загальному розмірі 349 554 грн.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги, направив суду відзив на позов від 20.10.2023 року де зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою були вже розглянуті в рамках справи №357/8975/20 та в задоволенні його вимог суд відмовив в повному обсязі. Суд надав вже правову оцінку позовним вимогам щодо стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, а тому, відповідач стверджує, що звернення з позовом з аналогічних підстав є зловживанням правом. Відповідач просить закрити провадження у даній справі на підставі ст. 255 ЦПК України та відшкодувати відповідачу судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що до листопада 2021 року відповідач користувався спірною земельною ділянкою, бо договір оренди земельної ділянки не скасований, запис права користування в реєстрі не вилучений, орендна плата сплачується, хоч позивач не бажає її отримувати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

01.09.2023 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду відкрито провадження у даній справі, в загальному порядку та призначено підготовче судове засідання (Т.1 а.с.33).

03.10.2023 року представник позивача адвокат Кузьменко Є.А. подав суду заяву про забезпечення доказів, клопотання про приєднання письмових доказів (Т.1а.с.38,41).

03.10.2023 року ухвалою суду було задоволено клопотання про забезпечення доказів (Т.1а.с.64).

20.10.2023 року відповідач направив суду відзив на позов (Т.1 а.с.69-72).

24.10.2023 року позивач подав заперечення на відзив відповідача (Т.1 а.с.101-108).

24.10.2023 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті (Т.1 а.с.111).

20.11.20223 року представник позивача подав суду клопотання про приєднання до справи копій судових рішень, що пов`язані з обставинами даного спору (Т.1 а.с.114-129).

30.11.2023 року на ухвалу суду надійшли витребувані документи (Т.1 а.с.141-218).

19.12.2023 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.224).

17.01.2024 року представник відповідача подав письмові пояснення у справі з додатками (Т.1 а.с.226-259).

17.01.2024 року на виконання ухвали суду від 03.10.2023 року відповідач надав суду документи (Т.2 а.с.1-51).

19.02.2024 року представник позивача надав суду письмові пояснення з уточненим розрахунком (Т.2 а.с.56-63).

28.02.2024 року представник позивача надав суду договір про правничу допомогу, додаток до договору та акт наданих послуг та письмові пояснення з уточненим розрахунком (Т2.а.с.72-88).

29.02.2024 року представник відповідача направив суду клопотання про відкладення розгляду справи (Т.2 а.с.89).

20.03.2024 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (Т.2 а.с.94).

20.02.2024 року позивач подав клопотання про винесення окремої ухвали відносно свідка, клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу, клопотання про виділ із матеріалів справи документів для створення адміністративної справи відносно відповідача для подальшого розгляду справи в порядку КУпАП, клопотання про розгляд заяв позивача в нарадчій кімнаті одночасно з вирішенням спору по суті (Т.2 а.с.97-103).

20.03.2024 року суд постановив дві ухвали про відмову в задоволенні клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно свідка та відмовлено в задоволенні клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу та про виділ в окреме провадження матеріалів для розгляду питання в порядку КУпАП відносно представника відповідача (Т.2 а.с.108-109, 110-111).

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, що розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №682196, виданого 08 вересня 2009 року (Т.1 а.с.18).

Встановлено що 14 лютого 2011 року між позивачем (за підписом його сестри ОСОБА_2 , на підставі довіреності, яка була дійсна до 31.03.2012 року) та ТОВ «Озерна-Агро» був укладений договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, яка розміщена на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 5 років, тобто до 14 лютого 2016 року, який 23 лютого 2011 року зареєстровано управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі зареєстрований у Державному реєстрі земель за №322048054000111 (Т.1 а.с.14-15).

За додатковою угодою від 10 березня 2015 року встановлено, що позивач передав ТОВ «Озерна-Агро» в оренду земельну ділянку загальною площею 5,4990 га з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, зокрема, сторони домовились пункт 8 договору викласти у такій редакції: «договір укладено на термін до 01.05.2022 року з урахуванням ротації культур» та пункт 9 договору викласти у такій редакції: «річна орендна плата за користування земельної ділянкою встановлюється у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у пункті 5 даного договору і складає 3 905,28 грн за один рік оренди». Та встановленим є те, що 23.11.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попова Л.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26396192, яким зареєструвала право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004 строком до 01 травня 2022 року за ТОВ «Озерна-Агро» (Т.1 а.с.17).

Встановлено, що позивач оскаржував дії ОСОБА_3 щодо укладення від його імені додаткової угоди, було порушено кримінальне провадження та 23.06.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4241/20 (провадження № 1кп/3571222/20), яка набрала законної сили 30 червня 2020 року, клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження № 42018111030000011, внесеного до ЄРДР 16 січня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, задоволено та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.

В 2021 році позивач оскаржував в судовому порядку дії ТОВ «Озерно-Агро» щодо безпідставного користування його земельною ділянкою та 08.11.2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду, яке набрало законної сили, (справа № 357/3691/21), було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом: зобов`язання ТОВ «Озерна-Агро» повернути належну позивачу на праві власності земельну ділянку і скасування запису про державну реєстрацію Додаткової угоди від 10.03.2015 року за № 26396192 від 23.11.2015 18:18:24 та припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» користування земельною ділянкою (Т.1 а.с.124-129).

Встановлено, що з листопада 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004 перебуває в користуванні позивача. Наведене підтвердили сторони в судовому засіданні та підтверджується довідкою ТОВ «Озерна Агро» (Т. 1 а.с. 237).

Встановлено, що згідно рішення Київського апеляційного суду від 30.05.2023 року, яке набрало законної сили, у справі № 357/8975/20, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Озерна-Агро», про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, було відмовлено в задоволенні вимог, оскільки суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з ТОВ «Озерна-Агро» плати за весь період позадоговірного користування земельною ділянкою позивач не заявляв та не довів належними і допустимими доказами завдання йому шкоди у вигляді неотриманого ним доходу та її розміру за період з 2016 року по 2019 рік.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Встановлено, що протягом 2020-2021 р.р. відповідач здійснював свою сільськогосподарську діяльність, передавав дані свого виробництва до Головного управління статистики у Київській області про площі та валові збори сільськогосподарських культур, про врожайність та реалізацію продукції. Наведене підтверджено звітом за формою №29-сг «Звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», №4-сгш «Звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020,2021р.р. », «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства», «Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (Т.1 а.с.141 -218, Т.2 а.с.78-83).

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)).

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21)).

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Як було зазначено вище, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 08.11.2021 року, яке набрало законної сили, було зобов`язано ТОВ «Озерна-Агро» повернути належну позивачу на праві власності земельну ділянку і, скасовано запис про державну реєстрацію Додаткової угоди від 10.03.2015 року за № 26396192 від 23.11.2015 18:18:24 та припинено права ТОВ «Озерна-Агро» на користування земельною ділянкою позивача.

Отже, встановленим є відсутність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Озерна-Агро», що в свою чергу, слугує власнику земельної ділянки підставою вимагати в судовому порядку стягнення шкоди за безпідставне користування його земельною ділянкою.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з ТОВ «Озерна-Агро» неодержаного доходу за безпідставне користування земельною ділянкою, належної йому на праві власності, за період 2020-2021 роки, в загальному розмірі 349 554 грн.

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

На доведення законності заявлених вимог, позивач надав власний розрахунок суми шкоди, завданої йому відповідачем ТОВ «Озерна-Агро», яка обрахована відповідно до відомостей, отриманих від Головного управління статистики у Київській області про врожайність по зерновим культурам, які сіялися в межах Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області за період 2020,2021 р.р., по кожній зерновій культурі окремо, і дані відомості були передані до ГУ статистики відповідачем ТОВ «Озерна-Агро», а також, на ухвалу суду про витребування доказів, відповідач надав свою бухгалтерську довідку і до неї звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, інформацію по зернових культурах, що були засіяні в масиві земель де знаходиться земельна ділянка позивача, економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства, виробничі затрати (Т.2 а.с. 36-37).

На думку суду, дані відомості можуть слугувати підставою для визначення розміру неотриманого доходу внаслідок користування земельною ділянкою позивача.

Крім того, допитана судом в якості свідка ОСОБА_4 , яка працює головним бухгалтером в ТОВ «Озерна Агро» суду показала, що надана інформація до Головного управління статистики у Київській області про площі та валові збори сільськогосподарських культур, про врожайність та реалізацію продукції, виробничу собівартість відповідають дійсності. Ці дані неможливо підробити чи змінити, з встановлених економічних показників сплачуються податки. Свідок повідомила, що обізнана про конфліктну ситуацію з позивачем, тому вважає, що його земельну ділянку товариство не використовувало, ніхто не чинив позивачу перешкод в користуванні його земельною ділянкою, а навпаки, в 2021 році позивачу пропонували привести у відповідність до законодавства всі документи, вилучити з реєстру право користування відповідача земельною ділянкою, бо відповідач вимушений додатково нести зайві витрати, сплачувати податки. ОСОБА_4 не була безпосереднім свідком засівання чи проведення інших робіт в полі.

Суд критично оцінює позицію щодо невикористання відповідачем земельної ділянки позивача, оскільки в рамках розгляду справи№ 357/8975/20, судом було встановлено, що листом-відповіддю від 20.08.2020 року ТОВ «Озерна-Агро» відмовило ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 3220480500:01:007:0004, посилаючись на існування між сторонами договірних відносин та правомірне користування спірною земельною ділянкою. В силу ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою ОСОБА_1 не підлягають доказуванню.

Відповідач заперечував проти стягнення неотриманого доходу внаслідок користування земельною ділянкою позивача у розмірі, визначеному позивачем, однак контррозрахунок такого доходу не надав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку діє презумпція завдавача шкоди, за якої позивач має право вимагати відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, а відповідач у випадку його незгоди з розміром шкоди, визначеним позивачем, має право оспорювати цей розмір і доводити менший розмір шкоди.

У цій справі позивач визначив розмір шкоди, надав докази на її підтвердження й спростувати такі докази має саме відповідач, а суд може лише оцінити докази і, якщо розмір шкоди завищений, зменшити його.

Суд вважає, що матеріали справи містять відомості, які можуть бути підставою для визначення можливого втраченого доходу позивача внаслідок безпідставного використання його земельної ділянки, однак сам розрахунок позивача викликає сумніви, виходячи з наступного.

Позивач для обрахунку суми спричиненої шкоди бере за основу ринкову вартість двох культур, якими була засіяна його земельна ділянка у відповідний період (пшениця і ріпак озимий) за 2020 р. і 2021 роки в Київському регіоні, а не фактичну ціну реалізованого врожаю, який було зібрано саме із земель, що перебували в користуванні відповідача.

Позивач стверджує, що за умови користування своєю земельною ділянкою, він мав би можливість реалізувати врожай зернових культур за ціною не нижчою чим закуповувала Електронна зернова біржа. Суд вважає, що наведені позивачем дані дають можливість визначити теоретично можливу суму доходу за умови вчинення всіх дій для отримання такого доходу, що є припущенням.

Суд вважає, що для обрахунку розміру шкоди слід брати саме відомості, що були витребувані у Головного управління статистики у Київській області, в рамках розгляду даної справи, оскільки є лише припущенням, що позивач мав би змогу реалізувати врожай по більшій ціні та при цьому мав би такі ж загальновиробничі затрати, які поніс відповідач в наведений період.

Середня ціна реалізації сільськогосподарської продукції це вартість одиниці (тонни, тисячі штук) реалізованої продукції з урахуванням її якості, але без урахування податку на додану вартість, дотацій і компенсацій, накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, яка розраховується шляхом ділення вартості реалізованої за відповідний період продукції на її кількість.

Відповідно Звіту про реалізацію продукції сільського господарства за 2020 р., вартість реалізованої продукції становить 6104 грн. за 1 тонну пшениці. А вартість реалізованого ріпака озимого в 2021 році становить 16691 грн. за 1 тонну.

Затрати, понесені відповідачем з використання земельної ділянки позивача, згідно даних ТОВ «Озерна Агро», в 2020 році становлять 122138,50 грн. (22207 грн. виробничі затрати з одного гектара, та множимо на 5,5 га = 122138.50 )

Затрати, понесені відповідачем з використання земельної ділянки позивача, згідно даних ТОВ «Озерна Агро», в 2021 році становлять 142945 грн. (25990 х 5,5 = 142945).

Прибуток відповідача в 2020 році з земельної ділянки площею 5,5 га становить 37695 грн., а в 2021 році 225 640 грн. (37695 + 225640 = 263335).

Отже, суд вважає, що розмір спричиненої позивачу шкоди за безпідставне користування його земельною ділянкою за 2020 -2021 роки становить 263335 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, оскільки позов підлягає до часткового задоволення, то, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору та коштів за надану позивачу правову допомогу (Т. 1 а.с.1, Т.2 а.с.72-74).

Представник відповідача заперечуючи судові витрати позивача, не навів жодного обґрунтування своїх заперечень.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Стороною відповідача не надано жодного доказу в спростування розміру витрат на правничу допомогу сторони позивача.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №12; додаток до договору, акт виконаних робіт від 19.02.2024 року. Позивач із ціни позову (380214 грн.) сплатив судовий збір в сумі 3802,10 грн. та 1073,60 грн. за подану заяву про забезпечення доказів (3802,10 +1073,60= 4875,70 грн.), а також сплатив 50000 грн. за надані послуги правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 69,25 % (263335 грн. х 100 : 380214 грн.), судовий збір слід стягнути в розмірі 3376,42 грн. (4875,70 х 69,25 % : 100). А також, 69,25 % від суми судових витрат на правничу допомогу становитиме 34625 грн. Таким чином, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 38001 грн. 42 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258- 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» (код ЄДРПОУ 37122524, адреса : Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки,2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти за безпідставне користування земельною ділянкою за 2020 -2021 роки в сумі 263335 грн. (двісті шістдесят три тисячі триста тридцять п`ять гривень) та судові витрати по справі в сумі 38 001 грн. 42 коп. (тридцять вісім тисяч одна гривня сорок дві копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.03.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола