Постанова

від 04.09.2024 по справі 357/10527/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11225/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника відповідача ТОВ «Озерна-Агро» Грибенникова С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Грибенникова Сергія Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро»,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Ярмоли О. Я.

від 20 березня 2024 року

у цивільній справі № 357/10527/23 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро»

про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, розташованої на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 14 лютого 2011 року ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.03.2009 року зі строком дії в три роки до 31.03.2012 р. - без права передоручення, уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Озерна-Агро». Відповідно до умов договору строк його дії становив 5 років, тобто до 23.02.2016 року. В подальшому, 10.03.2015 року, між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди від 14.02.2011 року. В 2015 році позивач повідомив, що в подальшому не бажає укладати договір оренди з ТОВ «Озерна-Агро». У вересні 2017 року він звернувся до своєї сестри ОСОБА_2 за відомостями по виплатам за оренду земельної ділянки, на що остання повідомила про відсутність у неї будь-якої документації, у зв`язку з чим позивач звернувся до ТОВ «Озерна-Агро» із заявою, в якій просив провести звірку бухгалтерської документації щодо нарахування та отримання орендної плати, позивач повідомив відповідача, що не підписував додаткову угоду від 10.03.2015 року та після проведення всіх розрахунків просив скасувати додаткову угоду. Однак, ТОВ «Озерна-Агро», посилаючись на договір оренди землі від 14.02.2011 року та додаткову угоду до договору оренди землі від 10.03.2015 року, повідомило, що договір оренди дійсний до травня 2022 року. Позивач стверджує, що не підписував додаткову угоду та нікого на це не уповноважував. 12.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, так як незаконність користування земельною ділянкою була доведена в кримінальному провадженні № 4201811103000011. Починаючи з 2016 р. і по 2020 р. відповідач перешкоджав позивачу користуватися земельною ділянкою, отримувати прибуток. Відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою, сплачував податок, нараховував орендну плату, яку позивач не бажав отримувати, бо орендних правовідносин не існувало. Відповідач не реагував на запити, не надавав інформації про врожайність, затрати та ін. До 08.12.2021 року позивач не мав можливість користуватися своєю земельною ділянкою. Позивач вважав, що своїми діями, спрямованими на неповернення власнику земельної ділянки, відповідач завдав майнової шкоди за період 2020-2021 роки в розмірі 380 214 грн. Посилаючись на ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача кошти за безпідставне користування земельною ділянкою в сумі 380 214 грн та відшкодувати судові витрати у справі. Після ознайомлення з витребуваною судом статистичною інформацією про виробництво сільськогосподарських культур, позивач зменшив позовні вимоги, надавши уточнений розрахунок, та просив суд стягнути з відповідача суму неодержаного доходу за безпідставне користування земельною ділянкою, за період 2020-2021 роки, в загальному розмірі 349 554 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Озерна-Агро» на користь ОСОБА_1 кошти за безпідставне користування земельною ділянкою за 2020-2021 роки в сумі 263 335 грн (двісті шістдесят три тисячі триста тридцять п`ять гривень) та судові витрати по справі в сумі 38 001 грн 42 коп. (тридцять вісім тисяч одна гривня сорок дві копійки). В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Грибенников С. О., в інтересах ТОВ «Озерна-Агро», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із недоведеністю завданої шкоди. Стягнути із позивача на користь Товариства судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції. Вказує, що під час проведення підготовчого судового засідання суд першої інстанції не роз`яснив позивачу право на подачу клопотання про призначення землевпорядної експертизи згідно п.8 ч.2 ст. 197 ЦПК України для підтвердження заявлених у справі вимог, зокрема щодо створення Товариством шкоди у зв`язку з безпідставним користуванням земельною ділянкою. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 року у справі №495/4718/15-ц. Вважає, що при розгляді даного спору необхідні інші знання, а ніж в галузі права для підтвердження суми нібито безпідставного користування земельною ділянкою Товариством, оскільки розрахунки, наведені стороною позивача, не відображають дійсного можливого доходу і у зв`язку з тим, що сторона позивача не має можливості здійснити таке звернення, суд поклав обов`язок на сторону відповідача довести обставини на які посилається позивач, що є неприпустимим відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України

Також, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 222 ЦПК України, без належного аргументування з боку позивача щодо поважності причин не долучення нових доказів, а саме: рішення суду у справі № 357/8957/20 та рішення касаційної інстанції у цій же справі, постановив про їх долучення до матеріалів справи. Судом першої інстанції не було взято до уваги дані відділу статистики в Київській області, надані на виконання ухвали суду від 03 жовтня 2023 року з яких слідує, що відповідач працював без отримання прибутку, що в період 2020-2021 року на землях Биковогребельської сільської ради вирощувались три види культур, а у 2021 році вирощувалось чотири види культур. Однак, при наведенні свого розрахунку представник позивача, нехтуючи цими даними, наводить розрахунок тих культур, які навіть не засівались на масиві Биковогребельської громади, розрахунок позивача був виконаний з арифметичними помилками та не відповідає дійсності. Зміна предмета позову відбулась вже після проведення підготовчого засідання, що є порушенням норм процесуального закону.

Вважає, що позивачем не доведено належним та допустимим доказами факту користування відповідачем земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур у спірний період, а також розміру фактично отримано від цього доходу. Розраховуючи суму позову, позивач взяв середні показники врожайності різних агрокультур по регіону за спірний період, жодного доказу з приводу того, яка культура вирощувалась на спірній ділянці та чи взагалі вирощувалась і чому саме враховувались зернобобові культури, матеріали справи не містять. Представник відповідача звертав увагу на те, що розмір отриманого Товариством прибутку позивач обраховував з абсолютного показника вартості продажу культур, які мали бути вирощені на вказаній земельній ділянці без врахування необхідності здійснення витрат на їх вирощування, збирання, перевезення, зберігання тощо.

Вважає, що суд першої інстанції, всупереч ч.7 ст.81 ЦПК України, зайняв упереджену позицію щодо доведеності позивачем розрахунку завданої шкоди, за власною ініціативою збирав докази на обґрунтування предмета позову в інтересах позивача. Розраховуючи суму позову, суд першої інстанції взяв середні показники врожайності пшениці у 2020 році, а у 2021 році - ячменю, при проведенні розрахунку обрахував показники вартості продажу культур, які мали бути вирощені на вказаній земельній ділянці, без врахування необхідності здійснення витрат на їх вирощування, збирання, перевезення та продаж.

З огляду на наведене, вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому шкоди, не доведено, що він вживав заходів щодо отримання доходу внаслідок самостійного оброблення земельної ділянки та вирощування на ній певних культур, не надав доказів, що саме він планував вирощувати на земельній ділянці, мав насіння та садовий матеріал, які дій вчиняв щодо своєї земельної ділянки, а також яким чином відповідач перешкоджав йому обробити свою земельну ділянку.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» - адвокат Грибенников С. О. апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та доводів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Поштове відправлення із ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та апеляційною скаргою повернулись до апеляційного суду із відміткою провадження про відсутність адресата за поштовою адресою 02.07.2024 року. Поштове відправлення із викликом у судове засідання призначене на 04.09.2024 року (повістка), вручене ОСОБА_1 09.08.2024 року. Отже, ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду, про неможливість прибуття у судове засідання не повідомив. Ураховуючи завчасність повідомлення учасників про розгляд апеляційної скарги та відсутність клопотань про відкладення, колегією суддів постановлено протокольну ухвалу про розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого позивача.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, що розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №682196, виданого 08 вересня 2009 року (т.1 а.с.18).

14 лютого 2011 року між позивачем (за підписом його сестри - ОСОБА_2 , на підставі довіреності, яка була дійсна до 31.03.2012 року) та ТОВ «Озерна-Агро» був укладений договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, яка розміщена на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 5 років, тобто до 14 лютого 2016 року, який 23 лютого 2011 року зареєстровано управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі зареєстрований у Державному реєстрі земель за №322048054000111 (т.1 а.с.14-15).

За додатковою угодою від 10 березня 2015 року встановлено, що позивач передав ТОВ «Озерна-Агро» в оренду земельну ділянку загальною площею 5,4990 га з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, зокрема, сторони домовились пункт 8 договору викласти у такій редакції: «договір укладено на термін до 01.05.2022 року з урахуванням ротації культур» та пункт 9 договору викласти у такій редакції: «річна орендна плата за користування земельної ділянкою встановлюється у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у пункті 5 даного договору і складає 3 905,28 грн за один рік оренди».

23.11.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попова Л. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26396192, яким зареєструвала право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004 строком до 01 травня 2022 року за ТОВ «Озерна-Агро» (Т.1 а.с.17).

Позивач оскаржував дії ОСОБА_3 щодо укладення від його імені додаткової угоди, було порушено кримінальне провадження та 23.06.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4241/20 (провадження № 1кп/3571222/20), яка набрала законної сили 30 червня 2020 року, клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження № 42018111030000011, внесеного до ЄРДР 16 січня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, задоволено та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 08.11.2021 року, яке набрало законної сили у справі № 357/3691/21, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ТОВ «Озерна-Агро» повернути належну позивачу на праві власності земельну ділянку і скасування запису про державну реєстрацію Додаткової угоди від 10.03.2015 року за № 26396192 від 23.11.2015 18:18:24 та припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» користування земельною ділянкою (т.1 а.с.124-129).

З листопада 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004 перебуває в користуванні позивача (т. 1 а.с. 237).

Рішення Київського апеляційного суду від 30.05.2023 року, яке набрало законної сили, у справі № 357/8975/20, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Озерна-Агро», про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою, було відмовлено в задоволенні вимог, оскільки суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з ТОВ «Озерна-Агро» плати за весь період позадоговірного користування земельною ділянкою позивач не заявляв та не довів належними і допустимими доказами завдання йому шкоди у вигляді неотриманого ним доходу та її розміру за період з 2016 року по 2019 рік.

Протягом 2020-2021 р.р. відповідач здійснював сільськогосподарську діяльність, передавав дані свого виробництва до Головного управління статистики у Київській області про площі та валові збори сільськогосподарських культур, про врожайність та реалізацію продукції, що підтверджується звітом за формою №29-сг «Звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», №4-сгш «Звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020, 2021р.р. », «Звітом про реалізацію продукції сільського господарства», «Звітом про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (т.1 а.с.141-218, т.2 а.с.78-83).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що договірні відносин між позивачем та ТОВ «Озерна-Агро» відсутні, що слугує власнику земельної ділянки підставою вимагати в судовому порядку стягнення шкоди за безпідставне користування його земельною ділянкою. При цьому суд вважав, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Водночас суд першої інстанції для визначення можливого втраченого доходу позивача внаслідок безпідставного використання його земельної ділянки, обрав відомості, що були витребувані у Головного управління статистики у Київській області, в рамках розгляду даної справи, вважаючи лише припущенням, що позивач мав би змогу реалізувати врожай по більшій ціні та при цьому мав би такі ж загальновиробничі затрати, які поніс відповідач в наведений період. Й за проведеним розрахунком дійшов висновку про те, що розмір спричиненої позивачу шкоди за безпідставне користування його земельною ділянкою за 2020 -2021 роки становить 263 335 грн.

Судом першої інстанції визначено, що прибуток відповідача в 2020 році з земельної ділянки площею 5,5 га становить 37695 грн., та в 2021 році - 225 640 грн. Визначаючи розмір доходу суд вважав, що середня ціна реалізації сільськогосподарської продукції - це вартість одиниці (тонни, тисячі штук) реалізованої продукції з урахуванням її якості, але без урахування податку на додану вартість, дотацій і компенсацій, накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, яка розраховується шляхом ділення вартості реалізованої за відповідний період продукції на її кількість.

При цьому судом взято до уваги звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2020 р., відповідно до якого вартість реалізованої продукції становить 6104 грн. за 1 тонну пшениці, а вартість реалізованого ріпака озимого в 2021 році становить 16691 грн. за 1 тонну. Затрати, понесені відповідачем з використання земельної ділянки позивача, згідно даних ТОВ «Озерна Агро», в 2020 році становлять 122138,50 грн. (22207 грн. виробничі затрати з одного гектара, та множимо на 5,5 га = 122138.50 ). Затрати, понесені відповідачем з використання земельної ділянки позивача, згідно даних ТОВ «Озерна Агро», в 2021 році становлять 142945 грн. (25990 х 5,5 = 142945).

Колегія суддів не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що відповідач із 2016 по 20121 роки перешкоджав йому у користуванні земельною ділянкою, засівати, обробляти й отримувати прибуток, вважаючи, що як би він сам використовував власну земельну ділянку, то отримав би у два рази більше ніж зазначено у позовних вимогах. На переконання позивача, прибуток отриманий відповідачем за 2020-2021 роки набутий без достатньої правової підстави й підлягає відшкодуванню позивачу, на підставі ст. 1215 ЦК України як доходи від майна, що відповідач зберігає без достатньої правової підстави.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Стаття 157 ЗК України встановлює, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (з відповідними змінами та доповненнями) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

При цьому, під неодержаним доходом (упущеною вигодою) розуміється рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим (суб`єктом господарювання) грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин не допустив правопорушення.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (див.: постанова Верховного Суду у справі № 703/3303/20 від 26 жовтня 2022 року, провадження № 61-8163св22).

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (див.: постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 916/450/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7511/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на корить позивача 263 335 грн майнової шкоди, суд першої інстанції, базував свої висновки на ймовірному доході відповідача, розмір, якого був обрахований математичним шляхом на підставі наданих відповідачем відомостей врожайності за 2020 та 2021 роки, виробничих затрат на виробництво с/г продукції та середніх закупівельних цін на сільськогосподарську продукції, не врахувавши відсутність будь яких даних, які підтверджують здійснення позивачем заходів, спрямованих на одержання доходів від обробки земельної ділянки та вирощування сільсько-господарських культур, як то: наймання або наявність власної сільгосп техніки для здійснення посівних та збиральних робіт, заготівля посівного матеріалу озимої пшениці та озимого ріпаку, заготівля мінеральних добрив та засобів захисту рослин тощо. Матеріали справи не містять доказів, що належна позивачу земельна ділянка упродовж 2020 року відповідачем оброблялась й засівалась озимою пшеницею, а у 2021 року - озимим ріпаком.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

З огляду на наведене, ураховуючи обсяг поданих сторонами доказів на підтвердження свої вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що неодержані доходи, про стягнення яких заявлено позов, є абстрактними. На підтвердження реальної можливості їх отримання позивачем не було подано жодних доказів, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на позивача покладаються понесені відповідачем витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5704 грн 50 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Грибенникова Сергія Олександровича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро», задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» (ЄДРПОУ 37122524) витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5704 грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик