Рішення

від 19.03.2024 по справі 761/14878/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14878/22

Провадження № 2-др/761/149/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тригуба А.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний перинатальний центр" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва позов ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний перинатальний центр" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі задоволено.

Вищевказаним рішенням суду, питання про стягнення витрат на правову допомогу не вирішено.

До суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача документального підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37500,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2024 року заяву представника про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача з приводу ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі заперечував та просив відмовити у задоволенні заяви з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді даного питання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 30 серпня 2018 року по справі №466/2631/16-ц, де зазначено, що: «На підтвердження цих обставин (витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера)».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі №372/1010/16-ц.

Відповідно до правової позиції викладеної у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (якщо така оплата вже була проведена); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

З вищенаведених норм вбачається, що суд при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, а також необхідності надання оцінки позиції іншої сторони, яка заперечує проти заявлених витрат, в першу чергу має оцінити обґрунтованість заявлених витрат та їх співмірність із роботою, яку провів адвокат, а також зі складністю справи. Таким чином, основоположною в даному випадку має бути інформація щодо того, які саме послуги юридичного характеру були надані адвокатом стороні, а також їх тривалість. Дані обставини можуть бути встановлені виключно на підставі документів, наданих стягувачем до суду.

В рамках даної справи, позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний попередній розрахунок витрат на правову допомогу, в той же час даний розрахунок за своєю суттю є висловленням намірів сторін щодо обсягу і вартості таких послуг. Факт відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється за фактом надання такої допомоги, відтак з представлених до суду документів мають вбачатися, які саме юридичні дії (допомогу) фактично здійснив захисник, їх обставини на тривалість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.07.2022 року між ОСОБА_3 та Адвокатським Бюро «Збіглей та партнери» було укладено угоду про надання професійної правничої допомоги.

Згідно п. 4 даної угоди, за надання правничої допомоги клієнт сплачує на користь адвокатського бюро гонорар у наступному порядку: за відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, протягом 5 банківських днів з дати їх укладення Клієнт зобов`язаний сплатити визначену в такому акті вартість гонорару на користь Адвокатського бюро, при цьому, виконаний об`єм наданих послуг та період в який ці послуги виконувались (надавались) деталізується та конкретизується в кожному випадку окремо відповідним актом.

В ході розгляду справи, 04.07.2023 року представник позивача звернулась до суду з заявою про долучення доказів до матеріалів справи на підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Згідно копії рахунку на оплату № 07/7 від 29.07.2022 року вартість послуг згідно укладеної угоди про надання професійної правничої допомоги б/н від 18.07.2022 року становить 12500,00 грн. (надання професійної правничої допомоги, захист прав та інтересів клієнта, підготовка процесуальних документів до суду за позовом становить 11250,00 грн. та 1250,00 грн. - авансування витрат на відрядження для участі у підготовчому судовому засіданні)

19.02.2024 року представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 21250,00 грн.

Згідно копії рахунку на оплату № 08/2 від 02.08.2023 року вартість послуг згідно укладеної угоди про надання професійної правничої допомоги б/н від 18.07.2022 року становить 21250,00 грн., з яких згідно рахунку 15000,00 грн. - за надання професійної правничої допомоги, інформаційно-консультативних послуг, підготовка процесуальних документів в межах справ та 6250,00 грн. - компенсація витрат на відрядження для участі в судових засіданнях.

В матеріалах справи також наявні відповідні платіжні інструкції на підтвердження перерахування позивачем коштів на рахунок Адвокатського бюро.

З представлених до суду документів вбачається, що ОСОБА_3 сплатила АБ «Збіглей та партнери» 33750,00 грн.

В той же час, представником позивача не надано до суду актів приймання-передачі наданих послуг, які б містили перелік робіт, виконаних адвокатом, обсягу та тривалість робіт, що передбачено п. 4 договору, укладеного між сторонами.

За таких умов, у суду відсутня об`єктива можливість прийняти на віру заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу за наявності обов`язку у суду оцінити співмірність таких заявлених витрат обставинам справи, за наявності в даному випадку обґрунтованого заперечення заявлених витрат іншою стороною по справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.08.2022 року у справі №711/1783/20 вказав, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В даному випадку представником позивача належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання угоди про надання професійної правничої допомоги б/н від 18.07.2022 року, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні акти приймання-передачі наданих послуг, наявність яких передбачена пунктом 4 угоди, що як наслідок унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу та перевірку їх співмірності.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.07.2021 року справа №671/1957/20.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи надані стороною позивача документи, які в повній мірі не підтверджують обсяг, вартість та співмірність понесених позивачем витрат з правової допомоги під час розгляду цивільної справи, вищезазначені висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 2, 13, 81, 89, 137, 141, 270, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний перинатальний центр" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, - залишити без задоволення.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний перинатальний центр", код ЄДРПОУ 24920550, місцезнаходження м.Київ, вул. Загорівська, буд.1, корп.14.

Повний текст судового рішення складено 27.03.2024 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА