Рішення

від 21.03.2024 по справі 754/16533/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/16/24

Справа №754/16533/21

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2024 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Негірьової О.Д.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Бубенока В.Г.

представника відповідача - адвоката Чайковського О.М.

представників третьої особи ОСОБА_2 та адвоката - Гаврилюка М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, третя особа: Приватне підприємство «Вадім» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ПП «Вадім» було побудовано кафе-павільйон з літнім майданчиком, загальною площею 301,5кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 придбала у ПП «Вадім» групу нежитлових приміщень АДРЕСА_5 . Загальна площа приміщень № 3 та № 3а складає 149кв.м. 27.04.2021 невідомі особи проникли у приміщення № 3 та намагались змінити замки. В підтвердження законності перебування у даному приміщенні вони обґрунтували тим, що дане приміщення на праві власності належить ТОВ «Будстройстандарт» і в підтвердження цьому пред`явили копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житлову будівлю під літерою «А», за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому, ТОВ «Будстройстандарт» над спірним приміщенням, було розпочато будівництво другого поверху з порушенням будівельних норм. Позивачка ОСОБА_1 , 15.07.2021 уклала з Управління поліції охорони у м. Києві Договір про централізовану охорону приміщень та Договір про спостереження за станом засобів сигналізації за адресою: АДРЕСА_1 . Однак від ТОВ «Будстройстандарт» на адресу Управління поліції охорони у м. Києві, надійшла заява з вимогою розірвати Договори. Позивачка зверталась до Департаменту містобудування і архітектури КМДА, де отримала витяг з Чергового кадастрового плану з реєстром земельних ділянок станом на 18.08.2021, в якому відсутня інформація про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . У реєстрі земельних ділянок чергових кадастрових планів станом на 16.04.2010 та 07.04.2014 об`єкт нерухомості з такою адресою відсутній. Крім того вказує, що технічний паспорт на нежитлову будівлю під літерою «А», за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ТОВ «БТІ» Альтернатіва». Однак за результатами пошуку в ЄРПОУ, господарчого суб`єкта з такою назвою не знайдено. Позивачка зазначає, що вищенаведене свідчить про порушення ТОВ «Будстройстандарт» її прав у володінні та розпорядженні майном, яке належить їй на правів приватної власності. На підставі наведеного просить визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57838980 від 23.04.2021 на нежитлову будівлю під літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 .

03.11.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.11.2023 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О.О. копії документів, на підставі яких 23.04.2021 було прийнято рішення, індексний номер 57838980, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_1 .

25.01.2023 на виконання ухвали суду, від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О.О. надійшли копії документів з реєстраційної справи №323455695800 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі яких 23.04.2021 було прийнято рішення, індексний номер 57838980, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_1 .

01.02.2022 до суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової О.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що позивачка, при визначенні суб`єктного складу відповідачів, зазначає приватного нотаріуса, як відповідача. При цьому спір, який описаний в позовній заяві, стосується правовідносин між позивачкою та ТОВ «Будстройстандарт», щодо права власності на нерухоме майно. Вказує, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач зазначає як відповідач. А тому приватний нотаріус, в даному випадку, є неналежним відповідачем. Також у своєму відзиві приватний нотаріус зазначає, що ТОВ «Будстройстандарт», для проведення реєстраційної дії були надані підтверджуючі документи щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме: довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси від 19.04.2021 видано ТОВ «БТІ» Альтернатива»; технічний паспорт на нежитлову будівлю під літерою «А», за адресою: АДРЕСА_1; Інформаційну довідку БТІ. Зазначає, що жоден з перелічених документів не визнаний недійсним. Крім того, відповідно до відомостей, зазначених в Довідці технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, нежитлова будівля під літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 побудований господарчим способом в 1991 році. Також на запит приватного нотаріуса до КП КМР «КМ БТІ» була надана інформаційна довідка, якою підтверджується, що право власності на нежитлову будівлю літ А, за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано. Таким чином думка позивачки щодо неіснуючого об`єкту нерухомого майна - належить нежитловій будівлі літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходить свого підтвердження. Що стосується твердження позивачки про те, що в Черговому кадастровому плані з реєстром земельних ділянок станом на 18.08.2021, відсутня інформація про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомості з такою адресою відсутній, приватний нотаріус зазначає, що вона здійснювала державну реєстрацію права власності, що стосується нежитлової будівлі, а не земельних ділянок, а тому інформація з чергового кадастрового плану не стосується цього спору. У відзиві приватний нотаріус вказує, що ТОВ «БТІ «Альтернатива» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватний нотаріус зазначає, що право власності на нежитлову будівлю під літерою «А», за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано згідно законодавства. А даний спір стосується об`єкта нерухомого майна, який знаходиться за іншою адресою. На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

11.04.2023 від ТОВ «Будстройстандарт» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що все вказане позивачем не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Вказує, що відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 168905308, сформоване приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В., станом на 01.06.2019, ПП «Вадім» було власником кафе-павільйона з літнім майданчиком, загальною площею 301,5кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 8 000 000 000:62:025:0063. В подальшому КП «Київблагоустрій» було демонтовано капітальну споруду кафе-павільйона з літнім майданчиком, що розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 8 000 000 000:62:025:0063, на АДРЕСА_6, яке належало ПП «Вадім» та який було придбано позивачкою. Таким чином, реєстрація за ТОВ «Будстройстандарт» на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Фролової О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57838980 від 23.04.2021, права власності на нежитлову будівлю під літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , не порушує права позивачки. Оскільки у позивачки відсутній об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 так як він був демонтований КП «Київблагоустрій», що встановлено у Висновку судової комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи та в рішенні Господарського районного суду м. Києва по справі № 910/16226/21 від 25.11.2022. На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.03.2023 Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, в задоволенні клопотання представника третьої особи ПП «Вадим» - адвоката Гаврилюка М.Д. про закриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, третя особа: Приватне підприємство «Вадім» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовлено.

20.03.2023 Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, в задоволенні клопотання представника третьої особи ПП «Вадим» - адвоката Гаврилюка М.Д. про зупинення провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, третя особа: Приватне підприємство «Вадім» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бубенок В.Г. в судовому засіданні позовну заяву підтримували в повному обсязі та просили задовольнити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна, в судове засідання, призначене на 20.03.2024 не з`явилась. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності приватного нотаріуса.

Інтереси ТОВ «Будстройстандарт» під час розгляду справи представляв адвокат Кушнір Р.Ю., який заперечував проти задоволення позовних вимог.

Однак до суду від директора ТОВ «Будстройстандарт» Болтнєвої М.С. 15.02.2024 надійшла заява про припинення повноважень їх представників, а саме адвокатів - Оплачка В.О. , Кушніра Р.Ю. та Зудінова О.С. у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги та скасування довіреностей.

У судове засідання, призначене на 20.03.2024 з`явився представник ТОВ «Будстройстандарт» - адвокат Чайковський О.М., який визнав позовні вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Від ПП«Вадім» в судове засідання призначене на 20.03.2024, з`явились два представника, а саме ОСОБА_2 та адвокат Гаврилюк М.Д.

ОСОБА_2 позов визнавав в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги. Натомість адвокат Гаврилюк М.Д. проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також в судовому засідання 26.06.2023, було допитано свідка ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_2 надав свої свідчення про те, що ПП «Вадім» дійсно були власниками приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що позивачка ОСОБА_1 дійсно купила у ПП «Вадим» нежитлові приміщення. Про реєстрацію за ТОВ «Будстройстандарт» за адресою: АДРЕСА_7 дізнався від слідчого, на момент проникнення до приміщення свідку не було відомо про документи з іншою реєстрацією.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже враховуючи приписи ст. 263 та 206 ЦПК України, суд вважає правильним зазначити, що визнання позову одним із представників відповідача - адвокатом Чайковським О.М. та третьої особи ОСОБА_6 судом не приймається, оскільки таке визнання суперечить закону, з підстав зазначених далі по тексту мотивувальної частини рішення.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, свідчення свідка, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

01.10.2020 між ПП «Вадім» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме групу нежитлових приміщень АДРЕСА_8 .

Відчужуване приміщення належить продавцю (ПП «Вадім») на праві приватної власності та зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., номер запису про право власності 38421858. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2180844980000.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - група нежитлових приміщень АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2180844980000, на праві приватної власності належить ОСОБА_1

29.03.2021 між ПП «Вадім» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме групу нежитлових приміщень АДРЕСА_10 .

Об`єкт нерухомого майна, належить продавцю на праві власності, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В., номер запису про право власності 38421396, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2180815880000.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - група нежитлових приміщень АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2180815880000, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що 23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57838980. Відповідно до якого ТОВ «Будстройстандарт» є власником нежитлової будівлі, під літ.«А», загальною площею 244,1кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2345569580000.

Як убачається з копії документів до реєстраційної справи №323455695800 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі яких 23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. було прийнято рішення, індексний номер 57838980, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення реєстраційної дії були надані підтверджуючі документи щодо об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , а саме: Довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси № 1863 від 19.04.2021 видано ТОВ «БТІ «Альтернатива»; Технічний паспорт № 2199 на нежитлову будівлю під літерою «А», за адресою АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «БТІ «Альтернатива»; Інформаційну довідку Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризацію».

Згідно із листа ТОВ «БТІ «Альтернатива» від 01.03.2023, адресованого на ім`я адвоката Бубенюка Віктора, зазначено, що технічний паспорт на будівлю по АДРЕСА_1 , ТОВ «Бюро технічної інвентаризації «Альтернатива», ЄДРПОУ 40923590 - не виготовляло. У зв`язку з цим, будь-яка документація щодо вищевказаного нерухомого майна у справах ТОВ БТІ «Альтернатива» - відсутня. Зазначають, що ТОВ БТІ «Альтернатива» на території м. Києва та Київської області не здійснювала та не здійснює свою господарську діяльність.

Як убачається з протоколу допиту свідка, в рамках кримінального провадження ЄРДР №12021100030002216 ОСОБА_7 , зазначав, що у період з 1996 року по 2015 рік він працював розробником технічної документації. Весь час своєї роботи він працював у смт. Макарів. По місту Києві з об`єктами нерухомості не працював. Повідомляв, що технічний паспорт на нежитлову будівлю під літ. «А» по АДРЕСА_1 , а також Довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси - він не виготовляв.

27.04.2021 до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві звернувся ОСОБА_2 з повідомленнями, що невідомі особи проникли до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , та вчиняють протиправні дії.

Як убачається з довідки про проведення перевірки по ЄО № 23480, ЄО 23533, ЄО 23536 від 27.04.2021 та ЄО 23639 від 28.04.2021, за зверненнями ОСОБА_2 , працівниками поліції було здійснено огляд місця події. За результатами перевірки, працівниками поліції встановлено, що достатніх даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення отримано не було, та те що між ОСОБА_2 , та представником ТОВ «Будстройстандарт» вбачаються цивільно-правові відносини.

05.01.2021 Судовим експертом Комашко Р.В., було зроблено висновок експерта № 16/21 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_2 . Відповідно до якого встановлено, що конструкції перекриття групи нежитлових приміщень АДРЕСА_12 , мають дефекти та недоліки.

25.11.2022 Господарським судом м. Києва було ухвалено рішення по справі №910/16226/21 за позовом ПП «Вадім» до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби України, яким позов було задоволено частково.

Представник ПП «Вадім» свою позовну заяву обґрунтовував тим, в результаті незаконного доручення відповідача 1, було спричинено шкоду, завданої майну юридичної особи, у результаті демонтажу КП «Київблагоустрій» капітальної споруди, - кафе-павільйону з літнім майданчиком, що розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 8 000 000 000:62:025:0063 на проспекті Лісовому, 25-д у Деснянському районі міста Києва. Відповідно до Висновку судової комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №19/24/1-87-СЕ/19 від 09.04.2020 було завдано пошкодження конструктивних елементів, опоряджувальних покриттів, заповнень прорізів та інженерних мереж кафе - павільйону з літнім майданчиком розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які виникли внаслідок механічного впливу у зв`язку з його демонтажем, описані в дослідницькій частині висновку експерта та наведені на зображеннях № 5-32.

Судом також установлено, що у відповідності до Договору оренди нежитлового приміщення № 2023/1 від 01.05.2023 позивачка ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_8 , у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про визнання незаконним та скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконними та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Таким чином слід відмовити у позові до неналежного відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Відповідно до постанови Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17 вказано, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Аналогічний висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи це спір який виник у позивача ОСОБА_1 з ТОВ «Будстройстандарт» щодо права власності на об`єкти нерухомого майна та правомірності їх дій щодо реєстрації за ними такого права.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 9 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено підстави для відмови в державній реєстрації прав, у тому чисті і подання документів, що не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно із п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено, що на кожний об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об`єкту.

Пунктом 6 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення рішення), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас судом установлено, що в матеріалах реєстраційної справи №234556958000, містяться копії документів, на підставі яких 23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О., було прийнято рішення, індексний номер 57838980, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Будстройстандарт».

При цьому нежитловій будівлі, під літ.«А», загальною площею 244,1кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ТОВ «Будстройстандарт», присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2345569580000.

Натомість у позивачки ОСОБА_1 , яка є власницею групи нежитлових приміщень АДРЕСА_13 , присвоєно зовсім інший реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, а саме 2180844980000.

Також на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_14 , власницею якої є також позивачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна присвоєно - 2180815880000.

Отже судом беззаперечно встановлено, що всім спірним трьом об`єктам нежитлових приміщень присвоєні різні реєстраційні номери об`єкта нерухомого майна.

Так враховуючи приписів ст. 13 та 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про те що номер об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна в перше, а скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна, суду дає всі підстави дійти до висновку, що всі три спірні об`єкти є самостійно відокремлено зареєстровані в Державному реєстрі прав, та не можуть вважатися тотожними.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 16 ЦК України визначено захист цивільних прав та інтересів судом. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушеного права, свободи або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Отже, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи бодай можливе застосування спірної державної реєстрації на нежитлову будівлю відповідача у правовідносинах, в яких бере участь позивачка.

До того ж матеріали справи не містять, а суду не надано доказів порушення прав позивача спірною державною реєстрацією на нежитлову будівлю відповідача, а також не встановлено, які конкретно права ОСОБА_1 порушені.

Відсутні в матеріалах справи й докази будь-якої приналежності спірного нежитлового об`єкту до позивачки ОСОБА_1 , чи хоча б одного правочину на правовідносини, в яких може буде посилання на нежитлову будівлю під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_3 за позивачкою ОСОБА_1 , або те, що нежитлова будівля під літ.«А», за адресою: АДРЕСА_3 , тотожна з групою нежитлових приміщень АДРЕСА_15 .

Суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним рішенням про державну реєстрацію на нежитлову будівлю, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Доводи позивачки про порушення її прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням про державну реєстрацію на її конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним рішенням про державну реєстрацію, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (8согбіпо v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 201 Ороку, яке набуло статусу остаточного 14 січня 201Іроку).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року в справі « Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

До того ж суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже встановивши, що позивачем не доведено порушення її прав, свобод та інтересів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись Конституцією України, Рішеннями Європейського Суду з прав людини, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 15, 16, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 12, 13, 19, 76-82, 141, 263-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, третя особа: Приватне підприємство «Вадім» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстройстандарт», місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Червоної Калини, 68, ЄДРПОУ439432206;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Івана Пулюя, 5, прим. 17.

Третя особа: Приватне підприємство «Вадім», ЄДРПОУ 23160396, місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Лісовий, 25-Д.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2024.

Суддя В.В. Бабко