Постанова

від 26.03.2024 по справі 440/3548/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 440/3548/23

адміністративне провадження № К/990/39857/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №440/3548/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Агротехмаш» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільховатське», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Агротехмаш» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (суд у складі головуючого судді Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Спаскіна О.А., cуддів Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі №440/3548/23

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність Агротехмаш» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Співдружність Агротехмаш») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільховатське» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «Вільховатське»), в якому просило:

визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови у задоволенні заяви представника ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» від 21 листопада 2022 року про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5321885401:01:001:0309, цільове призначення: 01.01, площею 7,5783 га, яка знаходиться на території села Вільховатка Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 15 грудня 2021 року з кадастровим номером 5321885401:01:001:0309, цільове призначення: 01.01, площею 7,5783 га, яка знаходиться на території села Вільховатка Полтавського району Полтавської області шляхом скасування запису у Поземельній книзі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, клопотання представника ТОВ «ВІЛЬХОВАТСЬКЕ» про закриття провадження у справі №440/3548/23 - задоволено.

Закрито провадження у справі №440/3548/23 за позовом ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ТОВ «ВІЛЬХОВАТСЬКЕ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України

Закриваючи провадження у справі, суди виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а пов`язаний з правом цивільним на земельну ділянку і з урахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства, що виключає вирішення спору за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Співдружність Агротехмаш» направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №440/3548/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення, скаржник зазначає, що суди, при постановленні ухвали про закриття провадження у справі, не врахували правові висновки Верховного Суду щодо адміністративної юрисдикції подібних спорів, викладених в постановах від 27 липня 2022 року по справі №640/10412/21 та від 04 травня 2022 року по справі №817/154/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач вже подавав позов до Господарського суду Полтавської області, за результатами розгляду якого, ухвалою від 28 березня 2023 року по справі №917/1662/22 закрито провадження у справі на тій підставі, що спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Скаржник вказує, що прийняття рішення стосовно державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку. Тому вважає, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Звертає увагу, що ТОВ «Співдружність Агротехмаш» не заявлялось підстав позову, які б стосувались оспорювання речового права на вищевказану земельну ділянку.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Співдружність Агротехмаш» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року по справі №440/3548/23.

5. Верховний суд ухвалою від 25 березня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 26 березня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. На підставі державного акту на право колективної власності на землю від 29 грудня 1994 року ПЛ00002, до Державного земельного кадастру внесено відомості про право власності АТ «Вільховатське» на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885401:01:001:0309, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9902668782022, сформованим 21 вересня 2022 року.

Між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» (покупець) та ТОВ «Вільховате» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10 січня 2007 року №114, за умовами якого продавець продає у власність покупця нерухоме майно, розташоване за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Вільховатка, вул. Колгоспна, буд. 1: нежитлові приміщення.

Право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Вільховатка, вул. Колгоспна, буд. 1 зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майном 11 січня 2007 року, про що видано витяг №13183694.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 квітня 2023 року у ЄДР здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи Акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське», в результаті її реорганізації, правонаступником є ТОВ «ВІЛЬХОВАТСЬКЕ».

Рішенням 29 сесії 7 скликання Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 13 серпня 2020 року ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення під господарчими дворами та спорудами площею 3,4 га в межах села Вільховатка.

На замовлення ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ-01.01) ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» в с. Вільховатка, вул. Колгоспна, 2 Кобеляцької міської ради.

ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» звернулося до кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 23 лютого 2022 року, за результатами розгляду якої кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ-2600038132022 від 15 червня 2022 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстави, зокрема, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки: перетин ділянок з ділянкою 5321885401:01:001:0309: площа співпадає на 94,8778%, та перетин з іншими земельними ділянками, перелік яких та відсоток співпадіння наведено у цьому рішенні.

З метою усунення перешкод Товариству у подальшій реєстрації земельної ділянки, на яку воно претендує, ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ» звернулося до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 21 листопада 2022 року про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 7,5783 га, кадастровий номер 5321885401:01:001:0309, цільове призначення: 01.01, яка знаходиться на території села Вільховатка Полтавського району Полтавської області, посилаючись на те, що земельна ділянка, на якій знаходяться нежитлові приміщення, придбані позивачем у ТОВ «Вільховате» за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №114, на 94,8778% співпадає із земельною ділянкою, кадастровий номер 5321885401:01:001:0309, цільове призначення: 01.01, площею 7,5783 га, яка знаходиться на території села Вільховатка Полтавського району Полтавської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Отже ключовим питанням у цій справі на стадії касаційного оскарження є питання про юрисдикцію спору.

9. Колегія суддів КАС ВС вважає, що юрисдикція цього спору адміністративна.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Така правова позиція наводиться у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №520/4702/19.

В постанові від 14 грудня 2023 року у справі №420/7433/23 Верховний Суд наголошував, що судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 зазначено, що вимога щодо того, що суд має бути «встановленим законом», є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві, наприклад пункт 1 статті 5 («відповідно до процедури, встановленої законом» та «законний» арешт або затримання), пункт 2 статті 8 («у відповідності з законом»), підпункти 2 статей 9, 10 та 11 («встановлені законом»), пункт 2 та пункт 4 статті 2 Протоколу № 4 («згідно із законом») та пункт 1 статті 4 Протоколу № 7 («відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави»).

Об`єднана палата наголошувала, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, не маючи повноважень на здійснення судочинства в певному провадженні, суд діятиме всупереч чітким процесуальним нормам, що не відповідало б принципу юридичної визначеності та обов`язковості (остаточності) рішень та спричинило б порушення статті 6 Конвенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначенням суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

10. З вищенаведеного констатується, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

11. Спірні у справі, що розглядається, правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр», згідно з нормами статті 1 якого державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами першою та четвертою статті 9 цього ж Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Колегія суддів КАС ВС підкреслює, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до пункту 1 цього Положення, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Тож державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.

13. Зміст вищенаведених норм також засвідчує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Така правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №640/10412/21 та від 11 березня 2024 року по справі №480/749/23.

Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №817/154/18).

14. Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року у справі №802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.

Колегія суддів підкреслює, що адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №823/1984/16.

Окрім цього, відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

15. Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій під час її розгляду, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин за третьою особо не було зареєстровано жодних речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885401:01:001:0309.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи не підтверджують, що внаслідок проведеної відповідачем у спірних правовідносинах та оскарженої позивачем державної реєстрації земельної ділянки відбулись зміни або припинення цивільних відносин, відбувся вплив на цивільні права та обов`язки учасників цієї справи.

16. Тому колегія суддів КАС ВС вважає, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні у нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Спору про речове право у справі, що розглядається, не виникло.

Враховуючи викладене вище, заявлені у цій справі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що свідчить про помилковість і необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов у постановах від 27 липня 2022 року у справі №640/10412/21 та від 29 вересня 2022 року у справі №160/15715/20.

17. Крім того, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги та не надали належної оцінки доводам позивача, що позов аналогічного змісту вже подавався до Господарського суду Полтавської області. Ухвалою від 28 березня 2023 року по справі №917/1662/22 закрито провадження у справі на тій підставі, що спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів КАС ВС наголошує, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору закриття проваджень за правилами адміністративного та господарського судочинства за аналогічними вимогами позивача поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції про захист прав людини (далі по тексту - Конвенція) через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. У рішенн від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви №7714/06 та №23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції.

Такі ж висновки містяться у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06). ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки справа заявниці мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією в цій справі є Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, пославшись на статтю 210 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №243/5078/17.

18. Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, наведених обставин не врахували та дійшли помилкового висновку про належність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства.

19. Колегія суддів КАС ВС вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, щодо застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2019 року по справі №488/3005/17, від 06 червня 2018 року по справі №308/6914/16-ц, від 22 серпня 2018 року по справі №539/3192/16-ц, від 28 серпня 2018 року по справі №522/18500/13-а та від 05 листопада 2019 року по справі №906/392/18, з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до даної справи та постановлені за інших фактичних обставин.

Зокрема, у справі №906/392/18 має місце інший предмет спору - про припинення права постійного користування земельною ділянкою, що має наслідком припинення майнових прав користувача.

У справі №488/3005/17, предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення про вилучення земельної ділянки, що може бути підставою для переходу майна від одного суб`єкта до іншого.

Предметом позову по справі №522/18500/13-а є рішення про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу їх у власність, що має наслідком виникнення права власності на земельну ділянку.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

20. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки правовідносини між сторонами спору в цій справі носять публічно-правовий характер, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції адміністративної юрисдикції для розгляду по суті.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Агротехмаш» задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Агротехмаш» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільховатське», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.