Окрема думка

від 19.03.2024 по справі 911/591/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

19 березня 2024 року, м. Київ

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенка І.С.

у касаційному провадженні за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у cправа № 911/591/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТ"

до: (1) Комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс"; (2) Фізичної особи - підприємця Ваховської Світлани Іванівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вишневої міської ради

про визнання переважного права на укладення договору оренди та визнання недійсним договору оренди.

1. 19.03.2024 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у цій справі.

2. Правовою підставою закриття касаційного провадження стали приписи пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже суд касаційної інстанції вирішив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на неврахування якого посилався скаржник у касаційній скарзі, стосувався правовідносин, які не є подібними тим, що мають місце у цій справі.

3. Узагальнено обґрунтування суду касаційної інстанції при закритті касаційного провадження звелися до неподібності виключно фактичних обставин цієї справи та справи № 914/2561/21, на неврахування висновку із постанови у якій посилалося Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТ" у касаційній скарзі.

4. З наведеними висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо необхідності закриття касаційного провадження у цій справі не погоджуюсь, а тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України викладаю окрему думку.

5. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійсно передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6. Водночас згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7. Ураховуючи впроваджене Великою Палатою Верховного Суду тлумачення терміну "подібні правовідносини" вважаю, що правовідносини у справі № 911/591/22 є подібними тим, які склалися між учасниками спору у справі № 914/2561/21, а тому підстави для закриття касаційного провадження у цій справі були відсутні з огляду на таке.

8. Так, аналіз правовідносин в обох вказаних справах свідчить про те, що такі правовідносини виникли з питань оренди нерухомого комунального майна, та які регулюються відповідними приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

9. Суб`єктні та об`єкті склади правовідносин є аналогічними (особи приватного права, які вступили в правовідносини з органами місцевого самоврядування чи уповноваженими ними особами задля тимчасового оплатного користування нерухомим комунальним майном).

10. Зміст спірних правовідносин також є подібним (реалізація переважного права на укладення договорів оренди на новий строк, дотримання процедури проведення аукціону щодо продажу права оренди на комунальне майно), з єдиною відмінною особливістю того, що у справі № 911/591/22 спірні правовідносини виникли внаслідок, зокрема, не проведення орендодавцем, передбаченого законодавством аукціону з продажу права оренди на комунальне приміщення, а у справі № 914/2561/21 - проведення такого аукціону з порушенням, встановлених законодавством процедур.

11. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 914/2561/21, на яку посилалося Товариство з обмеженою відповідальністю "КІТ" у касаційній скарзі детально розкрито процедуру укладення договорів оренди комунального майна при застосуванні переважного права орендаря. Водночас у цій же постанові окреслено й коло об`єктів щодо яких обов`язковим є проведення конкурсної процедури при передачі їх в користування.

12. Оскільки передбачена законодавцем конкурентна процедура отримання майна в користування є фундаментальною для всіх правовідносин, які виникають щодо державної і комунальної власності і дотримання такої процедури сприяє досягненню максимального економічного ефекту для держави чи окремої територіальної громади, вважаю, що висновки щодо такої процедури із вказаної постанови суду касаційної інстанції, як універсальні, могли бути покладені в основу касаційного провадження у справі № 911/591/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТ".

13. Тобто, ключовим питанням як в даній справі, так і в справі № 914/2561/21, було застосування одних і тих самих норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відмінність фактичних обставин цих спорів не може підміняти суть правозастосування та формування єдиного підходу до вирішення цих спорів.

14. Відмічаю, що у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду склалася усталена практика щодо необґрунтованості посилань у касаційній скарзі на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

15. Водночас вважаю, що виявлена особливість порівнюваних правовідносин (з огляду на наведені міркування) сформованій практиці суду касаційної інстанції жодним чином не суперечить, в той час як застосований колегією суддів занадто формальний, деталізований підхід до оцінювання лише фактичних обставин порівнюваних справ призвів до ухилення від встановлення самої суті правового питання, яке ставилося скаржником у касаційній скарзі та, як наслідок, до передчасного висновку про закриття касаційного провадження у цій справі.

16. Підсумовуючи зазначаю, що, на мою думку, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у справі № 911/591/22 мав бути проведений по суті з покладенням в основу висновку суду касаційної інстанції про обов`язковість застосування конкурентної процедури при передачі комунальної нерухомості в оренду.

Суддя Міщенко І.С.